25 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/11709/21 пров. № А/857/12425/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Карп'як О.О.,
час ухвалення рішення: 13:57:58,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення: 18.07.2022,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області) про:
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 2255 від 07.06.2021 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ЛРУП ГУНП у Львівській області» в частині застосування до заступника начальника відділу кримінальної поліції ЛРУП ГУНП у Львівській області, підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області № 200 о/с від 11.06.2021 «Про особовий склад» в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу кримінальної поліції ЛРУП ГУНП у Львівській області;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу кримінальної поліції ЛРУП ГУНП у Львівській області;
- стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ЛРУП ГУНП у Львівській області» №2255 від 07.06.2021 в частині пункту 1 щодо застосування до заступника начальника ВКП ЛРУП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 200о/с від 11.06.2021 «Про особовий склад» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції та на посаді заступника начальника відділу кримінальної поліції Львівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 12.06.2021. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, 79007, м. Львів, пл. Г.Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12.06.2021 по 05.07.2022 в сумі 147424,80 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 15576,96 грн допущено до негайного виконання.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, ГУ НП у Львівській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що таке прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивача було звільнено зі служби в поліції не в зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього, а в зв'язку з вчиненням дисциплінарного проступку - грубого порушення службової дисципліни та вчинення дій, які дискредитують звання працівника Національної поліції України. Зокрема, в ході проведеного службового розслідування проведено моніторинг ЄДРСР та отримано витяги з ухвал Личаківського районного суду м. Львова від 22.05.2021 та 24.05.2021 про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно яких останні підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України - незаконному придбані, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.
Зазначає, що членами дисциплінарної комісії в межах службового розслідування не досліджувалося питання наявності або відсутності вини в діях позивача, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Звертає увагу, що склад дисциплінарного проступку у діях позивача був встановлений службовим розслідуванням на підставі доказів та пояснень допитуваних службових осіб та аналізувався під кутом зору Правил етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179.
Вважає, що незавершеність кримінального розслідування та відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 не є підставою відсутності у діях позивача порушення службової дисципліни, з огляду на те, що закриття кримінального провадження або виправдання позивача за наслідком розгляду кримінального провадження може свідчити лише про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого нормами Кримінального кодексу України та ніяк не спростовує факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, встановленого висновком службового розслідування.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її з підстав, що у ній наведені.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника відділу кримінальної поліції Львівського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області.
13.08.2020 розпочате кримінальне провадження слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Львові №62020140000000922, в тому числі і відносно ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1-3 ст. 307, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28,. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 372 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.05.2021 в рамках вищезазначеного кримінального провадження 20.05.2022 проведено обшуки в службових приміщеннях ЛРУП ГУ НП у Львівській області, зокрема, за місцем службової діяльності ОСОБА_1 .
20.05.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України та ч.2 ст.28, ч.2 ст.372 КК України.
22.05.2021 до позивача відповідно до ухвали Личаківського районного суду м. Львова № 463/5782/21 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб, строк якого рахується з 20.05.2021.
Наказом ГУ НП у Львівській області «Про призначення службового розслідування, створення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» від 20.05.2021 № 2001 у зв'язку з надходженням інформації про затримання працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Львові за оперативного супроводу ЛУ ДВБ, у межах кримінального провадження № 62020140000000922, розпочатого 13.08.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28,ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 372 КК України, відносно заступника начальника ВКП ЛРУП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1 та старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП ЛРУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2 призначено службове розслідування у формі письмового провадження та відсторонено вказаних вище осіб від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок службового розслідування від 03.06.2021, в якому, серед іншого, запропоновано застосувати до позивача дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції - за грубе порушення службової дисципліни, зокрема ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 5 розділу І, абз. 1, 5 п.1 розділу ІІ та п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейського, ч. 1, п. п. 1-3, 6 ч. 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, скоєння вчинку, що підриває та дискредитує авторитет поліції, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Наказом ГУ НП у Львівській області «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ЛРУП ГУНП у Львівській області» від 07.06.2021 № 2255, серед іншого, за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог основних обов'язків поліцейського, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 5 розділу І, абз. 1, 5 п. 1 розділу ІІ та п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, та ч. 1, п.п. 1, 2, 3, 6 ч.3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, за скоєння вчинку, що підриває та дискримінує авторитет поліції, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
Наказом № 200 о/с від 11.06.2021, зокрема, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 11.06.2021.
