Справа № 442/1757/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/899/22 Доповідач: ОСОБА_2
01 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Станиля Дрогобицького району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 вересня 2022 року, якою продовжено останньому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участі прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
вищенаведеною ухвалою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк дії ухвали визначено до 18 листопада 2022 року.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 вересня 2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт із забороною залишати своє помешкання в нічний час.
Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що колегія суддів суду першої інстанції дійшла хибних висновків про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема: під час досудового розслідування, коли до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, він належно виконував покладені на нього процесуальні обов'язки, жодного порушення домашнього арешту не вчиняв; знаряддя нанесення тілесних ушкоджень не знайдено, а тому сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_7 може його знищити, однак прокурором не було доведено факту того, що він намагається встановити місцезнаходження даного доказу, натомість органом досудового розслідування зібрано всі докази, які вони вважали за необхідне зібрати; відсутній ризик можливого впливу на родичів потерпілого, оскільки такі вже допитані.
Апелянт звертає увагу на тривалий строк перебування ОСОБА_7 під вартою, що є безпідставним, оскільки сторона обвинувачення зволікає з допитом свідків.
Як зазначає захисник, ОСОБА_7 є особою молодого віку, має міцні соціальні зв'язки, адже є одруженим, має двох дітей та є єдиним годувальником сім'ї, раніше не судимий та до відповідальності взагалі не притягувався, до нього ніколи не застосовувались запобіжні заходи, має позитивну характеристику за місцем роботи та місцем проживання, репутація обвинуваченого виключно позитивна.
Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , у судовому засіданні просив задовольнити подану апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позицію учасників процесу, перевіривши матеріали апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження №12022141140000006 від 9 січня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Трускавецького міського суду Львівської області від 11 січня 2022 року до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строк дії якого неодноразово було продовжено, востаннє - ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 вересня 2022 року.
Підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може: переховуватись від суду, оскільки у випадку визнання винним йому загрожує покарання у виді від 7 до 15 років позбавлення волі; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, до того ж потерпілі (родичі загиблого) є його сусідами; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 врахував, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, що є особливо тяжким злочином та призвело до настання невідворотних наслідків у вигляді смерті людини; те, що вказаний злочин має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому; особу обвинуваченого.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не надано.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_7 має на утриманні дружину та двох малолітніх дітей, а, отже, міцні соціальні зв'язки, раніше несудимий та має позитивну репутацію, самі по собі не можуть слугувати підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, адже наведені обставини не можуть підтверджувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_7 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Безпідставними є і аргументи про незаявлення прокурором клопотання про виклик свідків як на підставу застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки згідно з ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження здійснюється відповідно до вимог ст. 349 КПК України, судом, що здійснює розгляд справи по суті.
При цьому покликання сторони захисту на тривалість строку перебування обвинуваченого під вартою колегією суддів до уваги не беруться, оскільки зазначена обставина не належить до переліку обставин, визначених ст. 178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені захисником у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 вересня 2022 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без змін, апеляційну скаргузахисника ОСОБА_6 в його інтересах - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4