Справа № 452/2368/19 Головуючий у 1 інстанції: Галин В.П.
Провадження № 22-ц/811/2274/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія: 60
18 жовтня 2022 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Юзефович Ю.І.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,
У липні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 , посвідчений 03 січня 2019 року приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Копистянським Ю.Р., як такий, що укладений в момент, коли заповідач не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, та встановити нікчемність цього заповіту, у зв'язку з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що після смерті свого рідного дядька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона звернулась до приватного нотаріуса Копистянського Ю.Р. із заявою про прийняття спадщини, однак, їй було відмовлено з тієї причини, що вона не вказана у складеному спадкодавцем заповіті.
З витребуваних судом від нотаріуса матеріалів спадкової справи їй стало відомо, що 03 січня 2019 року ОСОБА_5 усе своє майно заповів відповідачці ОСОБА_4 .
Позивач вважає, що при посвідченні заповіту порушено вимоги закону, оскільки заповіт не був особисто прочитаний та підписаний заповідачем, а від його імені у заповіті підписалась ОСОБА_6 , текст заповіту, до його підписання, прочитаний уголос свідками. Причиною, через яку заповідач не міг особисто прочитати та підписати заповіт, вказано - хворобу.
Звертає увагу, що за вимогами статті 1248 ЦК України, посвідчення заповіту відбувається при свідках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, а не через хворобу, як вказано в оспорюваному заповіті.
Також позивач зазначає, що підставою для підписання заповіту іншою особою має бути не просто хвороба, як про це вказано в заповіті, а тяжкий хворобливий стан заповідача, який би позбавляв його можливості підписатись в заповіті власноручно, натомість, ОСОБА_5 був інвалідом третьої групи загального захворювання з діагнозом: ішемічна хвороба серця та атеросклеротичний кардіосклероз з гіпертензією, що не позбавляло його можливості поставити підпис на заповіті і самостійно прочитати його.
Наведене, як стверджує позивач, вказує на нікчемність складеного у користь відповідачки заповіту.
В свою чергу, наявність у заповідача хвороби, через яку він не міг прочитати та підписати заповіт, на переконання позивачки, свідчить про те, що на момент посвідчення заповіту він не міг усвідомлювати значення своїх дій, що відповідно до статті 225 ЦК України, є підставою для визнання заповіту недійсним.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_3 , просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.
Апелянт наголошує на відсутність визначених законом підстав для посвідчення заповіту при свідках, оскільки для того, щоб заповіт зачитувався заповідачеві, останній повинен мати не просто хворобу, а фізичні вади, а для того, щоб замість нього підписувала заповіт інша особа, заповідач повинен перебувати у тяжкому хворобливому стані, однак, наявність цих обставин відповідачем не доведено.
Звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Апелянт вважає, що відсутність підпису заповідача, доказів прочитання ним цього заповіту за відсутності фізичних вад та хвороби, яка б позбавляла його такої можливості, свідчить про відсутність його волевиявлення на укладення такого заповіту на користь відповідачки.
Зазначає, що в процесі розгляду справи не зібрано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що волевиявлення ОСОБА_5 на складення оспорюваного заповіту було вільним, відповідало його внутрішній волі і, взагалі, що таке волевиявлення було, адже заповіт ним не підписаний та не прочитаний, тому такий заповіт є недійсним на підставі частини третьої статті 203 ЦК України.
01 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта.
Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 років, мав третю групу інвалідності, був вдівцем, своїх дітей не мав, з вересня 2008 року йому надавалась соціальна допомога вдома.
До дня смерті ОСОБА_5 проживав і був зареєстрований у власному будинку по АДРЕСА_1 .
Разом з ним проживали і були зареєстровані з 2014 року: падчерка ОСОБА_7 (дочка дружини ОСОБА_5 ) зі своїми малолітніми дітьми.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена 19 лютого 2019 року приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Копистянським Ю.Р. на підставі заяви ОСОБА_4 від 19 лютого 2019 року про прийняття спадщини за заповітом.
Згідно з оспорюваним заповітом від 03 січня 2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Копистянським Ю.Р., ОСОБА_5 заповів усе своє майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є дочкою ОСОБА_7 та онукою дружини, яку пережив ОСОБА_5 (зі слів відповідачки, дружина ОСОБА_5 померла у травні 2008 року).
