ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2022Справа №910/16394/21
За позовомАкціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
доКомпанії "Сібіем Ойл ПЛС" в особі представництва Компанії "Сібіем Ойл ПЛС" в Україні
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
провизнання недійсними рішень Управляючого комітету Спільної діяльності
Суддя Бойко Р.В.
Секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Варданян А.А.
від відповідача:Гловацький О.С.
від третьої особи:Пушкар І.А.
Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (надалі - "Товариство"/"Чорноморнафтогаз") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Компанії "Сібіем Ойл ПЛС" в особі представництва Компанії "Сібіем Ойл ПЛС" в Україні (надалі - "Компанія"), в якому просить суд визнати недійсними рішення Управляючого комітету Спільної діяльності між Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" та "Сібіем Ойл ПЛС" від 28.11.2013, оформлене протоколом №10, та від 04.03.2014, оформлене протоколом №11.
В обґрунтування позовних вимог Товариство вказує, що між ним та Компанією було укладено Договір про спільну діяльність №1201 від 28.09.2007 з метою одержання прибутку внаслідок геологічного вивчення крейдових відкладів Голіцинського газоконденсатного родовища, в тому числі дослідно-промислової розробки, а також розробки покладів вуглеводнів, які можуть бути відкриті в цих відкладах, шляхом виконання сейсморозвідувальних робіт (3D), буріння параметричної і розвідувальної(их) свердловин на підставі отриманої ліцензії (спеціального(их) дозволу(ів)). Умови Розділу 4 Договору про спільну діяльність №1201 від 28.09.2007 передбачали, що з метою управління та керівництва спільною діяльністю сторони мають призначити Управляючий комітет, що складається із 6 осіб (по три представника від кожної із сторін), рішення якого мають обов'язковий характер.
Оспорюючи рішення Управляючого комітету Спільної діяльності між Товариством та Компанією від 28.11.2013, оформлене протоколом №10, та від 04.03.2014, оформлене протоколом №11, позивач вказує, що дані рішення прийняті за відсутності кворуму, з перевищенням повноважень, виконані на протоколах підписи посадових осіб Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та представника Компанії "Сібіем Ойл ПЛС" Емідо Валморі є підробленими, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання їх недійсними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/16394/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті спору; призначено проведення підготовчого засідання на 02.11.2021.
02.11.2021 через відділ діловодства суду представником третьої особи подано пояснення, згідно якого зазначав, що оскаржуваними рішеннями було змінено істотні умови договору про спільну діяльність №1201 від 28.09.2007 (щодо строку виконання сторонами своїх зобов'язань та строку дії такого договору), однак, НАК "Нафтогаз України" не було погоджено внесення таких змін, а тому відповідні рішення є недійсними в силу їх ухвалення з перевищенням повноважень та порушенням законодавства України і Статуту Товариства.
Протокольними ухвалами суду від 02.11.2021 продовжено відповідачу строк на подачу відзиву на 15 днів; оголошено перерву в підготовчому засіданні на 30.11.2021.
17.11.2021 через відділ діловодства суду представником відповідача подано відзив, у відповідності до якого вказував на те, що управляючий комітет спільної діяльності мав належний обсяг повноважень для прийняття оскаржуваних рішень, а їх вчинення у письмовій формі, в межах компетенції, передбаченої умовами договору про спільну діяльність №1201 від 28.09.2007, з підписанням усіма членами управляючого комітету, свідчить про їх чинність та обов'язковість; наданий позивачем висновок експерта від 01.10.2021 №2-01/10 за результатами проведення почеркознавчої експертизи не є належним та допустимим доказом відсутності у протоколах №10 від 28.11.2013 та №11 від 04.03.2014 підписів усіх членів управляючого комітету; прийняття рішення, оформленого протоколом №11 від 04.03.2014 щодо призупинення спільної діяльності не вимагає отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи погодження з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як акціонером позивача; складання протоколу №11 від 04.03.2014 на тимчасово окупованій території не є підставою для визнання його недійсним.
Також, представником відповідача було подано заяву про застосування строків позовної давності, згідно якої просив відмовити в задоволенні позову в силу пропуску позивачем строків позовної давності на звернення з відповідними позовними вимогами до суду; заперечення проти вирішення спору в господарському суді, за змістом якого вказував на наявність між сторонами арбітражного застереження, викладеного в п. 12.2.1 договору про спільну діяльність №1201 від 28.09.2007, у відповідності до якого погоджено, що будь-який спір, протиріччя або претензія у зв'язку з цим договором або його порушенням, розірванням або недійсністю будуть остаточно вирішені шляхом арбітражу у відповідності до арбітражного регламенту Арбітражного Інституту Торговельної Палати м. Стокгольм, а тому просив залишити позов без розгляду.
Протокольними ухвалами суду від 30.11.2021 встановлено позивачу новий строк для надання відповіді на відзив - 5 днів після вирішення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду; встановлено третій особі строк для надання пояснень щодо заперечень відповідача проти вирішення спору в господарському суді - до кінця тижня; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.12.2021.
Протокольними ухвалами суду від 07.12.2021 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду; встановлено учасникам справи строк - до початку наступного засідання для подачі пояснень та доказів на підтвердження загальних обсягів витрат коштів, матеріалів та ресурсів на розробку відповідного шельфу, як до укладення договору про спільну діяльність №1201 від 28.09.2007, так і після його укладення; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.01.2022.
Мотивування зазначеної протокольної ухвали суду в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду наступне.
Суд відзначає, що в даному випадку оскаржувані рішення є рішеннями органу управління спільної діяльності двох суб'єктів господарювання, створеного ними шляхом презначення своїх представників для забезпечення організації та здійснення їх господарської діяльності за договором про спільну діяльність №1201 від 28.09.2007.
Тобто, спір у даній справі можливо кваліфікувати як спір щодо оскарження актів (рішень) органу управління (посадових осіб) сторін в сфері організації та здійснення створеної ними за договором про спільну діяльність №1201 від 28.09.2007 спільної господарської діяльності, що підпадає під визначення справи, яка відноситься до юрисдикції господарських судів, в положеннях п. 10 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з цим, відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім, спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7-13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті.
Отже, в незалежності від тлумачення умов п. 12.2.1 договору про спільну діяльність №1201 від 28.09.2007 (щодо обсягу погоджених сторонами питань, вирішення яких підлягає передачі до визначеного ним арбітражу) спір у даній справі в силу приписів п. 2) ч. 1 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не може бути переданий на вирішення Арбітражного інституту торгівельної палати м. Стокгольм та підлягає вирішенню Господарським судом міста Києва, у зв'язку з чим правові підстави для залишення позову Товариства без розгляду у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 226 вказаного Кодексу відсутні.
В подальшому підготовчі засідання у даній справі неодноразово відкладались, у зв'язку із необхідністю отримання додаткових інформації та доказів задля встановлення обставин виникнення/існування оскаржуваних рішень, в т.ч. отримання оригіналів відповідних протоколів.
Протокольною ухвалою суду від 09.08.2022 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті на 30.08.2022, в судових засідання з приводу чого оголошувалися перерви.
Представники учасників справи в судове засідання 07.10.2022 з'явилися, надали свої пояснення по суті спору, за змістом яких представники позивача та третьої особи позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю, а представник відповідача проти позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити.
В судовому засіданні 07.10.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" є власником виданих Державним комітетом України по геології і використанню надр (Державною службою геології та надр України) ліцензій (спеціальних дозволів) на користування надрами, зокрема:
- за реєстраційним номером 2113 від 06.01.2000, переоформленого на підставі наказу від 03.11.2014 №344, з метою продовження видобування вуглеводнів (газу природного, конденсату) на Голіцинському родовищі шельфу Чорного моря;
- за реєстраційним номером 1632 від 11.04.2001, для геологічного вивчення надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (газу природного, конденсату) на родовищі Шмідта шельфу Чорного моря;
- за реєстраційним номером 2377 від 12.08.2003, переоформленого на підставі наказу від 05.08.2011 №51, для геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, з метою пошуку і розвідки газу та нафти в еоценових, нижньокрейдових відкладах, у т.ч. дослідно-промислової розробки, затвердження запасів ДКЗ України, на родовищі площа Губкіна, західна частина північно-західного шельфу Чорного моря;
- за реєстраційним номером 3293 від 09.12.2003, з метою видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ) на родовищі Штормове шельфу Чорного моря.
28.09.2007 між Товариством та Компанією було укладено договір про спільну діяльність №1201 (надалі - "Договір"), предметом якого відповідно до п. 2.1.1 визначено спільну діяльність сторін без створення юридичної особи на основі об'єднання внесків сторін з метою отримання прибутку з геологічного вивчення крейдяних відкладів Голіцинського газоконденсатного родовища, в тому числі дослідно-промислової розробки, а також розробки покладів вуглеводнів, які можуть бути відкриті в цих відкладах, шляхом виконання сейсморозвідувальних робіт (3D), буріння параметричної і розвідувальної(их) свердловин на підставі отриманої ліцензії (спеціального(их) дозволу(ів)).
Згідно із п. 2.2.3 Договору Чорноморнафтогаз не повинен укладати будь-які угоди з третіми особами щодо об'єкту спільної діяльності, що можуть призвести до обмеження прав Компанії на отримання ним прибутків від спільної діяльності за цим договором.
За змістом п.п. 2.4, 2.5 Договору спільна діяльність починається з дати реєстрації договору в податкових органах. Строки та обсяги здійснення сторонами внесків визначаються програмою робіт та бюджетом спільної діяльності. Сторони домовились об'єднати свої власні фінансові, матеріальні, трудові, промислові, технічні та економічні ресурси з метою здійснення спільної діяльності. Вся геологічна інформація, що буде отримана сторонами в результаті спільної діяльності є спільною власністю сторін.
Положеннями п. 3.1.1 Договору встановлено, що всі права, обов'язки та зобов'язання, що виникають з цього договору протягом періоду його дії, якщо не погоджено інше, сторони несуть пропорційно їхнім часткам участі, які на дату укладання цього договору встановлені наступним чином: Чорноморнафтогаз - 50%; Компанія - 50%.
Відповідно до п.п. 3.3.1-3.3.3 Договору сукупний внесок сторін для здійснення спільної діяльності складатиме 110 млн. дол. США або еквівалент, що еквівалентно 555,5 млн.грн. за курсом НБУ 5,05 грн. за 1 дол. США на дату підписання цього договору. Розміри та форма внесків кожної сторони, так як і строки для здійснення таких внесків мають бути визначені у щорічних програмі робіт та бюджеті спільної діяльності. При цьому, капітал, визначений щорічним бюджетом та програмою робіт спільної діяльності необхідний для здійснення сейсмічної розв'язки, інтерпретації та обробки результатів, буріння параметричної свердловини та не більше ніж двох розвідувальних свердловин буде повністю формуватися за рахунок Компанії. Чорноморнафтогаз не буде залучати власного капіталу для здійснення цієї діяльності. Всі подальші витрати необхідні для спільної діяльності повинні здійснюватися сторонами у рівних частинах.
Згідно із п.п. 3.3.6.2, 3.3.6.3 Договору оцінка активів також буде визначатися з урахуванням поточного стану активів. Сторони домовились, що для сейсмічних робіт, інтерпретації та обробки результатів, бурового розвідування оціночних та/або експлуатаційних свердловин, все обладнання та послуги, що необхідні для спільної діяльності, будуть надані Чорноморнафтогазом при забезпеченні ним конкурентоспроможних умов щодо їх ціни, якості та термінів виконання робіт, та при цьому, вартість не буде перевищувати витрат на аналогічне обладнання, роботи та послуги,, що використовуються Чорноморнафтогазом не за цим договором.
Положеннями п. 3.4.1 Договору визначено, що Компанія випустить свої прості акції на користь Чорноморнафтогазу наступним шляхом: 5% від випущених простих акцій при прийняті Компанії до Лондонської біржі ПЛЮС (загалом 5%); наступні 5% від випущених простих акцій при підписанні цього договору (загалом 10%); наступні 5% від випущених простих акцій після початку операційної діяльності згідно цього договору (загалом 15%); наступні 10% від випущених простих акцій після того як параметрична свердловина на Гордієвича підтверджує можливі комерційні запаси вуглеводів (загалом 25%); наступні 5% від випущених простих акцій після знаходження на Гордієвича комерційних запасів вуглеводів (загалом 30%).
У відповідності до п.п. 3.4.2, 3.4.3 Договору Компанія зобов'язується повідомити Чорноморнафтогаз на протязі 10 робочих днів з дати набуття договором чинності, що випущені прості акції на користь Чорноморнафтогазу були зареєстровані на ім'я Чорноморнафтогазу у відповідності до чинного англійського законодавства. Чорноморнафтогаз має право розірвати цей договір, якщо Компанія не зареєструє акції згідно п. 3.4.2.
Пунктом 4.1.1 Договору погоджено, що сторони мають призначити управляючий комітет, що складатиметься з 6 (шести) осіб, протягом одного місяця з дати набуття договором чинності. Три представника мають бути призначені з боку Чорноморнафтогазу та три представника мають бути призначені з боку Компанії.
За змістом п.п. 4.1.7, 4.1.9, 4.1.10 Договору збори управляючого комітету можуть проводитись в Україні, в Англії або іншому місці, що може бути погоджено сторонами. За результатами зборів управляючого комітету Голова має підготувати протокол зборів. Протокол має бути підписаний всіма членами управляючого комітету протягом 10 робочих днів після проведення зборів. Будь-яке рішення вчинене у письмовій формі та підписане всіма членами управляючого комітету є чинним і носить обов'язків характер, так само, як і рішення, що були прийняті на зборах управляючого комітету.
