номер провадження справи 5/128/22
01.11.2022 Справа № 908/1974/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Альянс” (бул. Катеринославський, буд. 2, оф. 603, м. Дніпро, 49044; код ЄДРПОУ 32495221)
До відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 13622789)
про стягнення 166 855,13 грн.,
Без участі представників сторін
03.10.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Альянс” до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” про стягнення 166 855,13 грн., з яких: страхове відшкодування у розмірі 127 400,00 грн., 3 % річних за період з 18.03.2021 по 26.09.2022 на суму 5 842,95 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2021 по серпень 2022 включно у розмірі 33 612,18 грн.
03.10.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 10.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1974/22 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 01.11.2022, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
26.10.2022 від Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшов відзив на позовну заяву № 2994 від 26.10.2022, згідно якого відповідач частково визнав позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 127 400,00 грн. В частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат просить суд відмовити та повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У судовому засіданні 01.11.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 09.12.2020 між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Альянс” (страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 23.23697.03, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Suzuki SX, д.н.з. НОМЕР_1 . 29.12.2020 о 13 год. 10 хв. у м. Дніпро на вул. Каруни відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ, який належить ОСОБА_1 та транспортного засобу ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Відповідно до рахунку № 8/1 від 18.01.2021 та № 47/1 від 23.02.2021 ТОВ «ТВК «Автолайф Дніпро» вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу Suzuki SX, д.н.з. НОМЕР_1 склала 192 833,10 грн. Згідно висновку експерта № 101/21А від 13.04.2021, вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням у ДТП транспортного засобу Suzuki SX, д.н.з. НОМЕР_1 склала 176 401,85 грн. ПрАТ «СК «Альянс» відповідно до умов договору здійснило відшкодування у розмірі 192 833,10 грн. шляхом оплати вказаної суми на рахунок ТОВ «ТВК «Автолайф Дніпро». Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ТДВ СК "КРЕДО” за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР0914654. 15.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування № 383 від 30.11.2021, яка отримана відповідачем 17.12.2021, однак погашення вказаної заборгованості станом на 17.03.2021 здійснено не було. З урахуванням страхової суми (лімітом відповідальності страховика) та франшизи, яка передбачена полісом, розмір страхового відшкодування, що має бути здійснено відповідачем складає 127 400,00 грн. У зв'язку з відсутністю оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування на суму 127 400,00 грн., 3 % річних за період з 18.03.2021 по 26.09.2022 на суму 5 842,95 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2021 по серпень 2022 у розмірі 33 612,18 грн.
У відзиві на позовну заяву № 2994 від 26.10.2022 відповідач визнав позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування на суму 127 400,00 грн. Стосовно вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат відповідач просить суд врахувати лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та відмовити позивачу у стягненні 3 % річних та інфляційних витрат. Крім цього, відповідач просить суд повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
Станом на 01.11.2022 відповідь на відзив позивач на адресу суду не надіслав. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
09.12.2020 між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Альянс” (страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 23.23697.03, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Suzuki SX, державний номерний знак НОМЕР_1 .
29.12.2020 о 13 год. 10 хв. за адресою: м. Дніпро по вул. Каруни відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ Suzuki SX, д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , внаслідок чого пошкоджено транспортний засіб марки Suzuki SX, д.н.з. НОМЕР_1 .
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання страхової події була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія “КРЕДО” на підставі полісу № АР0914654, яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого в сумі 130 000,00 грн.
04.02.2021 постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/400/21 водія ОСОБА_2 визнано винною особою у спричиненні ДТП, вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодекс України про адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до рахунку ТОВ «ТВК «Автолайф Дніпро» № 8/1 від 18.01.2021 та № 47/1 від 23.02.2021, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу Suzuki SX, д.н.з. НОМЕР_1 складає 192 833,10 грн. Згідно Висновку судового експерта Пилипенка О.С. № 101/21А від 13.04.2021, вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням у ДТП автомобіля Suzuki SX, д.н.з. НОМЕР_1 складає 176 401,85 грн.
21.01.2021 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Так, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку, страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
02.02.2021 та 01.03.2021 на підставі страхового акту № 23.0025.21, виходячи з рахунків № /1 від 18.01.2021 та № 47/1 від 23.02.2021 позивач здійснив виплату страхового відшкодування на загальну суму 192 833,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 262 від 02.02.2021 на суму 191 739,60 грн. та № 520 від 01.03.2021 на суму 1 093,50 грн.
Водій транспортного засобу марки ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 застрахував цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_2 , шляхом укладення з Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом № АР0914654. Вказаний договір на момент скоєння ДТП діючий.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно полісу № АР0914654 ліміт відповідальності страхової суми становить 130 000,00 грн., франшиза - 2 600,00 грн.
15.12.2021 ПрАТ «СК «Альянс» на адресу відповідача надіслано заяву № 383 від 30.11.2021 про відшкодування завданої майнової шкоди, яку було отримано відповідачем 17.12.2021, про що свідчить трекінг поштового відправлення № 0505048702338. Проте, станом на 17.03.2021 вказана заява залишилась без відповіді та задоволення.
З урахуванням розміру франшизи, що передбачена полісом позивач просить суд стягнути з відповідача 127 400,00 грн. страхового відшкодування. Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за період з 18.03.2021 по 26.09.2022 на суму 5 842,95 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2021 по серпень 2022 включно у розмірі 33 612,18 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом".
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічна норма міститься у ст. 993 Цивільного Кодексу України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування"; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21093 (д.н.з. НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_2 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на підставі полісу № АР0914654.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За таких обставин, у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням транспортного засобу марки Suzuki SX (д.н.з. НОМЕР_1 ), у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2021 позивачем на адресу відповідача надіслано заяву № 383 від 30.11.2021 про відшкодування завданої майнової шкоди, яку було отримано відповідачем 17.12.2021, про що свідчить трекінг поштового відправлення № 0505048702338. Однак відповідач оплату не здійснив, відповіді на заяву не надіслав.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/7449/17 зазначено, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
Крім того, відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання та сплатив страхове відшкодування на загальну суму 192 833,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 262 від 02.02.2021 на суму 191 739,60 грн. та № 520 від 01.03.2021 на суму 1 093,50 грн.
Оскільки встановлено, що транспортний засіб ВАЗ 21093 (д.н.з. НОМЕР_2 ), яким керував ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на підставі полісу № АР0914654 (відповідач у справі), саме ця особа в даному випадку є відповідальною за завдані збитки. До позивача, який сплатив страхове відшкодування перейшло право вимоги до відповідача.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21093 (д.н.з. НОМЕР_2 ), перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".
Згідно ст. 9 Закону України “Про страхування” франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до умов полісу № АР0914654, ліміт за шкоду завдану майну в результаті ДТП становить 130 000,00 грн., розмір франшизи складає 2 600,00 грн.
Згідно статті 29 Закону України “Про страхування”, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу в тому числі відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Позивачем сплачено страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів на загальну суму 192 833,10 грн., визначену на підставі рахунків та страхових актів № 23.0025.21 від 21.01.2021 у розмірі 191 739,60 грн. та № 23.0025.21/1 від 26.02.2021 у розмірі 1 093,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 262 від 02.02.2021 на суму 191 739,60 грн. та № 520 від 01.03.2021 на суму 1 093,50 грн.
Відповідно до п. 9.4. ст. 9 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Згідно абз. 2 п. 12.1 ст. 12 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З урахуванням викладеного, розмір страхового відшкодування, що має бути здійснене відповідачем становить 8 265,30 грн.
Отже, враховуючи те, що заяву про страхове відшкодування позивачем направлено відповідачу 15.12.2021 та отримано останнім 17.12.2021, 90-денний строк на розгляд вказаної претензії на час звернення до суду з цим позовом сплив, при цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження розгляду та задоволення цієї претензії, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування на суму 127 400,00 грн. з урахуванням ліміту відповідальності страхової суми згідно полісу № АР0914654 та франшизи у розмірі 2 600,00 грн.
За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума страхового відшкодування складає 127 400,00 грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У зв'язку з простроченням відповідачем виплати страхового відшкодування позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за період з 18.03.2021 по 26.09.2022 у розмірі 5 842,95 грн.
Пунктом 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" № 1961-ІV від 01.07.2004 визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2021 позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою (заявою про виплату страхового відшкодування) за вих. № 383 від 30.11.2021, в якій просив здійснити відшкодування шкоди в сумі 127 400,00 грн. на відповідні реквізити, зазначені в заяві. Зі змісту вказаної вимоги вбачається, що вона була надіслана позивачем відповідачу на адресу: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34.
На підтвердження факту отримання відповідачем вказаної регресної вимоги позивач надав суду копію трекінгу поштового відправлення № 0505048702338, з якого вбачається вручення 17.12.2021 представнику відповідача кореспонденції.
Отже, строк для здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 127 400,00 грн. на користь позивача настав через 90 днів від 17.12.2021, тобто 17.03.2021, прострочка виникла з 18.03.2021.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування нарахував відповідачу 3 % річних за період з 18.03.2021 по 26.09.2022 на суму 5 842,95 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2021 по серпень 2022 у розмірі 33 612,18 грн.
Оскільки мало місце прострочення сплати відповідачем страхового відшкодування, а надані позивачем розрахунки 3 % річних за період з 18.03.2021 по 26.09.2022 на суму 5 842,95 грн. та інфляційні витрати за період з квітня 2021 по серпень 2022 у розмірі 33 612,18 грн. здійснені у відповідності з приписами ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 5 842,95 грн. та інфляційних витрат на суму 33 612,18 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», як підставу для звільнення від нарахування 3 % річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.
Вищевказаний лист, особа, яка порушила свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами пов'язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов'язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.
Засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України», надалі - закон № 671/97-ВР.
Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України (ЦК України), яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.
Звернення суб'єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.
Проте, сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44(5).
Відповідно до регламенту, форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов'язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.
Таким чином сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»:
1) подія (форс-мажорна обставина);
2) непередбачуваність обставин;
3) причинно-наслідковий зв'язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов'язань;
4) неможливість виконання і альтернативного виконання.
Введення воєнного стану та/або воєнні дії дійсно вважаються форс-мажорними обставинами, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору чи окремих норм законодавства. Зазначений лист особа, яка порушує свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами, пов'язаними з військовою агресією РФ проти України, в період дії військового стану має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини у встановлений в договорі термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та досудового вирішення спірних питань.
Проте, відповідних доказів ТДВ «Страхова компанія “Кредо” суду не надано.
Таким чином, заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо стягнення 3 % річних та інфляційних витрат судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім цього, у відзиві на позовну заяву № 2994 від 26.10.2022, керуючись ч. 1 ст. 130 ГПК України ТОВ “Страхова компанія “КРЕДО” просить суд вирішити питання про повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
В той же час, приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог у розмірі 127 400,00 грн., суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача. На відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 533,83 грн., судовий збір у розмірі 947,17 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету на підставі відповідної ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Альянс” (бул. Катеринославський, буд. 2, оф. 603, м. Дніпро, 49044; код ЄДРПОУ 32495221) страхове відшкодування у розмірі 127 400 (сто двадцять сім тисяч чотириста) грн. 00 коп., 3 % річних за період з 18.03.2021 по 26.09.2022 на суму 5 842 (п'ять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 95 коп., інфляційні витрати за період з квітня 2021 по серпень 2022 включно у розмірі 33 612 (тридцять три тисячі шістсот дванадцять) грн. 18 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 1 533 (одна тисяча п'ятсот тридцять три) грн. 83 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2022.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.