Справа № 194/1317/22
Номер провадження 1-кс/194/325/22
03 листопада 2022 року Слідчий суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , в присутності підозрюваного ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Балівка, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, працюючого, розлученого, маючого дитину 2014 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та додані до клопотання матеріали, -
Прокурор Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Своє клопотання мотивує тим, що 10.09.2022 року приблизно о 19.30 годин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки ТОYОТА Camry р.н.з. НОМЕР_1 , прибув до території домоволодіння АДРЕСА_2 , яке на підставі права приватної власності належить ОСОБА_5 . В той момент у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел спрямований на незаконне проникнення до території вищевказаного домоволодіння. Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, без відриву в часі, діючи умисно, незаконно, без дозволу власника, маючи прямий умисел направлений на порушення конституційного права на недоторканість житла особи, передбаченого ст.30 Конституції України, яке гарантує кожному право на недоторканість житла та недопущення проникнення до житла чи до іншого володіння особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проти волі власника ОСОБА_5 , без відповідного дозволу, через ворота домоволодіння, які на той момент були відчинені, керуючи транспортним засобом марки ТОYОТА Camry р.н.з. НОМЕР_1 ,заїхав на територію вказаного домоволодіння, тим самим проникнувши на територію вказаного домоволодіння, що належить ОСОБА_5 , чим порушив право ОСОБА_5 на недоторканість житла. Після цього ОСОБА_5 припинив протиправні дії ОСОБА_4 , тим самим повідомивши йому про заборону проникнення на територію вказаного домоволодіння та попрохав виїхати із території даного домоволодіння. Далі ОСОБА_6 керуючи транспортним засобом марки ТОYОТА Camry р.н.з. НОМЕР_1 , виїхав з території вказаного домоволодіння, однак продовжуючи свій єдиний злочинний умисел направлений на незаконне проникнення до території домоволодіння АДРЕСА_2 , через вхідну хвіртку, яка на той момент була відчинена, знову проник на територію вказаного домоволодіння, що належить ОСОБА_5 , чим порушив право ОСОБА_5 на недоторканість житла.
Прокурорв судовому засіданні підтримав клопотання слідчого щодо обрання у відношенні підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання,посилаючись на обставини, викладені в клопотанні. Також наголосив на необхідності застосування до підозрюваного обов'язку не виїжджати за межі України.
Підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що він вину не визнає, частково заперечував проти клопотання прокурора, оскільки він мешкає в м. Київ, працює, та за першим викликом приїхав до дізнавача, та покладених на нього зобов'язань він не порушував.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 3, 4 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ст. 299 КПК України під час досудового розслідування кримінальних проступків як тимчасовий запобіжний захід застосовується затримання особи на підставах та в порядку, визначених цим Кодексом, а також такі запобіжні заходи, як особисте зобов'язання та особиста порука. Підозрюваному роз'яснюється його обов'язок з'явитися за першим викликом до дізнавача, прокурора або суду.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2022 року за №12022046400000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
02.11.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, належним чином підтверджена доданими до клопотання та дослідженими в судовому засіданні доказами: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5 від 16.09.2022 року; витягом з Державного реєстру речових прав №97174780 від 13.09.2017 року; протоколами проведення слідчих експериментів від 17.09.2022 року; протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками від 22.09.2022 року; протоколом допиту свідків ОСОБА_7 від 14.09.2022 року, ОСОБА_8 від 19.10.2022 року, ОСОБА_9 від 14.10.2022 року.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення і правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
В обґрунтування клопотання та застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання прокурор зазначив, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Разом з тим, зважаючи на те, що у відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчим суддею перевірено та надано оцінку процесуальній поведінці підозрюваного. При цьому, неналежність такої поведінки, яка зумовлена наявністю ризику, який полягає в спробах переховуватися від органів досудового розслідування та суду, аргументуючи це не зазначенням точного місця проживання ОСОБА_4 жодним чином не підтверджена прокурором.
Отже, під час розгляду клопотання, не доведено наявність ризику вчинення ОСОБА_4 спроб переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки ОСОБА_4 працює, зареєстрований та мешкає в м. Київ, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Окрім того, ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, доказів неявки ОСОБА_4 під час досудового слідства до дізнавача або прокурора слідчому судді не надано, а також не доведено порушення останнім процесуальних обов'язків, покладених на нього.
Вислухавши прокурора та підозрюваного, вивчивши матеріали клопотання, враховуючи вимоги ст.ст. 177, 178, 179 КПК України, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання у відношенні ОСОБА_4 слід відмовити.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 40-1, 176, 177, 178, 179, 184, 193, 194, 196, 299, 300 КПК України,
В задоволенні клопотання прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_4 - відмовити.
Повний текст ухвали оголошений 04.11.2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1