Справа № 601/296/22Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М.
Провадження № 22-ц/817/739/22 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія -
25 жовтня 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Костів О. З., Міщій О. Я.,
з участю секретаря - Романська К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №601/296/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 травня 2022 року, ухваленого суддею Мочальською В.М., повний текст рішення суду складено 17 травня 2022 року, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2022 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 22303.99 грн за кредитним договором від 24.02.2018, а також про стягнення судових витрат у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект mоnobank, в межах якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки НОМЕР_1 . Після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом.
Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
24 лютого 2018 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 24 лютого 2018 року.
Своїм підписом у Анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. Крім того, в Анкеті-заяві позичальник підтверджує, що усе листування щодо цього Договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору.
Таким чином, 24.02.2018 між АТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 15000 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8% річних).
Взятий на себе обов'язок позивач виконав належним чином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі).
Прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п. 4.16 п. 4 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 08.10.2021 направив відповідачу повідомлення «пуш» (електронне повідомлення) про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до п. 4.18, 4.19 кредит став у формі «на вимогу».
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , яка утворилась станом на 28.12.2021, становить 22303,99 грн.
Посилаючись на викладені обставини, АТ «Універсал Банк» просило позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь зазначену заборгованість, а також судові витрати.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 травня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Монобанк» від 24 лютого 2018 року в розмірі 21706 (двадцять одну тисячу сімсот шість) грн 75 копійок та 2414 грн (дві тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 51 копійку сплаченого судового збору.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12.05.2022 року скасувати, в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 22303,99 (двадцять дві тисячі триста три гривні 99 копійок) грн., з яких 21706,75 грн. заборгованість за тілом кредиту, 597,24 грн. заборгованість за порушення грошового зобов'язання, та стягнення 2 481,00 грн. судових витрат - відмовити. Вважає, що оскаржуване судове рішення було прийнято з неправильним застосування норм матеріального права, процесуальних прав відповідача, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що апелянт дійсно 24.02.2018 року підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, предметом якої є прохання відкрити рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт у додатку. Жодні інші умови, в тому числі розмір кредитного ліміту, відсоткова ставка, сплата інших комісійних платежів тощо, умови та строки, сукупна вартість кредиту у випадку його отримання дана анкета не містить.
Зазначає, що за наданим позивачем розрахунку заборгованості (до позовної заяви) за договором №бн від 24.02.2018 року, укладеного між Універсал Банк та клієнтом - ОСОБА_1 станом на 28.12.2021 року, Відповідачем було внесено суми погашення за наданим кредитом, а тому вважає, що у відповідача відсутня заборгованість за тілом кредиту у визначеному у додатку ліміті 15000,0 грн.
Представний АТ “Універсал Банк” - адвокат Мурончик В.О. подав відзив на апеляційну скаргу де просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12.05.2022 року по цивільній справі № 501/296/22 - залишити без змін. Вважає рішення суду першої інстанції об'єктивним, обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає до задоволення.
Вказує, що підписанням Анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. При цьому визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6 Анкети-заяви).
Зазначає, що заповненням Анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 24.02.2018, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови договору, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.
Вважає, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Вказує, що відповідач отримав банківську картку 24.02.2018 року і з даної дати активно почав користуватись нею. Даний факт підтверджується виписками про рух коштів на рахунках Відповідача, які долучаються позивачем до даного відзиву.Як видно з даних виписок про рух коштів на рахунку, Відповідач активно використовувала суму кредитного ліміту на власний розсуд, при цьому частково поповнював банківську картку з реквізитами: № НОМЕР_3 , втім такі поповнення були меншими ніж розміри витрат на вищевказані операції. Також, враховуючи той факт, що Відповідачем не вчасно погашалась заборгованість в пільговий період, АТ «Універсал Банк» нараховував відсотки відповідно до Тарифів, які є невід'ємною частиною договору.
