Провадження № 11-сс/803/1699/22 Справа № 932/5902/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
20 жовтня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю:
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2022 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, офіційно не працюючого, не одруженого, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2022 року клопотання слідчого СВ ВП №7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 залишено без задоволення, обрано підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною покидати житло в період часу з 21:00 год. до 07:00 год., строком до 05 грудня 2022 року.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 процесуальні обов'язки: прибувати за першим викликом до слідчого, який здійснює кримінальне провадження, прокурора, суду; не відлучатися із м. Дніпра без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України. Одночасно вказано, що за встановлених даних існує ймовірність перекваліфікації дій підозрюваного на ч. 1 ст. 309 КК України. Зазначено про недостатнє обгрунтування заявлених ризиків, і те, що з урахуванням передбаченого за вчинене діяння покарання підозрюваний може претендувати на застосування положення ст. 75 КК України.
Зазначено про малоймовірність реалізації ризику переховування. Враховано дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, раніше не судимий, має законний дохід, до відповідальності не притягувався.
Також вказано, що стороною обвинувачення не обгрунтовано неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку з чим слідчий суддя прийшов до висновку, що застосування менш обтяжливого запобіжного заходу зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування своїх доводів посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, доведеність заявлених ризиків і неможливість запобігти ним шляхом застосування альтернативного запобіжного заходу. Вважає, що введений на території України воєнний стан значною мірою збільшує вірогідність реалізації підозрюваним встановлених ризиків.
Вказує, що з урахуванням тяжкості скоєного злочину, даних про особу підозрюваного та встановлених ризиків, лише застосування виняткового запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.
Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; підозрюваного ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчого зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримані, а доводи прокурора щодо незаконності ухвали слідчого судді, викладені в апеляційній скарзі та у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, є необґрунтованими.
Так, клопотанням слідчого та доданими до нього доказами підтверджується, що ВП № 7 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022041640000778 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, що є тяжким злочином, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років.
06 жовтня 2022 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Колегія суддів не вважає за доцільне вдаватися до детального обговорення обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення з огляду на те, що вона достатньою мірою підтверджується доказами, доданими до клопотання слідчого, та не оспорюється прокурором в апеляційній скарзі і іншими учасниками кримінального провадження.
Що стосується висновку слідчого судді про наявність щодо підозрюваного ОСОБА_6 лише ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, то його колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки останній небезпідставно підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів і за нього передбачене покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть спростувати або підтвердити його існування, і підлягає оцінці у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Аналізуючи фактичні обставини справи, зокрема тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, та відомості про його особу, колегія суддів приходить до висновку, що ризик переховування останнього від органів слідства та суду існує, втім не має істотного характеру і сам по собі не виправдовує тримання цього підозрюваного під вартою.
Є правильними і висновки слідчого судді щодо недоведеності інших ризиків, заявлених у клопотанні слідчого.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановленого щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.
При цьому колегія суддів враховує, відносно ОСОБА_6 встановлено наявність лише одного з вказаних ризиків, який в свою чергу обумовлений головною мірою суворістю покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим, втім ця обставина сама по собі не є достатньою підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний раніше не судимий, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання у м. Дніпрі. Також приймається до уваги, що на час апеляційного розгляду він фактично перебуває під домашнім арештом 13 днів, і стороною обвинувачення не надані відомості про вчинення ним у цей період будь-яких дій на шкоду досудовому розслідуванню з числа передбачених ст. 177 КПК України, неявки за викликом, або про те, що з будь-яких інших міркувань застосований до нього запобіжний захід виявися недостатньо дієвим.
Є слушними і міркування слідчого судді про те, що безпосередніх фактів збуту ОСОБА_6 психотропних речовин стороною обвинувачення виявлено не було, а посилання слідчого на зберігання підозрюваним наркотичної речовини з метою збуту грунтується на розфасовці виявленої речовини у сліп-пакети та їх кількості, а отже на даний час вони мають характер припущення, яке у межах досудового розслідування може бути як підтверджене, так і спростоване, внаслідок чого дії підозрюваного можуть бути у подальшому кваліфіковані як за ст. 307, так і за ст. 309 КК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора мають характер загальних міркувань і не містять переконливих аргументів на підтвердження можливості забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 виключно шляхом тримання його під вартою.
З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2022 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3