ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 жовтня 2022 року Справа № 918/302/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: Гуменюк І.П.
відповідача: Романюк Х.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р. у справі №918/302/21, ухвалене суддею Андрійчук О.В., повний текст рішення складено 12.08.2022 р.
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер"
про встановлення земельного сервітуту,
У квітні 2021 року АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "Волинь-шифер" (відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило встановити земельний сервітут стосовно земельної ділянки площею 0,5750 га, кадастровий номер 5622610100:00:003:0034, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Здолбунівської міської ради Здолбунівського району Рівненської області (згідно з технічною документацією), строком на 5 років, оплата сервітуту - 19 707,78 грн в місяць з ПДВ, для експлуатації, обслуговування, ремонту, реконструкції під'їзної колії ТОВ "Волинь-шифер" з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.07.2021 у справі № 918/302/21 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.07.2021 у справі № 918/302/21 задоволено заяву ТОВ "Волинь-шифер" про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, стягнуто з позивача на користь відповідача 56 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 рішення Господарського суду Рівненської області від 07.07.2021 залишене без змін; додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2021 у справі № 918/302/21 змінено, викладено його п. 1, п. 2 резолютивної частини в редакції: "1. Заяву ТОВ "Волинь-шифер" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі - задовольнити частково. Стягнути з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на користь ТОВ "Волинь - шифер" 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу"; у решті додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2021 залишено без змін.
Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 задоволено заяву ТОВ "Волинь - шифер" про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, стягнуто з позивача на користь відповідача 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
18.01.2022 постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду касаційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021, додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021, рішення Господарського суду Рівненської області від 07.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 16.07.2021 у справі № 918/302/21 скасовано. Справу № 918/302/21 направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.07.2022 у справі №918/302/21 позов АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" про встановлення земельного сервітуту задоволено частково. Установлено земельний сервітут стосовно земельної ділянки площею 0,5750 га, кадастровий номер 5622610100:00:003:0034, цільове призначення - землі транспорту, правовий режим - на праві постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Здолбунівської міської ради Здолбунівського району Рівненської області (згідно з технічною документацією), строком на 5 років, оплата сервітуту - 4 926,95 грн в місяць з ПДВ, для експлуатації, обслуговування, ремонту, реконструкції під'їзної колії ТОВ "Волинь-шифер" з моменту набрання рішенням суду законної сили. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнено з ТОВ "Волинь-шифер" на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" 1 135,00 грн судового збору. Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р. у справі №918/302/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, 01.09.2022 р. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження щодо оскарження додаткового рішення від 12.08.2022 у справі №918/302/21 та об'єднати в одне провадження з розглядом апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2022 у справі №918/302/21. Скасувати додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 у справі №918/302/21 в частині задоволення заяви про вирішення питання розподілу судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" про стягнення з АТ "Укрзалізниця” в особі регіональної філії "Львівська залізниця” 20 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу повністю.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/302/21 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Розізнана І.В.
У відповідності до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя Василишин А.Р. перебуває у відпустці у період з 29 серпня 2022 року по 26 вересня 2022 року включно.
Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/486 від 06.09.2022 р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Василишина А.Р., призначено заміну судді члена колегії у судовій справі №918/302/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р. у справі №918/302/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р. у справі №918/302/21 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р. у справі №918/302/21, запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 27.09.2022 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 29.09.2022р.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" також звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12 серпня 2022 року у справі №918/302/21 в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Волинь-Шифер» у стягненні із Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» 33 000,00 грн. (тридцяти трьох тисяч) гривень. В цій частині прийняти нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Шифер» про вирішення питання розподілу судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) наявних у зв'язку з розглядом справи №918/302/21 між сторонами - задовольнити повністю. В іншій частині рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 року у справі №918/302/21 залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-шифер» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги у справі №918/302/21 задовольнити повністю: стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, 03680 м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081195,79007. м. Львів, вул. Гоголя, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Шифер» (код ЄДРПОУ 31729043, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка. 1) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 53 000,00 грн. (п'ятдесят три тисячі) гривень 00 коп.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р. у справі №918/302/21. Об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", які подані на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р. у справі №918/302/21 для спільного розгляду. Запропоновано Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 27.09.2022 р.
23.09.2022р. до апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/302/21 - задоволено.
27.09.2022 р. на адресу апеляційного господарського суду від Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" на додаткове рішення. Позивач у відзиві просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12 серпня 2022 р. без задоволення.
У судовому засіданні представник Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" заперечив проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" та надав додаткові пояснення стосовно прийнятого додаткового рішення.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" заперечив проти доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", у зв'язку з чим надав апеляційному власну правову позицію.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст додаткового рішення суду першої інстанції.
Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р. у справі №918/302/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-шифер» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, задоволено частково. Зокрема, суд першої інстанції, проаналізувавши подані відповідачем докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу, а також клопотання позивача про відмову у стягненні судових витрат (зменшення до 0,00 грн), ураховуючи доцільність цих витрат з урахуванням складності справи та обсягу наданої послуги, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн, понесених у зв'язку з розглядом справи в місцевому господарському суді. При цьому, зважаючи, що позов задоволено частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги, в сумі 20 000,00 грн покладаються на позивача, а решта - на відповідача.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.
На думку Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" додаткове рішення суду в частині відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат є законним та обгрунтованим, а в частині задоволення даної заяви про стягнення втрат на правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. - таким, що прийняте судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Зокрема, позивач акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, що під час розгляду справи у першій інстанції (першого та нового розгляду) адвокатом витрачено загалом 19,5 годин часу.
Апелянт акцентує увагу на те, що відповідач стверджував що має право на відшкодування витрат на правничу допомогу оскільки представником зазначено про наявність судових витрат та до закінченим судових дебатів зроблено усну заяву. Однак в порушення ч. 8 ст. 129 ГПК України представником відповідача здійснено таку усну заяву після закінчення судових дебатів, перед виходом суду до нарадчої кімнати. Про що свідчить протокол судового засідання в режимі відеоконференції час 12:44 год. Отже, витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню.
У своїй заяві відповідач стверджує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, понесених відповідачем у справі №918/302/21 наведено в тексті відповіді на відзив, у відзиві на апеляційну скаргу та касаційну скаргу.
Згідно деталізації рахунку №11/07 від 11.07.2022 адвокатом надано такі послуги: 09.05.22 підготовка та подання письмових пояснень (з урахуванням постанови Касаційного господарського суду від 18.01.2022) та підготовка та подання заперечень на письмові пояснення АТ "Укрзалізниця". Апелянт зауважує, що послуга "подання" документів не є правничою допомогою у розумінні Закону України "Про адвокатуру то адвокатську діяльність". Також, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає такого процесуального документу "заперечення на письмові пояснення", тому подання такого документу є безпідставним та не відповідає критерію необхідності та розумності.
У протоколі № 9 погодження договірної ціни зазначено, шо вартість однієї години становить 4000 грн. При ньому у протоколі та договорі не визначено вартість послуг, яка надана менше години. Тобто у договорі не визначено, що вартість послуги менше години визначається пропорційно витраченому часу. Таким чином необґрунтовано визначено вартість 0.5 год. у 2000 грн.
Разом з тим наданий рахунок-фактура №11/07 від 11.07.2022 не є належним доказом у справі, оскільки стосується оплати відповідно до акту № 8 від 01.05.2022 який відсутній у матеріалах справи.
Також, скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що справи №918/302/21 та №918/303/21 є аналогічними та правові позиції відповідача були однаковими, а також оскільки у вищевказаних справах приймав участь один і той же представник позивача, апелянт вважає, що надання послуг адвокатом у справі №918/302/21 не потребувало здійснення адвокатом додаткового правового аналізу, вивчення судової практики та джерел права, а підготовка ідентичних за змістом процесуальних документів не вимагала значних витрат часу представником, що у свою чергу не призводило до збільшення обсягу юридичної роботи адвоката.
