22.12.2020 Справа №607/15016/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі с/з ОСОБА_4 ,
при проведенні судового засідання, в приміщенні зали суду в м. Тернополі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018030010003155 від 30 серпня 2018 року відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , - обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст. 190, ч.4 ст.190 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_8 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , -
На розгляді в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018030010003155 від 30 серпня 2018 року відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , - обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.190, ч.4 ст.190 КК України.
Прокурор в судовому засіданні подав письмове клопотання про продовження застосування обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його тим, що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, вчинили злочини за попередньою змовою групою осіб, що завдало великої матеріальної шкоди, усвідомлюючи міру покарання можуть переховуватись від органів суду, шляхом виїзду за кордон, а також на територію, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
З огляду на те, що обвинувачені ознайомлені з матеріалами кримінального провадження, в повній мірі володіють інформацією про інших учасників, тому можуть на них незаконно впливати.
З огляду на те, що інкримінований злочин є багатоепізодним, вчиненим за аналогічних обставин, обвинувачені можуть продовжувати займатися злочинною діяльністю.
Захисник ОСОБА_12 подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 з тримання під вартою на на більш м'який, не пов'язаний з утриманням під вартою в умовах СІЗО, зокрема, особисте зобов'язання або домашній арешт. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 утримується під вартою протягом 2 років та 2 місяців. Остання має бажання скористатися можливістю добровільного відшкодування збитків потерпілим, спричинених кримінальним правопорушенням. Зауважив і на тому, що у ОСОБА_7 відсутні судимості, наявне постійне місце проживання, робота, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилення від правосуддя. Також, зазначає й про те, що цивільний чоловік ОСОБА_7 - ОСОБА_13 винаймає квартиру для їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала думку свого захисника.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив щодо продовження запобіжного заходу щодо нього у вигляді тримання під вартою просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, заявивши, що має можливість проживати у своєї тітки за адресою АДРЕСА_2 .
Захисник ОСОБА_11 просив клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити, в задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Захисник ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_5 підтримали позицію сторони захисту в цілому.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, а також клопотання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , їх захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , думку захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_5 , приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 слід відмовити за недоведеністю обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою, а клопотання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , та їх захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на домашній арешт слід задовольнити з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
В судовому засіданні встановлено, що згідно ухвал слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому останнім неодноразово продовжувався, у зв'язку з існуванням ряду ризиків, визначених ст.177 КПК України. Таким чином, загальний строк перебування під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 становить 2 роки та 2 місяці.
На даний час прокурор у своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вказує на те, що вони обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст.190, ч.4 ст.190 КК України, а також на наявність ризиків, які продовжують існувати, а саме ризиків того, що обвинувачені зможуть переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого обвинуваченого, експертів у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків, що визначають доцільність продовження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 строку тримання під вартою, прокурор обмежився лише переліком законодавчих підстав для його продовження, водночас не довів виняткових обставин, які б виправдовували продовження обмеження права обвинувачених на свободу, та свідчили б про неможливість застосування інших більш м'яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього прокурором не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як переховування від суду, незаконний вплив на потерпілих, свідків та інших учасників кримінального провадження, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Поряд з цим варто зазначити, що у даному кримінальному провадженні до підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 27 жовтня 2018 року ухвалами слідчого судді було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія яких неодноразово продовжувалась, тобто строк перебування під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на даний час становить два роки та два місяці.
Під час розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальних провадженнях, у яких такий запобіжний захід застосовано протягом тривалого часу, суд має право враховувати обставину фактичного тривалого строку тримання під вартою для прийняття законного рішення.
Колегія суддів в даному випадку враховує те, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 тривалий час утримуються під вартою, оскільки розглянути та постановити об'єктивне судове рішення у даному кримінальному провадженні на даний час неможливо, адже у судовому засіданні ще слід додатково допитати потерпілих: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які на неодноразові виклики, в судове засідання не з'являються, їхня явка впродовж тривалого періоду часу не забезпечена стороною обвинувачення, а також слід дослідити частину письмових доказів, на що також необхідний додатковий час, однак подальше утримання під вартою обвинувачених повинно бути обґрунтованим.
