Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1416/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Трача Олега Володимировича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Фізичної особи - підприємця Костюка Дмитра Юрійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 107 800,00 грн.
без виклику учасників справи
Фізична особа - підприємець Трач Олег Володимирович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця Костюка Дмитра Юрійовича безпідставно отримані кошти в розмірі 107 800,00 грн., в порядку статті 1212 ЦК України. Також позивач просить суд покласти на ФОП Костюка Д.Ю. витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн. (згідно попереднього розрахунку).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02 вересня 2022 року позовну заяву ФОП Трача О.В. прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1416/22. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.09.2022 про відкриття провадження у справі № 922/1416/22 було направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою ФОП Костюка Д.Ю., вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", згідно Довідки про причини повернення/досилання відділення поштового зв'язку Укрпошти від 14.09.2022.
Разом з тим, у відповідності до частини шостої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, Суд повідомив відповідача про розгляд справи № 922/1416/22 телефонограмою, яку було прийнято Костюком Д.Ю. особисто 06 жовтня 2021 року. Отже, як вбачається з матеріалів справи, Суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даного позову.
Однак, ФОП Костюк Д.Ю. наданими відповідачу процесуальними правами не скористався, відзив на позовну заяву до суду не подав.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
05 липня 2022 року з власного банкiвського рахунку ФОП Трач Олег Володимирович перерахував грошовi кошти в загальнii1 сумi 147 800 (сто сорок сiм тисяч вiсiмсот) гривень на банкiвський рахунок ФОП Костюк Дмитра Юрiйовича згідно Платіжного доручення № 111. Призначенням платежу було вказано: "за автошини рахунок №05-07-004 вiд 05.07.2022р. Без ПДВ".
Однак, як вказує позивач, мiж сторонами жодного договору купiвлi -продажу, договору поставки чи iншого зобов'язання укладено не було. Сторонами не було погоджено таких iстотних умов договору як предмет, цiна та строк дії договору. Таким чином жодних грошових зобов'язань позивач перед вiдповiдачем не мав на момент перерахування грошових коштiв та не має станом на даний час.
Позивач 11 липня 2022 року звернувся на адресу вiдповiдача з листом на повернення коштiв, в якому просив повернути грошову суму в розмiрi 147 800,00 грн. протягом одного робочого дня на розрахунковий рахунок ФОП Трач О.В. Даний лист позивач направив на адресу вiдповiдача за допомогою месенджера "Вайбер".
ФОП Костюк Д.Ю. свого обов'язку по поверненню коштiв не виконав. Однак, 13.07.2022 та 19.07.2022 повернув на банківський рахунок позивача грошовi кошти в загальній сумi 40 000,00 грн., а саме 13 липня 2022 року - 20 000,00 грн. (призначення платежу "повернення коштiв по рахунку № 111 вiд 05.07.2022") та 19 липня 2022 року - 20 000,00 грн. (призначення платежу "повернення коштiв"), що підтверджується вiдповiдними виписками по особовому рахунку позивача.
Так як вiдповiдач свiй обов'язок щодо повернення безпiдставно набутих грошових коштiв не виконав в повному обсязi, 05 серпня 2022 року ФОП Трач О.В. на поштову адресу вiдповiдачу було направлено вимогу про повернення безпiдставно набутих грошових коштiв протягом семи календарних днiв iз дня отримання вимоги.
Проте, вказану вимогу залишено ФОП Костюк Д.Ю. без відповіді та без задоволення; грошові кошти в сумi 107 800,00 грн. позивачу не повернуто. Також за твердженням позивача, ФОП Костюк Д.Ю. достеменно обiзнаний в тому, що вiн безпiдставно утримує належнi ФОП Трач О.В. грошовi кошти.
Враховуючи те, що спірний переказ був проведений позивачем поза межами договору про купівлю-продаж / поставку товару, ФОП Костюк Д.Ю., відповідно до статті 1212 ЦК України зобов'язаний повернути грошові кошти, як такі, що набуті ним без достатньої правової підстави. Стягнення з відповідача 107 800,00 грн. в примусовому порядку стало підставою для звернення ФОП Трача О.В. до господарського суду із даними позовними вимогами.
Відповідач, в свою чергу, в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, жодним чином не спростував.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України, на яку позивач посилається у позовній заяві, як на підставу повернення йому грошових коштів, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З аналізу статті 1212 ЦК України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов'язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених статтею 11 ЦК України.
При цьому, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виникнення у Фізичної особи - підприємця Трача Олега Володимировича зобов'язання перед Фізичною особою - підприємцем Костюком Дмитром Юрійовичем в розмірі 147 800,00 грн., що існувало на момент перерахування грошових коштів за Платіжним дорученням № 111 від 05 липня 2022 року. При цьому, в призначені платежу у вказаному Платіжному дорученні № 111 також не конкретизовано за яким саме договором позивачем проведено таку оплату.
Таким чином, оскільки перерахування грошових коштів у розмірі 147 800,00 грн. фактично здійсненою позивачем поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, суд приходить до висновку, що такі кошти дійсно є помилково сплаченими, а відповідач є особою, яка набула майно (у даному випадку - грошові кошти), без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.
При цьому, відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно, дослідивши в сукупності надані позивачем докази, з урахуванням того, що відповідач не довів та не підтвердив належними засобами доказування, що грошові кошти у сумі 147 800,00 грн., отримані останнім від Фізичної особи - підприємця Трача Олега Володимировича за наявності належної правової підстави, а також з огляду на те, що ФОП Костюк Д.Ю. було повернуто частину коштiв "по рахунку № 111 вiд 05.07.2022" на суму 40 000,00 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також позивачем заявлено вимогу щодо розподілу судових витрат у справі: відшкодування судового збору і витрат ФОП Трача О.В. на оплату професійної правничої допомоги.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позовні вимоги у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн. покладаються на ФОП Костюка Д.Ю. і підлягають стягненню на користь позивача.
Крім того, на виконання пункту 8 частини третьої статті 165 ГПК України позивачем було надано подано попередній розрахунок судових витрат та надано докази на підтвердження понесених ФОП Трачем О.В. витрат на допомогу адвоката в розмірі 8 000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Так, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом із тим, згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Суд також звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Згідно із частиною першою статті 27 зазначеного Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається із матеріалів справи, в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката до матеріалів справи надано укладений між ФОП Трач О.В. (Клієнтом) і Адвокатським об'єднанням "Беліменко і Мартинюк" Договір про надання правової допомоги № 18 від 19.08.2022, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до Додатку № 1 від 19.08.2022 до Договору про надання правової допомоги № 18 від 19.08.2022 Сторони погодили, що сума винагороди, яку Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню за надання правової допомоги (гонорар) становить 8 000,00 грн.
Згідно наявного в матеріалах справи Акту прийомки наданих послуг від 25.08.2022 по Договору про надання правової допомоги № 18 від 19.08.2022 Адвокатським об'єднанням "Беліменко і Мартинюк" проведено таку роботу: консультацію з питань спірних правовідносин, ознайомлення із документами наданими клієнтом, вивчення судової практики та погодження остаточної правової позиції з клієнтом, підготовка позовної заяви разом із додатками. Всього годин витрачених адвокатом на надання правової допомоги - 8 (вісім) годин. Клієнт розрахувався за надання правової допомоги, сплативши на рахунок Адвокатського об'єднання грошову суму в розмірі 8 000,00 грн. Своїм підписом клієнт підтвердив, що він прийняв надані послуги в повному обсязі та не має претензій з приводу обсягу та якості наданої правової допомоги.
Дослідивши зазначені докази, господарський суд зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно, поданих доказів достатньо для встановлення самого факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу.
Крім того, до суду подано також докази на підтвердження фактичного здійснення витрат на професійну правничу допомогу: копію Платіжного доручення № 139 від 19 серпня 2022 року на суму 8 000,00 грн. Враховуючи наведене, подані до суду докази в сукупності приймаються, як належні, а витрати Фізичної особи - підприємця Трача Олега Володимировича на професійну правничу допомогу, за таких обставин, підлягають розподілу.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
У розрізі спірних правовідносин, при вирішенні даної справи судом також враховано правову позицію, висловлену Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їхнього розміру, а тому можуть бути задоволені саме в сумі 8 000,00 грн.
Відповідно, за приписами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з Фізичної особи - підприємця Костюка Дмитра Юрійовича також підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу в Господарському суді Харківської області.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Так, відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Проте, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року (який продовжено на даний час).
Згідно статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 248 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України -
Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Трача Олега Володимировича - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Костюка Дмитра Юрійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Трача Олега Володимировича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно отримані кошти в розмірі 107 800,00 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "07" листопада 2022 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа № 922/1416/22