Справа № 607/4080/21Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М.
Провадження № 22-ц/817/919/22 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
28 жовтня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
з участю секретаря - Романська К.М.
сторін:
представника апелянта - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/4080/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2022 року (ухвалене суддею Сливкою Л.М., повний текст якого складено 25 серпня 2022 року) в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
У березні 2021 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка покликалася на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 лютого 2015 року. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_7 . Згідно із рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2017 року шлюб між сторонами розірваний. Дочка проживає разом із позивачем та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач проживає окремо та не виконує покладених на нього законом обов'язків батька неповнолітньої дитини. Після розірвання шлюбу відповідач повністю зник із життя доньки ОСОБА_8 . Всі питання щодо виховання та утримання дочки вирішуються матір'ю без участі батька. Відповідач не проживає разом із дочкою, не спілкується з нею та не бере участі у її утриманні, не відвідує дитину ні вдома, ні в дошкільних закладах та не цікавиться її долею, навчанням, здоров'ям, потребами.
У зв'язку з викладеним просить суд позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання малолітньої дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на Службу у справах дітей Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_10 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за увесь період розгляду даної справи судом з 10 квітня 2021 року по 15 серпня 2022 року відповідач не надав жодних доказів виконання взятих на себе зобов'язань щодо налагодження відносин з дочкою та належного виконання ним своїх обов'язків щодо виховання ОСОБА_9 . Крім того, дитина в повні 7 років не знає батька взагалі, дівчинку виховує і забезпечує матеріально вітчим і чоловік позивачки, ОСОБА_11 . Згідно матеріалів справи будь-яких об'єктивних, незалежних особисто від відповідача причин такого ставлення до своєї дочки, її виховання чи причини, які б виправдовували поведінку відповідача чи його ставлення до дитини та її виховання, відповідачем не надано. Також рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/17861/21, винесено рішення за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів в користь малолітньої дитини - ОСОБА_9 в розмірі 2200 грн., але не менше 50 відсоткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно. Відповідач покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дочки. Всі питання щодо виховання вирішуються матір'ю самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні ОСОБА_12 та її батьків. Вважає, що зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків.
У зв'язку з наведеним просить рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 04 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.
13 жовтня 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відзив мотивований тим, що після розірвання шлюбу у квітні 2017 року відповідач виявляв наміри спілкуватися із дочкою, проте позивачка чинила у цьому перешкоди. Між ним та позивачкою неприязні відносини. З цих підстав він позбавлений можливості бачитися із дочкою. Вважає, що аргументи, висловлені у позовній заяві щодо позбавлення його батьківських прав зумовлені негативним відношенням позивачки до нього. Позбавлення батьківських прав у цій справі не є необхідним для задоволення найкращих інтересів дитини, а спілкуванням дочки із батьком ніяким чином не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У зв'язку з наведеним просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Бай М.В. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на мотиви, викладені в ній.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Дячук С.І. проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 28 лютого 2015 року, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2017 року, ухваленого у цивільній справі №607/3123/17.
В даному шлюбі у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_13 , про що складено актовий запис №2234 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, яким 29 вересня 2015 року видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Як убачається із Довідки про реєстрацію місця проживання особи за № 4999/28-03 від 22 червня 2017 року, виданої Відділом реєстрації проживання особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради ОСОБА_13 зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с.8).
Згідно із витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання особи за № 6110-808718-2017 від 12 вересня 2017 року позивачка зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с.10).
21 травня 2021 року позивачка вступила у зареєстрований шлюб із ОСОБА_11 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 21 травня 2021 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (а.с.66).
Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_14 .
Згідно довідки №46, виданої 11 лютого 2021 року Дочірнім підприємством «Дружба сервіс-житло 2» Приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» ОСОБА_10 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , разом із нею за вказаною адресою проживає без реєстрації її дочка - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19).
Як убачається із характеристики-інформації на ОСОБА_15 від 15 лютого 2021 року, наданої завідувачем Тернопільським дошкільним навчальним закладом №13 Тернопільської міської ради Тернопільської області за №10, ОСОБА_9 опікується мати, яка приводить дитину в заклад і забирає її. З батьком дитини працівники не знайомі. Дитина завжди охайна, доглянута, зі смаком одягнена. Мати дитини проводить оплату за харчування у дошкільному закладі дуже хвилюється, щоб ОСОБА_16 ніхто не ображав (а.с.17).
Як вбачається з довідки - характеристики №12 від 15 лютого 2021 року, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03 вересня 2018 року по 16 вересня 2019 року відвідувала дитячий садочок, завжди приходила охайна, чиста. До садку дівчинка адаптувалась досить швидко, вона весела, життєрадісна, всебічно розвинута. Мама, ОСОБА_6 , приводила дитину і забирала з закладу завжди вчасно. Зарекомендувала себе як доброзичлива, відповідальна і уважна мама, яка постійно цікавиться успіхами дочки. Батько, ОСОБА_2 в дошкільний заклад не приходив. Від початку відвідування і до моменту, коли дитину забрала з дитячого садка, ОСОБА_16 приводила і забирала тільки мама (а.с.16).
Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради за № 771 від 25 серпня 2021 року, орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої дитини дочки ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходячи із інтересів дитини (а.с.78-79).
У висновку зазначено, що батько дитини ОСОБА_2 на засіданні комісії повідомив, що заперечує проти позбавлення його батьківських прав. Просить дати йому можливість брати участь у житті своєї дитини, з цією метою він звернувся із заявою в управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей для встановлення порядку участі у вихованні ОСОБА_8 . З малолітньою Євою проведено бесіду, під час якої з'ясовано, що вона називає батьком вітчима ОСОБА_17 . Про біологічного батька у дитини не має жодних спогадів.
Як убачається із висновку органу опіки та піклування про встановлення участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_9 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 733 від 18 серпня 2021 року, відповідачу рекомендовано брати участь у вихованні дочки ОСОБА_8 відповідно до графіку спілкування у такі дні: І-ІІІ субота місяця з 17.00 год. до 18.00 год; ІІ-ІV неділя місяця з 17.00 год. до 18.00 год. в присутності матері, у місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей за бажанням дитини. Рекомендовано відповідачу ОСОБА_2 не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов'язки, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати її. Рекомендовано позивачці ОСОБА_10 поважати батьківські права ОСОБА_2 , не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною (а.с.107-108).
Згідно рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 471 від 16 грудня 2021 року скасовано встановлений порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнано рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 733 від 18 серпня 2021 року таким, що втратило чинність.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150 СК України).
Відповідно до статей 3, 155 СК України, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли з ними не проживає. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Статтею 164 СК України передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав. Батько або мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона:
1) не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківський прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 209/2821/15-ц.
Згідно ст.19 СК України, орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ч.6 ст.19 СК України, суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_10 посилалася на ухилення відповідачем ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків.
Апеляційний суд зазначає, що ухилення від виконання юридичного обов'язку - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість його виконати, але не вчиняє до цього жодних дій. Тому, жодні інші обставини, як - то ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст.164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
Судом встановлено, що позивачем не доведено систематичне ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків, а також того, що незважаючи на всі заходи попередження та впливу, останній продовжує не виконувати в подальшому свої батьківські обов'язки.
При цьому систематично - це значить, що батьки неодноразово притягувалися до відповідальності (адміністративної, цивільної, громадської), але висновків не зробили.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов'язків.
У справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
При цьому доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачка на підтвердження поведінки відповідача щодо невиконання батьківських обов'язків надала лише копії довідок №12, №10 від 15 лютого 2021 року, виданих дошкільними навчальними закладами. Однак та обставина, що відповідач не цікавився освітньо-виховним процесом доньки не може бути безумовною підставою для задоволення даного позову.
В матеріалах справи відсутні докази, що позивачка зверталася:
- до державного виконавця про розрахунок розміру заборгованості, накладення всіх обмежень на боржника та штрафних санкцій;
- до органів поліції про відкриття кримінального провадження щодо ухилення ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання дитини;
- до служби у справах дітей щодо невиконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
Таким чином, ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції, правильно врахував висновок Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, яким визнано за недоцільно позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Доводи апелянта про те, що відповідач не надав жодних доказів належного виконання ним своїх обов'язків щодо виховання доньки, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач дійсно тривалий час не брав участі у житті доньки ОСОБА_8 , однак суд враховує, що ОСОБА_2 заперечує проти задоволення даного позову, пояснивши, що любить доньку та бажає приймати активну участь у житті дитини, її розвитку та утриманні, а тому, суд першої інстанції правильно попередив відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виховання малолітньої дочки, поклавши на Службу у справах дітей Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради контроль за виконанням.
Твердження апелянта про те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №607/17861/21 вирішено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь малолітньої дитини - ОСОБА_15 в розмірі 2200 грн., апеляційний суд не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо невиконання ОСОБА_2 зазначеного судового рішення.
Посилання апелянта на те, що поведінку відповідача можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки не встановлено, що відповідач притягувався до відповідальності, виходячи із вимог статті 184 КупАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей) та статті 167 КК України (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей).
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відповідач негативно впливає на психологічний стан та розвиток дитини, та зазначає, що у разі існування таких проблем їх можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї (позбавляння батьківських прав).
З огляду на викладене відсутні правові підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 03 листопада 2022 року.
Головуючий
Судді