вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"26" жовтня 2022 р. Cправа № 902/417/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.
За участі представників сторін:
позивача Пахомова О.А., довіреність №1-2832 від 29.11.2021 (в режимі ВКЗ);
відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)
до: Фізичної особи-підприємця Щепковського Віктора Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
про розірвання договору та стягнення 503 960,70 грн.,
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Щепковського Віктора Миколайовича про розірвання договору №1403000066 на пайову участь у будівництві житла від 01.03.2014 та стягнення збитків у розмірі 503 960,70 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2022 дану справу передано на розгляд судді Маслію І.В.
Ухвалою від 09.06.2022 суд постановив позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" №1001Вих-ВС-22-1749 від 01.06.2022 (вх. номер канцелярії суду 419/22 від 06.06.2022) залишити без руху та встановити останньому строк для усунення недоліків позовної заяви: 10 днів з дня отримання даної ухвали.
16.06.2022 на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшла заява позивача б/н без дати про усунення недоліків позовної заяви, разом з якою, зокрема, надано докази сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн.
Таким чином позивачем усунуто недоліки позовної заяви №1001Вих-ВС-22-1749 від 01.06.2022.
Ухвалою від 21.06.2022 року відкрито провадження у справі №902/417/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 липня 2022 р.
06.07.2022 на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшло клопотання позивача без номеру та дати (вх. №2630 від 06.07.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 07.07.2022 судом задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні 11.07.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 11.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 22.08.2022 проведення якого постановлено здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon за участю представника позивача. Крім того, розміщено оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд зазначеної справи, в якій відповідачем є Фізична особа-підприємець Щепковський Віктор Миколайович.
09.08.2022 та 11.08.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про направлення позовної заяви відповідачу та продовжити строк для подання відзиву.
За наслідками судового засідання 22.08.2022 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 05.09.2022 о 15:00 год. Враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 23.08.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
22.08.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який в подальшому надійшов засобами поштового зв'язку 26.08.2022.
29.08.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
На визначену судом дату 05.09.2022 в судове засідання з'явились представники сторін, представник позивача брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.10.2022 о 10:00 год.
04.10.2022 до суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.
На визначену судом дату 05.10.2022 в судове засідання з'явились представники сторін, представник позивача брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
За наслідками судового засідання судом оголошено перерву в судовому засіданні до 12:00 год. 26.10.2022 (протокольна ухвала).
21.10.2022 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.
26.10.2022 від представника відповідача до суду надійшла заява про відкладення судового засідання.
На визначену судом дату з'явився представник позивача яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку EasyCon.
Водночас від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із перекриттям та здійсненням ремонтно-колійних робіт на частині автодороги Бар-Вінниця.
Суд розглянувши дане клопотання та матеріали справи, заслухавши думку представника позивача з даного приводу, дійшов висновку про відхилення даного клопотання з огляду на наступне.
Відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, неможливості добратись до приміщення суду). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Проте, відповідачем не надано суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів і не надано належних та допустимих доказів неможливості розгляду справи без участі представника відповідача, а неявка представника відповідача у даному випадку, на думку суду, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
Крім того, розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 26.10.2022, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
01.03.2014 між Філією Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (позивач, в договорі Сторона-1) та Фізичною особою-підприємцем Щепковським Віктором Миколайовичем (відповідач, в договорі Сторона-2) було укладено Договір на пайову участь у будівництві №1403000066 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Сторона-2 приймає Сторону-1 у пайове будівництво, з передачею об'єкта незавершеного будівництва та повноважень виконання функцій замовника при будівництві 35-ти квартирного житлового будинку за адресою: Вінницька область, м. Бар, вул. Чернишевського, 1 «В» (Каштанова. 74) (далі - Будинок), шляхом фінансування Стороною-1 цього будівництва в обсягах та порядку, шо передбачені цим Договором.
Ціна Договору становить 503 966,70 грн. в тому числі ПДВ 83 993,45 грн, що складає балансову вартість двох квартир та фактичні витрати Сторони-1 (п. 2.1. Договору).
Вартість 1 кв.м. становить 6 297,93 грн, відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.2. Договору).
Фінансування пайового будівництва Стороною-1 здійснюється шляхом передачі Стороні-2 проектно-кошторисної документації (далі - ПКД) на будівництво Будинку, власником якої є Сторона-1, що є фактичними витратами Сторони-1 на виготовлення ПКД, землевпорядної документації, раніше здійсненої оплати оренди земельної ділянки та отримання вихідних даних для проектування, вартістю 503 960,70 грн, в тому числі ПДВ (п. 2.3 Договору).
Згідно з пунктом 2.3 Договору проектно-кошторисна документація передається Стороною-1 протягом 10 календарних днів після оформлення Стороною-2 права користування земельною ділянкою у встановленому діючим законодавством порядку для будівництва Будинку.
Сторона-2 зобов'язується оформити право користування земельною ділянкою до будівництва Будинку протягом 60 календарних днів з дня підписання даного Договору, в порядку, визначеному діючим законодавством України (пункт 3.1 Договору).
Згідно з пунктом 3.2 Договору орієнтовний термін закінчення будівництва і здачі будинку в експлуатацію - IV квартал 2016 року. Якщо виникнуть обставини, котрі вимагатимуть зміни терміну закінчення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію Сторона-2 має попередити Сторону-1 не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення терміну, передбаченого цим пунктом.
Відповідно до п. 3.3 Договору, протягом 30 робочих днів після закінчення будівництва і здачі його в експлуатацію Сторона-2 зобов'язується передати Стороні-1 у власність 2 (дві) однокімнатні квартири у вищевказаному будинку загальною площею 80,02 кв.м. з наданням усіх необхідних документів на ці квартири, а також сприяти Стороні-1 в оформленні права власності на них.
Сторона-2 після закінчення будівництва і введення об'єкта в експлуатацію повинна передати житлові квартири №17 загальною площею 40,02 кв.м. та №33 загальною площею 40,02 кв.м., розташовані на 5-му та 9-му поверхах відповідно (п. 3.4 Договору).
Передача квартир за даним Договором здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 3.5 Договору).
Відповідно до пункту 3.6 Договору, будівництво Будинку здійснюється Стороною-2, яка користується правами та виконує функції Генпідрядника та Замовника в одній особі та має відповідну ліцензію на будівельну діяльність (серія АВ № 558607 від 04.08.2010 року).
Згідно з п. 4.1 Договору, у випадку порушення зобов'язань, що виникають за цим Договором, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного його виконання (п. 5.1. Договору).
В позовній заяві позивач стверджує, що наявні правові підстави для розірвання Договору, в зв'язку з істотним порушенням відповідачем, умов Договору, що підтверджується наступним. На виконання пункту 2.3 Договору, позивачем було виконано обов'язок з фінансування будівництва та передано відповідачу проектно-кошторисну документацію по будівництву 35-ти квартирного житлового будинку по вул. Рози Люксембург, 74 (Каштанова, 74) у м. Бар, Вінницької обл., що підтверджується актом приймання-передачі (а.с. 15).
Згідно з Декларацією про початок виконання будівельник робіт від 14.07.2016 №ВН083161960420 початок будівництва за Договором був зареєстрований Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 14.07.2016 (а.с. 16-19).
Разом з тим, за твердженням позивача, станом на сьогодні, у порушення п.п. 3.1 - 3.5 Договору, відповідачем не було завершено будівництво та не було передано позивачу житлові квартири №17 загальною площею 40,02 кв.м. та №33 загальною площею 40,02 кв.м., розташовані на 5-му та 9-му поверхах відповідно. Будь-які інші відомості щодо стадії будівництва або орієнтовного терміну його закінчення у Позивача відсутні.
На думку позивача, відповідно до укладеного Договору він виконав свої зобов'язання пайової участі з фінансування будівництва та передав відповідачу проектно-кошторисну документацію по будівництву 35-ти квартирного житлового будинку по вул. Рози Люксембург, 74 (Каштанова, 74) у м. Бар, Вінницької обл., а відповідач своїх зобов'язань по передачі позивачу житлових квартир не виконав. Зазначене порушення є істотним і таким, що завдало шкоди позивачу, який не набув того, на що розраховував при укладенні договору, а саме придбання квартир.
За твердженням позивача, враховуючи наявність істотного порушення відповідачем умов Договору, що завдало шкоди позивачу, який не набув того, на що розраховував при укладенні договору, а саме придбання квартир, наявна шкода, завдана цим порушенням позивачу, яка виражена у вигляді реальних збитків, які поніс позивач на виготовлення проектно-кошторисної документації вартістю 503 960,70 грн, що є підставою для розірвання Договору та стягнення збитків.
У відзиві на позовну заяву відповідач з твердженнями позивача викладеними у позовній заяві погоджується частково, а саме погоджується із вимогою про розірвання договору, вимогу щодо стягнення коштів не визнає, вважає її необґрунтованою та безпідставною, виходячи з наступного.
Так. позивачем згідно акту приймання - передачі, було передано ПКД по будівництву 35-ти квартирного будинку, відповідачу, виготовленого ВОП «Дніпроцивільпромбуд» у 2008 році, який прийшов комплексну державну експертизу 24.06.2009 року, згідно Експертного висновку № 679-2/09.
Після підписання Договору та під час проведення підготовних робіт до будівництва будинку, було виявлено, що вищевказана ПКД не відповідає нормам будівельного законодавства. Відповідач вимушений був вносити зміни та суттєві корективи в ПКД, у зв'язку з чим був укладений Договір про надання послуг №41-1/15 від 14.09.2015 р. між відповідачем та Приватним підприємством «НІКО-007», яким і було виконані проектні роботи по внесенню змін до вищевказаного ПКД, фактично було розроблено нову ПКД.
Вартість даних робіт становила - 41 900 грн. без ПДВ. Дані роботи проводилися до квітня 2016 року, що підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт.
За твердженням відповідача, після корегування ПКД відповідач вимушений був повторно пройти експертизу проекту, замовивши її у спеціалізованого суб'єкта - Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертиза МВК».
Згідно Експертного звіту №2086 від 04.05.2016 р., на розгляд експертам було подано проектну документацію в частині міцності, надійності та довговічності об'єкту будівництва по робочому проекту «Будівництво 35- квартирного житлового будинку по вул. Чернишевського 1 «В» (наразі Каштанова 74) в м. Бар Вінницької області. Замовник будівництва ФОП Щепковський В.М., генеральний проектувальник - Приватне підприємство «НІКО-007». Обов'язковим додатком до Експертного звіту є ДОДАТОК на 1 аркуші, у якому міститься інформація по ПКД розробленої ПП «НІКО-2007» та інформація щодо всіх внесених змін та доповнень до вихідної, правової документації та загальних питань, до архітектурно-планувальних та конструктивних рішень приватним підприємством «НІКО-2007» до ПКД розробленого ВОП «Дніпроцивільпромбуд». Вартість послуг з надання робіт з проведення експертизи проекту будівництва становила 18 720,00грн., згідно Договору №16780-8 від 21.04.2016 р.
Як зазначено відповідачем, на розроблення змін та коригування ПКД, переданої позивачем, було витрачено майже два роки та витрачено додаткові кошти у розмірі 60 620 грн. для того щоб привести у відповідність до чинного, на той час законодавства ПКД. фактично було розроблено майже заново документацію з проходженням експертизи.
Відповідачем було направлено позивачу лист №7 від 30.09.2016 р. з інформацією про невідповідність чинному законодавству ПКД, переданої позивачем та зазначені дії, які був вимушений зробити відповідач. У зв'язку з чим він просив продовжити строк дії Договору та відшкодувати понесені ним витрати на роботи з корегування ПКД та проходження експертизи (а.с. 85).
За твердженням відповідача, даний лист було направлено позивачу у встановлений п. 3.2. Договору термін, за три місяці до завершення терміну закінчення будівництва.
Позивач 17.10.2016 направив відповідачу лист №777/01 в якому зазначив, що за результатами розгляду листа №7 від 30.09.2016 р. та з метою продовження строку закінчення будівництва за договором №1403000066 від 01.03.2014, прийняття відповідного обґрунтованого та економічно вигідного рішення, просить надати документальні докази і обґрунтування на предмет наявності правових підстав продовження строку закінчення будівництва за договором
За твердженням відповідача, листом від 17.10.2016 №777/01 відповідачу було відмовлено у продовжені терміну дії Договору за відсутністю правових підстав. Крім того, позивачем не було відшкодовано вищевказаних витрат приведення у відповідність ПКД.
Враховуючи вищевказане, відповідач вважає, що, саме позивачем не було виконано умови Договору, позивач не надав проектну-кошторисну документацію, яка б відповідала нормам чинного будівельного законодавства, на підставі якої можливо було б здійснити будівництво 35- квартирного житлового будинку. І саме через витрачання часу на приведення у відповідність ПКД переданої позивачем, розроблення нової документації, проходженням нової експертизи відповідачем порушено терміни будівництва будинку, не з умислу, а з виявленою необхідністю та з причин, саме не неналежного виконання позивачем умов Договору.
Також відповідач у відзиві наголосив, що наразі будівництво незавершене, з причин незалежних від волі відповідача, а саме зупинення будівництва спричинила пандемія короно вірусу СОVID-19, під час якої стало неможливою доставка будівельних матеріалів, відсутність людського ресурсу. Будівництво і досі призупинене у зв'язку з військовим станом у країні. Будівництво планується продовжити після припинення військових дій.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що саме позивачем не було виконано умови Договору, саме дії позивача призвели до істотного порушення Договору, тому є всі підстави для розірвання договору № 1403000066 на пайову участь у будівництві житла від 01.03.2014 р., а грошові кошти у розмірі 503 960, 70 грн. не підлягають стягненню, так як є необґрунтованими та безпідставними, позивачем не надано письмових доказів щодо розміру вартості кожної складової фінансування пайового будівництва, зазначено лише загальна сума, без відповідних підтверджень.
У відповіді на відзив позивач, зазначає, що Твердження представника Відповідача про необґрунтованість суми збитків, пред'явлених до стягнення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки сторонами Договору було погоджено, що фінансування будівництва буде здійснюватися шляхом передачі відповідачу ПКД, саме вартістю 503 960,70 грн, що є фактичними витратами позивача на виготовлення ПКД, землевпорядної документації, раніше здійсненої оплати оренди земельної ділянки та отримання вихідних даних для проектування. Більше того, п. 2.1. Договору встановлено, що 503 960,70 грн також є ціною Договору, що складає балансову вартість двох квартир та фактичні витрати позивача.
Твердження відповідача, на думку позивача щодо необґрунтованості суми збитків, пред'явлених до стягнення, є безпідставними, недоречними та такими, що суперечать нормам цивільного законодавства, а саме принципу свободи договору та свободи визначення умов договору на розсуд сторін.
Крім того, позивач зазначає, що до відзиву було надано лист №7 від 30.09.2016 відповідача щодо пропозиції продовження строку Договору та строку завершення будівництва у зв'язку з неможливістю завершити будівництво вчасно, на підтвердження чого не надав жодного документа, зазначаючи про те, що позивачем було відмовлено у продовженні Договору. Однак з листа №777/01 від 17.10.2016 вбачається, що відповідачу було запропоновано надати документи у підтвердження неможливості завершення будівництва в строк та підстав для продовження строку Договору, які так і не були надані позивачу. Більше того, з відзиву на позов вбачається, що відповідач був обізнаний про нібито неможливість завершення будівництва в строк (грудень 2016 року) ще 14.09.2015 (дата укладання Договору про надання послуг по внесенню змін до ПКД), хоча повідомив позивача про неможливість завершення будівництва в строк та необхідність продовження строку дії Договору лише 30.06.2016. Тобто відповідач протягом року не здійснював будь-яких дій щодо продовження строку дії Договору, хоча й розумів, що завершити будівництво в строк не зможе, що призведе до грубого порушення зобов'язання за Договором.
Крім того, позивач зазначає, що згідно п.3.2 Договору від 01.03.2014, орієнтовний термін закінчення будівництва і здачі будинку в експлуатацію - IV квартал 2016 року. Тобто будівництво мало бути завершене до 31.12.2016, приблизно 2,5 роки на завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію. Згідно з Декларацією про початок виконання будівельник робіт №ВН083161960420 початок будівництва за Договором був зареєстрований 14.07.2016, відтак, будівництво мало б бути завершене орієнтовно до лютого 2019 року.
Позивач наголошує на тому, що посилання представника відповідача на пандемію коронавірусної хвороби (COVID-19) та відповідні карантинні заходи, встановлені з 12.03.2020 згідно постанови КМУ №211 від 11.03.2020, є недоречними, оскільки мають місце 4 роки потому після початку будівництва; так само як і повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, яке розпочалось 24.02.2022 (6 років потому після початку будівництва).
Позивач звертає увагу суду на те, що представник відповідача хоча й посилається на обставини непереборної сили, які не залежали від волі відповідача, та які спричинили порушення зобов'язання, але не надає суду жодного доказу, який би підтверджував зв'язок з виникненням обставин непереборної сили та їх впливом на завершення будівництва в строк, встановлений в Договорі.
Таким чином, посилання представника Відповідача на обставини, які нібито призвели до неможливості виконання зобов'язання за Договором у встановлений строк, є необґрунтованими, оскільки на їх підтвердження не було надано жодного доказу, як того вимагає норми ст. 617 ЦК України та ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
З огляду на викладене позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В заяві про застосування строку позовної давності відповідач зазначає, що згідно умов Договору, відповідач, по грудень місяць 2016 року включно, мав завершити будівництво, здати в експлуатацію багатоквартирний будинок. Усвідомивши, що завершення будівництва у встановлені строки - IV четвертий квартал 2016 р., є неможливим, відповідачем було направлено лист №7 від 30.09.2016 р. з інформацією про причини порушення терміну виконання Договору та пропозиція продовжити термін дії Договору. Даний лист було направлено позивачу у встановлений Договором термін, за ТРИ місяці до завершення терміну дії Договору. Згідно відповіді позивача від 17.10.2016 р. №777/01, відповідачу було відмовлено у продовжені терміну дії Договору за відсутністю правових підстав.
Позивачем, до теперішнього часу, не висувались жодні вимоги, претензії щодо виконання зобов'язань по Договору. Строк позовної давності починає відлік, саме з 01.01.2017 р., так як позивачу було відомо про завершення дії Договору та порушення відповідачем зобов'язань за Договором саме станом на 01.01.2017 р.
Як стверджує відповідач, позивач, звернувшись із позовною заявою у червні 2022 року пропустив трьохрічний термін позовної давності, що є підставою для відмови у задоволені позову.
В запереченнях на заяву про застосування строку позовної давності позивач зазначає, що твердження відповідача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що безпосередньо суперечать умовам Договору, оскільки відповідно до умов п.3.2 Договору, термін закінчення будівництва і здачі будинку в експлуатацію є орієнтовним. З листів Філії «Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» (структурний підрозділ Позивача) від 17.10.2016 №777/01 та від 07.10.2016 №705/02 вбачається, що позивачем не було відмовлено відповідачу у продовженні строку дії Договору, а було запропоновано надати документацію в обґрунтування правових підстав для продовження строку дії Договору, які так і не були надані відповідачем. Більше того, у листі від 07.10.2016 №705/02 зазначено про недоцільність розгляду питання щодо продовження строку дії Договору, оскільки це не відповідає п. 5.1 Договору, яким передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного його виконання.
Тобто, оскільки зобов'язання за Договором відповідачем не виконано, строк його виконання та дії Договору не закінчився та досі триває, а відтак і строк позовної давності також не сплинув, а тому заява відповідача на думку позивача, щодо застосування строку позовної давності, задоволенню не підлягає.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.
Положеннями ч. 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
В силу вимог до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями ч.1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Згідно з вимогами ч.ч. 1,2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору, а саме передав відповідачу проектно-кошторисну документацію на будівництво Будинку, власником якої є позивач (п. 2.3. Договору), а відповідач на час розгляду справи визнав, що наразі будівництво не завершене, в той час, коли орієнтовний термін закінчення будівництва і здачі будинку в експлуатацію ІV квартал 2016 року. Відтак позивач позбавлений права розраховувати на закінчення будівництва і отримати у власність дві однокімнатні квартири.
Таким чином, відповідачем було допущено порушення умов вказаного договору щодо обов'язку збудувати та по закінченні будівництва передати позивачу у власність спірні квартири, що є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання.
Відповідачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами належність виконання ним умов договору.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що відповідач істотно порушив умови договору і не виконав зобов'язання, а тому позовні вимоги про розірвання договору № 1403000066 від 01.03.2014, укладений між Філією Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Фізичною особою-підприємцем Щепковським Віктором Миколайовичем підлягають до задоволення, як обґрунтовані.
Відповідно до вимог ч. 5 статті 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Цією нормою права передбачено відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як встановлено в судовому засіданні, договір, який укладений між сторонами спрямований на виконання домовленостей щодо фінансування пайового будівництва шляхом передачі відповідачу проектно-кошторисної документації вартістю 503 960,70 грн, на будівництво 35-ти квартирного житлового будинку, власником якої є позивач, що є фактичні витрати позивача на виготовлення ПКД, землевпорядної документації, раніше здійсненої оплати оренди земельної ділянки та отримання вихідних даних для проектування, з подальшою передачею у власність позивача двох однокімнатних квартир балансовою вартістю 503 960,70 грн.
З матеріалів справи вбачається, що під час укладення оспорюваного договору позивач передав відповідачу проектно-кошторисну документацію, що підтверджується актом приймання-передачі, крім того даний факт сторонами не оспорюється.
Відповідачем в підтвердження викладених у відзиві заперечень не надано суду доказів належного виконання умов оспорюваного договору, переписка, за весь час дії договору, щодо внесення в нього змін чи доповнень в матеріалах справи відсутня (листи відповідача №7 від 30.09.2016 та позивача №777/01 від 17.10.2016 суд оцінює критично).
Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявними у справі письмовими доказами підтверджено, що позивач повністю виконав умови спірного договору щодо фінансування пайового будівництва шляхом передачі проектно-кошторисної документації, а тому у зв'язку з розірванням спірного договору, позивачу завдано шкоди у розмірі понесених фактичних витрат за цим договором в сумі 503 960,70 грн, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Твердження відповідача про те, що саме позивач не виконав умов Договору, не передав належну проектно-кошторисну документацію, і саме дії позивача стали підставою до порушення виконання зобов'язань у встановлені Договором терміни є безпідставними. Вказані дії позивача жодним чином не впливають на обов'язок відповідача виконати покладені на нього зобов'язання згідно умов договору та не свідчать про порушення позивачем умов договору.
Що ж до заперечення відповідача з посиланням на пропуск позивачем позовної давності за захистом порушеного права, то дане заперечення суд оцінює критично, з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до вимог ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В силу вимог ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
В силу вимог ч. 5 ст. 261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на даний час відповідач умов договору та своїх зобов'язань не виконав в повному обсязі, а тому строк виконання зобов'язання не закінчився. Відтак, перебіг позовної давності не розпочався та позивач вправі пред'явити вказані вимоги протягом всього часу дії договору.
Судом не встановлено домовленості сторін спору щодо визначення строків виконання зобов'язання, розірвання договору, відшкодування збитків у випадку істотного порушення умов договору, що в свою чергу надає позивачу право звернутися з вимогою до відповідача у будь який момент, з котрого він вважатиме порушеним власне право власності.
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати пов'язані із сплатою судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір №1403000066 на пайову участь у будівництві житла від 01.03.2014, укладений між Філією Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укртрансгаз» та Фізичною особою-підприємцем Щепковським Віктором Миколайовичем.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Щепковського Віктора Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 503 960,70 грн - збитків та 10040,41 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом та на відому суду адресу електронної пошти позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 07 листопада 2022 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (АДРЕСА_1)