іменем України
Справа № 127/27599/20
Провадження № 2/126/63/2022
"31" жовтня 2022 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Губко В. І.
секретар Бурлака А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування,
ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.
Свої вимоги мотивувала тим, що 21.04.2020 в м. Вінниця по вул. Пирогова, 166, сталася ДТП за участю транспортних засобів: «КАМАЗ», д/н НОМЕР_1 , за кермом якого перебував відповідач, ОСОБА_1 , та «Ford», д/н НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП власнику автомобіля «Ford», д/н НОМЕР_2 , ТОВ «Молочні справи» була завдана матеріальна шкода, розмір якої згідно з Рахунком ФОП ОСОБА_3 № ОР-0001231 від 04.05.2020 р. - складає 238 310,16 грн.
Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2020 у справі № 127/9589/20 - ДТП сталася внаслідок порушення вимог ПДР України відповідачем.
Автомобіль «Ford», д/н НОМЕР_2 , був застрахований у позивача на випадок його пошкодження внаслідок ДТП, на підставі договору страхування наземних транспортних засобів (автокаско) № 078-001/000/1900141 від 17.09.2019 р.
Згідно з Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту, позивач виплатив власнику транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі - 258 310 (двісті тридцять вісім тисяч триста десять) грн. 16 коп.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована » ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного у формі електронного полісу № ЕР/184034486.
19.06.2020 року позивач звернувся до страховика винуватця з претензією № 1843/17 про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 238 310,16 грн.
10.07.2020 року страховик винуватця здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 98 000,00 грн. з урахуванням франшизи (2000,00 грн.) та межах страхової суми (ліміту відповідальності), передбаченої електронним полісом № ЕР/184034486 за шкоду, завдану майну третіх осіб.
Внаслідок виплати страховиком винуватця на розрахунковий рахунок позивача страхового відшкодування в розмірі, меншому від суми страхового відшкодування, виплаченого позивачем на користь потерпілої особи, утворилися різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком винуватця.
У позивача виникло право регресу до відповідача у розмірі різниці між сумою фактичних збитків (238 310,16 грн.) та виплаченим страховиком винуватця страховим відшкодуванням (98 000,00 грн.), а саме 140 310 (сто сорок тисяч триста десять) грн. 16 коп.
10.08.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 2403/17, у якій виклав пропозицію про добровільну сплату розміру різниці між сумою фактичних збитків і виплаченим страховим відшкодуванням.
19.08.2020 року відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію, надіславши листа на поштову адресу позивача, відповідно до якого пред'явлених вимог не визнав у зв'язку із неможливістю пересвідчитись у розмірі реальних збитків.
31.08.2020 року позивач у відповідь на лист відповідача від 19.08.2020 надіслав йому додаткові пояснення щодо розрахунку суми страхового відшкодування та копії документів, які підтверджують вжиті позивачем заходи з визначення розміру матеріального збитку, завданого потерпілій особі внаслідок ДТП.
Однак більше ні відповіді, ні коштів від відповідача на адресу та рахунок позивача не надходило.У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Представник позивача надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задоволити з наведених у позовній заяві підстав, справу слухати у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази в справі, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
21.04.2020 в м. Вінниця по вул. Пирогова, 166, сталася ДТП за участю транспортних засобів: «КАМАЗ», д/н НОМЕР_1 , за кермом якого перебував відповідач, ОСОБА_1 , та «Ford», д/н НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП власнику автомобіля «Ford», д/н НОМЕР_2 , ТОВ «Молочні справи» була завдана матеріальна шкода, розмір якої згідно з Рахунком ФОП ОСОБА_3 № ОР-0001231 від 04.05.2020 р. - складає 238 310,16 грн.
Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2020 у справі № 127/9589/20 - ДТП сталася внаслідок порушення вимог ПДР Ужраїни відповідачем.
Автомобіль «Ford», д/н НОМЕР_2 , був застрахований у позивача на випадок його пошкодження внаслідок ДТП, на підставі договору страхування наземних транспортних засобів (автокаско) № 078-001/000/1900141 від 17.09.2019 р.
Згідно з Правилами добровільного страхування засобів наземного транспорту, Позивач виплатив власнику транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі - 258 310 (двісті тридцять вісім тисяч триста десять) грн. 16 коп.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2020 у справі № 127/9589/20 - ДТП сталася внаслідок порушення вимог ПДР України відповідачем.
Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована » ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного у формі електронного полісу № ЕР/184034486.
19.06.2020 року позивач звернувся до страховика винуватця з претензією № 1843/17 про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 238 310,16 грн.
10.07.2020 року страховик винуватця здійснив виплату страхового відшкодування на користь Позивача в розмірі 98 000,00 грн. з урахуванням франшизи (2000,00 грн.) та межах страхової суми (ліміту відповідальності), передбаченої електронним полісом № ЕР/184034486 за шкоду, завдану майну третіх осіб.
Внаслідок виплати страховиком винуватця на розрахунковий рахунок позивача страхового відшкодування в розмірі, меншому від суми страхового відшкодування,виплаченого позивачем на користь потерпілої особи, утворилися різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком винуватця.
У позивача виникло право регресу до відповідача у розмірі різниці між сумою фактичних збитків (238 310,16 грн.) та виплаченим страховиком винуватця страховим відшкодуванням (98 000,00 грн.), а саме 140 310 (сто сорок тисяч триста десять) грн. 16 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
10.08.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 2403/17, у якій виклав пропозицію про добровільну сплату розміру різниці між сумою фактичних збитків і виплаченим страховим відшкодуванням.
19.08.2020 року відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію, надіславши листа на поштову адресу позивача, відповідно до якого пред'явлених вимог не визнав у зв'язку із неможливістю пересвідчитись у розмірі реальних збитків.
31.08.2020 року позивач у відповідь на лист відповідача від 19.08.2020 надіслав йому додаткові пояснення щодо розрахунку суми страхового відшкодування та копії документів, які підтверджують вжиті позивачем заходи з визначення розміру матеріального збитку, завданого потерпілій особі внаслідок ДТП.
Будь-яких коштів від відповідача на адресу та рахунок позивача не надходило. Будь-яких доказів протилежного стороною відповідача суду не надано.
З урахуванням вище викладненого суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.993, 1166 1187ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст.4, 76 - 81,89,141,263 - 265,279 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (Розрахунковий рахунок IBAN: НОМЕР_3 ; ЄДРПОУ: 20602681) суму в розмірі - 140 310 (сто сорок тисяч триста десять) грн. 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (Розрахунковий рахунок IBAN: НОМЕР_3 ; ЄДРПОУ: 20602681) понесені судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2104 (дві тисячі сто чотири) грн. 65 коп., витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя В. І. Губко