У зв'язку з хворобою заповідача та на його прохання, заповіт посвідчено з виїздом до будинку, в якому він проживав, за адресою: АДРЕСА_1 , о 15 год. 55 хв., у присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
У заповіті зазначено, що оскільки ОСОБА_5 у зв'язку з хворобою не може особисто прочитати текст заповіту уголос, за його дорученням, в його та нотаріуса присутності текст заповіту до підписання зачитаний уголос запрошеними ним свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Окрім того, в заповіті зазначено, що оскільки ОСОБА_5 у зв'язку з хворобою не може власноручно підписатись, заповіт, на його прохання, за його дорученням і в його та нотаріуса присутності підписано ОСОБА_6 .
Нотаріус засвідчив, що заповіт записаний ним зі слів заповідача ОСОБА_5 .
Особу заповідача та свідків встановлено, дієздатність їх перевірено.
Особу гр. ОСОБА_6 , яка підписала заповіт у присутності нотаріуса, встановлено, її дієздатність перевірено.
Загальні вимоги до форми заповіту встановлені статтею 1247 ЦК України.
Так, частиною першою статті 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання.
Частиною другою статті 1247 ЦК України визначено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 207 ЦК України передбачено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
У частині третій статті 1247 ЦК України вказано, що заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 1247 ЦК України визначено, що заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 1248 ЦК України визначено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Згідно з частиною другою статті 1248 ЦК України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Частиною першою статті 1253 ЦК України передбачено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
Згідно з частиною другою статті 1253 ЦК України, у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.
Вимоги до особи свідка визначені частинами третьою та четвертою статті 1253 ЦК України.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (ч.5 ст.1253 ЦК).
У тексті заповіту заносяться відомості про особу свідків (ч.6 ст.1253 ЦК).
Частиною першою статті 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»).
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч.2 ст.1257 ЦК).
Доказів про те, що волевиявлення спадкодавця ОСОБА_5 на момент посвідчення заповіту від 03 січня 2019 року не було вільним і не відповідало волі спадкодавця, в матеріалах справи немає, як і немає доказів на підтвердження тієї обставини, що на момент посвідчення заповіту він не міг усвідомлювати значення своїх дій, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним цього заповіту є правильним.
Правильним є й висновок суду про дотримання при посвідченні заповіту вимог закону, які зазначені вище.
Зокрема, в тексті заповіту зазначено причину - хворобу, у зв'язку з якою спадкодавець ОСОБА_5 не міг власноручно підписати заповіт, тому за його дорученням, в його та нотаріуса присутності заповіт підписаний ОСОБА_6 .
З показань свідка ОСОБА_10 , який працює лікарем в Самбірській ЦРЛ і, на прохання матері відповідачки ОСОБА_4 , декілька разів приїжджав для огляду стану хворого ОСОБА_5 за місцем його проживання, встановлено, що ОСОБА_5 в останні місяці свого життя мав викручені руки.
У своїх поясненнях приватний нотаріус також ствердив, що ОСОБА_5 погано володів рукою, а тому він (нотаріус) запропонував йому доручити підписання заповіту у присутності двох свідків.
Ті обставини, що ОСОБА_5 перед смертю мав хворобливий стан, був фізично слабким, практично не володів правою рукою та майже не пересувався самостійно, не міг особисто прочитати та підписати заповіту, підтвердили допитані у судовому засіданні свідки, зокрема, ОСОБА_6 , яка підписала заповіт, та ОСОБА_11 , яка є сусідкою ОСОБА_5 і була знайома з ним близько тридцяти років.
Заповіт посвідчувався в присутності свідків і зачитувався ними вголос, у зв'язку з хворобою спадкодавця, що відображено в тексті заповіту і підтверджено показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, які також підтвердили про волевиявлення заповідача здійснити розпорядження щодо свого майна саме на користь ОСОБА_4 .
Отже, підстав для висновку про недійсність чи нікчемність оспорюваного заповіту, немає.
Доводи апелянта про те, що нотаріус повинен був вказати у тексті заповіту вид захворювання заповідача та визначити тяжкість його хворобливого стану, є необґрунтованими і не враховуються апеляційним судом, оскільки не містять посилання на нормативно-правовий акт, яким встановлено такі вимоги для посвідчення заповіту при свідках.
Також необхідно зазначити, що, власне, відповідачка ОСОБА_4 зі своєю матір'ю ОСОБА_7 здійснили поховання ОСОБА_5 , отримавши свідоцтво про його смерть, позаяк, позивачка жодної участі в цьому не приймала.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 28 жовтня 2022 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич