Справа № 607/9193/21 Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/817/171/22 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія -
27 жовтня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Бершадська Г.В.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
з участю секретаря - Панькевич Т.І.
представника апелянта
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2021 року у цивільній справі №607/9193/21 за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі АТ КБ "ПриватБанк") звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 431 129,13 грн., з яких: 334 300,39 грн. заборгованість за тілом кредиту; 96 828,74 грн. заборгованість за простроченими відсотками.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 07 серпня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір, згідно умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим позивач просив суд позов задовольнити, стягнути з боржника заборгованість за вказаним кредитним договором та судові витрати. Позивач зазначав, що відповідач при підписанні заяви-анкети підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг” та “Тарифами” , які викладені на банківському сайті складає Договір про надання банківських послуг. Відповідач був повністю проінформований про умови кредитування в банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, що також підтверджується копією Паспорту споживчого кредиту, який додано до позовної заяви.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 серпня 2018 року в сумі 334 300 грн. 39 коп., а також понесені позивачем судові витрати в сумі 6 466 грн. 94 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ "ПриватБанк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення відсотків задовольнити та стягнути судові витрати.
Апелянт зазначив, що сторони узгодили розмір відсоткової ставки, оскільки 07 серпня 2018 року відповідач разом із заявою-анкетою підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено процентну ставку для різних кредитних карт у пільговий період і поза межами пільгового періоду та при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту. Виписка по рахунку свідчить про проведені операції та активне користування карткою. Посилаючись на те, що відповідач протягом трьох років не звертався до банку за фактом неправильного нарахування відсотків, розрахунку заборгованості не спростував, свого контрозрахунку не надав, судово-економічна експертиза у справі не призначалась, вважає позовні вимоги доведеними. Просить застосувати висновок Верховного Суду викладений у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц в якому вказано, що суди не звернули уваги на те, що відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому його повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, тобто останній був належним чином повідомлений про умови кредитування.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, зіслався на обставини викладені в ній. Додатково пояснив, що банки не надають безпроцентних кредитів, тому, на його думку, суд якщо вважатиме що умови кредитного договору є непогодженими повинен був застосувати висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №331/4560/19 та стягнути відсотки на підставі статті 1048 ЦК України.
Відповідач в судове засідання не з'явився, згідно рекомендованого поштового повідомлення відсутній за адресою зареєстрованого місця проживання, тому у відповідності до вимог статті 372 ЦПК колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 серпня 2018 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, шляхом самостійного роздрукування.
Крім того, 07 серпня 2018 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, в якому підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих виходячи із обраних ним умов кредитування.
Пунктом 3 паспорту споживчого кредиту визначено основні умови кредитування відновлювальної кредитної лінії, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці до 100 000 грн. (по картці Platinum), до 400 000 грн. (по картці World Elite), до 800 000 грн. (по картці Visa Infinite), наданого на споживчі потреби, та встановлено строк договору і кредитування до 240 місяців з процентною ставкою поза межами пільгового періоду 37,2 % річних (по картках Platinum, World Elite, Visa Infinite).
Відповідно до порядку повернення кредиту, передбаченого п. 5 паспорту споживчого кредиту, встановлено кількість та розмір платежів та їх періодичність внесення: проценти та комісія щомісячно, тіло наприкінці строку, 7 % від заборгованості + комісія, щомісячно.
Згідно з п. 6 вказаного паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, визначено, що при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту застосовується подвійна процентна ставка.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами суд першої інстанції виходив з відсутності підстав вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів. При цьому суд зазначив, що паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту і передує укладенню кредитного договору з позичальником, а витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт і Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача.
Колегія погоджується з такими висновками суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення відповідає таким вимогам.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно з наданим банком розрахунком та випискою по рахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 27 квітня 2021 року становить 431 129,13 грн., з яких: 334 300,39 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 96 828,74 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно виписки по рахунку користування кредитними коштами мало місце з 3 листопада 2017 року, тобто задовго до укладення договору який є предметом судового розгляду і станом на дату укладення даного договору 07 серпня 2018 року борг становив 143919,75 грн. (а.с.94-109). Розрахунок заборгованості мітить нарахування з 16 травня 2019 року та виведено однією сумою заборгованість на вказану дату 295653,95грн. (а.с.-12). Отже невідомо яка процентна ставка застосовувалась позивачем.
Також позивачем до матеріалів справи надано довідку про видачу кредитних карт по договору, згідно якої відповідачу видавались кредитні карти № НОМЕР_1 - 20.11.2017 року з терміном дії до 02/20; № НОМЕР_2 - 01.1102017 року з терміном дії до 10/20; № НОМЕР_3 - 03.01.2019 року з терміном дії до 12/20; № НОМЕР_4 - 07.08.2018 року з терміном дії до 08/21, тобто ще до укладення спірного договору.
Згідно довідки про зміну умов кредитування старт карткового рахунку мав місце з 01.11.2017 року, а наступна зміна кредитного ліміту з 16.05.2019 року (а.с.13).
Оцінюючи в сукупності виписку по рахунку , в якій зазначено кредитні карти та проведені ними операції, довідку про видані кредитні картки та довідку про зміну кредитного ліміту слідує, що по одному картковому рахунку облікувалась заборгованість за двома кредитними договорами.
Судом першої інстанції встановлено, що у Паспорті споживчого кредиту, який підписано відповідачем, зазначена інформація з основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача залежно від типу карти, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за вказаними видами карток, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання (невиконання) зобов'язань за договором про споживчий кредит. В ньому зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Також зазначено дату надання інформації 07 серпня 2018 року та вказано, що така зберігає чинність та є актуальною лише до 22 серпня 2018 року.
Встановивши, що Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту і передує укладенню кредитного договору з позичальником, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку що підписання його відповідачем не підтверджує погодженого сторонами розміру процентів за користування коштами.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 вказавши, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. За вказаних обставин колегія суддів не приймає до уваги висновок Верховного Суду викладений у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц в якому вказано, що суди не звернули уваги на те, що відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому його повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, тобто останній був належним чином повідомлений про умови кредитування.
Судом також встановлено, що у заяві позичальника від 07 серпня 2018 року процентна ставка не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07 серпня 2018 року та виписки по картковому рахунку, до позовної заяви надав Витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карт (5 видів) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору, які не підписані відповідачем.
За вказаних обставин колегія погоджується з висновком суду що сторони у письмовому вигляді не обумовили ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доводи апелянта про те, що відповідач не заперечував розміру нарахованих відсотків та розміру заборгованості не доводить тієї обставини, що сторонами було погоджено конкретний розмір відсоткової ставки, який позивачем використано в розрахунку заборгованості за кредитним договором. Відмовляючи у стягненні відсотків суд першої інстанції зазначив, що позивач вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України не пред'явив.
Саме такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором укладеним на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг шляхом отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. У вказаній справі було встановлено, що у заяві позичальника процентна ставка не була зазначена та витяг з Тарифів не містив підпису позичальника. За таких обставин Верховний Суд відмовив у стягненні відсотків в розмірі, який позивач вважав погодженим та доведеним розрахунком заборгованості , а також у стягненні їх в розмірі облікової ставки НБУ з тих підстав, що такі вимоги позивач не пред'являв. Від вказаного висновку Велика Палата Верховного Суду не відступала.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Тобто саме на Велику Палату Верховного Суду покладено обов'язок висловлення правових позицій з приводу розгляду різної категорії справ. ЇЇ висновки та правові позиції мають пріоритет над висновками судових палат Касаційного цивільного Суду.
Посилання представника апелянта на застосування висновку Верховного Суду в постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №331/4560/19 колегія не приймає до уваги, оскільки у вказаній справі інші обставини справі, зокрема встановлено, що позичальником підписані умови кредитуванні, згідно яких встановлена відсоткова ставка 1,9%.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в оскаржуваній частині з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 389, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 листопада 2022 року.
Головуюча: Бершадська Г.В.
Судді: Гірський Б.О.
Хома М.В.