Крім того, не відповідає критерію дійсності та необхідності написання відповідачем письмових пояснень з урахуванням заяви про зміну предмету позову. Адже аналізуючи надані пояснення варто зауважити, що представник жодним чином не висловив своїх аргументів щодо саме процесуального документу позивача щодо зміни предмету позову, хоча в судовому засіданні не заперечував проти самої заяви. У наданих поясненнях відповідач продублював позицію викладену у відзиві на позовну заяву та запереченнях. У прохальній частині даних пояснень з урахуванням заяви про зміну предмету позову представник відповідача не зазначив, а просив відмовити у задоволенні позову.
Виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, навмисного збільшення часу для необґрунтованих послуг, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обсяг виконаної роботи під час розгляду справи, яка не вимагала значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції, відшукання доказів спростування позовних вимог; наявність іншої подібної судової справи, за якими адвокат здійснює представництво інтересів ТОВ «Волинь-Шифер» за позовами АТ «Українська залізниця» з аналогічним предметом спору, вартість витрат на правничу допомогу є завищеною. До поданих матеріалів відповідачем подано лише одне платіжне доручення про сплату ТОВ "Волинь-Шифер" адвокатському об'єднанню коштів за надання правничої допомоги, хоча термін оплати згідно договору минув.
Відтак, на думку Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", стягнена сума витрат на професійну правничу допомогу суперечить принципу співмірності, є необгрунтованою та непропорційною з ціною позову.
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" також не погоджується із додатковим рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р. та вважає його таким, що прийняте з порушенням статті 129 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування.
Зокрема, судом першої інстанції порушено норму процесуального права (ст.129 ГПК України), а саме допущено неповне дослідження доказів (зокрема, які стосуються витрат понесених у суді апеляційної та касаційної інстанцій), що й призвело до неповного встановлення обставин, які мають значення для справи у цій частині.
Також, відповідно до п.6 ч.2 ст.258 ГПК України, в апеляційній скарзі зазначаються докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. На виконання даної вимоги відповідач просить суд дослідити та надати оцінку доказам, які підтверджують витрати, які ТОВ «Волинь-Шифер» має понести у зв'язку із розглядом справи №918/302/21 у суді апеляційної та касаційної інстанцій.
Відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу на необґрунтованість зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесену відповідачем у суді першої інстанції. На підставі поданих ТОВ «Волинь-Шифер» доказів, суд першої інстанції встановив, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (перший та новий розгляд) становить 78000, 00 грн. При цьому, місцевий суд зменшив дану суму до 40 000,00 грн.. Однак, судом жодним чином не обґрунтовано, чому зменшено витрати відповідача на правову допомогу саме на 38 000,00 грн. (48,72% від 78 000,00 грн.), не враховано складність справи (розгляд справи триває з квітня 2021 року) та значення справи для сторін.
Зокрема, суд не звернув увагу на те, що позивачем заявлено позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту строком на 5 років з платою за його користування - 19 707,78 в місяць. Таким чином, загальна сума, яка у разі повного задоволення позовних вимог підлягала сплаті відповідачем на користь позивача становила б 1 182 466,80 грн. (12 місяців * 5 років = 60 місяців; 19 707,78 грн * 60 місяців = 1 182 466, 60 грн.) З наведеного слідує, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., яку суд першої інстанції вважав справедливою, практично дорівнює розміру плати за користування сервітутом, яку позивач просив стягувати з відповідача за один місяць. З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджувався на зменшення цієї суми під час досудового врегулювання спору (листування) та заперечував проти її зменшення під час розгляду справи в суді.
