ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.11.2022Справа № 910/3769/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОМГАЗ СІТІ"
до відповідача КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА"
про стягнення 23 488,27 грн.
без виклику учасників справи.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОМГАЗ СІТІ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА" про стягнення в розмірі 23 488,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 317 від 31.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 (після усунення недоліків позовної заяви) відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
19.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позову.
05.09.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій сторона підтримала позов та просила задовольнити позовні вимоги повністю.
08.09.2022 від позивача надійшла заява про розподіл витрат на правничу допомогу.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
31.12.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 317 (далі Договір), відповідно до умов п.2.1 якого Постачальник продає електричну енергію «код ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник-09310000-5 - електрична енергія (Електрична енергія)» Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного Договору.
Відповідно до п.1.2 Договору до умов цього Договору застосовуються положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312 (далі- ПРРЕЕ), інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії.
За умовами п.13.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому Договорі, та в цілому до 31.12.2021р., а в частині взятих на себе зобов'язань сторонами - до повного виконання сторонами.
Додатками до Договору є заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 (додаток №1) та комерційна пропозиція (додаток №2), згідно якої ціна (тариф) електричної енергії 1,98 грн з ПДВ за 1 кВт/год; обсяг споживання електричної енергії - 470 000 кВт/год; спосіб оплати - по факту, термін надання рахунку та акту за спожиту електричну енергію та строк його оплати- післяоплата 7 робочих днів з дати отримання рахунку в розмірі 100%.
В подальшому сторони змінювали ціну та обсяг електричної енергії шляхом підписання додаткових угод до договору. В останній підписаній сторонами редакції згідно з додатковою угодою № 11/53 від 10.12.2021 ціна (тариф) електричної енергії 4,20 грн з ПДВ за 1 кВт/год; обсяг споживання електричної енергії - 336 314,5767 кВт/год;
За умовами п.3.1 Договору постачання електричної енергії Споживачу здійснюється у строк з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно.
Згідно п.3.4 Договору в редакції станом на дату його укладення місце поставки та обсяг постачання електричної енергії Споживачу: м.Київ, вул.Митрополита Андрея Шептицького, 3 г; кількість - 470 000 кВт/год.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним було належним чином виконано договірне зобов'язання та поставлено на умовах Договору у грудні 2021 року електричну енергію в обсязі 4500 кВт/год тоді як відповідач не здійснив повну оплату спожитої електричної енергії на суму
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «;Про електроенергетику».
Згідно зі ст. ст. 1, 26 Закону України «Про електроенергетику» постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Таким чином, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо поставки електричної енергії.
За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п.5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Загальна вартість цього Договору на момент його укладення становить 775 500 грн 00 коп. з ПДВ. З урахуванням ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання Споживача за цим Договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2021 році та в межах асигнувань, встановлених кошторисом. Реєстрація бюджетного зобов'язання здійснюється з урахуванням абз.2 ч.2.2 наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012р. №309 «Про затвердження порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України».
Згідно п.5.2 Договору спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника.
За умовами п.5.3 Договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Розрахунковим періодом за цим Договором має бути є календарний місяць (п.5.4 Договору). Згідно з п. 5.6. оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк не більше ніж 7 робочих днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії Споживачем, що надсилаються Споживачу після завершення розрахункового періоду.
Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
Відповідно до даних щодо фактичного споживання електричної енергії відповідачем, отриманих від АТ «ДТЕК Київські електромережі» (лист від 10.05.2022р. за №1/08/9538), як оператора системи розподілу, обсяг розподіленої електричної енергії за період з 01.12.2021р. по 31.12.2021р. становить 17 917 кВт/год, яку йому поставив позивач, із яких саме по договору № 317 від 31.12.2020 поставлено 4500 кВт/год.
З матеріалів справи вбачається, що решта електричної енергії була поставлена споживачеві вже на умовах іншого правочину - Договору № 256 про постачання електричної енергії від 21.12.2021, який не є предметом даного спору.
Пунктом 3.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об'єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об'єкті (об'єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.
Згідно п. 1.2.5 та п. 3.1.4 ПРРЕЕ для можливості постачати електричну енергію своїм споживачам, постачальник повинен укласти з оператором системи розподілу публічний Договір постачальника про розподіл електричної енергії.
Крім функцій оператора системи розподілу, АТ «ДТЕК Київські електромережі» також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку (в силу Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р.) та адміністратора комерційного обліку в силу (п.10 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р.).