Відповідно до п.п. 4.5.1, 4.5.2 Договору організацію та управління поточними справами спільної діяльності здійснює оператор. Сторони домовились, що Чорноморнафтогаз буде виконувати функції оператора спільної діяльності. Компанія протягом 1 (одного) місяця з дати набуття договором чинності має видати відповідну довіреність Чорноморнафтогазу.
Положеннями п.п. 7.1.1 та 7.1.2 Договору встановлено, що управляючий комітет подає сторонам підсумки роботи спільної діяльності для прийняття ними рішення щодо розподілу прибутку, отриманого в результаті спільної діяльності. До повного відшкодування 50% витрат, фактично понесених у відповідності до статті 3.3.3 цього договору, кошти отримані від спільної діяльності, і які підлягають розподілу між сторонами цього договору, сплачуються у наступній пропорції: 85% від коштів від спільної діяльності, що підлягають перерахуванню сторонам - на користь Компанії. 50% від коштів від спільної діяльності вважаються прибутком Компанії від спільної діяльності, а 35% від коштів від спільної діяльності - вважається відшкодуванням частини витрат Компанії, здійснених відповідно до статті 3.3.3 цього договору. 15% від коштів від спільної діяльності на користь Чорноморнафтогазу. Після повного відшкодування Компанії 50% витрат, понесених ним у відповідності до статті 3.3.3 цього договору, прибуток розподіляється між сторонами у рівних частинах, якщо альтернативний спосіб справедливого розподілу прибутку, що відповідає чинному законодавству, не погоджено між сторонами.
Згідно із п. 14.1.1 Договору цей договір діє до 31.12.2037 або до припинення його дії шляхом підписання сторонами письмової угоди.
Пунктом 15.3 Договору визначено, що цей договір має тлумачитись та виконується відповідно до законодавства України. Права сторін цього договору регулюються законодавством України.
Додатковою угодою №1 від 03.10.2007 до Договору сторонами вирішено внести зміни до Розділу 3.4 Договору та викласти, зокрема, п. 3.4.1 в наступній редакції: "3.4.1 Компанія випустить свої прості акції на користь та за згодою акціонерного товариства "Блексі Ойл енд Газ АГ" (м. Відень) наступним шляхом:" (далі пункт 3.4.1 в первісній редакції).
06.04.2011 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до Договору, у відповідності до якої, зокрема, внесено наступні зміни до Договору:
- викладено п. 2.1.1 в новій редакції: "2.1.1. Предметом цього договору є спільна діяльність сторін (і) з геологічного вивчення всіх потенційних вуглеводнів ймовірних покладів, перелічених у пункті 1 додатку 1 до Договору ("Структури для розвідки"), в т.ч. дослідно-промислової розробки, а також розробки покладів вуглеводнів, які можуть бути відкриті в цих відкладах, шляхом виконання сейсморозвідувальних робіт (2D, 3D чи повторної обробки даних), буріння Параметричної (-их) свердловин на структурах на яких визначено потенціал для відкриття промислових запасів, і, у випадку можливого виявлення промислових запасів, буріння Розвідувальної (-их) свердловин, та (іі) якщо погоджено сторонами, з підтвердженням шляхом виконання сейсморозвідувальних робіт (2D, 3D чи повторної обробки даних), перед розробкою родовищ, та розробка родовищ перелічених у пункті 2 додатку 1 до Договору ("Вуглеводневі Родовища, підготовлені до розробки"), та (ііі) з впровадження будь-яких інших проектів відповідно до пункту 3 додатку 1 до Договору, на підставі отриманої (-них) ліцензії (-й) (спеціального (-их) дозволу (-ів)) з метою отримання прибутку";
- викладено п. 3.1.1 Договору в новій редакції: "3.1.1. Всі права, обов'язки та зобов'язання, що виникають з цього договору протягом періоду його дії, включаючи розподіл прибутку, якщо не погоджено інше, сторони несуть пропорційно їхнім часткам участі, які на 06.04.2011 встановлені наступним чином: Чорноморнафтогаз - 49%; Компанія - 51%. Чорноморнафтогаз свої грошові внески може почати здійснювати після отримання прибутку спільною діяльністю та за рахунок такого прибутку, після облаштування родовищ, визначених у розділі 2 ("Вуглеводневі Родовища, підготовлені до розробки") додатку 1 до цього договору та після облаштування покладів, які можуть бути відкриті на структурах для розвідки, зазначених у розділі 1 ("Структури для розвідки") та на структурах, які можуть бути додані відповідно до розділу 3 додатку 1 до цього договору (у випадку прийняття управляючим комітетом рішення щодо доцільності облаштування таких родовищ) шляхом компенсації на користь Компанії фактично здійснених внесків Компанії відповідно до статті 7.1.2 цього договору";
- викладено п. 3.3.1 Договору в новій редакції: "3.3.1. Сукупний внесок сторін для здійснення спільної діяльності не перевищуватиме 383 527 328,44 дол. США або еквівалент, що відповідає 3 053 798 000 грн. за курсом НБУ 7,9624 грн. за 1 дол. США на 05.04.2011, якщо іншого не погоджено управляючим комітетом.";
- доповнено п. 3.3.2 Договору наступними положеннями: "До моменту отримання Чорноморнафтогазом прибутку спільної діяльності, що підлягає перерахуванню на його користь, Чорноморнафтогаз може здійснювати власні внески у спільну діяльність у вигляді матеріальних та нематеріальних активів, у т.ч. грошових коштів, ділової репутації, ділових зв'язків, трудової участі, професійних та інших навичок та інших видах, у розмірах, що будуть визначені управляючим комітетом. Грошові внески до спільної діяльності Компанією, які включають внески Чорноморнафтогазу, вважаються грошових перерахуванням Компанії на спільний рахунок внеску в спільну діяльність за обидві сторони. Внесені суми зараховуються до спільної діяльності як внески сторін в наступній пропорції: Компанія - 51%, Чорноморнафтогаз - 49% (цю суму Чорноморнафтогаз зобов'язується перерахувати на користь Компанії відповідно до статей 3.3.3, 7.1.2 договору). Загальний внесок Компанії за Компанію та Чорноморнафтогаз є сумою внесків, затвердженою управляючим комітетом у щорічній програмі робіт та бюджеті спільної діяльності, якщо інше не погоджено між сторонами.";
- викладено п. 3.3.3 Договору в новій редакції: "3.3.3. При цьому, видатки, визначені щорічним бюджетом та програмою робіт необхідні для здійснення сейсмічної розв'язки, інтерпретації та обробки результатів та повторної обробки даних, буріння (і) параметричних свердловин на глибину, яка дозволить дослідити всі зони, які можуть містити промислові вуглеводні на структурах для розвідки, зазначених у розділі 1 ("Структури для розвідки") та на структурах, які можуть бути додані відповідно до розділу 3 додатку 1 до цього договору (проте, якщо сейсмічна розвідка показує, що відсутня можливість виявлення промислових вуглеводнів, тоді, за рішенням управляючого комітету, параметрична свердловина не буриться на такій структурі), та (іі) не більше ніж двох розвідувальних свердловин на виявлених потенційних промислових запасах вуглеводнів на структурах для розвідки, зазначених у розділі 1 ("Структури для розвідки") та на структурах, які можуть бути додані відповідно до розділу 3 додатку 1 до цього договору, та капітал, визначений щорічним бюджетом та програмою робіт, необхідний (і) для облаштування відкритих родовищ, зазначених у розділі 2 ("Вуглеводневі Родовища, підготовлені до розробки") додатку 1 до цього договору, включаючи експлуатаційні свердловини та будь-які інші свердловини необхідні для максимального збільшення видобування вуглеводнів, та (іі) для облаштування покладів, які можуть бути відкриті на структурах для розвідки зазначених у розділі 1 ("Структури для розвідки") та на структурах, які можуть бути додані відповідно до розділу 3 додатку 1 до цього договору (у випадку прийняття управляючим комітетом рішення щодо доцільності облаштування таких родовищ) будуть повністю формуватися за рахунок Компанії. Чорноморнафтогаз не буде залучати власних фінансових ресурсів для здійснення діяльності, визначеної у першому реченні цієї статті. За взаємною згодою сторін, всі подальші витрати, необхідні для спільної діяльності повинні здійснюватися сторонами пропорційно їхнім часткам участі. В разі, якщо промислові запаси вуглеводнів не будуть підтверджені на структурах для розвідки, зазначених у розділі 1 ("Структури для розвідки") та на структурах, які можуть бути додані відповідно до розділу 3 додатку 1 до цього договору, Чорноморнафтогаз не компенсуватиме Компанії жодних витрат та затрат, пов'язаних із геологічною розвідкою на відповідних структурах на об'єктах спільної діяльності. Витрати та затрати Компанії, понесені для виконання комплексу геологорозвідувальних робіт, підлягають компенсації з боку Чорноморнафтогазу відповідно до розділу 7 цього договору "Розподіл прибутку" тільки у випадку якщо геологічна розвідка мала результатом відкриття промислових запасів вуглеводнів на відповідному родовищі на об'єкті спільної діяльності і управляючий комітет прийняв рішення про проведення подальшої розробки.";
- викладено п. 7.1.2 Договору в новій редакції: "7.1.2. До повного відшкодування 49% витрат, фактично понесених на здійснення робіт у відповідності до статті 3.3.3 цього договору, кошти отримані від спільної діяльності, і які підлягають розподілу між сторонами цього договору (розподіл прибутку), сплачуються у наступній пропорції: 85% від коштів від спільної діяльності, що підлягають перерахуванню сторонам - на користь Компанії, у тому числі: 51% від коштів від спільної діяльності вважається погашенням інвестиції та прибутком Компанії від спільної діяльності, а 34% від коштів від спільної діяльності - вважається відшкодуванням частини витрат Компанії, здійснених відповідно до статті 3.3.3 цього договору, і Чорноморнафтогаз цим надає згоду оператору на перерахування цієї частки прибутку на користь Компанії; 15% від коштів від спільної діяльності на користь Чорноморнафтогазу. Після повного відшкодування Компанії 49% витрат, понесених ним у відповідності до статті 3.3.3 цього договору, прибуток розподіляється між сторонами у частинах, пропорційно до частки участі сторін, а саме: 51% для Компанії та 49% для Чорноморнафтогазу, якщо альтернативний спосіб справедливого розподілу прибутку, що відповідає чинному законодавству, не погоджено між сторонами.".
У відповідності до додатку №1 до Договору (додатку А в редакції додаткової угоди №3 від 06.04.2011 до Договору) об'єктами спільної діяльності є: крейдяні відклади Голіцинського газоконденсатного родовища; всі потенційні відклади вуглеводнів глибиною до та включаючи нижньокрейдяні відклади площі Губкіна; всі потенційні нижньокрейдяні відклади структури Штормова - Глибинна; відклади нижче майкопа родовища Шмідта, що потенційно містять вуглеводні; вуглеводневі родовища Шмідта та Південно-Голіцинське, підготовлені до розробки; будь-які інші проекти, які в подальшому додаватимуться до цього договору за одностайним схваленням сторін.
Рішенням засідання управляючого комітету спільної діяльності між Товариством і Компанією, оформленим протоколом №4 від 01.08.2011, вирішено, що: реалізація проекту Договору розпочнеться не пізніше 15.02.2012; до 15.02.2012 сторони підготують, розглянуть, погодять і затвердять: програму робіт і бюджет спільної діяльності на 2012 рік; положення про конкурсний комітет закупівлі товарів, робіт та послуг спільної діяльності і положення про порядок проведення процедур закупівлі спільною діяльністю; склад конкурсного комітету закупівлі товарів, робіт і послуг спільної діяльності; річний план закупівель товарів, робіт і послуг спільної діяльності на 2012 рік; банківську установу для відкриття розрахункового рахунку спільної діяльності; питання страхування спільної діяльності; штатний розклад спільної діяльності, створення постійно діючих робочих груп та затвердження положення про постійно діючі робочі групи; питання про укладення трудового договору з директором спільної діяльності; питання про обрання заступника директора спільної діяльності та укладання цивільно-правового договору з ним; питання про укладення цивільно-правових договорів з членами управляючого комітету спільної діяльності та з членами постійно діючих робочих груп.
Рішенням засідання управляючого комітету спільної діяльності між Товариством і Компанією, оформленим протоколом №6 від 10.10.2012, вирішено, зокрема, затвердити програму робіт спільної діяльності на 2012 рік і бюджет спільної діяльності на 2012 рік; визначити, що витрати на організацію і технічне забезпечення спільної діяльності, що затверджені річним бюджетом, здійснюються за рахунок спільної діяльності і підлягають компенсації Компанії від Товариства при розподілі прибутку в розмірі 49% від всіх понесених витрат щодо цього розділу витрат спільної діяльності згідно з п. 7.1.2 Договору.
На підставі та з метою виконання Договору 10.10.2012 між Товариством, як оператором спільної діяльності, та Компанією було укладено договір №01-1010/12 про надання послуг, у відповідності до якого спільна діяльність замовляє, а Компанія приймає на себе зобов'язання у відповідності до ямов даного договору та протягом строку його дії надавати послуги спільній діяльності з організації реалізації щорічних програм робіт спільної діяльності по Договору, які буду передбачати вчинення низки юридичних та фактичних дій і правочинів в інтересах спільної діяльності.
Рішенням зборів управляючого комітету спільної діяльності між Товариством та Компанією, оформленим протоколом №10 від 28.11.2013, вирішено відкласти повне виконання програми робіт та бюджету 2013 року та затвердження програми робіт та бюджету на 2014 рік, після укладання угоди про розподіл продукції.
Рішенням засідання управляючого комітету спільної діяльності між Товариством та Компанією, оформленим протоколом №11 від 04.03.2014, вирішено призупинити реалізацію Договору у зв'язку з форс-мажорними обставинами до нормалізації ситуації в Автономній республіці Крим.
Спір у справі стосується законності рішень Управляючого комітету Спільної діяльності між Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" та "Сібіем Ойл ПЛС" від 28.11.2013, оформлене протоколом №10, та від 04.03.2014, оформлене протоколом №11.
При цьому, як на підставу для визнання таких рішень недійсними позивач вказує на те, що вони спрямовані на фактичне зупинення реалізації спільної діяльності, однак були прийняті за відсутності кворуму, з перевищенням повноважень, а виконані на протоколах підписи посадових осіб Товариства та представника Компанії Емідо Валморі є підробленими, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання їх недійсними.
Суд відзначає, що враховуючи заявлення позовних вимог щодо визнання недійсними оскаржуваних рішень в т.ч. з підстав їх прийняття з перевищенням повноважень, то першу чергу виникає необхідність в оцінці спірних правовідносин, в межах яких такі рішення були прийнятті.
В даному випадку, спірні правовідносини, з яких виник спір у цій справі, стосуються договору про спільну діяльність з розробки та видобутку нафтогазових родовищ, які знаходяться в межах території України.
Однак, дослідивши обставини виникнення та унормування такої діяльності між сторонами судом було встановлено обставини її незаконності, що полягає в наступному.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Стаття 5 Конституції України закріплює, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.
Держава є формою організації суспільства та діє від імені народу. Держава встановлює правила для регулювання відносин у суспільстві, контролює суспільні процеси, виступає на захист інтересів народу.
Будь-яка держава фактично виступає організаційно-правовою формою здійснення прав кожного суверенного народу.
Український народ здійснює владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а тому позбавити його повноважень, що випливають зі змісту права власності на землю та інші природні ресурси, не має права жоден з його представницьких органів.
Таким чином, держава має здійснювати нагляд та контроль за використанням природних ресурсів в інтересах Українського народу, особливо в частині забезпечення сталості, абсолютності, невідчужуваності, невід'ємності та приналежності природних ресурсів народові.
Правомочність володіння випливає з того, що природні ресурси мають перебувати у власності народу. Правомочність користування полягає у вилученні корисних властивостей об'єкта власності. Отже, корисні властивості природних ресурсів, мають перебувати у користуванні народу.
З огляду на це держава здійснює оперативне управління надрами континентального шельфу. Однак конституційно встановлено, що всі суб'єкти права власності є рівними, а отже, здійснювати та реалізовувати свої правомочності Український народ має вільно. Однак визнання народу України суб'єктом права виключної власності на певні природні ресурси не породжує самостійної форми власності на ці об'єкти. За своєю економічною природою власність на ці об'єкти фактично є державною. Народ і держава як суб'єкт права власності не можуть протиставлятися.
Пунктом 5 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку.
Конституційно-правовий механізм реалізації права власності Українського народу утворюють норми щодо сутності Українського народу як суб'єкта права власності,визнання певних об'єктів (природних ресурсів) власністю Українського народу, особливостей реалізації права власності Українського народу.
Український народ, як суб'єкт конституційного права є самостійним і водночас особливим суб'єктом права власності, що має виключно публічний характер, його повноваження мають встановлюватися виключно Конституцією та законами України. За зовнішньою відокремленістю Український народ як суб'єкт не може розглядатися як юридична особа. Водночас право власності Українського народу повинно відмежовуватися від права державної та комунальної власності як за суб'єктною ознакою, так і об'єктами.
Відтак, у спосіб, який визначений Конституцією та законами України державні органи, діючи від імені та в інтересах Українського народу, реалізовують повноваження власника природних ресурсів, які знаходяться в надрах континентального шельфу Української держав.
Поряд з цим, виникає питання яким же саме критеріям мають відповідати дії державних органів при реалізації таких повноважень, відповідаючи на яке суд виходить з наступного.
По-перше, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України (ч. 2 ст. 324 Цивільного кодексу України.
Передбачені частиною 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
По-друге, крім дотримання критерію законності, такі особи мають діяти в інтересах Українського народу, добросовісно і розумно.
Наведений обов'язок вбачається із преамбули Конституції України, в якій визначено, що прийняття Конституції України здійснено в т.ч. з метою дбання про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.
Аналогічна норма закріплена у статті 3 Конституції України, де вказано, що Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Отже, державні органи розпоряджаються від імені Українського народу власністю Українського народу з метою забезпечення гідних умов життя людини та відповідають перед людиною за свою діяльність.
Очевидно, що наведене визначення в повній мірі відповідає фідуціарним обов'язкам, які національним законодавством визначені для корпоративного управління.
Тобто, на думку суду, за аналогією має бути поширений принцип фідуцірного критерію представника (державних органів та їх посадових осіб) за дії від імені та в інтересах Українського народу.
Такі правовідносини мають спільну суть представництва з корпоративним управлінням (господарські товариства), а саме дії одних від імені та в інтересах інших, а відмінність полягає виключно у а) порядку формуванні (рішення органу управлінні - результати виборів чи рішення органів державної влади), б) іншій формі визначення повноважень (статут проти законодавчих актів).
За змістом Кодексу про надра та Закону України "Про нафту і газ" видобування природного газу можливо виключно на підставі спеціального дозволу (ліцензії).
В даному випадку, Держава видала такі дозволи у спрощеному порядку позивачеві, який на 100% належить державі.
З метою розробки та видобутку нафтогазових родовищ на базі таких спеціальних дозволів (наказів) і було укладено між сторонами Договір.
В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України "Про нафту і газ" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами не може дарувати, продавати або будь-яким чином відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами, будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних фондів створюваних з його участю суб'єктів господарської діяльності, а також до майна спільної діяльності.
Тобто, законодавцем було чітко встановлено заборону на передачу набутих згідно спеціального дозволу прав з розробки та видобутку нафтогазових родовищ до майна спільної діяльності.
Поряд з цим, в положеннях ст. 49 Закону України "Про нафту і газ" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) визначено, що у разі, якщо діяльність, пов'язана з користуванням нафтогазоносними надрами, здійснюється на умовах договору про спільну інвестиційну діяльність, спільне виробництво, виробничу кооперацію, один із учасників цього договору зобов'язаний мати відповідний спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами.