Відтак, на думку відповідача судом не враховано всі обставини, які підлягають врахуванню під час вирішення питання про розподіл судових витрат, як того вимагає положення частини 5 статті 129 ГПК України, а саме: не взято до уваги значення даної справи для сторін, тривалість розгляду даної справи та її складність, безпідставне завищення Позивачем позовних вимог в частині розміру плати за користування сервітутом; недобросовісні дії Позивача, які полягали в ініціюванні державної реєстрації припинення Договору сервітуту №Л/ПЧ-7/002, який був дійсним та врегульовував відносини між сторонами протягом 6 років. Крім того, відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу, які підлягали понесенню Відповідачем у зв'язку з розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій судом порушено положення ч.14 ст.129 ГПК України та не враховано висновки Верховного Суду щодо правильного її застосування. За наведених обставин, додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 року є таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, за неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, а отже, не може вважатись законним та обґрунтованим.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-шифер» надіслав на адресу апеляційного господарського суду відзив, в якому стверджує, що додаткове рішення суду в частині відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат законним та обґрунтованим, з поданою апеляційною скаргою не погоджується та вважає її безпідставною з наступних причин.
Заявлені відповідачем витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для позивача, що суперечить принципу розподілу витрат. Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, що під час розгляду справи у першій інстанції (першого та нового розгляду) адвокатом витрачено загалом 19,5 годин часу.
Стягнена сума витрат на професійну правничу допомогу суперечить принципу співмірності, є необґрунтованою та непропорційною з ціною позову.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
15.12.2020 між ТОВ "Волинь - Шифер" (замовник) та АО "Новіков і Партнери" (виконавець) укладено договір №15/12-20 про надання правової (правничої) допомоги (договір), за умовами п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець протягом дії цього договору приймає на себе зобов'язання надати замовнику за винагороду правову (правничу) допомогу з питань, що цікавлять замовника.
Конкретні питання, щодо яких надається правнича допомога, погоджуються сторонами письмово та зазначаються в протоколах погодження договірної ціни, які є невід'ємною частиною цього договору. Обсяг та зміст правничої допомоги, визначені цим договором та погоджені в протоколах, надаються в наступних формах: надання усних та письмових консультацій, роз'яснень з юридичних питань, довідок по законодавству, складання документів правового характеру, здійснення представництва інтересів замовника в усіх установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності, підпорядкування та організаційно-правових форм, в усіх державних органах, включаючи судові установи України всіх рівнів та юрисдикцій (п. 1.2. договору).
Згідно з п.3.1., 3.2. договору розмір винагороди (гонорару) виконавця за надання правничої допомоги згідно з договором визначається у протоколах погодження договірної ціни, які є невід'ємними додатками до цього договору, та може бути розрахований, виходячи із розцінок виконавця (вартість однієї години правничої допомоги, щомісячна фіксована оплата систематичної правничої допомоги, фіксована оплата за окремий замовлений вид правничої допомоги чи інше) та/або кількості витраченого часу. Оплата правничої допомоги проводиться шляхом перерахування замовником коштів на рахунок виконавця.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що підставою для оплати правничої допомоги є підписаний або схвалений сторонами в порядку, передбаченому п. 3.5. договору, Акт прийому наданої правничої допомоги та рахунок, наданий замовнику виконавцем. Замовник зобов'язаний оплатити рахунок, наданий виконавцем, не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту надання виконавцем рахунку. У протоколах погодження договірної ціни сторони можуть узгодити інший порядок оплати правничої допомоги, в тому числі шляхом передоплати.
У п. 7.1. договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом року. Якщо одна із сторін має наміри не продовжувати дію договору на подальше, вона повинна не пізніше одного місяця до закінчення дії договору попередити про це письмово іншу сторону. Якщо жодна із сторін не має таких намірів, договір пролонгується на наступний період, що дорівнює раніше встановленому сторонами терміну дії договору.
У Додатку № 1 до договору ТОВ "Волинь - Шифер" (замовник) та керуючий партнер АО "Новіков і Партнери" (виконавець) Чабан Дмитро Федорович передбачили перелік повноважень, які з метою виконання договору замовник надає виконавцю (в особі усіх юристів/адвокатів - партнерів та/або співробітників виконавця, які можуть діяти разом чи кожен окремо), серед яких: підписувати власноручним підписом та подавати позови, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з протоколом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, отримувати копії запису фіксування судового засідання технічними засобами, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення (постанови) і ухвали суду, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, визнати позов повністю або частково, змінити предмет або підставу позову, пред'явити зустрічний позов, укласти мирову угоду на будь-якій стадії розгляду справи, одержувати виконавчі документи, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом; виконувати інші дії, передбачені законодавством України в інтересах замовника, а саме: вести справи клієнта в судах загальної юрисдикції (загальних, господарських, адміністративних).
За протоколом № 2 від 26.04.2021 погодження договірної ціни до договору правнича допомога, яка надається виконавцем включає: представництво інтересів замовника в Господарському суді Рівненської області у зв'язку із розглядом справи 918/302/21 за позовом АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до ТОВ "Волинь - Шифер" про встановлення земельного сервітуту, та виконання пов'язаних із таким представництвом дій: ознайомлення із матеріалами справи, правовий аналіз наданих замовником документів, зібрання необхідних доказів у справі, підготовка всіх необхідних процесуальних документів (відзиву, заперечення на відповідь на відзив, письмових пояснень, заяв, клопотань тощо) та інших документів, складання яких с необхідним для належного виконання умов договору.
Відповідно до п. 2.1. - 2.3. протоколу № 2 сторони домовились, що розмір виконавця за надання правничої допомоги відповідно до п. 1.1. Протоколу становить: 4 000,00 грн без ПДВ за одну годину надання правничої допомоги юристами/адвокатами - партнерами та/або співробітниками виконавця. Розмір винагороди виконавця за участь адвоката - співробітника виконавця у одному судовому засіданні дорівнює одній годині надання правничої допомоги та становить 4 000,00 грн. Сума винагороди виконавця, зазначена у п. 2.1. Протоколу, розраховується відповідно до вартості однієї години та загальної кількості часу витраченого виконавцем у зв'язку з наданням правничої допомоги відповідно до протоколу. Загальна вартість наданої правничої допомоги зазначається виконавцем в деталізації до рахунку на оплату правничої допомоги, де зазначається зміст наданої правничої допомоги, кількість витраченого виконавцем часу на надання правничої допомоги та вартість правничої допомоги. Замовник здійснює оплату правничої допомоги у повному обсязі після завершення надання послуг виконавцем. Завершенням надання правничої допомоги за цим Протоколом вважається момент прийняття Господарським судом Рівненської області судового рішення, яким завершується розгляд справи у суді першої інстанції. Виконавець протягом 3 (трьох) днів з моменту завершення надання правової допомоги передає замовнику рахунок та деталізацію рахунку, а також Акт прийому наданої правничої допомоги. Замовник зобов'язаний оплатити рахунок, наданий виконавцем не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту його отримання.
28.05.2021 - здійснення правового аналізу матеріалів позовної заяви у справі, пошук актуальної судової практики та підготовка і направлення відзиву на позовну заяву суду та позивачу; 26.05.2021 - здійснення правового аналізу відповіді на відзив, підготовка та направлення заперечень суду та позивачу; 26.05.2021 - участь у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) з урахування поданого 18.05.2021 відповідного клопотання; 11.06.2021 - здійснення правового аналізу заяви по зміну предмету позову, підготовка та направлення до суду та позивача письмових пояснень з урахуванням заяви по зміну предмету позову; 16.06.2021 - участь у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) з урахування поданого 28.05.2021 відповідного клопотання; 07.07.2021 - участь у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) з урахування поданого 22.06.2021 відповідного клопотання. Загальна кількість годин, яку витратив виконавець під час першого розгляду справи, склала 14 год.
08.07.2021 між сторонами підписано Акт № 1 прийому надання правничої допомоги, де зазначено, що відповідач надавав правничу допомогу згідно з протоколом та договором на загальну суму 56 000,00 грн.
08.07.2021 АО "Новіков і Партнери" виставлено ТОВ "Волинь-Шифер" рахунок - фактуру № 08/07 на оплату правничої допомоги відповідно до Акту № 1 від 08.07.2021 на суму 56 000,00 грн.
09.07.2021 ТОВ "Волинь-Шифер" перерахувало АО "Новіков і Партнери" 56 000,00 грн на оплату правничої допомоги відповідно до Акту №1 від 08.07.2021, що підтверджується платіжним дорученням №1151 від 09.07.2021.
Щодо витрат, понесених відповідачем під час повторного розгляду справи, то слід зазначити таке.
01.05.2022 протоколом №9 погодження договірної ціни до договору про надання №15/12-20 від 15.12.2020 сторони дійшли згоди про те, що правнича допомога за цим договором включає: представництво інтересів замовника в Господарському суді Рівненської області у зв'язку із новим розглядом справи 918/302/21 за позовом АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до ТОВ "Волинь - Шифер" про встановлення земельного сервітуту , та виконання пов'язаних із таким представництвом дій: ознайомлення із матеріалами справи, правовий аналіз наданих замовником документів, підготовка всіх необхідних процесуальних документів (усних чи письмових пояснень, заяв, клопотань тощо) та інших документів, складання яких є необхідним для належного виконання умов договору.
Відповідно до п.2.1. протоколу № 9 сторони домовились, що розмір виконавця за надання правничої допомоги відповідно до п. 1.1. протоколу становить: 4 000,00 грн без ПДВ за одну годину надання правничої допомоги юристами/адвокатами - партнерами та/або співробітниками виконавця. Розмір винагороди виконавця за участь адвоката - співробітника виконавця у одному судовому засіданні дорівнює одній годині надання правничої допомоги та становить 4 000,00 грн.
Під час повторного розгляду справи відповідач отримав таку правову допомогу: 09.05.2022 - підготовка та подання письмових пояснень (з урахуванням постанови суду касаційної інстанції); 06.06.2022-підготовка та подання заперечень на письмові пояснення позивача; 08.06.2022 - участь у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) з урахування поданого 01.06.2022 відповідного клопотання; 08.07.2022 - участь у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) з урахування поданого 29.06.2022 відповідного клопотання. Загальна кількість годин, яку витратив виконавець під час повторного розгляду справи, склала 5 год. та 30 хв.
11.07.2022 між сторонами підписано Акт № 8 прийому надання правничої допомоги, де зазначено, що відповідач надавав правничу допомогу згідно з протоколом та договором на загальну суму 22 000,00 грн.
11.07.2022 АО "Новіков і Партнери" виставлено ТОВ "Волинь-Шифер" рахунок - фактуру № 11/07 на оплату правничої допомоги відповідно до Акту № 8 від 11.07.2022 на суму 22 000,00 грн.
15.07.2022 від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо вирішення питання розподілу судових витрат.
Відповідач, в заяві вказав, що правова допомога сукупні витрати відповідача на правову допомогу становлять 106 000 грн., які складаються з наступних сум:
56 000 грн - за правову допомогу, надану під час першого розгляду справи в Господарському суді Рівненської області;
12 000 грн - за правову допомогу, надану під час розгляду справи в Північно-західному апеляційному господарському суді;
16 000 грн. - за правову допомогу, надану під час перегляду Касаційним господарським судом судових рішень у справі №918/302/21;
22 000 грн. - за правову допомогу, надану під час нового розгляду справи в Господарському суді Рівненської області.
Відтак, відповідач просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 53 000 грн. (50 % судових витрат, понесених відповідачем).
Крім того, за розгляд справи в суді першої інстанції відповідач просив стягнути з позивача витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 78 000 грн.
4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За положеннями п.4 ст.1, ч.3 та 5 ст.27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом із тим, згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
За змістом статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційних скарг, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Із фактичних обставин справи вбачається, що у даній справі (з урахування першого та повторного розгляду справи) в суді першої інстанції проведено п'ять судових засідань, в яких представник відповідача приймав участь; представником відповідача підготовлено чотири заяви по суті спору, одні письмові пояснення та п'ять клопотань про проведення судових засідань у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення. Частина з наданих послуг - направлення (надсилання) для суду та позивача у справі документів тощо не є професійною правничою допомогою в розумінні норм процесуального права, оскільки такі дії не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно, не підлягають відшкодуванню. Окрім того, витрати, пов'язані із відправленням поштової кореспонденції належними та допустимими доказами не підтверджені.
