Справа № 752/28746/21
Провадження №: 1-кп/752/1201/22
03.11.2022 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисникаОСОБА_5
перекладача ОСОБА_6
у ході проведення відкритого судового засідання у кримінальному провадженні №1202100010001618 відносно ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Тбілісі, Республіки Грузії, без постійного місця проживання у м. Києві, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням до житла, що кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 331 КПК України судом винесено на обговорення сторін питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою з огляду на те, що наявний строк добігає свого завершення, тоді як судове засідання підлягає відкладенню з об'єктивних причин (через неможливість допиту свідка, який 03.11.2022 вчасно прибув до суду, проте через відсутність електропостачання до будівлі суду не зміг бути допитаний в судовому засіданні у призначений час).
Під час розгляду описаного процесуального питання прокурор проголосила правову позицію державного обвинувачення з цього приводу та висловилася за доцільність продовження тримання ОСОБА_4 під вартою ще на 60 діб, посилаючись на наявність ризиків переховування від суду та вчинення нових правопорушень, про що свідчать дані, які характеризують обвинуваченого, який є громадянином іноземної держави, зокрема, відсутність офіційного працевлаштування та постійного місця проживання у нього до затримання, відсутність соціальних зв'язків в Україні, відсутність підтвердженого легального джерела доходу, обґрунтоване звинувачення у вчиненні тяжкого злочину з корисливих мотивів.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора, клопотав про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який вид, апелював до того, що докази сторони обвинувачення долучені до матеріалів справи, яка знаходиться в суді, до того, що майже всі свідки допитані, крім одного, який є працівником правоохоронного органу і на якого ОСОБА_4 фізично не здатен вчинити тиск, посилався на те, що обвинувачений дотримуватиметься процесуальних обов'язків.
Обвинувачений також заперечив проти його подальшого утримання в умовах слідчого ізолятора, клопотав про зменшення розміру застави, вказував на те, що хоче проживати в Україні та вести законний і чесний спосіб життя, має коло друзів, які забезпечать його існування на волі. Стосовно відсутності документів на підтвердження можливості відбуття домашнього арешту в квартирі, яка орендована на його ім'я, пояснив, що власниця квартири є багатодітною матір'ю, яка через відключення електропостачання, часті сигнали повітряної тривоги не може прибути до суду, подати документи і дати свідчення щодо можливості його проживання у неї вдома.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).
Проаналізувавши позиції сторін, суд не вбачає підстав для обрання менш суворого запобіжного заходу з огляду на реальність ризиків, які оголосила прокурор і з якими погоджується суд щодо переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення понесення покарання, та можливого вчиненні інших кримінальних правопорушень, адже ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, він не має та не мав до затримання офіційного місця роботи або ж сталих, постійних неофіційних підробітків, сім'ї та/або сталого соціально позитивного кола спілкування в Україні, не довів жодним чином наявність кола друзів, які забезпечуватимуть його у разі звільнення з-під тримання під вартою. Також судом враховується, що особи, які обвинувачуються у тому, що у співучасті з ОСОБА_4 вчинити крадіжку, отримали обвинувальний акт за звинуваченням у цьому ж злочині, звільнилися з-під варти, внісши заставу, проте жодного разу не прибули до Голосіївського районного суду міста Києва, де з лютого місця не проведено підготовче судове засідання через їх неявку.
Наведені мотивування спростовують будь-які підстави для задоволення клопотання обвинуваченого про зменшення розміру застави.
При цьому, суд враховує, що з 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у державі запроваджено воєнний стан, тривають бойові дії, працівники правоохоронних структур несуть посилену службу та залучені до заходів із забезпечення обороноздатності держави, що дає підстави вести мову про відсутність гарантій належного контролю за дотриманням обвинуваченим умов відбуття іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у разі задоволення відповідного клопотання захисту.
У своїй усталеній практиці Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей і тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Зазначена інституція зазначає, що суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою (п. 219 рішення у справі “Нечипорук і Йонкало проти України”).
Також суд вважає, що продовження запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується. Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи, та не зможе запобігти встановленим ризикам на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
За наведених обставин продовження на 60 діб існуючого запобіжного заходу є обґрунтованою процесуальною дією, оскільки суду не було доведено обставин зменшення ризиків за ст. 177 КПК України та можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст. 177, 331, 372, 395 КПКУкраїни, суд
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб до 01.01.2023 включно.
Відлік строку запобіжного заходу рахувати з 03.11.2022.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу та про зменшення розміру застави відмовити.
Зобов'язати сторону обвинувачення забезпечити переклад для обвинуваченого тексту ухвали суду на рідну для нього мову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1