Здійснюючи системний аналіз наведених норм законодавства України слід дійти висновку, що законодавець не забороняє здійснення спільної діяльності з користування нафтогазоносними надрами на базі наявного у одного із часників спеціального дозволу щодо розробки та видобутку відповідного родовища, зокрема, на умовах залучення інвестицій, однак, виключно за умови невнесення такого права до об'єкту (майна) відповідної діяльності.
Оцінюючи умови укладеного в даному випадку спірного Договору на предмет його відповідності зазначеним нормам закону суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників (ч. 2 ст. 1130 Цивільного кодексу України).
Тобто, законодавець передбачає можливість укладення договорів про спільну діяльність у двох формах: з об'єднанням вкладів (договір простого товариства, правове регулювання якого визначене у ст.ст. 1132-1143 Цивільного кодексу України) та без об'єднання вкладів (ст.ст. 1130, 1131 Цивільного кодексу України та загальні положення цивільного законодавства).
В даному випадку, аналіз умов Договору (в т.ч. в редакції додаткової угоди №3 від 06.04.2011) свідчить про те, що сторони спірного правочину уклали саме договір простого товариства, оскільки в основі здійснення ними спільної діяльності є об'єднання їх вкладів та вчинення спільних дій задля досягнення мети укладеного договору - отримання прибутку.
При цьому, де-юре, умовами Договору не визначено, що Товариство вносить до майна заснованої на договорі спільної діяльності в якості свого вкладу набуте згідно спеціальних дозволів його право на розробку та видобуток нафтогазових родовищ, однак, де-факто, визначаючи умови провадження спільної діяльності (щодо розробки, видобутку та реалізації добутих вуглеводнів) сторони презюмували внесення Товариством такого вкладу, адже в положеннях Договору чітко визначено отримання та розподіл сторонами прибутку за наслідками реалізації спільною діяльністю видобутих вуглеводнів, що за умови невнесення відповідних прав до майна спільної діяльності було б неможливим, адже в такому випадку продукція (вуглеводні), одержані від використання відповідних дозволів, та кошти, отримані від їх реалізації, не могли б бути предметом спільної часткової власності учасників спільної діяльності і належали виключно Товариство, що випливає із змісту угод про умови користування надрами (додатки до спеціальних дозволів).
Однак, вартісної оцінки такого вкладу Товариства умови Договору не містять.
Більш того, у відповідності до п. 2.2.3 Договору Товариство взяло на себе зобов'язання не укладати будь-які правочини з третіми особами щодо об'єкту спільної діяльності, які можуть призвести до обмеження прав Компанії на отримання ним прибутків від спільної діяльності за цим договором.
Тобто, Товариство за умовами Договору відмовилося від права самостійно чи з будь-якими іншими особами реалізовувати права за спеціальними дозволами, що підтверджує внесення ним таких прав до спільної діяльності.
Крім того, умови Договору по своїй суті не містять визначення яке інше майно могло б внести Товариство для використання спільною діяльністю задля визначення його частки у розмірі 50% - первісні умови Договору (49% - в редакції додаткової угоди №3 від 06.04.2011).
Отже, безумовним є висновок, що в даному випадку набуті Товариством на підставі спеціальних дозволів права на розробку та видобуток нафтогазових родовищ були внесенні безоплатно в якості його вкладу до спільної діяльності за Договором, що прямо суперечить ч. 4 ст. 14 Закону України "Про нафту і газ" (в редакції, чинній на момент укладення Договору).
В той же час, дозвіл на користування надрами є документом, який посвідчує майнове право його власника на користування надрами, він має економічну цінність, від якої залежить робота суб'єкта підприємницької діяльності та рівень його прибутку.
Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про нафту і газ" спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами - це документ, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр і засвідчує право юридичної чи фізичної особи, якій цей документ виданий, на користування нафтогазоносними надрами протягом часу, в межах ділянки надр і на умовах, передбачених у цьому документі.
Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (частина друга статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права й обов'язки (стаття 190 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 139 Господарського кодексу України майном визнано сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії", "Бурдов проти Росії", "Прессос Компанія Нав"єра С.А." та інші проти Бельгії", "Пайн Велі Девелопмент Лтд." та інші проти Ірладнії", "Беєлер проти Італії", "Тре Тракторер Актіболаг" проти Швеції" визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи, приватні власні інтереси, інше "майно", що "становить економічну цінність".
Отже, концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, зокрема, необхідні для здійснення підприємницької діяльності дозволи чи ліцензії, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном" (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"; у cправі "Тре Тракторер Актіболаґ" проти Швеції").
Тобто, документи дозвільного характеру можуть водночас визнаватися активами та охоплюватися поняттям майна.
Аналогічний висновок підтримано Великою Палатою Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16.
Таким чином, передача визначених спеціальним дозволом (ліцензією) прав на розробку та видобуток нафтогазових родовищ є розпорядження майном Українського народу.
При цьому, у держави є вибір при визначенні способу управління природними ресурсами континентального шельфу:
1) здійснювати експлуатацію та добування власними силами (через юридичні особи, належні держави) та одержувати прибуток самостійно, направляючи його в інтересах українського народу;
2) здійснити продаж ліцензії на конкурентних засадах, одержувати додатковий дохід через рентні платежі від видобутку приватним інвестором, одержувати податки від здійснення прибуткової діяльності інвестором;
3) залучити інвестора для спільного використання надр.
В усіх випадках однаковий інтерес також полягає у створенні робочих місць та забезпеченні економіки держави ресурсами власного видобутку.
У даній справі було обрано третій варіант використання належних Українському народові природних ресурсів - залучено іноземного інвестора, якому взамін фінансування 50% витрат вирішено віддати 50% прибутку.
З огляду на довірчий характер відносин між посадовими особами та власником (Українським народом) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених чинним законодавств чи установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені довірителя, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Головною метою фідуціарних обов'язків в аспекті спірних правовідносин є необхідність забезпечення економічного розвитку Держави (підприємства), а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до збитків Держави (підприємству).
У постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 (провадження № 12-45гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
Таким чином, слід оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо, адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
Вирішуючи вказане питання, суд виходить з презумпції, що така посадова особа (Держава в особі державного підприємства) діяла в найкращих інтересах товариства (Українського народу); її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.
Суд, не є визнаним експертом у галузі економіки чи фінансів або добуванні природних ресурсів, а тому оцінюючи спірний Договір, однозначно має тлумачити будь-які сумніви щодо ефективності такого правочину на користь правомірності і добросовісності дій осіб, які його вчинили.
Хоча для оцінки обставин у цивільних справах зазвичай застосовується такий стандарт доказування як "баланс вірогідностей", а стандарт "поза розумним сумнівом" більш притаманний кримінальному процесу, проте враховуючи суть даного спору (необхідність надання оцінки ефективності правочину в аспекті вчинення його в інтересах Українського народу), суд вважає, що з огляду на відповідні наслідки має підлягати більш високий стандарт доказування - "поза розумним сумнівом".
