Справа № 442/9629/21 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.
Провадження № 22-ц/811/702/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
01 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2022 року в складі судді Нігірної О.Б. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-
встановив:
У грудні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обґрунтування позову посилався на те, що перебував у шлюбі з відповідачкою, за час якого у них народилося двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами розірваний рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 травня 2018 року. Діти на час звернення до суду зареєстровані та проживають разом з батьком, що стверджується довідкою про склад сім'ї та перебувають на утриманні позивача. Відповідачка у 2018 році вийшла заміж, створила нову сім'ю та проживає окремо. З цього часу жодної матеріальної допомоги не надає. Позивач є особою з інвалідністю з дитинства та отримує пенсію, на яку йому важко утримувати дітей.
Просив стягувати з ОСОБА_1 на його користь аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2022 року позов задоволено.
Вирішено стягувати зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів її заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.12.2021 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто зі ОСОБА_1 в дохід держави 992,40 грн. судового збору.
Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з даним рішенням, таке в апеляційному порядку оскаржила відповідачка ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що неодноразово намагалась владнати спір не звертаючись до суду та не наносячи дітям моральної травми, які спостерігались роками. Однак позивач не хотів та не бажає іти їй назустріч, оскільки це суперечить його особистим переконанням та принципам. Вважає, що заявлена нею пропозиція про встановлення розміру аліментів на рівні 1/4 частини від усіх видів її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку щомісячно є цілком виправданою та реальною, виходячи з її складного фінансового становища, в якому вона опинилася на сьогоднішній день.
Зауважує, що робота, на яку вона їздить за кордон, є важкою та непостійною. Заробіток з такої роботи також є нестабільним та таким, якого недостатньо для забезпечення всім необхідним для утримання дітей. Щодо придбаного будинку та автомобіля, то такі придбані через те, що вона не могла жити з позивачем, змушена була поїхати на заробітки, щоб заробити на житло.
Зазначає, що обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків від якого вона і не відмовлялась. З часу оголошення в Україні воєнного стану, вона забрала синів і виїхала з ними у Республіку Чехію. З тих підстав на даний час діти проживають з нею та перебувають на її утриманні.
Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2022 року скасувати та звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення аліментів, розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2005 року. У шлюбі народилось двоє синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.05.2018 шлюб за позовом ОСОБА_7 між сторонами розірвано.
Довідками Меденицької селищної ради від 09.12.2021 про склад сім'ї стверджується, що діти проживають разом з батьком на адресою: АДРЕСА_1 та перебувають на утриманні батька - ОСОБА_2 .
Довідкою серії ЛВА-1 № 105725 підтверджується те, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи з дитинства.
26.09.2018 ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_8 . Після реєстрації шлюбу відповідачці присвоєно прізвище « ОСОБА_9 », що стверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 . Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_10 .
Звертаючись з позовними вимогами позивач ОСОБА_2 свої доводи зводив до того, що відповідачка не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дітей, а йому, як особі з інвалідністю з дитинства, не достатньо його пенсії на утримання двох синів, які з ним проживають та перебувають на його утриманні.
На спростування вимог позивача, відповідачка подала заперечення, в яких просила про стягнення з неї 1/4 частки від її доходу.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав, передбачених СК України, для задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
При цьому, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, районний суд урахував матеріальне становище ОСОБА_1 , її працездатний вік, рівність прав та обов'язків обох батьків щодо дітей, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, вимоги розумності та справедливості.
Колегія суддів погоджується з такими висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст. 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аліменти - це обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України).
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6) СК України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Пред'явлення позивачем позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов'язку утримувати дітей, що власне відповідачем не спростовано та підтверджується поданням апеляційної скарги.
У цьому контексті не заслуговують доводи відповідачки про добровільне матеріальне забезпечення своїх дітей у розмірі достатньому на їх утримання, оскільки надання належного утримання своїй дитині, є обов'язком як матері так і батька, при цьому пред'явлення позову про стягнення аліментів це реалізація права на захист у примусовому порядку.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги місцевий суд правильно виходив з того, що між сторонами виник спір з приводу утримання дітей та дійшов правильного висновку про зобов'язання відповідача надавати таку допомогу.
Разом з тим, колегія суддів враховує ту обставину, що рішенням Дрогобицього міськрайонного суду Львівської області від 15 травня 2018 року (справа №442/1698/18, яке набрало законної сили 14.06.2018 р. ), яким розірвано шлюб між сторонами, суд не вирішував питання з ким будуть проживати діти. В той же час, відповідачка не заперечувала того факту, що діти проживають разом з батьком.
Покликання відповідачки на формальність довідки про склад сім'ї, якою підтверджено факт проживання дітей з батьком, не спростоване іншими протилежними доказами.
Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення аліментів є такими, що ґрунтуються на вимогах СК України.
Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції врахував обставини, які входять до предмета доказування (статті 182, 184 СК України), врахував інтереси дітей, а також покладення обов'язку утримання дітей на обох батьків, а тому, на думку колегії суддів, зробив обґрунтований висновок про стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частки від усіх видів її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.
При цьому, аліменти у розмірі 1/3 частини доходу позивача, судова колегія вважає правильним та достатнім для належного матеріального забезпечення двох дітей, який дозволить підтримувати рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку обох дітей.
Доказів щодо неможливості з об'єктивних причин, сплачувати аліменти на утримання дітей, у визначеному судом розмірі, відповідачка суду не надала.
Поряд з цим, у будь-якому разі законодавчо гарантований розмір аліментів на одну дитину (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) має бути дотримано.
Участь в утриманні дітей за наявності можливості та бажання не обмежується лише присудженими до стягнення коштами.
На переконання колегії суддів, за виниклих спірних правовідносин підлягають першочерговому забезпеченню потреби та інтереси саме дітей, а будь-які інші інтереси відповідачки не повинні переважати над цим обов'язком.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що з початком введення в Україні воєнного стану вона разом з дітьми виїхали до Республіки Чехія, де разом з нею проживають та перебувають на її утриманні діти, до уваги не приймаються, оскільки дана обставина виникла після прийняття судом оскаржуваного рішення про стягнення аліментів.
З позовом про стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_2 звернувся до суду 10 грудня 2021 року, оскільки на той час діти проживали з ним, тому він, з огляду на відсутність домовленості між батьками щодо способу виконання обов'язку утримувати дітей, безспірно мав право звернутися до суду з таким позовом. У справі наявні належні та допустимі докази того, що діти проживали з батьком. Спору щодо визначення місця проживання дітей з одним з батьків не існувало.
Зміна місця проживання дітей після прийняття судового рішення матиме значення для вирішення питання про припинення стягнення аліментів, проте не є підставою для скасування рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей починаючи з 10 грудня 2021 року.
Правові підстави для ухвалення нового рішення про відмову в позові відсутні.
Розподіл судових витрат (судового збору) в справі проведено у відповідності до положень статті 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 листопада 2022 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк