Справа № 601/1620/22Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М.
Провадження № 22-ц/817/900/22 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
25 жовтня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
з участю секретаря - Романська К.М.
сторін:
представника апелянта - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Тартака О.С.
розглянувши у режимі відеоконференції цивільну справу № 601/1620/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2022 року (постановлену суддею Мочальською В.М.) про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Кременецької міської ради, де третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,
У вересні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою до Кременецької міської ради, де третя особа: ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішень.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що 11 серпня 2022 року відповідачем прийнято рішення №3920, пунктом 7 якого передбачено, що тимчасове виконання обов'язків директора КНП «Кременецька опорна лікарня» покладено з наступного дня після звільнення директора ОСОБА_6 на ОСОБА_7 - заступника медичного директора з амбулаторної роботи, до моменту призначення керівника даного підприємства. Пунктом 8 вказаного рішення передбачено, що уповноважено тимчасового виконуючого обов'язки директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Васюрину А.В., заступника медичного директора з амбулаторної роботи на вчинення дій, спрямованих на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, 30 серпня 2022 року відповідачем прийнято рішення №3987 про внесення змін до рішення №3920 від 11 серпня 2022 року. Зокрема, передбачено викласти в новій редакції пункт 7 рішення, згідно якого тимчасове виконання обов'язків директора КНП «Кременецька опорна лікарня» покладено з 31 серпня 2022 року на ОСОБА_5 - завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії, до моменту призначення керівника даного підприємства, та визначено ОСОБА_8 - завідувача діагностичного відділення консультативно-діагностичного центру, уповноваженою особою з правом вчиняти дії від імені лікарні, в тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації. Пунктом 8 вказаного рішення передбачено, що уповноважено тимчасового виконуючого обов'язки директора КНП «Кременецька опорна лікарня» Костіва Р.Т., завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії на вчинення дій, спрямованих на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач вважає, що вищевказані рішення суперечать статуту КНП «Кременецька опорна лікарня», ЗУ «Про місцеве самоврядування», ЗУ «Про основи законодавства України про охорону здоров'я», а також порушують трудові права позивача, оскільки останній є медичним директором КНП «Кременецька опорна лікарня».
У зв'язку з наведеним просив суд про визнання протиправними та скасування рішень Кременецької міської ради № 3987 від 30 серпня 2022 року та п.п. 7, 8 рішення № 3920 від 11 серпня 2022 року.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2022 року у відкритті провадження в даній справі відмовлено та роз'яснено позивачу його право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами у порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_4 - адвокат Авдєєнко В.В. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуваними рішеннями порушуються трудові права позивача, зокрема, на виконання обов'язків керівника лікарні. Отже, спір в даній справі не зумовлений публічно-правовими відносинами, а є приватно-правовим.
У зв'язку з наведеним просить скасувати ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив.
В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Авдєєнко В.В. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені у ній.
Представника відповідача - Тартак О.С. проти апеляційної скарги заперечив та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники по справі в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень міської ради. Тобто, дана позовна вимога адресується суб'єкту владних повноважень. При цьому предметом розгляду даного спору є трудові відносини позивача з відповідачем як працівника та роботодавця щодо його трудової діяльності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до суб'єкта владних повноважень, а тому спір у даній справі є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлений інший порядок судового провадження.
У розумінні п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в статті 19 КАС України.
Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС в складі Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 420/2719/20.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Водночас відповідно до п.2 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що до предметної юрисдикції адміністративних судів відносяться справи у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Таким чином, основною характеризуючою ознакою трудових спорів, які можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, є публічний характер таких трудових правовідносин.
Визначення поняттю «публічна служба» надається в п.17 ч.1 ст. 4 КАС України, відповідно до якого такою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавчими нормами, які регулюють організаційні засади функціонування системи закладів охорони здоров'я, не передбачено, що керівник такого закладу є державним службовцем. Жодних посилань на те, що вказана посада відноситься до публічної служби, також немає.
У свою чергу предметом розглядуваного спору є трудові відносини позивача з відповідачами як працівника та роботодавця щодо його трудової діяльності як медичного директора закладу охорони здоров'я, отже, спір є приватноправовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний висновок викладений в постанові КЦС у складі Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 308/8430/19.
За таких обставин, закриття провадження у даній справі створить позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Отже, наведені норми дають підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржене судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки не вирішено спір по суті.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 379, 381, 383, 384 ЦПК, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2022 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. .
Дата складення повного тексту постанови - 03 листопада 2022 року.
Головуючий
Судді