ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2022Справа № 910/3945/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/3945/22
За позовом Львівського міського центру зайнятості;
до Національної поліції України;
про стягнення 57 296,00 грн
Без повідомлення учасників справи.
До Господарського суду міста Києва звернувся Львівський міський центр зайнятості з позовом до Національної поліції України про стягнення 57 296,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 позовну заяву Львівського міського центру зайнятості залишено без руху, надано позивачеві строк для виправлення встановлених судом недоліків.
До господарського суду від Львівського міського центру зайнятості надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/3945/22 здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
22.06.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та вказує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі №380/1857/20 було поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань із контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини Національної поліції України з 12.02.2020 та стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 177 631,74 грн. Тому, на думку відповідача, в разі задоволення позову в даній справі, буде мати місце подвійне стягнення з Державного бюджету України.
23.06.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 року № 90 "Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення" до внесення змін до Законів України "Про загальнообов'язков соціальне страхування на випадок безробіття" та "Про зайнятість населення" органи державної служби зайнятості продовжують виконувати завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
02.03.2020 ОСОБА_1 звернулася до позивача із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного. Підставою для звернення із вказаною заявою стало звільнення ОСОБА_1 11.02.2020 наказом № 170 о/с з останнього місця роботи - Управління забезпечення прав людини Національної поліції України, у зв'язку зі скороченням штатів, згідно п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
06.03.2020 згідно витягу із наказу №НТ200306 ОСОБА_1 надано статус безробітного, згідно наказу від 10.03.2020 за №НТ200310 призначено допомогу по безробіттю з 09.03.2020 по 03.03.2021.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі № 380/1857/20 визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 11.02.2020 № 170 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 , поновлено останню на посаді головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини Національної поліції України з 12.02.2020 та стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 177 631,74 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адмістративного суду від 22.12.2020 у справі № 380/1857/20 апеляційну скаргу Національної поліції України задоволено повністю, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі № 380/1857/20 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 380/1857/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №380/1857/20 скасовано, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 залишено в силі.
Згідно витягу з наказу № НТ201022 від 22.10.2020 реєстрацію ОСОБА_1 , як безробітного припинено, у зв'язку з поновленням на роботі на підставі рішення суду та припинено виплату допомоги по безробіттю з 02.10.2020.
За весь час перебування на обліку в позивача в період з 12.03.2020 по 01.10.2020 ОСОБА_1 була виплачена допомога по безробіттю в загальному розмірі 57 296,00 грн.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі №380/1857/20, наказом Національної поліції України № 1113 о/с від 02.10.2020 по особовому складу поновлено на посаді головного спеціаліста відділу уповноважених Голови з питань контролю за дотриманням прав людини в поліцейській діяльності Управління забезпечення прав людини Національної поліції України державного службовця 8 рангу ОСОБА_1. з 12.02.2020.
27.01.2022 позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 10-222/22, відповідно до якого пропонував у місячний термін з моменту отримання повідомлення повернути кошти в сумі 57 296,00 грн, які виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_1 .
Відповіді на вказаний лист суду не надано.
Внаслідок несплати відповідачем вказаних коштів, з огляду на норми вищезазначеної статті, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача виплаченої суми забезпечення безробітному, якого поновлено на роботі за рішенням суду в розмірі 57 296,00 грн.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
Згідно із п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пунктом 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 року у справі №914/1875/17, від 06.07.2018 року у справі № 921/220/17-г/16, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.
Так, у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 року № 921/220/17-г/16 судом зроблено висновок, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
У даному випадку саме відповідач по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на Національну поліцію України покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до додатку № 4 до персональної картки № 135020030200022 Львівського міського центру зайнятості виплачена допомога по безробіттю ОСОБА_1 складає 57 296,00 грн.
На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 57 296,00 грн на користь позивача відповідачем суду не надано.
Сума виплаченого позивачем забезпечення в розмірі 57 296,00 грн підлягає відшкодуванню відповідачем відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Доводи відповідача про те, що на виконання рішення Львіського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі №380/1857/20 відповідачем вже сплачені ОСОБА_1 кошти за час вимушеного прогулу судом відхиляються, оскільки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу жодним чином не відноситься до сплачених коштів по допомозі по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг, можливість стягнення яких з роботодавця передбачена статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на наведені вище норми та враховуючи те, що позивачем доведено свої позовні вимоги належними та допустимими доказами, а відповідачем їх не спростовано, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 57 296,00 грн виплаченої допомоги по безробіттю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10, ідентифікаційний код 40108579) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, Львівська область, місто Львів, вулиця Княгині Ольги, будинок 122, ідентифікаційний код 25555035) 57 296 (п'ятдесят сім тисяч двісті дев'яносто шість) грн 00 коп. допомоги по безробіттю та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко