Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
28.10.2022м. ХарківСправа № 922/745/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Гребенюк Т.Д.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" (61129, м. Харків, проспект Тракторобудівників, 109, код ЄДРПОУ 37766028)
до Фізичної особи-підприємця Шабельнік Алли Миколаївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення коштів у розмірі 585660,5 грн
за участю представників сторін:
позивача- Байгер А.І.,
відповідача - Шабельник А.М.
СУТЬ СПОРУ.
Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" (далі - КП "Салтівське трамвайне депо" або позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Шабельнік Алли Миколаївни (далі - ФОП Шабельнік А.М. або відповідач) про стягнення суми штрафу у розмірі 546505,75 грн та пені у розмірі 39154,75 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №24/05-1 від 24.05.2021 в частині своєчасної та повної поставки товару. Позивачем також викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 8784,91 грн, які просить покласти на відповідача.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ТА ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2022 року справа №922/745/22 розподілена судді Смірновій О.В.
Розпорядженням від 12.08.2022 року №80/2022 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" справу №922/745/22 призначено на повторний автоматизований розподіл.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2022 року справа №922/745/22 розподілена судді Гребенюк Т.Д.
Ухвалою Господарського суду Харківської області вiд 18.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/745/22, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "03" жовтня 2022 року о 11:30.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6102271353994 на адресу позивача, ухвала Господарського суду Харківської області від 18.08.2022 року у справі №922/745/22 повернута до суду 30.09.2022 року з зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Щодо відправки вказаної ухвали на адресу відповідача, складено акт про неможливість відправки кореспонденції від 22.08.2022 року №370/2022, а саме: ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.08.2022 по справі № 922/745/22, яка адресована: Фізична особа-підприємець Шабельнік Алла Миколаївна не відправлено у зв'язку з призупиненням Акціонерним товариством «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв'язку у зв'язку з повномасштабною збройною агресією росії проти України - до поштового відділення 64255.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 08.11.2018 у справі "Созонов та інші проти України", в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
Тому 06.09.2022 року та 20.10.2022 року Судом було поінформовано телефонограмою відповідача щодо розгляду справи №922/745/22. Також 13.09.2022 року судом було поінформовано телефонограмою і позивача щодо розгляду справи №922/745/22.
Ухвалою-повідомленням Господарського суду Харківської області вiд 03.10.2022 року підготовче засідання відкладено на 28.10.2022 року об 11.50.
У судовому засіданні 28.10.2022 року представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі; відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, подав усне клопотання про зменшення штрафних санкцій.
3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
24.05.2021 року між КП "Салтівське трамвайне депо" та ФОП Шабельнік А.М. укладено Договір №24/05-1 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується надати замовнику товар код 44530000-1 за ДК 021:2015 Кріпильні деталі в порядку і на умовах, визначених цим Договором, а замовник зобов'язується вчасно прийняти і оплатити такий товар.
Згідно п.1.2. Договору сторони домовилися, що кількість, ціна і асортимент товару визначаються Специфікацією №1, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Сторонами укладено Специфікацію №1 до Договору, у відповідності до якої загальна вартість товару складає 602000,00 грн.
Кількість та асортимент товару, наведений в Специфікації Договору, не зобов'язує замовника замовити товар в обсязі, визначеному Специфікацією (п.1.3. Договору).
Замовник має право зменшувати обсяги закупівлі послуг та загальну вартість договору залежно від фактичного фінансування видатків (п.1.4. Договору).
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна цього Договору становить 602000,00 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі належним чином оформлених документів, з відстрочкою платежу до 180 банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару та підписання сторонами або їх уповноваженими представниками приймально-здавального документу (видаткової накладної).
Поставка товару здійснюється постачальником за власний рахунок протягом 3 календарних днів з моменту отримання заявки замовника на конкретну партію товару (п. 5.1. Договору).
Підпунктом 5.1.1. Договору заявки здійснюються замовником в один з таких способів у телефонному режимі (в усній формі), факсимільним відправленням, за допомогою електронної пошти шляхом направлення сканованої копії письмової заявки на електронну пошту постачальника shabelnik.biz@gmail.com з подальшим направленням письмової заявки поштовим відправленням на адресу постачальника, вказану у розділі 15 договору "Місце знаходження та банківські реквізити сторін", або врученням особисто уповноваженій особі постачальника під власноручний підпис на другому екземплярі. Заявка, що передана за допомогою телефонного, факсимільного зв'язку, електронної пошти вважається отриманою з моменту її відправлення. До моменту обміну оригіналами факсові та скановані копії заявок мають юридичну силу оригіналу.
Відповідно до п. 5.2. Договору строк поставки товару до 31 грудня 2021 року.