Зазначає, що оскільки клієнт припинив вносити кошти на погашення заборгованості, тобто в нього не вистачало власних коштів на рахунку на погашення заборгованості, то Банк на суму заборгованості по відсоткам надав кредит, згідно вищевказаних умов Договору і на дану суму, відповідно до умов договору, збільшувався ліміт кредиту.
Таким чином в розрахунку заборгованості зазначено загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 21706,75 гривень, оскільки відсотки, які нараховані понад пільговий період відповідно до умов та тарифів та не були сплачені Відповідачем, були сплачені Позивачем.
В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з'явилися.
24 жовтня 2022 року відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Також зазначає, що через регулярні повітряні тривоги він не має змоги проводити розгляд справи в режимі відеоконференції, оскільки в цей час повинен перебувати у сховищі.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє клопотання ОСОБА_1 , оскільки він не надав суду доказів, що він не має змоги взяти участь в судовому засіданні ні особисто, ні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Крім того, місце знаходження заявника згідно зазначеної ним адреси: м. Кременець Тернопільської області не знаходиться в районі активних бойових дій.
Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява №326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», №8771/02, §27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України», №26976/06).
А відтак, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засіданні на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає доз задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Даним вимогам рішення суду не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 4 лютого 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання останнім анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (Монобанк), відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило відповідачу поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 15 000 грн.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згідний з тим, що ця заява, разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
Згідно із наданим банком розрахунком заборгованості, станом на 28 грудня 2021 року заборгованість відповідача за кредитним договором №б/н від 24 лютого 2018 року становить 22303,99 грн. в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом - 21705,75 грн. та заборгованість за порушення грошового зобов'язання 597,24 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача порушені та підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Монобанк» від 24 лютого 2018 року в розмірі 21706 (двадцять одну тисячу сімсот шість) грн 75 копійок.
З таким висновком колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що
«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що:
«в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
Як вбачається з матеріалів справи, в анкеті-заяві від 24 лютого 2018 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, однак строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
ОСОБА_1 було надано кредитний ліміт на суму 15 000 грн., що підтверджують і самі сторони по справі у позовних вимогах та у відзиві на позовну заяву, будь-яких даних щодо збільшення цього кредитного ліміту в матеріалах справи немає. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред'явив.
Згідно з наданою банком випискою по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, відповідачем було витрачено коштів на загальну суму 36977, 88 грн, а внесено на погашення заборгованості 41585, 34 грн.
З цього розрахунку також вбачається, що заборгованість за тілом кредиту частково сформована за рахунок списання банком з кредитного ліміту нарахованих протягом усього часу відсотків за користування кредитом.
Таким чином, сплачені позивачем кошти безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, враховуючи також і те, що позивачем не доведено відсоткової ставки, на умовах якої був наданий кредит та те, що сума заборгованості за тілом кредиту сформована за рахунок включення в неї і відсотків, розмір яких є недоведеним.
За таких обставин, всі суми, що сплачувалися відповідачем в межах погашення заборгованості за вказаною анкетою-заявою слід зараховувати на погашення тіла кредиту.
Оскільки сума 41585,34 грн., яка була внесена на картковий рахунок в тому числі методом автоматичного погашення простроченої заборгованості та погашення обов'язкового платежу, є більшою за фактично витрачену з цього ж рахунку - 36977,88 грн., колегія суддів вважає, що заборгованість за кредитним договором б/н, укладеним між банком та відповідачем 24.02.2018, згідно з якого ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у сумі 15 000 грн., відсутня.
Таким чином, задовольняючи частково позовні вимоги банку, не встановивши належним чином обставини справи та виниклі між Банком та відповідачем правовідносини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг в сумі 21706 грн., 75 коп., у зв'язку з чим, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 травня 2022 року підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення та відмовою АТ “Універсал Банк” у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ухвалою Тернопільського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 19 липня 2022 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Оскільки рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 травня 2022 року скасовується повністю та задовольняються вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , судові витрати у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 травня 2022 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства «Універсал Банк» в користь держави 3721,50 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2022 року.
Головуючий
Судді