Справа № 201/8401/22
Провадження № 1-кп/201/860/2022
Іменем України
04 листопада 2022 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №12022041650001343 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самарканд Узбекистан, громадянина України, працюючого неофіційно, одруженого, маючого на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
захисник ОСОБА_5
потерпіла ОСОБА_6
1.Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене і визнане судом доведеним
01 жовтня 2022 року приблизно о 08 годині 00 хвилин гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи навпроти п'ятого під'їзду, на подвір'ї будинку АДРЕСА_3 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, стоячи обличчям до потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходячись в безпосередній близькості, бажаючи завадити останній пройти вперед, штовхнув ОСОБА_6 долонями обох рук в область плечей, застосовуючи масу свого тіла, внаслідок чого потерпіла втратила рівновагу та впала назад на землю, задньою поверхнею тіла, приземляючись на верхні кінцівки. Внаслідок падіння ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням уламків, масивного синця правої верхньої кінцівки; закритого внутрішньо-суглобового перелому лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад три тижні (більше, як 21 день).
Дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у необережному спричиненні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
2. Позиція обвинуваченого
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні злочину повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд його суворо не карати.
3.Позиція потерпілої
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила обставини, які викладені в обвинувальному акті, зазначила, що матеріальних претензій до нього не має і обвинувачений дійсно відшкодував витрати на лікування, просила покарання призначити на розсуд суду.
4. Докази, які були досліджені судом
Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого учасники не заперечували.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позиції немає. Сторонам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому, суд обмежився допитами потерпілої, обвинуваченого, дослідив документи, які характеризують особу обвинуваченого та документи, які підтверджують процесуальні витрати.
5.Висновок суду про винуватість обвинуваченого
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, повністю та об'єктивно доведена.
Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у необережному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, вірно.
6.Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд
Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудний у розумінні ст. 19 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, виходячи з положень ч. 4 ст. 12 КК України, віднесено законом до категорії нетяжкого злочину.
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, його соціальне та матеріальне становище, стан здоров'я, стать та вік, неперебування його на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси, обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, вчинення злочину вперше.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходячи з загальних засад призначення покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, конкретних обставин його вчинення, наслідків вчиненого, даних про особу обвинуваченого, наявності пом'якшуючої та обтяжуючої покарання обставин, думки потерпілої, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів є покарання у вигляді громадських робіт.
Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.
Підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
7.Вирішення питання щодо цивільного позову
У даному кримінальному провадженні потерпілим до обвинуваченого цивільного позову про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином, пред'явлено не було.
8.Вирішення питання про долю речових доказів
Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.
9.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому не обирався, клопотань про його застосування не надходило, враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і дані про його особу, суд не вбачає підстав для його застосування.
У кримінальному провадженні процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді 150 (ста п'ятдесяти) годин громадських робіт.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази відсутні.
Роз'яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
Суддя ОСОБА_1