Справа № 143/876/20
Провадження № 22-ц/801/1898/2022
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сич С. М.
Доповідач:Медвецький С. К.
03 листопада 2022 рокуСправа № 143/876/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),
суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Литвина С. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 143/876/20 за апеляційною скаргою адвоката Покоєвича А. О. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2022 року, постановлену у складі судді Сича С. М. у залі суду, повний текст якої складено 26 вересня 2022 року,
встановив:
Короткий зміст вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання житлового будинку спільним сумісним майном та поділ майна шляхом визнання права власності на його частку.
19 вересня 2022 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А. О., подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будівництво, перепланування, ремонт та реконструкцію або інші дії, які можуть призвести до зміни або руйнування будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що по справі призначена експертиза для встановлення ринкової вартості спірного будинковолодіння та вартості поліпшень, які були проведені з 18 жовтня 2017 року до 07 лютого 2020 року, за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Також у заяві зазначається, що 07 червня 2022 року відповідачі почали проводити ремонтні роботи в будинку, що є предметом спору та по якому має бути проведена експертиза. При цьому останні змінюють ті поліпшення, які зробила позивачка, тому невжиття заходів забезпечення позову унеможливить проведення експертизи та призведе до порушення прав ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала суду мотивована тим, що представником позивачки не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може вплинути на висновки експерта при проведенні судової експертизи, та ускладнити чи унеможливити виконання рішення. Крім того, вжиття запропонованих представником позивача заходів забезпечення позову може унеможливити власнику будинку ОСОБА_3 (право власності якої не є предметом спору у цій справі) повноцінно здійснювати повноваження власника щодо належного їй майна.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У жовтні 2022 року адвокат Покоєвич А. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду на 03 листопада 2022 року о 09:00 год з повідомленням сторін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. У матеріалах справи містяться докази які свідчать про те, що відповідачі змінюють ті поліпшення, які зробила позивачка, тому існує загроза порушення її законних прав та інтересів, що прямо може вплинути на прийняте судове рішення.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів - адвокат Вдовиченко В. І., зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Указує на необґрунтованість мотивів викладених в апеляційній скарзі заявника.
Просить апеляційну скаргу позивачки залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною другою статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Пунктом другим частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснив, що:
«розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів».
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
При цьому, забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Заходи забезпечення позову застосовуються виключно задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.
Указана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих підстав існування загрози невиконання судового рішення, як і не містить посилання на докази, які б указували, що відповідач вчиняє дії щодо спірного майна, які у подальшому стануть причиною неможливості виконання судового рішення у зв'язку із задоволенням позову.
Крім цього, заявницею не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди її правам та інтересам, які б унеможливили захист її прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
При цьому, колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, які викладено у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.
З огляду на вказане апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що сам по собі факт користування відповідачкою ОСОБА_3 будинком, який на даний час належить їй на праві приватної власності, не може автоматично свідчити про те, що таке користування (ремонт, поліпшення, тощо) є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивачки підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження можуть призвести до незворотних наслідків.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції у межах вимог чинного ЦПК України здійснив належну оцінку обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності і обґрунтованості заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову у цій справі у визначений позивачем спосіб.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вжиття запропонованих представником позивача заходів забезпечення позову унеможливить власнику будинку ОСОБА_3 (право власності якої не є предметом оскарження у цій справі) повноцінно здійснювати повноваження власника щодо належного їй майна.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Покоєвича А. О. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2022 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести за рахунок позивача.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий С. К. Медвецький
судді: С. Г. Копаничук
В. В. Оніщук