ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.11.2022Справа № 910/5351/22
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УПК Трейдінг"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіо Груп"
про стягнення 1 429 711,15 грн
При секретарі судового засідання: Габорак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Дикий Ю.О. - представник за ордером серія АА № 0013394 від 08.09.2021
від відповідача: не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "УПК Трейдінг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіо Груп" про стягнення 1 429 711,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасної та в повному обсязі оплатити поставленого товару по договору №180421-А від 16.04.2021.
У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 048 667,28 грн, пеню в розмірі 130 638,09 грн, штраф в розмірі 157 300,01 грн., інфляційні втрати в розмірі 70 006,36 грн та три проценти річних у розмірі 23 099,41 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
18.07.2022 до канцелярії суду позивач подав заяву на виконання вимог ухвали суду з доданими документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 16.08.2022.
03.08.2022 через відділ діловодства суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіо Груп" надійшла заява про ознайомлення.
У підготовче засідання 16.08.2022 з'явилися представники сторін по справі. Представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні. Суд протокольною ухвалою від 16.08.2022 оголосив про відкладення підготовчого засідання на 30.08.2022.
30.08.2022 через відділ діловодства суду від товариства з обмеженою відповідальністю "УПК Трейдінг" надійшло клопотання про долучення доказів та клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У підготовче засідання 30.08.2022 з'явилися представники сторін по справі. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Суд протокольною ухвалою від 30.08.2022 оголосив про відкладення підготовчого засідання на 27.09.2022.
В судове засідання 27.09.2022 представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце судовго засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 11.10.2022.
Судове засідання 11.10.2022 не відбулося у зв'язку з оголошеною повітряною тривогою.
12.10.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
14.10.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення копії рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №910/15143/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 призначено судове засідання у справі на 01.11.2022.
В судове засідання 01.11.2022 представник відповідача не з'явивя.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
16.04.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "УПК Трейдінг" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альвіо Груп" (покупець) укладено договір №180421-А.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.1.1 договору за цим договором постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю щебенево-гранітну продукцію відповідно до заявок покупця, а покупець зобов'язується приймати у власність і оплачувати товар відповідно до умов цього договору.
Постачальник може надавати покупцю послуги з вантажно-навантажувальних робіт та адресної доставки вантажу. Вартість послуг узгоджується сторонами та зазначається в специфікації, які покупець зобов'язується прийняти та оплатити в повному обсязі (п.2.4 договору).
В матеріалах справи наявна специфікація №1 від 16.04.2021.
Згідно з п.4.2 договору загальна сума договору сторонами не обмежується і відповідатиме сумі всіх оплачених рахунків та відповідно підписаних сторонами видаткових накладних протягом всього терміну дії цього договору.
Відповідно до п.10.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання. У разі, якщо пісял закінчення строку дії договору сторони продовжують виконувати його умови - договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік.
Право власності на товар переходить з моменту передачі товару постачальником покупцеві, що підтверджується первинними документами (видатковими накладними/залізничними накладними/ товарно-транспортними накладними) та оплатою за ними.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 2 947 294,09 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме:
- №494 від 12.05.2021 на суму 438 435,14 грн.,
- №463 від 15.05.2021 на суму 175 125,18 грн.,
- №464 від 19.05.2021 на суму 359 138,76 грн.,
- №482 від 19.05.2021 на суму 697 137,70 грн.,
- №483 від 21.05.2021 на суму 378 693,24 грн.,
- №498 від 25.05.2021 на суму 176 160,19 грн.,
- №503 від 25.05.2021 на суму 637 393,50 грн.,
- №508 від 28.05.2021 на суму 85 210,38 грн.
Також, позивачем надано відповідачу послуги з вантажно-навантажувальних робіт та адресної доставки вантажу на загальну суму 627 035,41 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами надання послуг, а саме:
- №495 від 12.05.2021 на суму 111 007,20 грн.,
- №486 від 15.05.2021 на суму 44 339,87 грн.,
- №487 від 19.05.2021 на суму 90 930,18 грн.,
- №488 від 19.05.2021 на суму 117 982,60 грн.,
- №489 від 21.05.2021 на суму 95 881,18 грн.,
- №502 від 25.05.2021 на суму 44 601,92 грн.,
- №504 від 25.05.2021 на суму 107 871,58 грн.,
- №509 від 28.05.2021 на суму 14 420,88 грн.
Також, в матеріалах справи наявні відповідні податкові та товарнотранспортні накладні.
В матеріалах справи наявний підписаний сторонами (електронним підписом) акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.04.2021 - 31.05.2021 за договором №180421А від 16.04.2021, відповідно до якого станом на 31.05.2021 року заборгованість на користь товариства з додатковою відповідальністю "УПК Трейдінг" 3 574 329,50 грн.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2020 у справі №902/959/19, акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.5.2 договору розрахунку за цим договором здійснюються в наступному порядку: передоплата 100% від вартості товару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника.
В разі постійних поставок товару при попередній домовленості сторін також передбачається можливість здійснення оплати покупцем на умовах відстрочення платежу до 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання акту виконаних робіт чи видаткової накладної (залізничної накладної).
Як зазначено позивачем, враховуючи, що за період поставки продукції постачальником з 12.05.2021р. по 28.05.2021р. у покупця виникла прострочена заборгованість, яка станом на 31.05.2021р. становить 3 574 329,50 грн., з яких прострочене зобов'язання на суму 2 535 662,22 ТОВ "УПК Трейдінг" ініціювало визнати виконаним шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог сторін. До матеріалів справи долучено копію (не підписаної) угоди №301121 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.11.2021, в якій п.4 зазначено, що керуючись ст. 601 ЦК України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, указаними в п.п.1 та 2 цієї угоди, у сумі 2 525 662,22 грн. Залишок заборгованості за договором №180421-А від 16.04.21р. сторони 2 (ТОВ «Альвіо Груп») в сумі 1 048 667,28 грн. перед стороною 1 (ТОВ «УПК Трейдінг») є перевиконаним та підлягає оплаті.
Також, позивачем направлено відповідачу вимогу вих. №13/21 від 13.12.2021 щодо сплати заборгованості в сумі 1 048 667,28 грн.
Позивачем зазначено, що за період з 31.05.2021 по дату звернення до суду з цим позовом, коштів від ТОВ «Альвіо Груп» не надходило, а тому просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 1 048 667,28 грн.
Будь-яких доказів оплати матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 1 048 667,28 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростовано відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 130 638,09 грн. за період з 01.06.2021 по 23.02.2022, штраф в розмірі 157 300,01 грн., інфляційні втрати в розмірі 70 006,36 грн. за період з 01.06.2021 по 23.02.2022 та три проценти річних в розмірі 23 099,41 грн. за період з 01.06.2021 по 23.02.2022.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України 1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.8.2 договору у вмпадку прострочення платежів (у разі оплати товару на умовах відстрочки), що передбачені цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та інфляційні збитки за кожен день прострочення. У випадку якщо постачальник надіслав покупцеві лист претензію, вимогу про оплату по заборгованості за відвантажений товар, і покупець не здійснив оплату протягом семи календарних днів з моменту отримання такої претензії, постачальник вправі стягнути додатково штраф з покупця у розмірі 15% від суми заборгованості.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за весь період прострочення (кожен день прострочення) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Суд зазначає, що перерахунок здійснюється на суми, які визначено позивачем тільки за вірний період.
Розрахунок пені:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
1 048 667,2801.06.2021 - 22.07.2021527,500.04122 409,88
1 048 667,2823.07.2021 - 09.09.2021498,000.04422 524,80
1 048 667,2810.09.2021 - 01.12.2021838,500.04740 538,89
За перерахунком суду загальний розмірі пені становить 85 473,57 грн. та підлягає задоволенню.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 45 164,52 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд погоджується з розрахунком та штрафу в розмірі 157 300,01 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 23 099,41 грн. та інфляційних втрат в розмірі 70 006,36 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.2 ст. 78, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1 Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альвіо Груп" (03150, місто Київ, вулиця Володимира Антоновича, будинок 51, офіс 805, ідентифікаційний код 43637616) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УПК Трейдінг" (02160, місто Київ, вулиця Харківське Шосе, будинок 48, ідентифікаційний код 41435079) основний борг в розмірі 1 048 667 (один мільйон сорок вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 28 коп., пеню в розмірі 85 473 (вісімдеся п'ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 57 коп., штраф в розмірі 157 300 (сто п'ятдесят сім тисяч триста) грн. 01 коп., індекс інфляції в розмірі 70 006 (сімдесят тисяч шість) грн. 36 коп., три проценти річних в розмірі 23 099 (двадцять три тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 41 коп. та судовий збір у сумі 20 767 (двадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 99 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата підписання рішення: 07.11.2022 року.
Суддя С. М. Мудрий