майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"01" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/663/22
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Риданової Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс"
про стягнення 39 019,07 грн
Процесуальні дії по справі.
Господарським судом Житомирської області за правилами спрощеного позовного провадження розглянуто справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" про стягнення 39 019,07грн, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.10.22р. о 11:00год.
21.09.22р. до суду повернулася ухвала суду від 05.09.22р., надіслана на адресу відповідача з відміткою органу зв'язку про причини невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ухвалою суду від 12.10.22р. призначено судове засідання на 18.10.22р. о 12:00год.
Ухвалою суду від 18.10.22р. призначено судове засідання на 01.11.22р. о 15:30год., встановлено сторонам спору строки для вчинення процесуальних дій.
21.10.22р. судом не доставлено телефонограму відповідачу на контактний телефон, вказаний у позовній заяві (а.с. 52).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов'язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( ч. 4 ст. 11 Кодексу).
Як нагадує Суд у справі «Осіпов проти України», стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до змісту п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цієї особою суду; або за адресою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Оскільки кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 Кодексу), судове засідання 01.11.22р. о 15:30 год. проведено без участі представників сторін за наявними у справі доказами з прийняттям рішення суду про часткове задоволення позову.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" про стягнення 39 019,07грн, з яких: 29 658,35грн основного боргу, 4 613, 31грн пені, 395,82грн 3% річних, 4 351,59грн суми інфляційних втрат.
В обґрунтування підстав поданого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання по сплаті коштів за отриманий товар згідно умов, порядку та строків, визначених Договором поставки №4 від 14.01.2016 (надалі за текстом - Договір поставки №4).
Відповідач відзиву на позов не подав.
Справу розглянуто за наявними матеріалами справи на підставі ч.9 ст. 165 та ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
14.01.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (як постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" (як покупець) був укладений Договір поставки №4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити (передати) покупцеві продовольчу продукцію - соки (надалі - товар), згідно видаткових накладних, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору поставки №4).
Кількість, строки поставки, асортимент та ціни на товар зазначаються у специфікації, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору поставки №4).
Покупець здійснює оплату кожної партії товару, за ціною передбаченою у накладній на товар, на умовах попередньої оплати, або з послідуючою оплатою на протязі 45 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (п. 3.2. Договору поставки №4).
Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.3. Договору поставки №4).
У разі несвоєчасної оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої партії товару за кожен день прострочення платежу (п. 5.1. Договору поставки №4).
Строк дії Договору поставки №4, згідно п. 6.1., 6.2., якого, з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016. Якщо за 30 календарних днів до закінчення дії Договору жодна з сторін не відмовиться від цього Договору, дія Договору вважається продовженою на наступний рік з аналогічною пролонгацією на невизначений термін на тих самих умовах (а.с. 21-22).
Факт належного виконання позивачем свого зобов'язання підтверджується видатковими накладними:
- №ВБЖСЕС00315 від 21.01.22р. на суму 13 075, 44 грн (а.с. 23);
- №ВБЖСЕС00369 від 27.01.22р. на суму 4 708, 80 грн (а.с. 24);
- №ВБЖСЕС00384 від 28.01.22р. на суму 17 867, 16 грн (а.с. 25);
- №ВБЖСЕС00417 від 01.02.22р. на суму 1 227, 60 грн (а.с. 26).
Крім того, відповідачем здійснено повернення товару за накладними про повернення від покупця №18 від 15.02.22р. на суму 2 536,26грн та №19 від 15.02.22р. на суму 4 684,26грн (а.с. 27-28).
Відповідач своє зобов'язання по сплаті коштів за отриманий товар не виконав.
Як зазначає позивач, у зв'язку з поверненням повару покупцем рахує борг по видатковій накладній №ВБЖСЕС00315 від 21.01.22р. на суму 5 854, 92 грн (13075, 44 грн - 7 220, 52 грн - 2 536, 26 грн).
У зв'язку з несплатою в досудовому порядку заборгованості за поставлений товар позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення боргу у сумі 29 658, 35 грн.
Додатково позивач заявив до стягнення 4 613, 31 грн пені, 395, 82 грн 3% річних та 4 351, 59 грн інфляційних втрат.
Підставою позовних вимог позивач зазначає порушення відповідачем умов Договору поставки №4 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
1. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір поставки №4 за своєю правовою природою є договором поставки, регулюється параграфом 6 глави 54 підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 ГК України).
За приписами ч.7 ст. 265 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Предметом поставки за загальним правилом є визначена родовими ознаками продукція (ч.1 ст. 266 ГК України).
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст. 265 ГК України).
Частиною 1 ст. 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу можу бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
За умовами п. 3.2. Договору поставки №4 визначено, що покупець здійснює оплату кожної партії товару, за ціною передбаченою у накладній на товар, на умовах попередньої оплати, або з послідуючою оплатою на протязі 45 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплачувати кошти за отриманий товар за кожною видатковою накладною окремо у строк, визначений сторонами Договорі поставки №4.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повної/часткової оплати товару.
Оскільки зобов'язання з оплати товару за видатковими накладними невиконані в повному обсязі, суд визнає обґрунтованою до стягнення суму основного боргу в загальному розмірі 29 658, 35 грн.
2. Щодо позовної вимоги про стягнення пені на суму 4 613, 31 грн.
За ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України).
У п. 5.1. Договору поставки №4 сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої партії товару за кожен день прострочення платежу.
Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.2020 910/17753/18, від 20.08.2020 р. у справі 902/959/19; від 10.09.2020 у справі 916/1777/19 ).
У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20 серпня 2020 року у справі №902/959/19, від 09 березня 2021 року у справі №924/441/20).
При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі №914/508/17, від 12 березня 2020 року у справі №907/65/18).
Отже, з огляду на вищенаведене, судом застосовується правило ч. 6 ст. 232 ГК України.
Судом перевірено розрахунок пені на суму 4 613, 31 грн та встановлено його обґрунтованість (постанова ОП КГСУ у складі ВС від 18.09.20р. у справі № 916/4693815), тому суд задовольняє його в повному обсязі.
3. Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 395, 82 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 4 351, 59 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови ВПВС від 07.04.20р. у справі №910/4590/19).
Судом перевірено та встановлено, що розрахунки 3% річних на суму 395, 82 грн та інфляційних втрат на суму 4 351, 59 грн є обґрунтованими, тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частина 1 статті 14 ГПК передбачає обов'язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Частина 4 ст. 13 Кодексу містить загальне правило: кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України позивач довів обґрунтованість позовних вимог. Відповідач не скористався правом взяти участь у змагальному процесі через незабезпечення зв'язку з юридичною особою.
Щодо розподілу судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2481, 00 грн із ціни позову 39 019, 07 грн.
Судовий збір покладається на відповідача у сплаченій позивачем сумі 2481, 00 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" (проспект Незалежності, буд. 91, офіс 1, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 34586472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" (вул. І.Мазепи, 45, м. Калинівка, Хмільницький р-н, Вінницької області, 22400, код ЄДРПОУ 32320552): 29 658, 35грн основного боргу; 4 613, 31грн пені; 395, 82грн 3% річних; 4 351, 59грн суми інфляційних втрат; 2 481, 00грн судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 07.11.22
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1- у справу,
2- позивачу (рек.) + на ел. пошту: ekosfera@i.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1,
3- відповідачу (рек.з повід.)