Справа № 128/2591/22
02 листопада 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши заяву представника позивача АТ «Райффайзен Банк» Теленика О.А. про забезпечення позову,-
Представник позивача АТ «Райффайзен Банк» Теленик О.А. звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Надольської Т.П., ОСОБА_2 , про визнання права АТ «Райффайзен Банк» іпотекодержателя житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 229,4 кв.м, житловою площею 156,1 кв.м та земельної ділянки, площею 0,2283 га, кадастровий номер 0520680203:03:001:0053, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; відновити запис у Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо обтяження житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 229,4 кв.м, житловою площею 156,1 кв.м та земельної ділянки, площею 0,2283 га, кадастровий номер 0520680203:03:001:0053, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - іпотекою АТ «Райффайзен Банк Аваль», згідно договору іпотеки від 30.05.2006, зареєстрованого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П. за реєстровим №3413.
Одночасно з пред'явленням позову представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить: 1) накласти арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 229,4 кв.м, житловою площею 156,1 кв.м та земельну ділянку, площею 0,2283 га, кадастровий номер 0520680203:03:001:0053, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) заборонити Вінницькому районному відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) перераховувати кошти від реалізації іпотечного майна, а саме - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 229,4 кв.м, житловою площею 156,1 кв.м та земельної ділянки, площею 0,2283 га, кадастровий номер 0520680203:03:001:0053, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява позивача про забезпечення позову обґрунтована тим, що на виконанні у Вінницькому районному відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) перебуває зведене виконавче провадження №32367023 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь юридичних та фізичних осіб. В рамках примусового виконання спірне нерухоме майно ОСОБА_1 передано на реалізацію, але за відсутності покупців прилюдні торги з реалізації майна не відбулися та відповідно до ч. 6 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» нереалізоване заставне нерухоме майно було залишено за Банком на підставі акту державного виконавця про передачу майна від 17.09.2013, приватним нотаріусом Марунько О.Г. було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна. Після реєстрації та отримання свідоцтва АТ «Райффайзен Банк» про право вланості на нерухоме майно, постановою начальника ВДВС Вінницького РУЮ від 13.11.2013 було скасовано постанову та акт державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 17.09.2013. Після скасування процесуальних документів в рамках примусового виконання ОСОБА_1 було подано позов про скасування права власності банку на нерухоме майно. 14.05.2018 Вінницьким апеляційним судом було визнано недійсним свідоцтво про придбання банком нерухомого майна з прилюдних торгів спірного нерухомого майна та скасовано державну реєстрацію. Скасування свідоцтва про придбання банком нерухомого майна з прилюдних торгів, на підставі якого з Державного реєстру іпотек було виключено запис про обтяження майна, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Отже, іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Таким чином, необхідно відновити становище, яке існувало до проведення державної реєстрації. 10.04.2020 в рамках зведеного виконавчого провадження ВП №58808351 ДП «Сетам» за 1 586 955,52 грн. продано нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , переможцем торгів став ОСОБА_2 .. На даний час кошти від реалізації іпотечного майна перебувають на рахунках ДВС. Вказане нерухоме майно за договорами іпотеки №б/н від 30.05.2006 та №б/н від 12.12.2006 є забезпеченням виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 за кредитними договорами №014/035-40/40256 від 30.05.2006 та №014/035-40/40791 від 12.12.2006 укладених з АТ «Райффайзен Банк», які на даний час не погашені. Таким чином банк має першочергове право на задоволення своїх вимог за рахунок реалізованого предмета іпотеки перед іншими кредиторами. Відновлення іпотечного обтяження допоможе банку отримати кошти від реалізації заставного майна.
За змістом положень статей 149, 150 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до змісту пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 4 указаної постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні такої відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець, відповідно до закону.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також врахувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після перед'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19) зазначив, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Вжиття заходів забезпечення позову обумовлено ризиками, що можуть виникнути при виконанні рішення суду в разі ухвалення такого на користь позивача.
Водночас заява представника позивача про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою, адже ставлячи вимогу про накладення арешту на спірне нерухоме майно, заявник вказує, що 10.04.2020 відбулася його примусова реалізація і переможцем торгів став ОСОБА_2 .. Окрім того, заявником долучено копії рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції, з яких вбачається, що власником спірного нерухомого майна є саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .. Разом із тим, будь яких доказів належності спірного нерухомого майна відповідачу ОСОБА_1 заявником до заяви про забезпечення позову не долучено.
Також, заявником не викладено обставин та не надано доказів того, що відповідач вчиняє будь які дії, які утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення суду в разі задоволення вимог позивача.
Отже, заявником не зазначено доказів на підтвердження своїх вимог, а також не обґрунтовано у своїй заяві, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за наслідками розгляду у майбутньому позову, заявником не наведено жодного обґрунтування з посиланням на конкретні обставини, з якими пов'язувалося б утруднення чи невиконання майбутнього рішення суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необгрунтованою, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, тому у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 152, 153, 260, 353 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви представника позивача АТ «Райффайзен Банк» Теленика О.А. про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.П. Шевчук