Відтак, АТ «ДТЕК Київські електромережі» отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію Постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. На підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.
Відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За п.п. 6.1 та п.п. 6.8 п. 6 розділу XII «Кодексу комерційного обліку», що затверджений постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018р., зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.
Обсяг спожитої електричної енергії за грудень 2021 року у період з 01.12.2021 по 02.12.2021 в кількості 4500 кВт/год не спростований відповідачем. При цьому суд зазначає, що заперечення відповідача про те, що цей обсяг перевищує середні обсяги споживання електричної енергії кВт/год за день у 2021 році за Договором, не є підставою для звільнення споживача від обов'язку оплатити фактично спожиту енергію. В цій частині судом також приймаються доводи позивача про те, що він як постачальник не може впливати на обсяги та кількість фактично використаної споживачем електричної енергії, оскільки це фізично може здійснювати оператор системи розподілу - АТ «ДТЕК Київські електромережі», або безпосередньо споживач. У свою чергу, приписи Закону України «Про ринок електричної енергії» та безпосередньо положення укладеного між сторонами Договору покладають на відповідача як споживача обов'язок здійснити оплату всього обсягу фактично використаної електричної енергії.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.21 ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.
Відповідно до п. 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п.п.1) п.6.2 Договору Споживач зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Враховуючи, що згідно з додатковою угодою № 11/53 від 10.12.2021 сторони погодили, що ціна (тариф) електричної енергії складає 4,20 грн. з ПДВ за 1 кВт/год, а також зважаючи на факт того, що споживач не здійснив оплату 4500 кВт/год використаної електричної енергії, суд зазначає, що обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню, є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 18 900 грн.
Також за порушення зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3 861,27 та 3% річних у розмірі 727,00 грн.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних в межах заявленого періоду, суд приходить до висновку, що дійсний розмір фінансової відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України складає більші суми, ніж заявлено позивачем. Однак, враховуючи, що суд не має повноважень виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 3 861,27 та 3% річних у розмірі 727,00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову.
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 13750,00 грн.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як свідчать матеріали справи, 21.07.2021 між ТОВ "Промгаз Сіті" (Клієнт) та Адвокатським бюро "Ільченко та Партнери" (Адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги №02.
Згідно з п. 1.1. договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 1.1. Додаткової угоди №35 від 02.05.2022 до договору Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу Клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню з КНП "КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА" на користь Клієнта заборгованості та штрафних санкцій згідно договору про постачання електричної енергії споживачу № 317 від 31.12.2020.
Згідно з п. п. 2.5., 2.6. Додаткової угоди №35 від 02.05.2022 до договору факт надання правової допомоги підтверджується Актом про прийняття-передачу послуг правничої допомоги. Клієнт сплачує гонорар протягом 90 днів з моменту підписання Акту про прийняття-передачу послуг правничої допомоги.
01.09.2022 між ТОВ "Промгаз Сіті" та Адвокатським бюро "Ільченко та Партнери" підписано Акт приймання-передачі послуг № 35 до договору про надання правової допомоги №02 від 21.07.2021, відповідно до якого Адвокатським бюро "Ільченко та Партнери" надано, а ТОВ "Промгаз Сіті" прийнято послуги з надання правової допомоги на суму 13750,00 грн.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Окремо судом враховано, що позивач просить покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі, який становить більше 58% від суми всього позову, що не відповідає критеріям, справедливості, розумності та домірності (пропорційності). До того ж подана позовна заява є типовою і шаблонною, зважаючи на однакові умови договору та значну кількість подібних спорів, що перебувають на розгляді у судах, предметом яких так само є стягнення заборгованості зі споживачів на користь ТОВ «ПРОМГАЗ СІТІ».
Дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиці правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, зважаючи на задоволення позовних вимог, суд дійшов до висновку, що обґрунтованою та домірною є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОНСУЛЬТАТИВНО-ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ М.КИЄВА» (Україна, 02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО, будинок 5; ідентифікаційний код 26188952) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМГАЗ СІТІ» (04080, місто Київ, вулиця НОВОКОСТЯНТИНІВСЬКА, будинок 13/10, офіс 204-А; ідентифікаційний код 41559270) основну заборгованість у розмірі 18 900,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 861,27 грн., 3% річних у розмірі 727,00 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2022.
Суддя І.В. Приходько