справа № 462/5888/22
03 листопада 2022 року Залізничний районний суд м. Львова в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні без технічної фіксації в спрощеному провадженні без виклику учасників кримінальне провадження №12022142390000382, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.10.2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Соколя Мостиського району Львівської області, українця, громадянина України. зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України,
Згідно до обвинувального акту встановлено, що ОСОБА_3 , діючи всупереч положень Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів», Закону України «Про засади протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та зловживання ними», умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення правил обігу наркотичних засобів, психотронних речовин, тобто діючи з прямим умислом, вчинив кримінальний проступок у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Так ОСОБА_3 . 13.10.2022 року приблизно о 16.00 год., перебуваючи на АДРЕСА_2 , знайшов (придбав) на землі прозорий поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору. Зрозумівши, що це наркотична речовина канабіс, ОСОБА_3 вирішив зберігати її при собі з метою власного вживання без мети збуту, заховавши ці наркотичні речовини в праву кишеню своєї куртки. Того ж дня. ОСОБА_3 незаконно зберігаючи при собі вказану речовину, перебуваючи на вул. Широка, 84 у м. Львові, приблизно о 16.25 год. був зупинений військовослужбовцями Національної Гвардії України, які виявили в нього поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною рослинного походження, яка є наркотичним засобом канабіс у кількості 8.5179 грама, який в подальшому був вилучений працівниками поліції.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, складену у присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі.
Також, у вказаній заяві ОСОБА_3 зазначив, що йому роз'яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII, також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодний з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням його та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
У відповідності до частини 2 ст. 382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
З урахуванням вказаного, вивчивши матеріали кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає винуватість ОСОБА_3 доведеною в межах пред'явленого обвинувачення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст.309 КК України, тобто як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При призначенні покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу, який раніше не судимий, також його щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (проступку), також вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у спеціалізованих медичних закладах не перебуває.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов'язків, передбаченими ст.76 КК України.
Саме таке покарання, на думку суду, слугуватиме не тільки справедливою карою за вчинене кримінальне правопорушення, але й буде запобігати вчиненню обвинуваченим нових злочинів, внесені корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність, позбавить можливості вчиняти нові злочини і буде необхідним для попередження нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не заявлено.
В ході досудового розслідування були понесені витрати, пов'язані з залученням експерта для проведення експертизи, вартість якої, згідно з доданими документами складає 755,12 грн.. Суд вважає, що ці витрати відносяться до процесуальних витрат і на підставі ст.124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 .
Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КК України.
Керуючись ст.373,374 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Міра запобіжного заходу не обиралась.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України експертизи №СЕ-19/109-22/11133-НЗПРАП від 27.10.2022 року 755,12 грн.
Речові докази по кримінальному провадженню, які зберігаються в камері зберігання РД відділу поліції №1 ЛРУП 32 ГУНП у Львівській області за квітанцією002014, порядковий номер 510, а саме: 1 (один) поліетиленовий пакет у якому виявлено канабіс масою 8,5179 г, який поміщено у спец.пакет №3686279, - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1