Справа № 129/2237/20
Провадження у справі № 6/129/2/2022
"02" листопада 2022 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Швидкого О.В.,
розглянувши у відсутність сторін та їх представників в місті Гайсині цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (боржник), заінтересовані особи Акціонерне товариство «Мегабанк» (стягувач), Гайсинський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,
встановив:
07.09.2020 р. заявник звернувся до суду із уточненою 04.11.2020 р. заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вказуючи, що рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 30.08.2010 р. задоволено позовну заяву ПАТ (на даний час АТ) «Мегабанк» і стягнуто на користь позивача солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 54-01ПВ/2008 від 06.06.2008 р. загалом на суму 436446,17 грн.; 24.01.2011 р. Київським районним судом м. Харкова задоволено заяву ПАТ (на даний час АТ) «Мегабанк» і видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 30.08.2010 р.; 20.07.2011 р. головним державним виконавцем Гайсинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області відкрито виконавче провадження № 27688616 на підставі виконавчого листа від 24.01.2011 р., виданого Київським районним судом м. Харкова (стягувач - ПАТ (на даний час АТ) «Мегабанк», боржник - ОСОБА_1 ); ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.09.2011 р. задоволено подання державного виконавця Гайсинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області та тимчасово обмежено ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України; 13.06.2012 р. виконавче провадження № 27688616 було завершено, а виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», а також встановлено строк повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання, який сплив 13.06.2013 р.; ПАТ (на даний час АТ) «Мегабанк» не скористався своїм правом пред'явити виконавчий лист до повторного виконання в строк до 13.06.2013 р., через що виконавче провадження зі стягнення боргу за кредитним договором із ОСОБА_1 на користь ПАТ (на даний час АТ) «Мегабанк» повторно не відкривалося та на виконанні не перебуває; на даний час ОСОБА_1 не є боржником в жодному виконавчому провадженні, а тому він безпідставно позбавлений можливості вільно виїжджати за межі України, чим порушено його конституційні права громадянина України; зняття накладеного тимчасового обмеження в позасудовому порядку неможливе.
18.10.2021 р. представник ОСОБА_1 - адвокат Мартинюк Я.С. надав суду письмові пояснення (а.с.80-85).
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, письмово заявлені вимоги підтримав, справу просив розглядати у його відсутність (а.с.105).
Представник Гайсинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в судове засідання не з'явився, письмовосправу просив розглядати у його відсутність, заявлені вимоги визнав повністю та не заперечував проти їх задоволення (а.с.56).
Представник АТ «Мегабанк»в судове засідання не з'явився, подав письмові заперечення проти задоволення заяви, в яких вказав, що на теперішній час ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 54-01ПВ/2008 від 06.06.2008 р. загалом на суму 49862,39 доларів США, а тому суд не повинен скасовувати його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, справу просив розглядати у його відсутність (а.с.67, 73).
Враховуючи позиції сторін, матеріали справи та вимоги закону, суд визнає, що заява підлягає задоволенню з таких міркувань.
Встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 30.08.2010 р. задоволено позовну заяву АТ «Мегабанк» і стягнуто на користь позивача солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 54-01ПВ/2008 від 06.06.2008 р. загалом на суму 436446,17 грн.; 24.01.2011 р. Київським районним судом м. Харкова задоволено заяву АТ «Мегабанк» і видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 30.08.2010 р.; 20.07.2011 р. головним державним виконавцем Гайсинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області відкрито виконавче провадження № 27688616 на підставі виконавчого листа від 24.01.2011 р., виданого Київським районним судом м. Харкова (стягувач - АТ «Мегабанк», боржник - ОСОБА_1 ); ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.09.2011 р. задоволено подання державного виконавця Гайсинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області та тимчасово обмежено ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України; 13.06.2012 р. виконавче провадження № 27688616 було завершено, а виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», а також встановлено строк повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання, який сплив 13.06.2013 р.; АТ «Мегабанк» не скористався своїм правом пред'явити виконавчий лист до повторного виконання в строк до 13.06.2013 р., через що виконавче провадження зі стягнення боргу за кредитним договором із ОСОБА_1 на користь АТ «Мегабанк» повторно не відкривалося та на виконанні не перебуває; таким чином, зазначене тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України триває понад 10 років, а стягувач АТ «Мегабанк» за цей період не спромігся скористатися своїм правом пред'явити виконавчий лист до повторного виконання, в т.ч. і після того, як суд неодноразово (а.с.87, 101, 104) роз'яснював йому це право, через щотривале порушення права ОСОБА_1 залишати країну за таких обставин не може бути виправданим та пропорційним.
