Справа 206/2173/22
Провадження 2/206/840/22
20 жовтня 2022 року у залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суду м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Сухорукова А.О.,
секретаря Ляшко Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користуванні жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,
28.07.2022 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська позивач ОСОБА_1 подав позов до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просить суд:
- -визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 ;
-стягнути з відповідачів судові витрати.
І. Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі ордера на житлове приміщення № 32 від 10 червня 1994 року, виданого виконавчим комітетом Самарської районної ради народних депутатів, ОСОБА_1 та трьом членам його сім'ї: дружині - ОСОБА_4 , донці - ОСОБА_2 , сину - ОСОБА_3 було надано право на зайняття квартири АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 у 2000 році зібрала свої речі та переїхала мешкати до чоловіка, де разом з ним мешкає і по теперішній час. ОСОБА_3 з 2013 року мешкає окремо, створив сім'ю. Де на сьогоднішній день проживають відповідачі позивачу не відомо.
Відповідачі не проживають в даній квартирі, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей в квартирі не мають. Факт реєстрації відповідачів порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, жодних перешкод на протязі всього часу не проживання відповідачів позивачем не чинилося, вони у добровільному порядку залишили житло. З вищезазначених підстав позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідачі створюють перешкоди у здійсненні права користування і розпорядженням їх майном (а.с. 1-4).
Позивач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, просили задовольнити
Від відповідачів відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову на адресу суду не надходило, відповідачі про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки поштою, Суд повідомляв відповідачів про судове засідання також шляхом надання оголошення на сайті «Судова влада України» (а.с. 25-26).
Представник третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, повідомлений належним чином, до суду не з'явився з невідомих причин.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що відповідачі-це діти позивача, більше 10 років вона їх вже не бачила. Їй відомо, що вони проживають у Росії.
.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
09 вересня 2022 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28 вересня 2022 року (а.с. 18).
Під час розгляду справи судом заслухано пояснення позивача, представника позивача, допитано свідка, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
20 жовтня 2022 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних відносин.
На підставі ордера на житлове приміщення № 32 від 10 червня 1994 року, виданого виконавчим комітетом Самарської районної ради народних депутатів, ОСОБА_1 та трьом членам його сім'ї: дружині - ОСОБА_4 , донці - ОСОБА_2 , сину - ОСОБА_3 було надано право на зайняття квартири АДРЕСА_2 (а.с.9).
З довідки № 1258 від 24 червня 2022 року про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 - наймач (зареєстрований з 23.09.1994 року), ОСОБА_2 - донька (зареєстрована з 23.09.1994 року) та ОСОБА_3 - син (зареєстрований з 23.09.1994 року) (а.с. 10).
З акту про непроживання особи за місцем реєстрації від 27.01.2022 року, складеного у присутності сусідів, вбачається, що ОСОБА_3 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з листопада 2013 року і по теперішній час; ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з січня 2000 року і по теперішній час (а.с. 11).
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу Української PCP, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до ст. 71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Статтею 72 ЖК УРСР передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У постанові ВС КЦС від 16 червня 2021 року в справі № 289/2299/18 (провадження № 61-17608св20) зазначено, що системне тлумачення статей 71, 72 ЖК дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, яка втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
У постановах ВС КЦС від 24 жовтня 2018 року в справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-3764св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 569/12832/16-ц (провадження № 61-8622св19) звернуто увагу на те, що вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації проживання в Україні здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Виходячи з того, що Закон України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
При визнанні судом осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, юридичним наслідком є зняття таких осіб з реєстраційного обліку за адресою зазначеного житла.
Таким чином, під час ухвалення рішення про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, не існує необхідності ще й вирішувати вимогу про зняття з реєстрації.
Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 465/2559/14-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 2/0808/1282/2012, колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 947/14605/20.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 2000 та 2013 років відповідно і не сплачують за комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню житлового приміщення, що підтверджується показами свідка, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Також, відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 142 ЦПК України, у разі, зокрема, задоволення позову - судовий збір покладається на відповідача, отже з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992, 40 грн., по 496,20 грн. з кожного.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користуванні жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок, по 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 листопада 2022 року.
Суддя А.О. Сухоруков