Справа № 752/14659/22
Провадження №: 3/752/7824/22
27.10.2022 м. Київ
суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли
відГолосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві
пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП
відносноОСОБА_1 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання та місце реєстрації - АДРЕСА_1
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 24.09.2022 серії ВАВ № 493123, в якому зазначено, що 24.09.2022 близько 20:00 за адресою: АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: дав ляпаса по обличчю, словесно ображав, погрожував вигнати з будинку, принижував. Такі дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
До вказаного протоколу приєднано рапорт інспектора СПДН відділу поліції Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Резника М. від 24.09.2022, копію письмових пояснень ОСОБА_1 від 24.09.2022, копію письмових пояснень ОСОБА_2 від 24.09.2022, копію постанови Голосіївського районного суду місті Києві від 16.06.2022 (справа №752/6005/22), копію паспорта ОСОБА_1 .
Участь ОСОБА_1 в судовому засіданні була забезпечена засобами сучасної телекомунікації і під час розгляду надав свої усні пояснення, які доповнюють його письмові пояснення, що наявні в матеріалах справи, відповідно до яких не лише він, а і його дружина ОСОБА_2 перебувала у стані алкогольного сп'яніння, вчинила сварку, лаялася на нього, вживала нецензурні образливі вислови, кричала та погрожувала йому. Свої дій в адресу дружини вважає такими, що відповідали її поведінці та її ставленню до нього.
Розглядаючи зазначену справу суд (суддя) зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) ч. 1 ст. 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за повторне вчинення домашнього насильства особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Суб'єктом правопорушення є особа, якій виповнилося 16 років, і яка вчинила насильство до одного із членів своєї сім'ї.
Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (ст. 1).
Нормами цього ж Закону закріплено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У ході розгляду цієї справи судом (суддею) враховується, що домашнє насильство характеризується такими ознаками як умисність (з наміром досягнення бажаного результату), спричинення шкоди, порушення прав і свобод людини значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, а тому, у разі відсутності хоча б однієї із ознак, дії особи не можна розцінювати як насильство.
Під поняттям "конфлікт" від лат.conflictus - зіткнення, сутичка слід розуміти зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить.
Таким чином, з викладеного слідує, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
У зв'язку з цим до домашнього насильства недоречно відносити всі прояви непорозуміння між суб'єктами, якими охоплюється суб'єктний склад за ст. 173-2 КУпАП, що можуть супроводжуватися лайкою, образливими висловами на фоні особистого несприйняття побутової ситуації чи оцінки способу життя членів родини та ін. пов'язаних між собою осіб.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши пояснення учасників, вивчивши рапорти, суд (суддя) не вбачає події і складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в обставинах, які мали місце у дату, час і за адресою, вказаними у зазначеному вище протоколі тобто домашнього насильства у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", адже з матеріалів справи слідує, що обидва з подружжя ОСОБА_4 випивали та поводилися нетактовно, грубо, не цивільно одне до одного з огляду на перебування у стані сп'яніння. У цей же час пояснення обох учасників не містять підтверджень того, що саме чоловік ОСОБА_1 мав конкретний особливий умисел на певне ущемлення прав щодо дружини, хотів досягти певного результату за наслідками своїх дій, які були схожими на поводження його дружини щодо нього.
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який і є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
На переконання суду (судді) у протоколі про адміністративне правопорушення від 24.09.2022 та доданих до нього матеріалах недостатньо відомості, які б підтверджували склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осів діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП унормовано, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 23, ст. 173-2, 247, 268, 276, 277, 279, 280, 283-285 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Бушеленко