Суть такого принципу полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
В даному випадку, обставини укладення та реалізації Договору на думку суду виходять за рамки "поза розумним сумнівом" щодо розумності, логічності та раціональності його укладення з відповідачем, адже:
По-перше, судом досліджено відомості відкритого публічного реєстру британських компаній відносно відповідача за посиланням (https://find-and-update.company-information.service.gov.uk/company/05359248/filing-history) та встановлено наступне:
- Компанія створена 09.02.2005;
- Компанія перереєстрована у приватну 25.06.2007;
- Компанія перереєстрована в публічну (PLC) 17.08.2007;
- баланс Компанії станом на 08.08.2007 - 109 090 британських фунтів;
- у річному звіті від 11.09.2007 (за звітний рік, який закінчується 28.02.2007) вказується, що компанія продовжує вести деталізовані перемовини щодо створення в Україні спільного підприємства по видобутку газу та нафти. Загальна кількість активів станом на 28.02.2007 - 30 161 британський фунт;
- у річному звіті від 16.09.2008 (за звітний рік, який закінчується 29.02.2008) вказується про підписання угоди спільної діяльності 28.07.2007 і одержання дозволу Антимонопольного комітету України 26.03.2008, випуск додаткових акцій на 460 000 британських фунтів. Закріплена домовленість про передачу на користь Чорноморнафтогазу 6 202 500 акцій (після одержання дозволу на додаткову емісію), 6 512 625 акцій (після підписання угоди спільної діяльності), 6 838 256 акцій (після підтвердження ліцензії), а також передачі цих акцій австрійській дочірній компанії Чорноморнафтогазу - Блек Си Оіл і газ АГ. В травні 2008 року Компанія одержала пропозицію про припинення угоди спільної діяльності у зв'язку із зміною влади в Україні (стосувалося угоди з компанією Ванко та іншими) через брак прозорості процесу таких домовленостей при створенні таких діяльностей. Частка позивача у відповідачі станом на 11.07.2008 становить 12,59%. Загальна кількість активів станом на 28.02.2007 - 146 тис. британських фунтів;
- у річному звіті від 05.01.2010 (за звітний рік, який закінчується 28.02.2009) вказується, що прем'єр міністр України Юлія Тимошенко розпорядилася скасувати спільну діяльність проте завдяки структурі угоди Чорноморнафтогаз не може це зробити. Проте податкові органи були проінструктовані не реєструвати угоду, що ефективно зупинило будь-яку діяльність. Лорд Гілфорд зустрівся з Юлією Тимошенко з метою зняти вказівку на скасування спільної діяльності проте нічого не трапилося. У зв'язку із цим компанія не залучала додаткове фінансування та була змушена піти з ПЛЮС (для зменшення витрат) та розмістити два випуску акцій на суму 126 610 і 45 700 фунтів. Спільна діяльність була зареєстрована в податковій 27.11.2009, що дозволяє планувати програму робіт на 2010 - 2011 роки;
- 22.12.2009 Олександра Шибіріна призначено на посаду СЕО Компанії, він же є уповноваженою особою Чорноморнафтогаз як її представник в управляючому комітеті спільної діяльності;
- у річному звіті від 27.08.2010 (за звітний рік, який закінчується 28.02.2010) вказується про вчинення дій, спрямованих на запуск спільної діяльності, що було досягнуто 27.11.2009 - зареєстрована в податкових органах. Незважаючи на це, негативне відношення Уряду продовжувалося до виборів у лютому 2010 року, коли новим президентом обрано Віктора Януковича і формування у квітні 2010 року нового уряду. На зустрічі з новим міністром палива та енергетики досягнуті такі домовленості: а) злити інтереси CBM Oil plc та Укрнадрасервіс, яка має ліцензії, б) створення нової компанії CBM Oil Group Ltd (50% CBM Oil plc та 50% Укрнадрасервіс), в) схвалення CBM Oil Group Ltd та необхідність її реєстрації в юрисдикції Британських Віргінських островів. Також міністр схвалив 7 нафтогазових полей для передачі у спільну діяльність. Частка позивача у відповідачі станом на 04.08.2010 становить 6,8% (при незмінній кількості акцій). Протягом цього періоду Український уряд підтвердив відновлення спільної діяльності у форматі нового спільного Англо-українського підприємства (CBM Oil Group) (аркуш 6 звіту). Загальна кількість активів станом на 28.02.2010 - 5 тис. британських фунтів;
- у річному звіті від 07.02.2012 (за звітний рік, який закінчується 28.02.2011) вказується, що у листопаді 2010 року компанія Sterama Ventures Ltd (Британських Віргінських островів) захотіла з акумулювати 90% компанії і відповідно до інвестиційної угоди у березні 2011 року додатково випущено 3 367 527 624 акцій, а діючі акціонери переведуть свої 10% акцій на користь CBM Oil Group Ltd. Як наслідок частка Чорноморнафтогазу у відповідачі зменшилася з 12,59% до 0, а якщо рахувати опосередковано (при умові, що Чорноморнафтогаз набуло частку у CBM Oil Group Ltd) не більше 0,68%;
- 14.04.2011 відбулася зміна переважної частини директорів компанії, а 16.02.2012 - звільнено Майкла Берчла;
- у річному звіті від 13.12.2012 (за звітний рік, який закінчується 29.02.2012) не вказується про особливості діяльності. Загальна кількість активів станом на 29.02.2012 - 46 427 британських фунтів;
- станом на 10.02.2013 акціонерами компанії є S-Energy S.A. та Etech Investissements S.A.
Річні звіти за 2013 та наступні роки вказують про не здійснення діяльності через політичні події та невизначеність кримського регіону.
Наведені офіційні дані звітності відповідача дають підстави для висновку, що Компанія була створена саме для спільної діяльності за Договором на базі існуючих у Товариства спеціальних дозволів щодо видобутку вуглеводнів з метою виведення отриманих від їх продажу коштів, а триваюча не реалізація Договору (протягом 2007-2010 років) була зумовлена сумнівами Уряду щодо прозорості такої спільної діяльності.
По-друге, було відсутнім конкурентне визначення інвестора для розробки відповідних родовищ. В порівнянні з "Контрактом століття" - великомасштабний міжнародний контракт про спільну розробку трьох нафтових родовищ - "Азері", "Чираг" та "Гюнешлі" в азербайджанському секторі Каспійського моря, на яку посилалися сторони в поданих до Антимонопольного комітету України документах, остання укладалася консорціумом (були представлені 13 компаній (Amoco, BP, МакДермотт, Юнікал, ДНКАР, Лукойл, Статойл, Ексон, Туркиш петроліум, Пензойл, Иточу, Ремко, Delta-Nimir (DNKL)) з 8 держав світу, в той час як в даному випадку обрано компанію, яка створена в 2005 році та на момент укладення Договору мала баланс у розмірі 109 090 британських фунтів із залишком активів у розмірі 30 161 британський фунт.
