номер провадження справи 9/77/22
07.11.2022 Справа № 908/1330/22
м. Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЕКСАНДР», код ЄДРПОУ 38920229 (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2 )
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», код ЄДРПОУ 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)
про стягнення суми 108415,56 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЕКСАНДР» про стягнення з відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» суми 100752,00 грн. основного боргу, суми 908,84 грн. 3% річних, суми 6754,72 грн. інфляційних втрат, всього - загальної суми 108415,56 грн.
Ухвалою суду від 15.08.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1330/22, присвоєний номер провадження 9/77/22, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, знаходженням міста Запоріжжя в районі проведення воєнних (бойових) дій, справу розглянуто 07.11.2022. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані тим, що в порушення умов укладеного сторонами договору поставки № 211217-1 від 17.12.2021 відповідачем не оплачено товар, поставлений позивачем за видатковими накладними № ЗП-00012152 від 28.12.2021 та № ЗП-00000533 від 24.01.2022, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 100752,00 грн. Відповідно до п. 4.2 договору відповідач повинен був розрахуватись за товар поставлений за видатковою накладною № ЗП-00012152 від 28.12.2021 до 28.03.2022, за видатковою накладною № ЗП-00000533 від 24.01.2022 - до 20.04.2022, однак оплату не здійснив. За порушення грошового зобов'язання з оплати, відповідачу за час прострочення нараховано до сплати суму 3% річних та суму інфляційних втрат. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 16, 509, 525, 625, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору поставки.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 06.09.2022, зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими з огляду на наступне. Позивач не надав доказів направлення відповідачу та отримання ним оригіналів рахунків на оплату товару, як то передбачено в п. 4.2 Договору. Таким чином строк оплати товару не настав. У відповідності до п.п. 1.1., 10.1. Договору постачальник зобов'язується поставити товар у 2021 році; строк дії договору - до 31.12.2021. Доказів поставки товару в межах строку дії договору за видатковою накладною № ЗП-00000533 від 24.01.2022 позивач не надав. Крім того, відповідно до п.п. 5.4, 5.7 договору товар постачається відповідно до письмових заявок Замовника. Заявки на поставку товару позивачем не надано, тому не доведено, що постачання товару було здійснено у відповідності до умов договору. На підставі викладеного відповідач просив залишити позовні вимоги без задоволення.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 19.09.2022, позивач, зокрема, зазначив, що в п. 4.2 договору Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 календарних днів з дня підписання сторонами видаткової накладної та отримання рахунку-фактури. Хоча у договорі і зазначено, що оплата здійснюється при умові отримання рахунку-фактури на оплату товарів, однак, за зміст ост. 692 ЦК України та п. 4.2 договору така умова не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який обраховується від дня підписання сторонами видаткової накладної. При цьому, у відповідності до умов п. 4.3 договору рахунки-фактури були надані Замовнику разом з іншими товаросупроводжувальними документами на поставлений товар. Замовник прийняв поставлений на його адресу товар з відповідними документами до нього без зауважень. Відповідач не стверджує про неотримання ним рахунків, а лише вказує про відсутність доказів про їх отримання, з вимогою про надання неотриманих документів Замовник до Постачальника не звертався. Відсутність доказів отримання відповідачем рахунків-фактур не звільняє його від обов'язку оплатити товар, що відповідає правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 918/537/18. Таким чином строк оплати настав та пов'язується з днем підписання видаткової накладної. Також позивач вказав, що 30.12.2021 сторонами було підписано додаткову угоду до договору поставки, якою продовжено строк його дії до 30.06.2022. Щодо заявок на постачання товару, позивач зазначив, що у Специфікації № 1 до Договору були визначені найменування товару, кількість, ціна та інші характеристики товару, що був поставлений за видатковими накладними, в яких є посилання на договір та прийнятий Замовником без зауважень. Замовником були складені та надані Постачальнику довіреності на отримання товару, Постачальником зареєстровані податкові накладні, які підтверджені Замовником. Документи, які містяться в матеріалах справи та дії Замовника свідчать, що постачання товару було здійснено у відповідності до умов укладеного сторонами договору.
У запереченні, яке надійшло до суду 26.09.2022, відповідач вказав, що вважає аргументи, викладені у відповіді на відзив необґрунтованими та відхиляє їх з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Приватним акціонерним товариством “Запорізький електровозоремонтний завод” (Замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «АЛЕКСАНДР» (Постачальник, позивач у справі) був укладений договір поставки № 211217-1 від 17.12.2021 (далі - Договір).
30.12.2021 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесено зміни та доповнення до Договору.
Відповідно п. 1.1 Договору, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою № 1 від 30.12.2021, Постачальник зобов'язується у 2021-2022 роках поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені у Специфікації (ях) - додатку (ах) до цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору (п.1.1).
Сторонами підписано Додаток № 1 до Договору - Специфікацію № 1, в якій визначено найменування товару, його кількість, ціна та інші характеристики.
В пунктах 5.4, 5.12 договору передбачено, що товар постачається партіями відповідно до письмових заявок замовника. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі (п.4.1).
Згідно з п. 4.2 Договору Замовник здійснює оплату поставленого товару (поставленої партії товару) протягом 60 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому (за виключенням випадку здійснення попередньої оплати), Замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а у разі якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, Замовник здійснює коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п. 4.2 цього Договору, Постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку корегування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим Договором продовжується до дати реєстрації Постачальником податкової накладної та/або розрахунку корегування до неї в ЄРПН.
Відповідно до п. 10.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.12.2021, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.06.2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором.
Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач на підставі Договору в поставив відповідачу товар за видатковими накладними № ЗП-00012152 від 28.12.2021 на суму 25118,00 та № ЗП-00000533 від 24.01.2022 на суму 75564,00 грн., всього - на загальну суму 100752,00 грн. Відповідач отриманий товар не оплатив.
На підтвердження зазначених обставин в матеріали справи надано копії вищезазначених видаткових накладних, підписаних сторонами, копії довіреностей №2153 від 24.12.2021 №75 від 24.01.2022 на отримання представником ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” від ТОВ «ТД «Александр» цінностей - відповідного товару за договором № 211217 від 17.12.2021, копії виставлених рахунків на оплату товару.
Позивачем направлено на адресу ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод” претензію від 14.06.2022 № 67 про перерахування заборгованості за товар, поставлений за вищевказаними видатковими накладними, у розмірі 100752,00 грн. (копія претензії з доказами її направлення міститься в матеріалах справи).
У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 100752,00 грн., а також суми 908,84 грн. - 3% річних та суми 6754,72 грн. інфляційних збитків, за яким відкрито провадження у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини (справа «Проніна проти України», № 63566/00, від 18 липня 2006 року) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Матеріали справи свідчать, що за видатковими накладними № ЗП-00012152 від 28.12.2021 на суму 25118,00 та №ЗП-00000533 від 24.01.2022 на суму 75564,00 грн. позивачем поставлено відповідачу товар, всього - на загальну суму 100752,00 грн.
Відповідно до положень п. 4.2 договору, відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом 60 банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.
Згідно з п. 4.3 Договору до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).
За змістом ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Найменування товару, кількість, ціна та інші характеристики товару, що був поставлений за видатковими накладними та прийнятий Замовником без зауважень, визначені у Специфікації № 1 до Договору поставки.
За змістом п.5.5 Договору поставки право власності на товар, зазначений у специфікації (ях) - додатку до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом.
В пункті 5.12 договору встановлено, що підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.
Видаткові накладні, на підставі яких здійснювалась поставка товару, містять посилання на договір № 211217-1 від 17.12.2021, підписані представником покупця на підставі довіреностей на отримання ТМЦ.
Крім того, до позовної заяви позивачем надано копії податкових накладних від 28.12.2021 № 1295 та від 24.01.2022 № 839 та відповідних квитанцій, що є підтвердженням реєстрації цих накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату вартості здійсненої поставки партії товару.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02.07.2019 у справі № 918/537/18 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов'язку з оплати поставленого товару.
Хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється в т.ч. після отримання Замовником рахунку на оплату товарів, однак за змістом статті 692 ЦК України така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який пов'язується з датою підписання сторонами видаткової накладної, яка є підтвердженням одержання товару Замовником.
Рахунок на оплату є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за переданий товар, та за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, встановленим у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки рахунком не фіксується господарська операція чи дозвіл на її проведення. При цьому банківські платіжні реквізити сторін наведені у розділі ХІV Договору поставки, а також містяться у самих видаткових накладних, за якими здійснено постачання товарів.
З огляду на викладене відсутність доказів надання (виставлення) позивачем рахунків на оплату, а також письмових заявок Замовника на постачання товару, не спростовують його отримання відповідачем.
Надані позивачем докази у їх сукупності є належними доказами, які підтверджують факт постачання товару відповідачу та його прийняття ним на підставі Договору поставки № 211217-1 від 17.12.2021.
Відповідач отримання товару за вищевказаними видатковими накладними не заперечив, що є підставою для виникнення у нього обов'язку здійснити розрахунки за отриманий товар у встановлений договором строк.
Доказів виконання зобов'язання щодо оплати заявленої до стягнення суми основного боргу за поставлений товар відповідач суду не надав.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 100752,00 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 908,84 грн. - 3% річних та суми 6754,72 грн. інфляційних збитків, нарахованих за прострочення оплати.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданими позивачем розрахунком, 3% річних нараховано на суму простроченого грошового зобов'язання за кожною з видаткових накладних за загальний період з 29.03.2022 по 02.08.2022 включно, втрати від інфляції - за загальний період з квітня по червень 2022 включно.
Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційний втрат, суд встановив, що його здійснено правильно, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом у заявлених позивачем розмірах.
На підставі викладеного, позов задовольняється судом у повному обсязі.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», код ЄДРПОУ 01056273 (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЕКСАНДР», код ЄДРПОУ 38920229 (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 2 ) суму 100752 (сто тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, суму 908 (дев'ятсот вісім) грн. 84 коп. - 3% річних, суму 6754 (шість тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 72 коп. інфляційних втрат та суму 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 07.11.2022.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва