Справа № 202/2466/22
Провадження № 2/202/1497/2022
31 жовтня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Кухтіна Г.О.
за участю секретаря Калантаєнко Д.В.
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Сторони мають спільну повнолітню дитину, на утримання якої відповідач, згідно судового рішення, має сплачувати аліменти на період її навчання. Судове рішення про стягнення аліментів відповідачем виконується не вчасно та не в повному обсязі. У зв'язку із чим, та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила суд стягнути на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 1 грудня 2018 року по 2 червня 2022 року. Усього сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів складає 156 324,50 грн., оскільки вона перевищує 100 відсотків від суми заборгованості за аліментами, то позивач просила стягнути з відповідача пеню у розмірі визначеної державним виконавцем у розмірі 17 524,50 грн.
Відповідач заперечував проти задоволення позову мотивуючи тим, що державним виконавцем надано довідки про заборгованість зі сплати аліментів з різними сумами, у зв'язку із чим позивачем невірно зроблено розрахунок пені. Крім того зазначив, що наразі борг зі сплати аліментів сплачено повністю, виконавче провадження закрито.
ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
У відповідності до копії виконавчого листа виданого 31 травня 2019 року у справі №202/7146/18, провадження №2/207/742/2019, з відповідача на користь позивача вирішено стягувати аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від доходу щомісяця, починаючи з 12 листопада 2018 року і до закінчення строку навчання 1 липня 2021 року, але не довше, як до досягнення нею двадцяти трьох років.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 липня 2022 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на дії державного виконавця - задоволено частково.
Зобов'язано Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) здійснити перерахунок заборгованості за виконавчим провадженням №59253759 станом на 01.07.2021 року. В іншій частині вимог скарги відмовлено.
В мотивувальній частині вказаної вище ухвали зазначено, що «як вбачається із наданих державним виконавцем довідок-розрахунків розрахунку заборгованості по аліментам за виконавчим документом №202/7146/18 від 31.05.2019 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) станом на 30.06.2021 року розмір заборгованості по аліментам складав 34776,85 грн. та державними виконавцем всупереч закону, рішення суду та виконавчого листа в якому зазначено кінцевий термін виконання до 01.07.2021 року продовжується з 01.07.2021 року нараховування аліментів після закінчення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та аліменти утримувалися із нарахованої зарплати, а не з її розміру після відрахування податків та зборів.
Виходячи із вищевикладеного та беручи до уваги наявність заборгованості станом на 01.07.2021 року зі сплати аліментів ОСОБА_1 та з урахуванням сплачених ним платежів суд прийшов до висновку про задоволення скарги в частині зобов'язання Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) здійснити перерахунок заборгованості за виконавчим провадженням №59253759 станом на 01.07.2021 року.
Вирішуючи спір у частині скарги про припинення виконавчих дій з 01.07.2021 року та закриття виконавчого провадження №59253759 суд виходить з наступного.
Оскільки судом задоволено вимогу щодо перерахунку заборгованості по аліментам та у зв'язку з виконанням судового рішення щодо здійснення перерахунку заборгованості, державним виконавцем буде сформовано нову довідку-розрахунок, у якій відображатиметься актуальна інформація щодо наявності (відсутності) заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.07.2021 року, погашення заборгованості та буде встановлено наявність чи відсутність заборгованості зі сплати аліментів, тому суд не вбачає підстав для про припинення виконавчих дій з 01.07.2021 року та закриття виконавчого провадження №59253759 у зв'язку з їх передчасністю».
У відповідності до довідок - розрахунків заборгованості, виконаних державним виконавцем, станом на 31 липня 2022 року, борг складав 14 181,40 грн., та вже станом на 30 вересня 2022 року - 0 грн.
ІІІ. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно вимог ч.1 ст. 196 СК України разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Правила нарахування пені за заборгованість по сплаті аліментів підтверджені Постановою Верховного Суду від 25.04.2018 року (справа № 572/1762/15-ц).
Так, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де: p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Проте, згідно ч.1 ст.196 СК України розмір пені, що підлягає стягненню з боржника, не може перевищувати 100 відсотків заборгованості аліментів.
В той же час, суд звертає увагу, що враховуючи надані державним виконавцем довідки про наявність заборгованості, заявлена позивачем уточнена вимога не відповідає ч.1 ст.196 СК України. Також судом встановлено, що між сторонами досі наявний спір щодо розміру відповідного боргу, де відповідач заперечує проти останнього розрахунку заборгованості у сумі 14 181,40 грн., а позивач вважає, що сума боргу складає 17 524,50 грн.
Враховуючи відповідні обставини, суд вважає, що за встановлених обставин суд не може задовольнити позовні вимоги.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 89 141, 263, 264, 265 ЦПК України,
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07 листопада 2022 року
Суддя Г.О. Кухтін