Також, як установлено судами з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", на розгляді Господарського суду Рівненської області перебували дві аналогічні справи (№918/302/21 та №918/303/21) між тими самими сторонами, з аналогічних підстав, за подібним предметом спору - встановлення земельного сервітуту, лише за різними земельними ділянками. В обох справах подавалися заяви про відшкодування витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги. Ураховуючи, що справи №918/302/21 та № 918/303/21 є аналогічними та правові позиції відповідача були однаковими, суди вважають, що надання послуг адвокатом у справі №918/302/21 не потребувало здійснення адвокатом додаткового правового аналізу, вивчення судової практики та джерел права, а підготовка ідентичних за змістом процесуальних документів не вимагала значних витрат часу представником, що, у свою чергу, не призводило до збільшення обсягу юридичної роботи адвоката. Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами ЦК України та ЗК України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Суди констатують, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд повинен у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями ст. 126, 129 ГПК України, визначати розмір таких витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат.
Крім того, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст.126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
Суди зазначають, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що розмір заявлених представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими.
Дослідивши подані відповідачем в суд першої інстанції доказів стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу, а також враховуючи клопотання позивача про відмову у стягненні судових витрат (зменшення до 0,00 грн), ураховуючи доцільність цих витрат з урахуванням складності справи та обсягу наданої послуги, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн, понесених у зв'язку з розглядом справи в місцевому господарському суді.
У силу вимог п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. При цьому, колегія суддів вважає вірний висновок суду першої інстанції, стосовно того, що оскільки позов задоволено частково, то витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги, в сумі 20 000,00 грн покладаються на позивача, а решта - на відповідача.
Відтак, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, апеляційний господарський суд керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що витрати представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-шифер» на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції підлягають розподілу частково у сумі 20 000 грн, які належить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" .
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та неспівмірним з наданими адвокатом послугами.
При цьому, апеляційний господарський суд виходить з того, що розмір витрат визначено за погодженням адвоката з клієнтом шляхом погодинної ставки, послуги адвоката було реально надані відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, також враховується рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, заяв по суті спору, клопотань, їх значення для спору та те, що адвокатом здійснювалось представництво інтересів відповідача, про що свідчать наявні у матеріалах справи №918/302/21 протоколи судових засідань.
Сума в розмірі 20 000,00 грн. присуджена судом першої інстанції до стягнення з позивача визначена з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом і заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, складності справи.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції щодо визначення остаточного розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", та не вказують на її неспівмірність. Зокрема, позивач не довів належними та допустимими доказами неспівмірності вартості та обсягу послуг, наданих адвокатом відповідача.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для стягнення судових витрат, понесених ним в судах апеляційної та касаційної інстанцій, то колегія суддів акцентує увагу на тому, що оцінка розміру таких витрат може здійснюватися лише тим судом, в якому правнича допомога надавалися, щодо повноважень місцевого господарського суду, то останній уповноважений виключно видати наказ на виконання постанов, ухвалених за результатами вирішення вказаного питання.
Також, відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що суд першої інстанції не обґрунтував, чому зменшено витрати відповідача на правову допомогу.
На зазначений довід колегія суддів зазначає наступне.
Дослідивши розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, оцінивши заяву позивача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, стосовно того, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 78 000 грн (за розгляд справи в суді першої інстанції) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, витрати Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають безпосередньому розподілу частково, в сумі 40 000 грн.. При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки позов задоволено частково, то витрати, пов'язані із наданням правничої допомоги, в сумі 20 000,00 грн покладаються на позивача, а решта - на відповідача.
Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявників, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р.
Відтак, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що в апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р..
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику Європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційних скарг, а також не встановивши в рішення та додатковому рішення суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення та додаткового рішення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційних скарг висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення та додаткового рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення господарського суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2022 р. у справі №918/302/21 - залишити без задоволення, додаткове рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/302/21 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "04" листопада 2022 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Розізнана І.В.