Справа № 183/1750/21
№ 2/183/827/22
31 жовтня 2022 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судового засідання Краснянської Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, у якому просить: визначити місце постійного проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із його матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 24 листопада 2007 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з відповідачем у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом № 614, після укладення шлюбу, позивачці було присвоєно прізвище - ОСОБА_5 .
В зареєстрованому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_3 .
На підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 183/5521/19 від 24.02.2020 року, шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.
Причиною припинення шлюбних відносин було систематичне застосування з боку ОСОБА_2 до позивачки психологічного та фізичного насильства в сім'ї , в тому числі приниження її, як матері та жінки на очах малолітнього сина.
Відповідач часто зловживав алкогольними напоями на фоні чого у нього підвищувалася агресія до дружини та сина, він дозволяв собі вживати нецензурну лайку в сторону позивачки, під час сварок ламав та крушив меблі, вибивав двері, внаслідок чого билося скло, що було дуже небезпечно для здоров'я дитини.
За судовим наказом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 183/5520/19 від 15.10.2019 року, з ОСОБА_2 на користь позивачки стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі ј частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 06 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Після припинення шлюбних відносин сторони домовились, що малолітній син фактично буде проживати разом із матір'ю, за адресою: АДРЕСА_2 , але щоб син залишався зареєстрований за місцем реєстрації відповідача.
Позивачка не заперечувала проти спілкування сина з батьком, але категорично проти постійного порушення відповідачем навчального процесу дитини.
Після скасування певних карантинних обмежень, та виходу дітей в школу з вересня 2020 року відповідач знов почав самовільно відбирати дитину, не зважаючи на навчальний процес та графік дитини.
В результаті неправомірних дій відповідача, ОСОБА_1 звернулась з відповідними заявами до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, як органу опіки та піклування для вирішення питання щодо порядку участі відповідача у вихованні дитини та визначення місця проживання сина.
Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 720/0/6-20 від 16.12.2020 року було визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю дитини.
Також рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 721/0/6-20 від 16.12.2020 року було визначено способи участі відповідача у вихованні дитини наступним чином:
- особисте спілкування з дитиною кожну суботу з 09:00 до 19:00 години;
- зустрічі проводити без присутності матері із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання дитини, її інтересів та потреб;
- під час перебування дитини у батька, зобов'язати його інформувати про місцезнаходження, стан здоров'я та заняття дитини, у разі потреби забезпечити можливість спілкування матері з дитиною;
- спільний відпочинок протягом двох тижнів у літній період з метою оздоровлення дитини;
- спільний відпочинок з дитиною протягом трьох днів у період осінніх, зимових та весняних канікул.
Проте відповідач нехтує вказаним рішенням та не виконує його, всупереч інтересів малолітнього сина, через що між сторонами виникають непорозуміння та спори з цього приводу, та в наслідок чого позивачка змушена була звернутись до суду з вказаною позовною заявою.
ОСОБА_1 , працює секретарем у ТОВ ІП «Самарь», за місцем роботи та місцем проживання характеризується позитивно, отримує матеріальну підтримку від своїх батьків, має постійний самостійний дохід та гідні умови життя, виконує всі покладені на неї обов'язки, як мати, та інтереси своєї дитини не порушує.
З дня народження сина постійно піклується про його психологічний та фізичний розвито, приділяє йому весь свій вільний час, займається вихованням та розвитком здібностей дитини. Крім того, син має тісний зв'язок з батькам позивачки - дідусем ОСОБА_6 та бабусею ОСОБА_7 . Дитина під час проживання з нею має стійке, спокійне середовище, почуває себе впевнено, з задоволенням відвідує школу та повністю сприймає навчальний матеріал. Після перебування дитини у відповідача, дитина кожного разу проходить період адаптації 1-3 дні, веде себе роздратовано.
Позивачка вважає, що вона, як матір, належним чином піклується про свого сина, зможе забезпечити якнайкраще виховання та умови для проживання дитини, забезпечити стабільні і гармонійні умови для життя в родині. Крім того, дитина в такому віці потребує, перш за все, материнської підтримки та турботи: регулярне та своєчасне харчування, дотримання правил гігієни, режиму дня, профілактики лікування та доступ до навчання - що не може повною мірою забезпечити відповідач. Крім того, позивачка впевнена, що немає ніяких виключних обставин, які б унеможливлювали визначення місця проживання сина разом з нею.
Ухвалою суду від 07 квітня 2021 року відкрите загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с. 39).
Ухвалою суду від 31 січня 2022 року закінчене підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (а.с 81).
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання повторно не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, ніяких заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності суду не надходило.
Позивачка звернулась до суду з заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник третьої особи - Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, як органу опіки та піклування в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, ніяких заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності суду не надходило.
Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 9).
24 листопада 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, відповідний актовий запис № 614. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_5 (а.с. 10-11).
В зареєстрованому шлюбі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_3 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області було видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , відповідний актовий запис № 797 (а.с. 12-13).
На підставі рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 183/5521/19 від 24.02.2020 року, шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано (а.с. 14-16).
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.06.2020 року, Новомосковським ВДВС відкрите виконавче провадження з виконання судового наказу № 183/5520/19, виданого 15.10.2019 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі ј частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 06.09.2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18).
Суду надано довідку № 94751 від 30.11.2020 про неотримання аліментів, яка видана ОСОБА_1 в тому, що вона дійсно не отримувала аліменти від ОСОБА_2 у період з 06.09.2019 року по 31.08.2020 року включно (а.с. 19).
28.10.2020 року позивачка звернулась з заявою до міського голови Літвіщенка В.І., у якій просила прийняти рішення про визначення місця проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею (а.с. 20).
28.10.2020 року позивачка звернулась з заявою до міського голови Літвіщенка В.І., у якій просила прийняти рішення щодо встановлення порядку участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 його батькові ОСОБА_2 (а.с. 21).
Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 720/0/6-20 від 16.12.2020 року було визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю дитини (а.с. 23).
Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області № 721/0/6-20 від 16.12.2020 року було визначено способи участі відповідача у вихованні дитини наступним чином:
- особисте спілкування з дитиною кожну суботу з 09:00 до 19:00 години;
- зустрічі проводити без присутності матері із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання дитини, її інтересів та потреб;
- під час перебування дитини у батька, зобов'язати його інформувати про місцезнаходження, стан здоров'я та заняття дитини, у разі потреби забезпечити можливість спілкування матері з дитиною;
- спільний відпочинок протягом двох тижнів у літній період з метою оздоровлення дитини;
- спільний відпочинок з дитиною протягом трьох днів у період осінніх, зимових та весняних канікул (а.с. 24-25).
Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_1 від 23.11.2020 року до директора ЗЗСО №15, ОСОБА_8 , учень 2-Б класу, був відсутній на заняттях у школі з 17.11.2020 року по 26.11.2020 року, оскільки 16.11.2020 року батько дитини ( ОСОБА_2 ) забрав його після занять, та більше не повертав (а.с. 26).
02.12.2020 року позивачка звернулась до директора ЗЗСО №15 із заявою, у якій просила не віддавати її сина ОСОБА_8 , учень 2-Б класу його батькові ОСОБА_2 (а.с. 27).
Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_1 від 09.03.2021 року до директора ЗЗСО №15, ОСОБА_8 , учень 2-Б класу, був відсутній на заняттях у школі з 01.13.2021 року по 05.03.2021 року, оскільки 27.02.2021 року батько дитини ( ОСОБА_2 ) забрав його , та не повертав до 06.03.2021 року (а.с. 28).
Суду надано акт оцінки потреб сім'ї № 271 від 13.11.2020 року, відповідно якого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно оцінки стану та потреб дитини: ознаки СЖО у дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні, стан здоров'я - задовільний, вага та зріст відповідає віку, харчується добре. Ходить до школи, має достатній рівень знань, відвідує театральний гурток. Хлопчик дуже активний та радісний, любить та поважає рідних, має друзів у дворі та у школі (а.с. 50-54).
Відповідно довідці № 08 від 07.06.2021 року виданої правлінням ОСББ «Острівок» в тому, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 58).
Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 4893 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, 23.03.2021 року о 14:53 надійшла заява до РУ про те, що 23.03.2021 о 14:50 за адресою: АДРЕСА_4 , колишній чоловік ОСОБА_2 перешкоджає спілкуванню з спільною дитиною ОСОБА_1 (а.с. 59).
Суду надано свідоцтво про право власності на житло від 28.04.1993 року, відповідно якого квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної, спільної власності ОСОБА_6 та членам його сім'ї: дружині - ОСОБА_7 , дочці - ОСОБА_4 , синові - ОСОБА_9 . Загальна площа квартири 79,2 кв.м. (а.с. 61).
Згідно технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності громадянина ОСОБА_6 , квартира АДРЕСА_5 , складається з: 4 кімнат житловою площею 49,7 кв.м., у тому числі: 1-а кімната - 18,1 кв.м., 2-а кімната - 8,3 кв.м., 3-я кімната - 11,65 кв.м., 4-а кімната 11,65 кв.м; кухні площею 9,3 кв.м., ванної кімнати - 2,9 кв.м., вбиральні 1,3 кв. м. та коридору 11,9 кв.м. (а.с. 62-64).
Суду надано висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради про визнання місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого члени комісії дійшли висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір'ю (а.с. 73-76).
До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми права, а саме.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Наявність такого договору, укладеного між батьками, судом не встановлено.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з батьків, з ким буде проживати дитина, зокрема проживати де завгодно, унаслідок чого батько дитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні.
В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що батько малолітнього ОСОБА_3 обізнаний про фактичне місце проживання дитини разом з матір'ю, останнім не доведено наявність об'єктивних обставин у безпосередньому спілкуванні з сином, та не встановлено будь-яких маніпуляцій зі сторони матері, направлених на обмеження прав батька щодо безпосередньої участі у вихованні дитини.
При цьому слід звернути увагу на наступне.
Частиною першою статті 3 Конвенції Про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789-XII від 27 лютого 1991 року встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об'єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов'язань, існують позитивні зобов'язання, пов'язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов'язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Суду подано достатньо даних про те, що позивачка має можливість забезпечити розвиток дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, визначення місця проживання дитини з матір'ю не буде перешкодою для батька дитини у спілкуванні з ним.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення, визначення місця проживання дитини з матір'ю , у даній конкретній ситуації відповідає інтересам дитини, саме таке рішення найкраще збереже його зв'язки із сім'єю.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 за місцем її проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з моменту отримання ним копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сорока О.В.