Справа №760/10623/22 3/760/6486/22
26 жовтня 2022 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Ріхтер В.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт Короп, Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 11.06.2022 року о 22.20 год. по вул. Волинська, 25 у м. Києві керував автомобілем «Шкода Фабія», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного спяніння (запах алкоголю з порожнини рота, не чітка вимова, порушено координацію рухів), від проходження огляду на стан спяніння у встановленому законом порядку відмовився на відео 472125, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Оскільки дії водія ОСОБА_1 носять ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП справу направлено для розгляду до суду.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у скоєнні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що вони вживали спиртні напої з братом та друзями. Потім вирішили поїхати на автівці, за кермо сів брат, особисто ОСОБА_1 не керував. У подальшому їх автівку зупинило приватне авто, викликали поліцію. ОСОБА_1 тримали біля автівки, а брат та друзі втекли, бо злякалися, а також вони були у стані сп'яніння. Приїхала поліція та склала протокол на нього, хоча він наголошував, що він не керував.
На запитання суду чому тоді склали протокол саме на нього, пояснив, що, мабуть через те, що він був самий п'яний. Люди ОСОБА_1 витягували саме з пасажирського місця автомобіля.
Переконує суд, що автівкою керував саме брат - ОСОБА_2 , який був у стані сп'яніння, який злякався та втік.
Адвокат Вознюк А.С. просив справу закрити на підставі ч.1 ст. 247 КК України.
Фактично, перед судом поставлено єдине питання: дослідити надані поліцією докази в частині підтвердження/спростування доводів ОСОБА_1 щодо керування ним транспортним засобом.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наданих в суді пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності щодо часу, місця, способу настання обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути чітко зазначено, які конкретно дії вчинила особа, чим допустила адміністративне правопорушення.
За змістом ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція частина першої статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до п.2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду роз'яснено, що для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли водій почав рухатись.
У постанові від 20.02.2019 року Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду в рамках справи№404/4467/16-азазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні статті 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Як було встановлено судом під час судового розгляду, матеріали справи не містять в собі належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом, вказували на наявність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Так, суду надано поліцією, як докази винуватості ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, технічний запис та письмові пояснення свідків.
Відтворивши вказаний запис у судовому засіданні убачається, що наявний у справі відеозапис містить лише відомості щодо процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Доказів, які б підтверджували факт керування автомобілем, до справи не долучено, що узгоджується, вцілому, з даними, які містяться у матеріалах справи, у відповідності до яких поліція приїхала вже після того, як автівку було зупинено громадянами.
Судом неодноразово викликалися до суду свідки, однак останні до суду не з'явилися, причини неявки не пояснили.
Окремо суд зазначає, що свідок ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях зазначає, що він побачив на дорозі авто нової пошти, яка перегородила дорогу, підійшов та побачив, що водій Шкоди був у стані алкогольного сп'яніння. З даних пояснень убачається, що особа взагалі не бачила хто саме керував автомобілем Шкоди та підійшла до автівок вже після їх зупинки.
З письмових пояснень свідка ОСОБА_4 також не зрозуміло хто саме керував автікою Шкода.
Як було встановлено судом під час судового розгляду, матеріали справи не містять в собі належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом, вказували на наявність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Таким чином, органом, яким складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не доведено факту виконання останнім функцій водія транспортного засобу, що є обов'язковою суб'єктною ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку із викладеним, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-36, ч.1 ст.130, 124, 247, 251, 252, 283-285, 307-308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд міста Києва.
Суддя Ріхтер В.В.