Датою поставки товару за даним Договором вважається дата доставки Товару в місце зазначене в п. 5.3. Договору, що засвідчується підписаною накладною на товар уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 5.3. Договору місце поставки: пр. Тракторобудівників, 109, Харківська область, м. Харків, 61129.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором; у разі порушення постачальником умов договору відповідальність за яке передбачена пунктами 7.2. та/або 7.3. Договору, сплатити нараховані штрафні санкції протягом 10 днів з моменту отримання претензії замовника. У випадку невиконання постачальником вимог даного пункту договору, замовник не несе відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, що виникли за поставлений та неоплачений товар в рамках даного договору (підпункт 6.3.1., підпункт 6.3.7 пункту 6.3. Договору).
Відповідно до п. 12.2. Договору строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 12.1., а саме з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, та закінчується 31 грудня 2021 року, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання сторонами відповідно до цього договору.
07.09.2021 року КП "Салтівське трамвайне депо" звернулося до ФОП Шабельнік А.М. з претензію на суму штрафних санкцій у розмірі 248925,92 грн у зв'язку з неналежним виконанням умов договору №24/05-1 від 24 травня 2021 року, з підтвердженням її направлення.
Відповідно до п. 6.2.5. Договору у разі невиконання зобов'язань постачальником, у т. ч. щодо строків постачання та якості товару, замовник має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей Договір, повідомивши про це постачальника письмово у строк 10 днів до бажаної дати розірвання. У такому випадку договір вважається розірваним з моменту закінчення 10-денного строку без складання додаткової угоди про розірвання.
29.10.2021 КП "Салтівське трамвайне депо" звернулося до ФОП Шабельнік А.М. з повідомленням про розірвання договору та застосування оперативно-господарської санкції, з підтвердженням його направлення.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
З огляду на предмет та підстави позовних вимог, предмет доказування у цій справі складають обставини щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ФОП Шабельнік А.М. штрафу та пені з урахуванням умов Договору.
У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ДОГОВОРОМ.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, протягом 2021 року між сторонами фактично склалися відносини щодо поставки продукції, які оформлювалися відповідними заявками та видатковими накладними на виконання відповідного Договору.
Так, позивачем були направлені відповідачеві заявки потреб підприємства по Договору на загальну вартість 140 024,00 грн:
- заявка КП "Салтівське трамвайне депо" від 09.06.2021 року №372 на загальну суму 27987,00 грн;
- заявка КП "Салтівське трамвайне депо" від 15.06.2021 року №384 на загальну суму 23352,9 грн;
- заявка КП "Салтівське трамвайне депо" від 30.06.2021 року №927 на загальну суму 30131,35 грн;
- заявка КП "Салтівське трамвайне депо" від 23.09.2021 року №637 на загальну суму 58552,75 грн.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивачем було поставлено відповідачеві продукцію загальною вартістю 16672,42 грн. Це підтверджується:
- видатковою накладною №79 від 11 червня 2021 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 2333,00 грн. з ПДВ;
- видатковою накладною №80 від 25 червня 2021 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 2193,02 грн. з ПДВ;
- видатковою накладною №89 від 08 липня 2021 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 9785,20 грн. з ПДВ;
- видатковою накладною №96 від 23 липня 2021 року позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар загальною вартістю 2361,20 грн. з ПДВ;
Вказані накладні підписані сторонами Договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними обліковими документами, що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, позаяк відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами та сторонами підтверджується факт поставки та відповідно прийняття позивачем товару загальною вартістю 16672,42 грн. за наведеними вище видатковими накладними.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, з урахуванням положень статей 253, 530 Цивільного кодексу України та п. 5.1., п. 5.1.1 Договору ФОП Шабельнік А.М. повинна була поставити товар:
- за заявкою КП "Салтівське трамвайне депо" від 09.06.2021 року №372 на загальну суму 27987,00 грн до 12.06.2021 року включно;
- за заявкою КП "Салтівське трамвайне депо" від 15.06.2021 року №384 на загальну суму 23352,9 грн до 18.06.2021 року включно;
- за заявкою КП "Салтівське трамвайне депо" від 30.06.2021 року №927 на загальну суму 30131,35 грн до 03.07.2021 року включно;
- за заявкою КП "Салтівське трамвайне депо" від 23.09.2021 року №637 на загальну суму 58552,75 грн до 01.10.2021 року включно.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач обов'язку по поставці товару у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем зобов'язання у вигляді пені та штрафу.
Так, згідно п. 7.3. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по цьому Договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від загальної вартості продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період, за який нараховується пеня.
А відповідно до п. 7.2. Договору, при порушенні строків поставки або при відмові від постачання товару постачальник сплачує на користь замовника штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставлених /непоставлених товарів за кожен день прострочення поставки товару.
