"31" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3692/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
секретар судового засідання: Вакарчук Д.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Сукачов Є.С.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх.№2-7918/22 від 18.10.2022) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі №916/3692/21
за позовом: AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. (Аджелтаке Роуд, Аджелтаке Айленд, Маджуро, Маршалові Острови, МН 96960, адреса для листування: Французький бульвар 66/2, оф. 301 м. Одеса, 65062);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ СП «ПЕТРЕЛ» (вул. Стовпова 28, Одеса, 65098, код ЄДРПОУ 24529567);
про стягнення 23757,62 дол. США.
Позивач - AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№ 3807/21 від 02.12.2021) до відповідача - УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ СП «ПЕТРЕЛ» ТОВ, в якій просить суд (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) стягнути з останнього безпідставно отриманих 23757,62 дол. США, а також судові витрати.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.10.2022 було задоволено позов, стягнуто з ТОВ «УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ СП «ПЕТРЕЛ» на користь AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. заборгованість у розмірі 23757,62 доларів США та 4849,09 грн. витрат по сплаті судового збору, повернуто з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області на користь AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. судовий збір у розмірі 8592,69 грн. у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог та судовий збір у розмірі 4849,09 грн. у зв'язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.
18.10.2022 до суду від представника AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. надійшла заява (вх.№2-918/22) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі №916/3692/21, в якій заявник просить суд стягнути з стягнути з ТОВ «УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ СП «ПЕТРЕЛ» на корись AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. 3817,42 долари США судових витрат, з яких 3772,00 доларів США - витрати на професійну правничу допомогу та 45,42 долари США витрати на переклад документів у справі.
Ухвалою суду від 20.10.2022 прийнято заяву (вх.№2-918/22) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі №916/3692/21 до провадження, розгляд заяви призначено в засіданні суду на 31.10.2022.
28.10.2022 судом отримано від ТОВ «УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ» СП «ПЕТРЕЛ» письмові пояснення та клопотання про зменшення судових витрат (вх.№24067/22), в яких відповідач зазначив, що у своєму відзиві на позовну заяву ТОВ «УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ» СП «ПЕТРЕЛ» обґрунтовано визнало суму боргу у розмірі 23757,62 долари США, яку безрезультатно намагалося сплатити позивачу у добровільному порядку до розгляду справи по суті, про що неодноразово подавало клопотання та заяви, що містяться у матеріалах справи. Відповідач вказує, що представник позивача адвокат Сукачов Є.С. спочатку не визнавав зменшення позовних вимог та не надавав банківські реквізити позивача для добровільного повернення боргу, а коли надав банківські реквізити, в Україні почався воєнний стан та були запроваджені валютні обмеження, які й сьогодні не дають можливості виконати рішення суду укладене на користь позивача на суму 23757,62 долари США, які б ще до 24 лютого 2022 року були б на рахунку позивача, якби адвокат не перешкоджав цьому своїми діями.
В клопотанні про зменшення судових витрат, відповідач зазначив, що на його думку, застосування критеріїв дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності, співмірності до гонорару адвоката та факту, що відповідач самостійно визнав та документально довів розмір позовних вимог, що підлягають відшкодуванню, який фактично в два рази є меншими ніж розмір першочергово зазначений у позові, а також безрезультатні намагання відповідача погасити суму боргу до початку розгляду справи по суті та до введення валютних обмежень, які на сьогодні фактично унеможливлюють виконання рішення по справі взагалі на невідомий термін, лише з вини адвоката позивача - є підставою для покладання витрат, що пов'язані з гонораром адвоката на позивача.
31.10.2022 у судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав вимоги, викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат.
Відповідач у судове засідання не з'явився, проте у клопотанні про зменшення судових витрат просив суд розглянути справу без його участі.
Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У судовому засіданні 31.10.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали та повідомив, що повний текст ухвали буде складено 07.11.2022.
Розглянувши заяву ((вх.№2-918/22) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі №916/3692/21, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на таке:
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 3 частини 1, ч.3 статті 244 ГПК України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 1, п.1 ч.3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ч. 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Так із матеріалів справи вбачається, що представником позивача 23.02.2022 було подано заяву (вх.№5207/22) про стягнення судових витрат, в якій представник позивача повідомив, що докази понесених судових витрат буде надано до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду по господарській справі №916/3692/21.