Зазначені правовідносини регламентуються:
- ст.4 ЦПК України, за якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів;
- ст.33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом;
- ст.313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування; фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України; фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом;
- ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду, за якою в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
- ст.2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання; кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну; на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб; права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві; передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів;
- ч.5 ст.441 ЦПК України, за якою суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Оскільки рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 30.08.2010 р. задоволено позовну заяву АТ «Мегабанк» і стягнуто на користь позивача солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 54-01ПВ/2008 від 06.06.2008 р. загалом на суму 436446,17 грн.; 24.01.2011 р. Київським районним судом м. Харкова задоволено заяву АТ «Мегабанк» і видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 30.08.2010 р.; 20.07.2011 р. головним державним виконавцем Гайсинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області відкрито виконавче провадження № 27688616 на підставі виконавчого листа від 24.01.2011 р., виданого Київським районним судом м. Харкова (стягувач - АТ «Мегабанк», боржник - ОСОБА_1 ); ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.09.2011 р. задоволено подання державного виконавця Гайсинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області та тимчасово обмежено ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України; 13.06.2012 р. виконавче провадження № 27688616 було завершено, а виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», а також встановлено строк повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання, який сплив 13.06.2013 р.; АТ «Мегабанк» не скористався своїм правом пред'явити виконавчий лист до повторного виконання в строк до 13.06.2013 р., через що виконавче провадження зі стягнення боргу за кредитним договором із ОСОБА_1 на користь АТ «Мегабанк» повторно не відкривалося та на виконанні не перебуває; таким чином, зазначене тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України триває понад 10 років, а стягувач АТ «Мегабанк» за цей період не спромігся скористатися своїм правом пред'явити виконавчий лист до повторного виконання, в т.ч. і після того, як суд неодноразово (а.с.87, 101, 104) роз'яснював йому це право, через щотривале порушення права ОСОБА_1 залишати країну за таких обставин не може бути виправданим та пропорційним, крім того, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення, то необхідно скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.09.2011 р. щодо ОСОБА_1 .
Висновки суду підтверджуються такими доказами:
-копією рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 30.08.2010 р., за яким задоволено позовну заяву ПАТ «Мегабанк» і стягнуто на користь позивача солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 54-01ПВ/2008 від 06.06.2008 р. загалом на суму 436446,17 грн.(а.с.9-11, 35-37);
-копією ухвали від 24.01.2011 р., за якою Київським районним судом м. Харкова задоволено заяву ПАТ «Мегабанк» і видано виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 30.08.2010 р.(а.с.12, 38);
-копією ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.09.2011 р., за якою задоволено подання державного виконавця Гайсинського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області та тимчасово обмежено ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України(а.с.13, 39);
-копією відповіді Гайсинського РВ ДВС від 13.02.2020 р., за якою у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 27688616 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» 436446,17 грн.боргу, а 13.06.2012 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в зв'язку з відсутністю майна боржника на підставі п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження»(а.с.14, 40);
-копіями супровідного листа та витягу з спецпідрозділу щодо виконавчих дій по виконавчому провадженню № 27688616(а.с.15-18, 41-44);
-інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03.10.2017 р. (а.с.19, 45);
-запитом Гайсинського районного суду від 19.10.2021 р. про те, чи пред'являло АТ «Мегабанк» виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 30.08.2010 р.до повторного виконання, чи повторно відкривалося з цього приводу виконавче провадження та чи перебуває воно на виконанні станом на даний час, а також які документи такі факти підтверджують (а.с.87);
-відповіддю АТ «Мегабанк» від 10.09.2021 р. на запит Гайсинського районного суду (а.с.88);
-запитами Гайсинського районного суду від 22.07.2022 р. про те, чи було встановлено АТ «Мегабанк» втрату виконавчого листа, чи зверталося воно про видачу його дублікату, чи повторно відкривалося виконавче провадження і чи перебуває воно на виконанні на даний час (а.с.101, 104), відповіді на які АТ «Мегабанк» суду не надало.
Суд не бере до уваги та відхиляє заперечення представника АТ «Мегабанк»про те, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не можна скасовувати через наявність у нього заборгованості за кредитним договором № 54-01ПВ/2008 від 06.06.2008 р. загалом на суму 49862,39 доларів США, з огляду на те, що АТ «Мегабанк» не скористався своїм правом пред'явити виконавчий лист до повторного виконання, через що виконавче провадження зі стягнення боргу за кредитним договором із ОСОБА_1 на користь АТ «Мегабанк» повторно не відкривалося та на виконанні не перебуває, при цьому, зазначене тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України триває понад 10 років, а стягувач АТ «Мегабанк» за цей період не спромігся скористатися своїм правом пред'явити виконавчий лист до повторного виконання, в т.ч. і після того, як суд неодноразово (а.с.87, 101, 104) роз'яснював йому це право, через щотривале порушення права ОСОБА_1 залишати країну за таких обставин не може бути виправданим та пропорційним.
Висновки суду відповідають позиції Європейського Суду, викладеній у справі «Гочев проти Болгарії», де Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою "Напияло проти Хорватії" (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82); окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою "Луордо проти Італії " (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою "Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини" (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою "Рінер проти Болгарії", § 121); надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин; влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою "Рінер проти Болгарії", §124 і вказане вище рішення Європейського Суду "Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии", §35); така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою "Сіссаніс проти Румунії"), скарга № 23468/02, § 70); Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою "Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії" (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...". Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Керуючись ст. 258, 259, 263, 264, 265, 441 ЦПК України,
Ухвалив:
Заяву задовольнити повністю.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 09.09.2011 р. щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: