02.11.2022 року м.Дніпро Справа № 904/8712/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Антоніка С.Г., Кощеєва І.М.
секретар судового засідання: Абадей М.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Монастирьов Владислав Вікторович (в залі суду);
від відповідача: Панич Олексій Володимирович (поза межами суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 (суддя Мілєва І.В., повне рішення складено 08.06.2022) у справі №904/8712/21
за позовом Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро
до Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля", м. Дніпро
про недійсність відмови від контракту № 0-32/001
Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля", в якій просило суд:
- визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 від 26.02.2010, укладеного Державним підприємством “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” та Публічним акціонерним товариством “Дніпроважмаш”, що вчинений Державним підприємством “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” 01.02.2019;
- визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 від 26.02.2010, укладеного Державним підприємством “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” та Публічним акціонерним товариством “Дніпроважмаш”, що вчинений Державним підприємством “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” 04.02.2019;
- визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 від 26.02.2010, укладеного Державним підприємством “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” та Публічним акціонерним товариством “Дніпроважмаш”, що вчинений Державним підприємством “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” 07.10.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо відмови від виконання робіт за контрактом №0-32/001 від 26.02.2010 не узгоджуються з вимогами ст. 849 Цивільного кодексу України з огляду на те, що вчинені після припинення дії контракту (31.12.2015), а розірваним може бути лише договір, який діє; додана до претензії від 07.10.2020 довіреність №14/16 від 17.02.2019 не надавала адвокату Панич О.В. жодних повноважень вчиняти від імені Державного підприємства “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” дії щодо відмови від контракту №0-32/001 від 26.02.2010, до претензій від 01.02.2019 та від 04.02.2019 довіреностей на підтвердження повноважень адвоката Панич О.В. не надано.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі №904/8712/21 позов задоволено в повному обсязі; визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 від 26.02.2010, укладеного Державним підприємством “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” та Публічним акціонерним товариством “Дніпроважмаш”, що вчинений Державним підприємством “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” 01.02.2019; визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 від 26.02.2010, укладеного Державним підприємством “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” та Публічним акціонерним товариством “Дніпроважмаш”, що вчинений Державним підприємством “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” 04.02.2019; визнано недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 від 26.02.2010, укладеного Державним підприємством “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” та Публічним акціонерним товариством “Дніпроважмаш”, що вчинений Державним підприємством “Конструкторське бюро “Південне” ім. М.К. Янгеля” 07.10.2020; стягнуто з Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" на користь Акціонерного товариства Дніпроважмаш" витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 810,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відмова відповідача від контракту на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 від 26.02.2010, оформлена у формі претензій від 01.02.2019, від 04.02.2019 та від 07.10.2020, після припинення контракту за згодою сторін 31.12.2015 суперечить положенням Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання односторонніх правочинів (у формі претензій) недійсними.
Не погодившись із зазначеним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення від 08.06.2022 у справі №904/8712/21, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- висновки суду першої інстанції суперечать правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постановах від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, та висновкам Верховного Суду, які викладені в постановах від 28.11.2019 у справі №918/150/19, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 13.02.2018 у справі №910/123/17, від 09.04.2020 у справі №910/4962/18, від 09.04.2020 у справі №910/4962/18, від 19.03.2019 у справі №916/626/18, від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 27.06.2018 у справі №925/182/17;
- обраний позивачем спосіб захисту є неефективним та не призведе до поновлення його прав;
- позивач не довів наявності передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України правових підстав для визнання оспорюваних претензій недійсними;
- у позивача залишилося невиконаним зобов'язання щодо виконання робіт за етапами робіт №4.3.3 етапу №4, підетапу №4.3.4 етапу №4, підетапу №5.1 етапу №5, підетапу №5.2 етапу №5, підетапу №6.1 етапу №6, підетапу №6.2 етапу №6, підетапу №6.3 етапу №6 контракту №0-32/001 від 26.02.2010, тому закінчення строку дії договору не впливає на зобов'язання позивача виконати роботи після 31.12.2015;
- оспорювані претензії також містять вимогу про повернення авансу, отриманого за контрактом №0-32/001 від 26.02.2010, в цій частині претензії не були предметом судового оскарження, тому суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та розглянув спір щодо незаконності претензій в цій частині.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2022 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Антонік С.Г., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022 зазначеною колегією суддів витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу №904/8712/21, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження справи №904/8712/21 до Центрального апеляційного господарського суду.
08.07.2022 справа №904/8712/21 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2022 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі №904/8712/21; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 04.10.2022.
14.07.2022 від представника Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" адвоката Панич О.В. до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 04.10.2022, в режимі відеоконференцзв'язку, яке ухвалою суду від 03.08.2022 задоволено.
20.07.2022 від Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" до Центрального апеляційного господарського суду надійшли пояснення, в яких відповідач просить поновити йому процесуальний строк на подання письмових пояснень від 15.07.2022, долучити до справи №904/8712/21 постанову Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №904/8118/21.
04.08.2022 від Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить поновити йому процесуальний строк та долучити до справи №904/8712/21 копію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2022 у справі №904/8119/21.
Враховуючи дату прийняття процесуальних документів у справах №904/8118/21, №904/8712/21, копії яких відповідач просить залучити у справу №904/8712/21 та врахувати при розгляді апеляційної скарги, колегія суддів вважає наявними підстави для поновлення процесуального строку на їх подання відповідно до ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України.
22.08.2022 від адвокатів Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" Леонова Ю.М. та Чирського Ю.В. до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заяви про проведення судового засідання, призначеного на 04.10.2022, в режимі відеоконференцзв'язку, які ухвалою суду від 13.09.2022 задоволені.
24.08.2022 від Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі №904/8712/21 без змін. Також позивач надав клопотання про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, обгрунтоване тим, що з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі №904/8712/21 ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.08.2022.
Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:
- контракт №0-32/001 від 26.02.2010 після його припинення 31.12.2015 не породжував нових правовідносин між сторонами;
- у претензіях від 01.02.2019, від 04.02.2019 та від 07.10.2020 зафіксовано односторонні правочини про відмову Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" від контракту №0-32/001 від 26.02.2010 та його розірвання саме на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України (неналежне виконання робіт);
- правомірна одностороння відмова від правочину не потребує узгодження, відмови від контракту №0-32/001 від 26.02.2010 за претензіями від 04.02.2019 та від 07.10.2020 не можуть створювати нові послідовні факти розірвання цього контракту після відмови від договору за претензією від 01.02.2019;
- у зв'язку зі спливом строків виконання робіт за контрактом №0-32/001 від 26.02.2010, які було визначено календарним планом та закінченням строку дії контракту 31.12.2015, відповідач не мав права в односторонньому порядку розривати контракт як з підстав ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, та і ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України;
- апелянтом не наведено, які норми матеріального права були застосовані судом першої інстанції у справі №904/8712/21 всупереч висновкам Верховного Суду у наведених ним постановах;
- постановою Верховного Суду від 07.0.2022 справу №904/8118/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, отже Касаційним господарським судом не сформовано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;
- обраний позивачем спосіб захисту є належним;
- відмова відповідача від контракту за ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України не надає права вимагати від позивача повернення невикористаної частини авансу з огляду на те, що за ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник може вимагати відшкодування збитків;
- відповідачем не доведено порушення позивачем умов виконання робіт до закінчення строків, встановлених календарним планом, тому відмова від контракту на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі ч. 4 цієї норми (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №911/1433/18);
- відповідач мав право відмовитися від договору на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України виключно до закінчення встановленого договором строку виконання робіт (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №909/240/19);
- в матеріалах справи відсутні докази наявності у представника відповідача адвоката Панича О.В. повноважень на вчинення спірних правочинів;
- додана до претензії від 07.10.2020 довіреність від 17.02.2020 №14/46 не надавала адвокату Паничу О.В. жодних повноважень вчиняти дії від імені відповідача щодо відмови від контракту №0-32/001, суд першої інстанції цьому відповідної правової оцінки не надав;
- під час підготовки позову у справі №904/8712/21 документи, що подавались відповідачем до претензій від 01.02.2019 та від 04.02.2019, були відсутні, вони були знайдені під час підготовки до розгляду справи №904/62/19 у відповідному досьє, тому не подані до суду першої інстанції; у зв'язку з викладеним позивач просив долучити додаткові докази до справи, зокрема, копію довіреності №14/99 від 28.12.2018, існування якої, на думку позивача, спростовує твердження відповідача, що Панич О.В. діяв на підставі довіреності №14/1 від 02.01.2019.
З огляду на положення ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд вважає наявними підстави для продовження позивачу строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та прийняття його до розгляду.
08.09.2022 від відповідача до Центрального апеляційного господарського суду надійшли письмові заперечення щодо долучення до справи №904/8712/21 нових доказів, в яких він зазначив про відсутність підстав для прийняття судом апеляційної інстанції поданих позивачем доказів з огляду на недоведеність позивачем неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно від нього не залежали.
03.10.2022 від Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" до Центрального апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких відповідач також зазначив, що зі змісту оспорюваних претензій вбачається, що вони не містять посилання на ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, питання законності або незаконності посилання відповідача в претензіях на відповідний пункт ст. 849 Цивільного кодексу України не було предметом спору та розгляду, позов мотивований іншими підставами; претензії від 01.02.2019, від 04.02.2019, від 07.10.2020 не є правочинами, тому не можуть бути визнані недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України; посилання позивача на постанови Верховного Суду від 27.10.2021 у справі №910/16684/19 та від 13.09.2019 у справі №911/1433/18 є необгрунтованими та безпідставними через їх неподібність зі справою №904/8712/21; апеляційним господарським судом має бути врахована постанова Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2022 в аналогічній справі №904/554/22.
У судовому засіданні 04.10.2022 по справі оголошено перерву до 02.11.2022.
У судовому засіданні 02.11.2022 представники сторін підтримали висловлені ними в письмовій формі вимоги та заперечення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
З матеріалів справи вбачається, що Законом України № 1429-ІV від 04.02.2004 ратифіковано укладений 21.10.2003 Україною та Федеративною Республікою Бразилія договір про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара.
Після підписання в 2003 році вказаного договору в Україні, не чекаючи створення міждержавної структури по організації робіт на пусковому центрі Алкантара, почалася розробка конструкторської документації виготовлення наземного технологічного обладнання (НТО) за рахунок бюджетних коштів України.
26.02.2010 між Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне ім. М.К. Янгеля» (замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Дніпроважмаш» (виконавець) укладено контракт на виготовлення та монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 (далі - контракт), за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботу "створення робочих місць для проведення заводських випробувань агрегатів стартового обладнання та стаціонарного стенда зборки головного блока КРК "Циклон-4" до їх поставки на космодром "Алкантара" на території виконавця, згідно з доповненням № 2 до даного контракту. Замовник зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх (п. 1.1. контракту).
Підставою для укладення контракту є контракт № АСS-22/2009 від 14.09.2009, укладений між ДП "КБ "Південне" та БК "АЦС" (п. 1.2. контракту).
При розірванні контракту з ініціативи замовника він відшкодовує виконавцю фактичні витрати на день розірвання. При розірванні контракту з ініціативи виконавця він відшкодовує замовнику збитки, понесені замовником від розірвання договору (п. 2.11. контракту).
Зміна, розірвання та продовження дії контракту оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною контракту (п. 2.12. контракту).
Договірна вартість робіт встановлена в сумі 20 829 009,67 грн., крім того ПДВ 4 165 801,93 грн, всього з ПДВ 24 994 811,60 грн. (п. 3.1. контракту).
Замовник надає виконавцю аванс у розмірі 80% вартості робіт за контрактом на підставі виставленого виконавцем рахунку. Залік виданого авансу здійснюється під час розрахунків за кожен етап (п. 3.2. контракту).
Датою виконання робіт за контрактом вважається дата підписання замовником акта здачі-приймання (п. 3.3. контракту).
Розрахунки за виконані роботи здійснюються за договірними цінами поетапно через відповідні рахунки в установах банків у 3-х денний строк від дати підписання акта здачі-прийняття відповідного етапу (п. 3.4. контракту).
Акт здачі-приймання (в т.ч. співвиконавців) та звітні матеріали за виконаний етап або роботу загалом виконавець надає замовнику за 10 днів до обумовленого у календарному плані строку робіт (п. 4.2. контракту).
Замовник протягом 10 робочих днів після приймання робіт відповідного етапу направляє виконавцю підписаний акт здачі-приймання або мотивовану відмову від приймання робіт (п. 4.3. контракту).
Після закінчення роботи виконавець у місячний строк подає замовнику окремий звіт (перелік переданих інноваційних рішень) щодо можливості використання результатів робіт в інших галузях економіки України та для експорту (перелік передових рішень, технологій та виробів) (п. 4.5. контракту).
За порушення терміну виконання окремих етапів або всієї роботи за контрактом виконавець сплачує неустойку у розмірі 0,5% вартості етапу або всієї роботи відповідно за кожен день прострочення, але не більше 15%. При невиконанні робіт у межах календарного року виконавець та замовник приймають узгоджене рішення про доцільність та порядок продовження робіт, а також відшкодування збитків (п. 5.1.1. контракту).
Контракт вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2011 (п. 8.1. контракту).
23.12.2011 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до контракту, в якій вони дійшли згоди, що згідно зі ст. 3 п. 4 Закону України «Про акціонерні товариства» з 19.05.2011 Відкрите акціонерне товариство «Дніпроважмаш» (ТОВ «Дніпроважмаш») перейменується у Публічне акціонерне товариство «Дніпротяжмаш». Одночасно ПАТ «Дніпротяжмаш» приймає на себе всі права та зобов'язання ТОВ «Дніпроважмаш» згідно з контрактом № 0-32/001 від 26.02.2010.
09.10.2012 сторони підписали додаткову угоду № 2 до контракту, в якій вирішили ввести в дію нову редакцію Календарного плану та Відомості виконання робіт за контрактом № 0-32/001 від 26.02.2010; продовжити термін дії контракту до 31.12.2013.
29.12.2012 сторонами підписано додаткову угоду № 3 до контракту, якою введено в дію нову редакцію Календарного плану та Відомості про виконання робіт за контрактом № 0-32/001 від 26.02.2010.
27.12.2013 сторони уклали додаткову угоду № 4 до контракту, в якій дійшли згоди ввести в дію нову редакцію Календарного плану та Відомості виконання робіт за контрактом № 0-32/001 від 26.02.2010; продовжити термін дії контракту до 31.12.2014.
05.09.2014 сторонами укладено додаткову угоду № 5 до контракту, якою введено в дію нову редакцію Календарного плану та Відомості виконання робіт за контрактом № 0-32/001 від 26.02.2010; продовжено термін дії контракту до 31.12.2015.
07.04.2015 сторони підписали додаткову угоду № 6 до контракту, в якій узгодили ввести в дію нову редакцію Календарного плану та Відомості виконання робіт за контрактом № 0-32/001 від 26.02.2010; інші умови контракту № 0-32/001 від 26.02.2010 залишені без змін.
30.05.2015 сторони уклали додаткову угоду № 7 до контракту, в якій дійшли згоди запровадити нову редакцію Календарного плану та Відомості виконання робіт за контрактом №0-32/001 від 26.02.2010; інші умови контракту № 0-32/001 від 26.02.2010 залишені без змін.
Як зазначає позивач, контракт № 0-32/001 від 26.02.2010 в редакції додаткової угоди № 5 від 05.09.2015 припинив свою дію 31.12.2015; сторони контракту № 0-32/001 від 26.02.2010 не укладали жодних інших угод про продовження його дії, що свідчить про припинення зобов'язань за ним.
Після спливу більш як трьох років з дати припинення строку дії контракту № 0-32/001 від 26.02.2010, діючи на підставі довіреності, адвокат Панич О.В. 01.02.2019 склав від імені Державного підприємства «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» претензію до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш», в якій серед іншого повідомив, що, враховуючи невиконання Публічним акціонерним товариством «Дніпроважмаш» своїх договірних зобов'язань щодо виконання робіт по підетапу № 4.3.3 етапу № 4, підетапу № 4.3.4 етапу № 4, підетапу № 5.1 етапу № 5, по підетапу № 5.2 етапу № 5, підетапу № 6.1, етапу № 6, підетапу № 6.2 етапу № 6, підетапу № 6.3 етапу № 6, Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» прийняло рішення відмовитись від подальшого виконання Публічним акціонерним товариством «Дніпроважмаш» умов контракту на виготовлення і монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 від 26.02.2010; вимагало у триденний строк з дня отримання претензії повернути суму попередньої оплати в розмірі 4 219 433,12 грн.
04.02.2019 адвокат Панич О.В. склав від імені Державного підприємства «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» претензію до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш», в якій серед іншого повідомив, що Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» Ім. М.К. Янгеля» прийняло рішення відмовитись від подальшого виконання Публічним акціонерним товариством «Дніпроважмаш» умов контракту на виготовлення і монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 від 26.02.2010; Публічне акціонерне товариство «Дніпроважмаш» відмовляється від послуг Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» з приводу виконання умов контракту на виготовлення і монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/007 від 26.02.2010; повідомляє про розірвання контракту та повернення в триденний строк з дня отримання претензії суми попередньої оплати в розмірі 4 219 433,12 грн.
07.10.2020 адвокат Панич О.В. склав від імені Державного підприємства «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» претензію до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш», в якій серед іншого повідомив, що Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля», керуючись ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, відмовляється від послуг Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» з приводу виконання умов контракту на виготовлення і монтаж заводського випробувального комплексу № 0-32/001 від 26.02.2010; вимагає протягом двох днів з дня отримання претензії повернути невикористану частину авансу в розмірі 4 219 433,12 грн.
Позивач вважає претензії від 01.02.2019, від 04.02.2019 та 07.10.2020 такими, що не відповідають ст. 203 Цивільного кодексу України; вказує, що контракт № 0-32/001 в редакції додаткової угоди № 5 від 05.09.2015 припинився 31.12.2015 та розірваним може бути лише договір, який діє, тобто строк/термін дії якого не закінчився.
Також позивач зазначає, що претензії від 01.02.2019, від 04.02.2019 та 07.10.2020 підписані адвокатом Панич О.В. на підставі довіреності, про що вказано у додатках до претензій. Однак, до претензій від 01.02.2019 та від 04.02.2019 не було долучено жодної довіреності на підтвердження повноважень адвоката Панича О.В. діяти від імені відповідача. Додана до претензії від 07.10.2020 довіреність від 17.02.2020 № 14/46 не надавала адвокату Панич О.В. жодних повноважень вчиняти дії від імені ДП «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» щодо відмови від контракту № 0-32/001.
Вказане стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Предметом позовних вимог є вимоги позивача про визнання недійсними правочинів у вигляді претензій про односторонню відмову від договору.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Положеннями ст. 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до частин першої та третьої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.
Разом з тим, припинення зобов'язання у зв'язку з односторонньою відмовою відповідно до п. 1 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено як наслідок порушення зобов'язання лише в тому випадку, якщо це встановлено договором або законом. Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 01.02.2018 у справі №910/11352/17.
З характеру спірних відносин вбачається, що укладений між сторонами контракт за своєю природою є договором підряду.
Відносини, що виникають з укладенням договору підряду, регулюються нормами глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої, другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема на ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 849 Цивільного кодексу України визначені підстави відмови замовника від договору підряду, а саме: замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга цієї статті); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта цієї статті).
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що частина четверта статті 849 Цивільного кодексу України не ставить право замовника на вчинення одностороннього правочину щодо відмови від договору підряду до виконання робіт у залежність від будь-яких умов (підстав) здійснення цього безумовного права.
Нормами ст. 849 Цивільного кодексу України передбачене абсолютне право замовника без роз'яснення ним підряднику причин чи підстав у будь-який час відмовитись від договору підряду.
Розглядаючи спір в аналогічних правовідносинах, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 13.09.2019 № 911/1433/18) дійшла висновку, що для правильного вирішення спорів про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно з'ясовувати обставини того, на підставі якої саме частини статті 849 Цивільного кодексу України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду. Якщо на підставі частини другої статті 849 Цивільного кодексу України, то чи доведена фактична наявність визначених у ній підстав для такої односторонньої відмови.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач на адресу позивача надіслав листи (претензії) від 01.02.2019 та від 04.02.2019, в яких зазначив, що враховуючи невиконання Публічним акціонерним товариством «Дніпроважмаш» договірних зобов'язань щодо виконання робіт по підетапу № 4.3.3 етапу № 4, підетапу № 4.3.4 етапу № 4, підетапу № 5.1 етапу № 5, по підетапу № 5.2 етапу № 5, підетапу № 6.1, етапу № 6, підетапу № 6.2 етапу № 6, підетапу № 6.3 етапу № 6 прийняв рішення відмовитись від подальшого виконання позивачем контракту №0-32/001 від 26.02.2010, повідомив про розірвання контракту (в претензії від 04.02.2019) та вимагав протягом трьох днів з дня отримання претензії повернути суму попередньої оплати в розмірі 4 219 433, 12 грн.
У листі (претензії) від 07.10.2020 відповідач обгрунтував подібну вимогу посиланням на ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України.
Позивач вважає наявними підстави стверджувати, що односторонній правочин про відмову відповідача від контракту та його розірвання, який вчинений шляхом надіслання претензій від 01.02.2019, від 04.02.2019, від 07.10.2020, здійснений на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.
Апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком з огляду на те, що у претензії від 07.10.2020 чітко визначена підстава для відмови від контракту (ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України).
У претензіях від 01.02.2019 та від 04.02.2019 відповідачем не зазначена законодавча підстава для відмови від договору, водночас, враховуючи визнаний сторонами факт невиконання робіт за контрактом у встановлений строк 31.12.2015, колегія суддів доходить висновку, що така відмова здійснена відповідачем в будь-якому випадку правомірно, підставою для визнання недійсними цих правочинів позивачем визначені інші обставини: договір, строк дії якого закінчився, не може бути розірваний, відсутні повноваження адвоката Панич О.В. на вчинення відмови від контракту №0-32/001.
Пунктом 2 частини першої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша - третя, п'ята статті 203 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, наявність підстав для оспорювання правочину, встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Виходячи з наведених вище норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 28.11.2019 у справі №918/150/19, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).
Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Також колегія суддів враховує висновки, викладені в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 про те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Як зазначив позивач у позовній заяві, даний позов спрямований на відновлення принципу правової визначеності, який опосередковує в собі стабільність правовідносин, за яких договір, що припинив свою дію, не може бути в подальшому розірваний на вимогу однієї із сторін. Крім того, обраний спосіб захисту, на думку позивача, має захистити його майновий інтерес, оскільки метою вчинення відповідачем оспорюваних правочинів є створення видимості застосування положень ст. 849 Цивільного кодексу України як законної підстави повернення авансу за контрактом №0-32/001 у справі №904/4054/20, не враховуючи фактичних витрат позивача на його виконання.
Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Частиною четвертою статті 631 Цивільного кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Враховуючи вищевикладене апеляційний господарський суд доходить висновку, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Апеляційний господарський суд зазначає, що поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов'язання» не є тотожними.
Слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.
З огляду на те, що зобов'язання з виконання підрядних робіт, визначених умовами контракту, позивачем у повному обсязі не виконано, воно продовжує існувати, не зважаючи на закінчення строку дії контракту, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відмова від контракту, який припинив свою дію, не відповідає вимогам чинного законодавства та створює правову невизначеність для позивача.
Апеляційний господарський суд зазначає, що наведене позивачем у позовній заяві обгрунтування порушення його прав та інтересів не є слушним, водночас, надаючи оцінку ефективності обраного способу захисту колегія суддів вважає його належним з огляду на те, що відмова від договору підряду матиме наслідком припинення правовідносин за ним, що прямо впливає на права та обов'язки щодо виконання умов договору.
Колегія суддів також звертає увагу, що визнавши спірні претензії недійсними повністю, суд першої інстанції не звернув увагу, що вони містять вимогу про повернення відповідачу невикористаної частини авансу в сумі 4 219 433,12 грн.
Крім того, місцевим господарським судом не надано правової оцінки і іншим підставам позову: вчинення односторонніх правочинів, на думку позивача, без відповідних повноважень.
Як зазначає позивач, претензії від 01.02.2019, від 04.02.2019 та 07.10.2020 підписані адвокатом Панич О.В. на підставі довіреності, про що вказано у додатках до претензій. Однак, до претензій від 01.02.2019 та від 04.02.2019 не було долучено жодної довіреності на підтвердження повноважень адвоката Панича О.В. діяти від імені відповідача. Додана до претензії від 07.10.2020 довіреність від 17.02.2020 № 14/46 не надавала адвокату Панич О.В. жодних повноважень вчиняти дії від імені Державного підприємства «КБ «Південне» ім. М.К. Янгеля» щодо відмови від контракту № 0-32/001 від 26.02.2010. Вказані обставини, на думку позивача, є також підставами недійсності спірних односторонніх правочинів.
Як вбачається з матеріалів справи №904/8712/21, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції надана копія довіреності №14/1 від 02.01.2019 на ім'я Панича Олексія Володимировича, якою від Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» він уповноважений в тому числі подавати заяви, клопотання, скарги, вимоги, повідомлення, пропозиції, листи, претензії щодо відмови від контрактів (контракту), від послуг з приводу виконання умов контрактів (контракту). Строк дії довіреності - до 31.12.2020.
На виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2021 у справі №904/8712/21 відповідачем за підписом генерального директора Кушнарьова О.П. було подано заяву №14/3 від 06.01.2022, якою підтверджено надання Паничу О.В. довіреностей від 02.01.2019 №14/1, від 17.02.2020 №14/46 та уповноваження його звертатися від імені відповідача з претензією про відмову від контракту №0-32/001 від 26.02.2010 та про повернення невикористаної частини авансу, про що свідчить довіреність від 02.01.2019 №14/1.
З огляду на викладене, підписання претензій від 01.02.2019, від 04.02.2019, від 07.10.2020 неуповноваженою особою відповідача не підтверджено.
Докази, подані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, зокрема, копії довіреностей №14/99 від 28.12.2018, не приймаються апеляційним господарським судом до уваги з огляду на недоведеність ним неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі №904/8712/21 як прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права відповідно до п.4 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі відносяться на позивача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282 - 284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі №904/8712/21 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2022 у справі №904/8712/21 скасувати.
Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 10 215,00 грн, про що видати наказ.
Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови відповідно до положень, визначених в ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 07.11.2022.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя С.Г. Антонік
Суддя І.М. Кощеєв