12.10.2022 судом було ухвалено рішення по справі №916/3692/21, та 17.10.2022 представником позивача було надіслано на електронну пошту суду заяву про винесення додаткового рішення щодо судових витрат, яка була зареєстрована канцелярією суду 18.10.2022.
Тобто судом встановлено, що позивачем виконано вимоги процесуального закону і подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу разом із доказами про розмір понесених витрат у встановлений процесуальним законом строк.
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
При застосуванні критерію у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 904/1169/17 та від 05.03.2020 у справі № 911/471/19.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв'язку із вирішенням спору в суді.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу: як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Такої правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду згідно додаткової постанови від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та витрат на переклад документів, заявник надав суду такі докази:
- копію Угоди про надання правової допомоги № 96-09-М-2021 від 06.09.2021;
- копія банківської виписки;
- копія рахунку № 034 від 23.11.2021;
- копія Акту здачі-прийняття виконаних робіт від 23.11.2021;
- копія Акту здачі-прийняття виконаних робіт № 2901/2022 від 14.12.2021.
Судом досліджено, що 06.09.2021 між Адвокатським бюро «Сукачова Євгена» (Адвокат) та AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. (Клієнт) було укладено угоду про надання правової допомоги №96-09-М-2021, за умовами якої правова допомога надається Адвокатом щодо захисту прав та представництва інтересів Клієнта щодо врегулювання спору у судовому та позасудововму порядку щодо повернення надмірно сплачених коштів на користь ТОВ УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ СП «ПЕТРЕЛ» за надання послуг агентування суден в портах на території України.
Пунктом 5.1 вказаної угоди передбачено, що за надання правової допомоги Клієнт зобов'язується оплатити Адвокату винагороду за виконання робіт, які будуть узгоджені на кожному етапі. Валютою цієї Угоди є долар США. Сторони домовилися про виконання Угоди за фіксованою сумою, яка дорівнює 3772,00 дол. США, не включаючи витрати на судові збори переклади документів та нотаріальне посвідчення необхідних документів.
Підтвердженням оплати винагороди є квитанція про перерахування відповідної грошової суми на рахунок з точним зазначенням платежу, або квитанція про прийняття відповідної грошової суми Адвокатом.
Згідно з п.7.1, 7.2 угоди, дана Угода вступає в силу з моменту її підписання Сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків та прийняття остаточного судового рішення. Дана Угода, якщо вона достроково не буде припинена з ініціативи Клієнта, діє протягом усього часу проведення відповідних дій щодо Угоди поки не будуть вичерпані всі способи захисту і відповідного ведення справи, і не будуть прийняті остаточні рішення.
Відповідно до наданої заявником банківської виписки вбачається, що AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 3772 дол США на користь АБ «Сукачова Євгена».
Отже, судом встановлено, що між позивачем та його представником було укладено договір на отримання послуг на професійну правничу допомогу із визначенням фіксованого розміру гонорару адвоката в сумі 3772 дол. США.
Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини 5 статті 126 ГПК України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Подібна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.
Суд звертає увагу, що відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач просив покласти такі витрати повністю на позивача, з приводу чого суд зазначає, що у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, суд зауважує, що відповідачем у даному клопотанні не викладено доводів та не надано доказів неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, на підставі чого у суду відсутні підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача, у зв'язку із чим таке клопотання не підлягає задоволенню.
Суд оцінюючи правомірність вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, понесених позивачем, враховуючи, доведення заявником факту та обсягу отриманих послуг з правової допомоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість суми у розмірі 3772 дол. США, витраченої на послуги адвоката, а також відповідність наданих адвокатських послуг критерію реальності та неминучості.
Водночас суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: (1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог), а у частині 5 вказаної статті визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема , відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 27 липня 2021 року у справі № 920/26/21.
При розгляді даної справи по суті, судом було встановлено, що фактично позовні вимоги до їх зменшення позивачем ґрунтувались на поверненні надмірно сплачених грошових коштів за послуги, які не надавалися відповідачем позивачу та розрахунок ціни позову у розмірі 44807,14 дол. США був сформований представником позивача на підставі попереднього дисбурсментського рахунку.
В ході судового розгляду, відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх.№598/22 від 11.01.2022) було надано фінальний дисбурсментський рахунок, на підставі чого сума різниці між попереднім дисбурсментським рахунком становила 23757,62 долари США, яку відповідач визнав та неодноразово просив надати йому банківські реквізити для перерахування даної суми на користь позивача.
В подальшому постановою правління НБУ №18 від 24 лютого 2022 р. «Про роботу банківської системи на період запровадження воєнного стану» було введено тимчасові обмеження з 24.02.2022 щодо здійснення транскордонних переказів валютних цінностей з України, що унеможливило добровільну сплату відповідачем визнаної ним суми боргу.
Втім, як вбачається із матеріалів справи, з січня 2022 року по липень 2022 року, позивач не спромігся на підставі наданого відповідачем фінального дисбурсментського рахунку здійснити переоцінку позовних вимог та оперативно подати до суду заяву про зменшення позовних вимог з метою швидкого та ефективного розгляду справи, а також надати відповідачу банківські реквізити позивача до запровадження обмежень щодо транскордонних переказів валютних цінностей.
Така бездіяльність позивача, на думку суду, свідчить про певне затягування розгляду справи, на підставі чого суд, керуючись принципами справедливості та верховенства права, вважає за доцільне розподіли витрати позивача на професійну правничу допомогу між сторонами пропорційно розміру первісно заявлених позовних вимог і фактично визнаних відповідачем та які були задоволені судом.
Судом визначено, що рішенням суду у даній справі від 12.10.2022 було задоволено позовні вимоги у розмірі 23757,62 дол. США, що становить 53,02% від первісно заявлених позовних вимог у розмірі 44807,14 дол. США. Отже розмір витрат на професійну правничу допомогу, що покладається на відповідача, становить 53,02% від заявленої суми 3772 дол. США, що дорівнює 1999,91 дол. США.
Крім того позивачем заявлено до стягнення витрати на переклад документів у даній справі у розмірі 45,42 дол. США, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно ч. 1 ст. 128 ГПК України, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
Наявними в матеріалах справи рахунком №034 від 23.02.2021 та актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 23.11.2021 підтверджується витрати заявника у розмірі 550 грн. на переклад документів по справі, а з акту приймання-передачі наданих послуг №2901/2022 вбачаються витрати заявника у розмірі 1111 грн. на послуги нотаріального засвідчення перекладу.
Отже, такі витрати позивача є належним чином підтвердженими та реальними, а їх наявність та розмір не заперечується відповідачем.
Між тим, суд не погоджується із позицією позивача щодо стягнення таких витрат в іноземній валюті еквівалентній розміру витрат у гривні.
Пленум Верховного Суду України в абзаці третьому пункту 14 постанови від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з наведеним не суперечить чинному законодавству України стягнення судових витрат на правничу допомогу за договором в іноземній валюті, якщо у відповідній валюті такі витрати оплачувалися за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.
Як було встановлено судом, на підставі наданих позивачем доказів вбачається, що вартість послуг з перекладу та його нотаріального засвідчення оплачувались позивачем у гривні, у зв'язку із чим конвертація такого розміру понесених витрат у долари США є безпідставним та необґрунтованим.
Отже витрати на переклад документів по справі у розмірі 1661 грн. у даному випадку повинні відшкодовуватися за рахунок відповідача у національній валюті України.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви (вх.№2-7918/22 від 18.10.2022) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі №916/3692/21, на підставі чого судові витрати понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 1999,91 дол. США - витрати на прфесійну правничу допомогу та 1661,00 грн. - витрати, пов'язані із вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 232, 236-238, 240, 241, 244 ГПК України, суд
1.Заяву (вх.№2-7918/22 від 18.10.2022) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі №916/3692/21 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКО-БРИТАНСЬКЕ СП «ПЕТРЕЛ» (вул. Стовпова 28, Одеса, 65098, код ЄДРПОУ 24529567) на користь AQUAVITA INTERNATIONAL S.A. (Аджелтаке Роуд, Аджелтаке Айленд, Маджуро, Маршалові Острови, МН 96960) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1999/одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять/доларів США 91 цент та 1661/одна тисяча шістсот шістдесят одна/грн. 00 коп. витрат пов'язаних із вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
3. В іншій частині заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 07 листопада 2022 року.
Суддя Ю.М. Невінгловська