ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2022Справа № 910/4797/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 910/4797/22 без повідомлення учасників справи.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС";
до Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації;
про стягнення 1 164 530,71 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить суд стягнути з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації основну заборгованість у розмірі 1 164 530,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання на підставі договору про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу № 2 від 26.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлених вказаною ухвалою суду.
29.06.2022 на адресу суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2022.
Ухвалою суду від 04.07.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів, з дати отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
28.07.2022 від відповідача надійшов відзив з доданими до нього додатками, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись, що некоректно застосовано коефіцієнти спожитої електричної енергії.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
26.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (далі - постачальник, позивач) та Управлінням освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 2 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу (далі - договір).
Відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник зобов'язується постачати споживачу у 2021 році електричну енергію, код 09310000-5 - електрична енергія за ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (далі - електрична енергія/товар/електроенергія), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
Очікувані обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором становить 900 000 кВт/год група "А" та 4 194 470 кВт/год група "Б", що визначені у додатку №1 до договору. Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби в електроенергії (пункти 2.2.-2.3. договору з урахуванням додаткової угоди № 7 від 15.12.2021).
Відповідно до пункту 5.1. договору, загальна вартість цього договору становить: 9 212 500,00 грн, крім того ПДВ - 1 842 500,00 грн, разом з ПДВ - 11 055 000,00 грн, в тому числі: ціна за 1 кВт/год. електричної енергії за цим договором становить 1,675 грн без ПДВ, ПДВ - 0,335 грн, разом з ПДВ 2,01 грн.
Згідно з пунктами 5.3.-5.6. договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки передбачені цим договором. Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Оплата по даному договору буде здійснюватись за рахунок бюджетних коштів. Уразі затримання бюджетного фінансування, розрахунок по даному договору здійснюється протягом 14 робочих днів з моменту отримання споживачем бюджетних коштів на свій рахунок. Розрахунки за спожиту електроенергію проводяться відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, при цьому зобов'язання по оплаті за договором виникають лише у разі наявності відповідного бюджетного призначення в межах фактичних надходжень на рахунки споживача. Загальна вартість договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання електричної енергії споживачу.
Фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається згідно даних приладів обліку та фіксується у акті прийняття-передавання. Оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування у такому порядку: 1 платіж до 25 числа розрахункового місяця у розмірі 50% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії за відповідний розрахунковий період на підставі акту та рахунку за спожиту електричну енергію; 2 платіж за електричну енергію у розмірі різниці суми першого платежу та вартості спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії в строк 15 робочих днів після підписання акту та виставляння рахунку за спожиту електричну енергію. Рахунок виставляється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передавання (пункт 5.9. договору).
Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (пункт 14.1. договору).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з листа ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" № 1/08/13861 від 13.06.2021, у грудні 2021 року на об'єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 671 995 кВт/год на загальну суму 2 048 103,67 грн з урахуванням ПДВ, що також підтверджується складеним та підписаним позивачем актом приймання-передачі електричної енергії №УГР00004399 від 31.12.2021.
Окрім того, в матеріалах справи наявні докази направлення акту приймання-передачі електричної енергії №УГР00004399 від 31.12.2021 відповідачу, який в свою чергу останній не підписав та не повернув позивачу і не надав вмотивованої відмови в підписанні акту.
Однак, платіжними дорученнями: №19949 від 24.12.2021 відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 3 212 580,55 грн; №19950 від 24.12.2021 відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 507 128,13 грн; №19951 від 24.12.2021 відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 37 574,42 грн; №19952 від 24.12.2021 відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 6 795,85 грн; №19953 від 24.12.2021 відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 10 494,01 грн в якості часткової оплати спожитої електричної енергії в грудні 2021 року.
У призначенні платежу вказаних платіжних доручень є посилання на договір № 2 від 26.01.2021 та вказано за який період сплачуються кошти, а саме за грудень 2021.
Загальна сума перерахованих відповідачем коштів за спожиту електричну енергію у грудні 2021 становить 883 572,96 грн.
Таким чином, на дату звернення позивача до суду у відповідача існує прострочена заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію у грудні 2021 року у розмірі 1 164 530,71 грн.
Відповідач в своєму відзиві заперечує проти обсягів використаної електричної енергії, які ним були спожиті у грудні 2021 року та зазначає, що звертався неодноразово з листами до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» для коригування показників спожитої електричної енергії, на що отримав лист від 03.02.2022 № 3/01/3/4395, в якому зазначено, що за результатами перевірки у грудні 2021 року коригування нарахування корисного відпуску відбулось в бік зменшення. Згодом позивач повторно звертався до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" з проханням коригувати показники, однак відповіді не отримав.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься лист ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" № 1/08/13861 від 13.06.2021, який надано на адвокатський запит № 29/22 від 07.06.2022, відповідно до якого відповідач спожив за грудень 2021 року електричну енергію в обсязі 671 995 кВт/год.
Також позивач звертався до відповідача з претензією №72-Ю1 від 20.04.2022, де просив останнього оплатити заборгованість за поставлену електричну енергію у грудні 2021 року у розмірі 1 164 530,71 грн, разом з якою повторно було направлено акт приймання-передачі електричної енергії №УГР00004399 від 31.12.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення та списком згрупованих відправлень.
Відповіді на вказану претензію та підписаний акт приймання-передачі електричної енергії №УГР00004399 від 31.12.2021, позивачу не надано.
Отже, з вищевказаних доказів вбачається, що позивачем в повному обсязі виконані зобов'язання за договором щодо поставки електричної енергії, що також фактично визначається відповідачем, оскільки останній платіжними дорученнями частково сплатив заборгованість за договором за спірний період.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором № 2 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 26.01.2021 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 18 750,00 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивачем надано до матеріалів справи наступні докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу:
- договір № 13/5 про надання правничої допомоги від 20.05.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем;
- додаткову угоду № 15/22 від 01.04.2022 до договору № 13/5 від 20.05.2019, за умовами якої адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню заборгованості з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації;
- детальний опис наданої професійної правничої допомоги;
- акт №1/15/22 від 15.06.2022 про прийняття-передачу наданих послуг на суму 18750,00 грн;
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
За приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Крім того, за змістом пункту першого частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
За таких обставин, враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи.
Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, клопотань, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500, 00 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 118-Б, ідентифікаційний код 37479398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, офіс 201, ідентифікаційний код 41427817) основну заборгованість у розмірі 1 164 530 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять) грн 71 коп., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 17 467 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят сім) грн 98 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко