ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.11.2022Справа № 910/7972/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бізнес Девелопмент»
про стягнення 5.778,18 грн
Представники сторін: не викликались
Суть спору :
22.08.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бізнес Девелопмент» про стягнення 5.778,18 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 7-7/4 від 12.01.2022 позивачем передано відповідачу у користування рухоме майно (матеріальні цінності). Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 16.06.2022 сторони вирішили відповідно до п. 13.3 договору достроково 16.06.2022 розірвати договір. За умовами п. 4.2 договору орендна плата сплачується до 15 числа кожного поточного місяця, за який сплачується орендна плата. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 7-7/4 від 12.01.2022 позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 5.778,18 грн, з яких 4.802,96 грн основного боргу, 595,30 грн пені, 333,53 грн інфляційних втрат, 46,39 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7972/22 від 29.08.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
08.09.2022 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 відкрито провадження у справі № 910/7972/22 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.09.2022 було направлено відповідачу 12.09.2022 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492801336 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, 14, яка згідно інформації з з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 12.09.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 16.09.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105492801336, а отже відповідач мав подати відзив у строк до 03.10.2022 включно.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 12.09.2022 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12.01.2022 між Акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Бізнес Девелопмент» (орендар, відповідач) укладено договір оренди майна № 7-7/4 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає у строкове платне користування рухоме майно, а саме: матеріальні цінності відповідно додатку № 1 до цього договору (далі - об'єкт оренди), а орендар зобов'язується прийняти та оплатити користування об'єктом оренди на умовах, що визначені цим договором.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору оренди не виконано основного обов'язку орендаря внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 4.802,96 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 595,30 грн пені, 333,53 грн інфляційних втрат, 46,39 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до п. 3.1 договору передача об'єкта оренди в строкове платне користування здійснюється орендодавцем орендарю 12.01.2022 за адресою: м. Київ, вул. Б.Грінченка, 9, приміщення №№ з 1 по 17, з 19 по 31, І, II (третій поверх), приміщення №№ з 1 по 15, з 17 по 37, І, II (четвертий поверх), приміщення №№ з 1 по 14, з 16 по 27, І, II (п'ятий поверх) громадського будинку (нежитлової будівлі) літера «А».
Відповідно до п. 3.2 договору об'єкт оренди передається орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі об'єкта оренди від орендодавця до орендаря, що є додатком № 1 до цього договору. В акті приймання-передачі об'єкта оренди від орендодавця до орендаря вказується короткий опис переданого об'єкта оренди.
Згідно акту прийому-передачі об'єкта оренди від орендодавця до орендаря від 12.01.2022 позивач передав, а відповідач прийняв, визначене у акті майно у кількості 72 одиниць.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 13.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток (за наявності) сторін та діє до 04.08.2022 (включно). А в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна та розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п. 13.2 договору зміни і доповнення до договору можуть вноситись виключно за взаємною згодою сторін. Внесення змін та/або доповнень до договору здійснюється сторонами у письмовій формі шляхом укладення додаткових угод, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін, а їх підписи скріплюються відбитками печаток (за наявності) сторін.
12.04.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та продовження строку його дії згідно Указу Президента України № 133/2022 від 15.03.2022, що унеможливлює виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за договором сторони домовились з 24.02.2022 по 24.04.2022 (включно) тимчасово призупинити зобов'язання за договором.
16.06.2022 між сторонами укладено додаткову угоду, відповідно до якої сторони домовились відповідно до п. 13.3 договору достроково 16.06.2022 розірвати договір.
Відповідно до п. 3.4 договору після закінчення строку оренди орендар передає орендодавцю об'єкт оренди у справному стані, без пошкоджень, з урахуванням нормального фізичного зносу на підставі акта приймання-передачі об'єкта оренди від орендаря до орендодавця, що є додатком № 2 до цього договору.
Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від орендаря до орендодавця від 16.06.2022 відповідач передав, а позивач прийняв, визначене у акті, майно у кількості 72 одиниць.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Відповідно до п. 4.1 договору загальний розмір орендної плати за один календарний місяць користування об'єктом оренди становить 1.566,67 грн, крім того ПДВ - 313,33 грн, а всього з ПДВ - 1.880,00 грн (далі - орендна плата).
Згідно з п. 4.2 договору орендна плата нараховується, починаючи з дати передачі об'єкта оренди орендарю за актом приймання-передачі об'єкта оренди від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем орендодавцю щомісяця на підставі договору до 15 (п'ятнадцятого) числа кожного поточного місяця, за який сплачується орендна плата.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 6.2 договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, відповідно до умов цього договору.
Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення плати за оренду майна в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка не оспорена відповідачем та за обґрунтованими розрахунками позивача становить 4.802,96 грн.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті орендної плати за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 4.802,96 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату орендної плати не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 10.2 договору передбачено, що при порушенні орендарем строків виконання грошових зобов'язань, визначених цим договором, зокрема щодо сплати орендної плати, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати орендної плати.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню, розмір якої за розрахунками суду становить 594,27 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 594,27 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
Суд перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 333,53 грн інфляційних втрат.
За розрахунками суду розмір 3% річних становить 46,23 грн та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема не враховано вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бізнес Девелопмент» (03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, 14, код ЄДРПОУ 40681039) на користь Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (04119, м. Київ, вул. Іллєнка, 42, код ЄДРПОУ 23152907) 4.802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн 96 коп. основного боргу, 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) грн 27 коп. пені, 333 (триста тридцять три) грн 53 коп. інфляційних втрат, 46 (сорок шість) грн 23 коп. 3% річних, 2.480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн 49 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова