Справа № 130/1208/21
Провадження №11-кп/801/982/2022
Категорія: 227
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 листопада 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
та його захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 2 вересня 2021року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лопатинці Жмеринського району Вінницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше не судимий,
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді 3 (трьох) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням - іспитовим строком 1 (один) рік та відповідно до ст. 76 КК України на нього покладені обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат,
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 13 березня 2021 року близько 23-50 год, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами, керуючи технічно справним автомобілем «Alfa Romeo», № НОМЕР_1 Республіки Польща, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по автодорозі сполученням «Лука Барська - Біликівці - Ямпіль» зі сторони с.Біликівці Жмеринського району в напрямку м.Жмеринка Вінницької області, під час виконання маневру повороту ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та не врахувавши дорожньої обстановки, виїхав на смугу зустрічного руху, де з необережності допустив зіткнення з автомобілем «Opel Vectra», № НОМЕР_2 Республіки Польща, що рухався у зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_10 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Opel Vectra» ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді відкритого уламкового перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням на межі середньої та нижньої третин.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, а також неправильного застосування кримінального закону та ухваленні нового вироку, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Свої вимоги мотивує тим, що суд не в повній мірі врахував того, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, керував транспортним засобом, не маючи права керування таким, порушив 4 пункти ПДР, потерпілий ОСОБА_11 отримав значні тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які заперечили проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження є обґрунтованими та учасниками судового розгляду не оспорюються.
Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України є вірною.
У відповідності до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Разом з тим, при призначенні покарання винному суд, на переконання колегії суддів, не дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України та дійшов помилкового висновку про призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, особу винного, який характеризується позитивно, раніше не судимий, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування шкоди потерпілому та відсутність від нього претензій, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, обставину, що його обтяжує - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Водночас ч.1 ст.75 КК України зобов'язує суд при розгляді питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням враховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, які дають підстави зробити висновок про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Також згідно із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Однак, суд першої інстанції у достатній мірі не врахував того, що ОСОБА_7 сів за кермо автомобіля, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, при цьому перебував у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи правила дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху, допустивши зіткнення з автомобілем, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_11 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
На підставі викладеного, а також з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, що застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне м'якість призначеного покарання, які відповідно до ч.2 ст. 439 КПК України є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді, колегія суддів дійшла висновку, що призначення обвинуваченому покарання із випробуванням - іспитовим строком, слід визнати недоцільним та таким, що не сприятиме досягненню визначеної ст. 50 КК України мети призначення покарання, а тому, з урахуванням наведеного, ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді реального позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст. 286 КК України.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити, вирок суду в частині призначеного обвинуваченому покарання скасувати та ухвалити новий вирок відповідно до вимог ст. 420 КПК України.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 420 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 2 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного йому покарання скасувати.
Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4