Справа № 761/2586/21
Провадження № 2/761/3008/2022
07 лютого 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Гюлалієвої Ф.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу містка Києва Кошарський Олександр Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання, та стягнення безпідставно набутих коштів, -
У січні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6149, вчинений 08.12.2020 приватним нотаріусомКМНО Буждиганчук Є.Ю. про стягнення з нього заборгованості за кредитним у розмірі 25026,24 грн.
Вважає, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом з грубим порушенням чинного законодавства, а саме, вимог ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, адже, документи, які надані для вчинення виконавчого напису не свідчать про безспірність суми заборгованості, а також, виконавчий напис вчинено за період більше ніж три роки.
Одночасно з позовною заявою надійшло клопотання від позивача про витребування доказів в порядку ст.84 ЦПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою суду від 01.02.2021відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. належним чином завірені копії документів на підставі яких, був вчинений виконавчий напис 08.12.2020 за № 6149.
В подальшому, 16.02.2021 до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Київськогоміського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. від 08.12.2020 № 6149.
Ухвалою суду від 18.02.2021 за заявою позивача вжито заходи забезпечення позову.
19.11.2021 позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач, окрім вимоги про визнання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 25026,24 грн, отримані на підставі виконавчого напису приватного нотаріусу КМНО Буджиганчук Є.Ю. № 6149 від 08.12.2020.
29.12.2021 на виконання ухвали суду від 01.02.2021 приватним нотаріусом КМНО Мартиненко Є.Ю. до суду подано документи, на підставі яких було видано виконавчий напис. Також, просила слухати справу за її відсутності.
В подальшому, у судове засідання, яке було призначено на 07.02.2022,позивач не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій позов підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, поважність причин неявки не повідомляв.
Треті особи в судове засідання не з'явились, також, про розгляд справи повідомлялись належним чином, пояснень щодо позову, відповідно до ч. 3 ст. 278 ЦПК України, не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та третіх осіб, на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, повно і всебічно дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.04.2007 між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 0606/000327-PR про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки GOLD, з наданням кредитного ліміту, на умовах визначених цим договором, який нотаріально не посвідчений.
08.12.2020 приватним нотаріусом КМНО Буждиганчук Є.Ю. вчинено виконавчий напис № 6149 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 0606/000327-PR від 26.04.2007, укладеним з АТ «Укрсоцбанк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 2019-1УСБ/ВЕСТА від 28.01.2019, є ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 29-01/19/2 від 29.01.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал», далі іменований - Стягувач, заборгованість за кредитним договором 0606/000327-PR від 26.04.2007.
За умовами виконавчого напису, строк платежу за кредитним договором № 0606/000327-PR від 26.04.2007 настав. Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 29.01.2019 по 20.11.2020.
Сума заборгованості складає 24026,24 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 15006,23 грн; заборгованість за відсотками та комісіями складає 9020,01 грн.
За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, в розмірі 1000,00 грн, які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача.
Загальна сума, що підлягає стягненню -25026,24 грн.
21.12.2020приватним виконавцем виконавчого округу містка Києва Кошарським О.В. відкрито виконавче провадження № 63968851 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 6149 від 08.12.2020.
24.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу містка Києва Кошарським О.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника.
Так, відповідно до ст. ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтересу одним зі способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1. пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).
За підпунктом 3.1. пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Крім цього, підпунктами 3.2., 3.5. пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (надалі - Перелік документів №1172). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.
Відповідно до пункту 2 Переліку документів № 1172 (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів») для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашений заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14, визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі. Зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв'язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».
Вказана позиція суду додатково підтверджена постановою Великої палати Верховного суду у справі № 826/20084/14 від 20.06.2018.
Як вбачається з преамбули оспорюваного виконавчого напису, останній вчинений приватним нотаріусом КМНО Буждиганчук Є.Ю.на підставі статті 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Отже, приватний нотаріус, при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, не врахувала тієї обставини, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі, вже не чинні, а тому, повинна була відмовити відповідачу у вчиненні виконавчого напису.
При цьому, пункт 1 зазначеного Переліку регламентує, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Крім того, слід звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 в якій визначено наступну правову позицію: «95. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.».
Таким чином, досліджуючи правові підстави вчиненого виконавчого напису № 6149 від 08.12.2020, який, зокрема ґрунтувався на п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів №1172 в редакції від 29.06.1999, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису, адже, нотаріус позбавлений можливості вчиняти такі написи щодо правочину, який не був нотаріально посвідчений.
Крім того, як зазначив позивач у позовній заяві, виконавчий напис вчинено за період більше ніж три роки, а проценти за кредитом нараховані після закінчення строку кредитного ліміту.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 05.07.2017 у справі №6-887цс17, з урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувачаправо на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
За п. 1.1. договору № 0606/000327-PR від 26.04.2007 Банк на підставі заяви Держателя на відкриття Рахунку та отримання платіжної картки відкриває Держателю рахунок № НОМЕР_1 в Українській гривні, у Червоноградському відділенню МФО 325019, випускає та надає Держателю Картку типу GOLD строком дії 24 місяці та ПІН - код до неї, а також забезпечує розрахунки за Операціями з використанням Картки в межах Витратного ліміту.
Відповідно до п.1.2 Договору Банк зобов'язується надавати Держателю грошові кошти у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності (Кредитна лінія, Кредит).
Надання коштів буде здійснюватися окремими частинами на умовах, визначених цим Договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості не більше 50000,00 грн, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а у сукупності - "Транші", зі сплатою процентів в розмірі, що визначений в Тарифах (Додаток № 1 до Договору) та з терміном повного погашення заборгованості за всіма Траншами до п'ятнадцятого числа останнього місяця строку дії Картки, на умовах, визначених цим Договором (1.2.1. Договору).
У той же час, як вбачається з виконавчого напису № 6149 від 08.12.2020 стягнення заборгованості провадиться у розмірі 24026,24 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 15006,23 грн; заборгованість за відсотками та комісіями складає 9020,01 грн, за період з 29.01.2019 по 20.11.2020.
При цьому, за ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (№14-10цс18) викладено правовий висновок, що кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За таких обставин, оскільки строк кредитування згідно кредитного договору тривав 24 місяці, то і в межах даного строку кредитування борг за процентами міг зрости лише в межах цього строку.
Однак, відповідачем заявлено до стягнення проценти за кредитом, а нотаріусом не перевірено, нараховані після закінчення строку кредитування, встановленого в договорі, що свідчить про те, що заборгованість не є безспірною, оскільки, збільшення її розміру відбулося у зв'язку із нарахуванням процентів за користування кредитом після закінчення строку, встановленого в договорі.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд 23.10.2019 прийняв постанову у справі № 917/1307/18, якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що ані відповідачем, ані приватним нотаріусом не було доведено правомірності вчинення оспорюваного виконавчого напису, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази безспірності заборгованості, суд дійшов висновку про порушення приватним нотаріусом процедури вчинення вказаної нотаріальної дії, а тому, такий виконавчий напис має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню, а відтак підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума, отримана на підставі даного виконавчого напису.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 77-81, 259, 263, 264, 265, 268, 278ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу містка Києва Кошарський Олександр Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання та стягнення безпідставно набутих коштів, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 6149, виданий 08.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №0606/000327-PR від 26.04.2007 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» в розмірі 25026,24 грн за період з 29.01.2019 по 20.11.2020.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, будинок 5-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) безпідставно отримані грошові кошти за виконавчим написом № 6149, виданим 08.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною в розмірі 25 026 (двадцять п'ять тисяч двадцять шість) гривень 24 копійки та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.В. Сіромашенко