Суд погоджується із тим, що у випадку обрання навіть без конкурсу інвестором одного із всесвітньо відомих лідерів нафтогазодобування, питання щодо розумності не виникало б, проте сторонами не пояснено чому було обрано саме невідому компанію.
По-третє, хоча чинне законодавство не встановлювало обов'язку проведення конкурсного залучення інвестора, проте ні задіяні у даній угоді посадовці, ні інвестор, не могли не знати про те, що право добичі природнього газу є досить привабливий актив, прибуток від якого при умові проведення конкурсу можна було розподілити не 50/50, а на більш привабливих для Українського народу умовах.
По-четверте, сторонами не обґрунтовано доцільності залучення маловідомого інвестора, адже таке могло мати місце за відсутності власних коштів для добутку природного газу. При цьому, на кінець 2007 року баланс НАК "Нафтогаз України" становив 45 235 874,2 тис.грн., а баланс обраного інвестора - близько 1 101 509,12 грн.
За наведених умов, поза розумним сумнівом була відсутня необхідність в укладанні такої угоди, а особливо із наступними змінами (додаткова угода №3 від 06.04.2011) за якими все фінансування мало бути здійснено за рахунок державної компанії.
По-п'яте, з призначенням 22.12.2009 Олександра Шибіріна на посаду СЕО Компанії, який в цей же час являвся уповноваженою особою Чорноморнафтогаз як її представник в управляючому комітеті спільної діяльності та був директором спільної діяльності, було порушено баланс (у відповідності до умов Договору: всього 6 членів, по три від кожної сторони, а відтак, стало 4 від Компанії та 2 від Товариства), що викликає обґрунтовані сумніви в безсторонності рішень управляючого комітету.
По-шосте, як вже було встановлено судом, при розподілі вкладів та часток, сторонами взагалі не врахована вартість права на експлуатацію родовищ, тобто таке право надано спільній діяльності безоплатно, адже за змістом п.п. 2.2.2, 2.2.3 Договору позивач (якому таке право надав Український народ) відмовився від можливості самостійного використання ліцензії або експлуатації родовища з іншими суб'єктами.
Відтак, за умовами Договору держава в особі позивача відмовилася від права самостійного використання надр, визначених ліцензіями, та від права спільного їх використання з іншими особами, при цьому де-факто безоплатно передала таке право спільній діяльності, адже вартість такого права не врахована при визначенні вкладів та часток спільної діяльності.
Поза розумним сумнівом, діючи добросовісно та розумно, власник права на використання надр щодо видобутку природнього газу не відмовиться безоплатно від такого права в інтересах іншої особи.
В очах стороннього спостерігача (навіть без додаткової угоди №3 від 06.04.2011, якою визначено фінансування всіх видатків за рахунок позивача та договору №01-1010/12 про надання послуг від 10.10.2012, за яким відповідач управляє спільною діяльністю і одержує 34% від прибутку спільної діяльності для себе за такі послуги управління) виглядала таким чином, що спеціалізована державна компанія, яка має кошти, фахівців, ресурси та досвід, вирішує віддавати 51% прибутку від використання надр маловідомій іноземній компанії, яка визначена поза конкурсними засадами, за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості чи складнощі самостійної експлуатації надр.
Такі дії та такий правочин безумовно порушує конституційне право власності Українського народу на природні ресурси, якими від імені та інтересах мало розпоряджатися ДАХК "Чорноморнафтогаз", а відтак, суперечить ст.ст. 3, 13 Конституції України.
Український народ не наділяв правом будь-який орган державної влади поза конкурсом та безоплатно відмовлятися від документу, який посвідчує право використання надрами, або обмежувати державне підприємство у такому праві, а також віддавати право на частину прибутку від такого використання природними ресурсами.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Оскільки Договір порушує передбачене ст. 13 Конституції України конституційне право Українського народу на природні ресурси континентального шельфу, то він відповідно до ст. 228 Цивільного кодекс України є нікчемним.
Виходячи із дослідженої судом звітності відповідача (обізнаності про наявність сумнівів діючого в 2008 році Уряду країни щодо розумності та законності спірної спільної діяльності; вчинення дії спрямованих на "домовленість" щодо її подальшої реалізації; досягнення "згоди" з Урядом країни, який наразі перебуває під слідством та у розшуку (уряд часів Януковича; призначення з кінця 2009 року на посаду СЕО Компанії Шибіріна О.Я., який в той же час являвся представником Чорноморнафтогаз), розуміння ним законодавства України (визначення посилання в Договорі на застосування до регулювання спільної діяльності саме законодавства України) правові підстави для висновку, що Компанія є добросовісним набувачем прав на розробку, видобуток та отримання прибутку від продажу вуглеводнів за рахунок належних Товариству спеціальних дозволів, виданих від імені Українського народу, відсутні.
Відтак, враховуючи, що судом встановлено нікчемність Договору в силу Закону, то у відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України правові підстави для визнання прийнятих утвореним на його виконання органом рішень (рішення Управляючого комітету Спільної діяльності між Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" та "Сібіем Ойл ПЛС" від 28.11.2013, оформлених протоколом №10, та від 04.03.2014, оформлених протоколом №11) відсутні, адже такі не мають жодної юридичної сили з моменту їх прийняття.
При цьому, наведене має місце не в залежності від того чи були прийняті такі рішення за наявності кворуму, з дотримання відповідним органом своїх повноважень, чи місять відповідні протоколи автентичні підписи членів управляючого комітету, а тому суд не вбачає необхідності в окремому дослідженні таких обставин з огляду на незаконність спільної діяльності за Договором в цілому, в відтак, і будь-яких прийнятих та вчинених в її межах дій і рішень.
В такому випадку, не буде ефективним способом захисту своїх прав та інтересів для позивача окреме визнання оскаржуваних рішень недійсними, адже встановлення нікчемності Договору свідчить про нівелювання для Товариства їх сили та досягнення фактичної мети звернення ним з даним позовом до суду - деблокації можливості розробки та видобутку нафтогазових родовищ згідно наявних у нього спеціальних дозволів.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову Товариства.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505; ідентифікаційний код 00153117) до Компанії "Сібіем Ойл ПЛС" (ECIV 0BN, Велика Британія, м. Лондон, вул. Комптон, буд. 65; ідентифікаційний номер 5359248) в особі представництва Компанії "Сібіем Ойл ПЛС" в Україні (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 41, бізнес-центр "Артевілла", офіс 460) про визнання недійсними рішень Управляючого комітету Спільної діяльності відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.11.2022.
Суддя Р.В. Бойко