Справа № 524/8268/18 Номер провадження 22-ц/814/4469/22Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж.О. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
27 жовтня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Хіль Л.М.,
суддів: Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 червня 2022 року по справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив поновити строк на подачу заяви та переглянути за нововиявленими обставинами судовий наказ, виданий суддею Автозаводського районного суду міста Кременчука 06.11.2018 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 коштів (аліментів) на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
В обгрунтування заяви вказував, що нововиявленою обставиною є те, що суду не були відомі такі факти як те, що на момент винесення судового наказу дочка була зареєстрована з ним та перебувала на його повному утриманні; ОСОБА_2 періодично відвідувала дочку, але з нею не проживала.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 червня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Автозаводського районного суду міста Кременчука від 06 листопада 2018 року, ухваленого за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, заяву про перегляд за нововиявленими обставинами задовольнити, скасувати судовий наказ про стягнення з нього аліментів на утримання дочки.
В обгрунтування скарги вказує, що його дочка зареєстрована та проживає з ним за однією адресою, знаходиться на повному його утриманні, тому відсутні підстави для стягнення з нього аліментів на утримання дитини.
Сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з'явились.
Апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутністю учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Місцевим судом вірно встановлено, що шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 21.07.2015 року. З позовом про розірвання шлюбу до суду звертався ОСОБА_1 у квітні 2015 року. Спір про визнання місця проживання неповнолітньої дитини сторони не ініціювали.
Дочка сторін дійсно зареєстрована з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , з 08.05.2009 року (а.с. 43, 36).
06.11.2018 року суддею Автозаводського районного суду міста Кременчука винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ) кошти (аліменти) на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 09 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до акту ТОВ «Житлорембудсервіс» № 53 від 06.05.2022 року про встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_1 вбачається, що він разом із дочкою ОСОБА_3 дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , згідно реєстрації їх місця проживання у період з 01.01.2009 року по 31.12.2021 року (а.с. 91).
Відповідно до акту ТОВ «Житлорембудсервіс» № 32 від 02.06.2022 року ОСОБА_2 разом із дочкою ОСОБА_3 , з 01.06.2018 року по теперішній час (а.с. 121).
Згідно інформації про участь батьків учениці 9-Б класу ОСОБА_3 від 02.06.2022 року батько дитини контакту із школою не підтримує, із вчителями не спілкується; мати дитину приводить до школи та забирає за можливості, відвідує класні збори, спілкується із педагогами, цікавиться шкільним життям дочки (а.с. 122).
За даними декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу № 0000-3435-3Н9Х від 27.06.2018 року, адреса реєстрації дитини: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , (у бабусі) (а.с. 138).
Місцевим судом також встановлено, що ОСОБА_1 має іншу сім'ю та має на утриманні ще двох дітей: неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.49.50-51, 133, 134).
В судовому засідання судом першої інстанції було з'ясовано, що реєстрація місця проживання дитини разом із батьком була зумовлена тим, що у матері немає власного житла.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником ОСОБА_6 обставини, які вказані ним в заяві в якості нововиявлених, а саме те, що його дочка була зареєстрована з ним та передбувала на його утриманні , не є нововиявленими обставинами у розуміні ч.2 ст. 423 ЦПК України, оскільки судом було встановлено, що дитини ОСОБА_3 проживала разом із матір'ю , яка її утримувала та утримує.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно достаттею 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» судам роз'яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у вказаній цивільній справі, у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Таким чином питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Відповідно до ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі «PRAVEDNAYA v. RUSSIA № 69529/01, § 27, 28, від 18 листопада 2004 року).
Згідно з ч.2ст. 77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини , які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (ст. 229 ЦПК України).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими обставинами у розумінні ст. 423 ЦПК України, оскільки були відомі на час ухвалення рішення, та фактично зводяться до його незгоди з судовим наказом Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 листопада 2018 року про стягнення з нього аліментів на утримання дитини.
Посилання апелянта на те, що його дочка була зареєстрована та перебувла на повному його утриманні, як на підставу для прегляду судового наказу за нововиявленими обставинами не заслуговують на увагу, оскільки вказні обставини не є нововиявленими обставинами у розумінні ст. 423 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення.
При цьому апеляційний суд ураховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більш того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Харвісаар проти Фінляндії).
Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий-суддя Л.М. Хіль
Судді Г.Л. Карпушин
Л.І. Пилипчук
Повний текст постанови складено 04.11.2022 року