У рішеннях, прийнятих у справах «Харченко проти України», «Тодоров проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Крім того у п. 80 вказаного рішення зазначається, що згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою; продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Таран проти України від 17 жовтня 2013 року зазначено, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).
Так, судом враховується те, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.4 ст. 190, ч.4 ст.190 КК України, які у відповідності до ст.12 КК України за ступенем тяжкості відносяться до особливо тяжкого злочину, однак лише сама тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризиків, які продовжують існувати, не може бути достатньою і самостійною підставою для законності тримання особи під вартою, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції, відповідно до яких заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а рішення суду про продовження строку тримання під вартою не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.
Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону, відповідно до якого обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , суд безпосередньо керується нормою прямої дії - ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості обвинувачених, тому під час розгляду клопотання обвинувачених та їх захисників про заміну запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, які продовжують існувати, оскільки подальше перебування обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під вартою буде суперечити принципам Конвенції, адже час, протягом якого останні перебувають під вартою, вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке на даний час ще не є доведеним. Крім того пунктом 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практикою Європейського суду з прав людини визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути виправданий очікуваним покаранням у вигляді позбавлення волі.
Таким чином, вирішуючи клопотання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та їх захисників про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на домашній арешт, суд також враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, де викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Також під час розгляду клопотання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та їх захисників - адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим судом враховується те, що ризик незаконного впливу на потерпілих та інших учасників кримінального провадження у кримінальному провадженні зменшився, оскільки останні в більшій їх частині вже допитані під час судового розгляду, неявка потерпілих: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які на неодноразові виклики, в судове засідання не з'являються, впродовж тривалого періоду часу та їхня явка не забезпечена стороною обвинувачення, а також продовжують існувати ризики того, що обвинувачені зможуть переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Однак існування зазначених ризиків не виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та не можуть бути підставою для подальшого втручання у право особи на свободу. Крім того в судовому засіданні не встановлено, що запобігти вказаним ризикам зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому суд, зважаючи на наявність в обвинувачених місця постійного проживання, зокрема у ОСОБА_7 - АДРЕСА_1 , у ОСОБА_6 - АДРЕСА_2 , приходить до переконання про необхідність застосування відносно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, який буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження та зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків. Таким запобіжним заходом є домашній арешт з покладенням на обвинувачених ряду обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, адже на теперішній час відсутні підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинувачених забезпечить лише міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 слід відмовити, а клопотання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , та їх захисників - адвокатів ОСОБА_12 та ОСОБА_11 слід задовольнити та змінити раніше застосований до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час, який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинувачених та тяжкості пред'явленого їм обвинувачення, при цьому жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст.176 КПК України, на даний час, на думку колегії суддів, не зможе запобігти наявним ризикам.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.331 КПК України, -
В задволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжних заходів обвинуваченим - відмовити.
Клопотання захисників адвокатів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 - задовольнити.
Змінити раніше застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в період доби з 22 год. 00 хв. до 7 год. 00 хв.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов'язки: прибувати за першою вимогою до суду; утримуватися від спілкування із потерпілими у даному провадженні.
Після оголошення ухвали обвинуваченого ОСОБА_6 звільнити з-під варти, зобов'язати останнього протягом розумного строку прибути до визначеного в ухвалі місця проживання..
Змінити раніше застосований відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши їй залишати житло за адресою: : АДРЕСА_1 , в період доби з 22 год. 00 хв. до 7 год. 00 хв.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_7 такі обов'язки: прибувати за першою вимогою до суду; прибувати за першою вимогою до суду; утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими.
Після оголошення ухвали обвинувачену ОСОБА_7 звільнити з-під варти, зобов'язати останню протягом розумного строку прибути до визначеного в ухвалі місця проживання..
Встановити строк дії ухвали в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_7 та обвинуваченому ОСОБА_6 до 00 год. 00 хв. 18 лютого 2021 року.
Ухвалу про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на цілодобовий домашній арешт передати для виконання та контролю за поведінкою обвинувачених в ГУНП в Харківській та Черкаській областях - відповідно.
Копію ухвали вручити учасникам.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3