Формулюючи підстави позовних вимог та застосовуючи до відповідача відповідальність, що передбачена і п.7.2., і п. 7.3. Договору, позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару - непоставку та несвоєчасну поставку товару.
Судом встановлено, що порушення умов договору відповідачем фактично полягало у невиконанні зобов'язань з поставки товару у погоджені сторонами у договорі строки. Суд констатує, що вказане правопорушення охоплюється формулюванням і п.7.2. Договору - «…при порушенні строків поставки…», і п.7.3. Договору - «…у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по цьому Договору…».
Тобто, позивачем заявлені до стягнення з відповідача штрафні санкції за одне й те ж саме правопорушення, нараховані на підставі п.7.2. Договору у вигляді штрафу у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставлених /непоставлених товарів за кожен день прострочення поставки товару, та нараховані на підставі п.7.3. Договору у вигляді пені у розмірі 0,5% від загальної вартості продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період, за який нараховується пеня.
Згідно змісту ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є різновидами неустойки. Так, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи формулювання умов п.7.2. та 7.3. Договору стосовно способу обрахунку штрафної санкції - «…за кожен день прострочення…», Суд констатує, що, не зважаючи на застосування у вказаних пунктах Договору різних термінів на позначення санкції - «пеня» (п.7.3.) та «штраф» (п.7.2.) фактично мова йде про застосування однакової санкції у різному розмірі - у розмірі 0,5% від загальної вартості продукції за кожний день прострочення (п.7.3.) та у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставлених/непоставлених товарів за кожен день прострочення (п.7.2.).
Тобто, фактично відповідач просить застосувати до позивача відповідальність одного виду, але різного розміру, за одне й те саме правопорушення - несвоєчасну поставку товару (відмовою від постачання товару позивач свої вимоги не обґрунтовував, що було підкреслено його представником у судовому засіданні 28.10.22).
Згідно статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов'язковому застосуванню як норма прямої дії.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно, сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Так, суд доходить висновку, що стягнення штрафу у розмірі 5% від вартості несвоєчасно поставлених/непоставлених товарів за кожен день прострочення поставки товару при порушенні строків поставки та пені у розмірі 0,5% від загальної вартості продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період, за який нараховується пеня у разі несвоєчасного виконання зобов'язань по цьому Договору є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання за договором - не поставив товар у строк, визначений Договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19.
Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв'язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц, в якій було застосовано принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Так, особа, яка включила ту або іншу умову в договір, має нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки у випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Оскільки договір між сторонами укладено за результатами процедури закупівлі товарів відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", є підстави стверджувати, що саме позивачем як замовником було запропоновано відповідачеві договір для підписання. Тому суперечливі умови договору щодо встановлення відповідальності постачальника, викладені у п.7.2. та п.7.3., слід тлумачити проти замовника - позивача у справі, як особи, яка їх написала згідно принципу Contra proferentem.
Наведений підхід обумовлює застосування до відповідача відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товару, що передбачена у п. 7.3. Договору, як такої, що менша за розміром у порівнянні з відповідальністю, передбаченою п.7.2. Договору.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені із врахуванням періоду (15.06.2021-08.11.2021) на предмет арифметичної правильності та відповідності положенням Договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 39154,74 грн за неналежне виконання зобов'язань за договором №24/05-1 від 24.05.2021 року.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 546505,75 грн. штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
У судовому засіданні 28.10.2022 року відповідачем було заявлено усне клопотання про зменшення штрафних санкцій. При розгляді вказаного клопотання, Суд виходив з наступного.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Так, судом враховано, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Відповідачем не наведено та не підтверджено відповідними доказами обставин, які, на думку суду та з огляду на наведені положення чинного законодавства, могли б бути підставами для зменшення розміру штрафних санкцій та задоволення відповідного клопотання відповідача.
Таким чином, Суд відмовляє в задоволенні клопотання Шабельник А.М. щодо зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 80, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шабельнік Алли Миколаївни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" (61129, м. Харків, проспект Тракторобудівників, 109, код ЄДРПОУ 37766028, IBAN НОМЕР_2 , в ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" у м. Києві, IBAN НОМЕР_3 у ПАТ "АЛЬФА-БАНК" м. Київ) пеню у розмірі 39154,74 грн за неналежне виконання зобов'язань за договором №24/05-1 від 24.05.2021 року; судовий збір у розмірі 587,71 грн, в іншій частині вимог - відмовити.
3. У задоволенні клопотання Шабельник А.М. щодо зменшення розміру штрафних санкцій відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку та строки, встановлені статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "07" листопада 2022 р.
Суддя Т.Д. Гребенюк