Вважаючи такі накази протиправними позивач оскаржив їх до суду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Закон № 2337-VIII) та Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179 (далі - Правила № 1179).
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Положеннями частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
На поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 № 2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Відповідно до ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Частиною 1 статті 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (частина п'ятнадцята статті 15 Дисциплінарного статуту).
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
Крім того, порядок проведення службових розслідувань регулюється Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893).
Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У пунктах 1, 4 розділу 5 Порядку № 893 вказано, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 1 розділу 7 Порядку № 893).
Підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу II Правил № 1179 передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Як встановлено судом, підставою для проведення службового розслідування слугувало надходження інформації про затримання працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Львові за оперативного супроводу ЛУ ДВБ, у межах кримінального провадження № 62020140000000922, розпочатого 13.08.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 372, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 372 КК України, заступника начальника ВКП ЛРУП ГУНП у Львівській області підполковника поліції Фока Ю.Р. та старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП ЛРУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2 .
Так, у висновку службового розслідування від 03.06.2021 встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 , ігноруючи вимоги ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», у частині обов'язку неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також вимоги п. 5 розділу І, абз. 1, 5 п. 1 розділу II та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського щодо обов'язку поліцейського за будь-яких обставин, як у робочий, так і в неробочий час, дотримуватись основоположних принципів, які закріплені у вищевказаних законодавчих актах України, зокрема: верховенства права, законності, відкритості та прозорості, справедливості та рівності; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліції», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, керуючись хибним почуттям власної безкарності, вступив із громадянами у неслужбові стосунки, при цьому збував їм наркотичні засоби та психотропні речовини, крім цього ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою із невстановленою особою сприяв в притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності іншою уповноваженою на те законом особою, поєднаним із штучним створенням доказів обвинувачення, чим вчинив дисциплінарний проступок, що дискредитує та підриває авторитет поліції. Зазначені факти не лише суперечать сутності й призначенню правоохоронних інституцій, зокрема поліції, в підрозділах якої проходить службу ОСОБА_1 , і який згідно своїх обов'язків зобов'язаний вчиняти дії щодо підтримання правопорядку, а й розхитують підвалини державності, викривляють уявлення населення про інтереси та ідеали громадянського суспільства на шляху до інтеграції нашої держави в європейську спільноту. Окрім цього, ОСОБА_1 будучи керівником не те, що не забезпечив дотримання вимог щодо зміцнення службової дисципліни підлеглими, а сам особисто схилився до системного її невиконання, що в подальшому вплинуло на вчинення ним надзвичайної події, кваліфікованої, як кримінальне правопорушення. Внаслідок таких дій ОСОБА_1 подав вкрай негативний «приклад» підлеглим працівникам.
Положення ст.ст. 6, 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
Із змісту Присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, слідує, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції та їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції.
Провина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку в розглядуваному випадку проявляється у прямому умислі, тобто, останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним своїх дій; таке порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
Таким чином, оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Отже, дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження № 62020140000000922.
Позивач помилково вважає, що саме порушення проти нього кримінального провадження було підставою для дисциплінарної відповідальності.
Так, спірні накази відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності обґрунтовані наявністю у його діях ознак дисциплінарного проступку. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі КК України. Натомість, предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.
За фактом одного і того самого діяння працівника поліції може бути притягнуто як до кримінальної, так і до дисциплінарної відповідальності, що є різними/самостійними видами юридичної відповідальності. У першому випадку визнати особу винною може тільки суд.
Водночас, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 хоч і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.
В контексті обставин цієї справи вирішення питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є компетенцією відповідача і кваліфікація скоєного як дисциплінарного проступку не може вважатися доведенням вини особи (визнання винним) у вчиненні кримінального правопорушення, підозру у вчиненні якого (яких) йому вручили.
Звільнення позивача зі служби в поліції відбулось саме у зв'язку з порушенням позивачем службової дисципліни, що підтверджено результатами службового розслідування. При цьому, проведення такого розслідування та встановлення обставин законодавцем віднесено до компетенції відповідача.
Відтак, доводи позивача про відсутність обвинувального вироку в кримінальній справі не можуть братись колегією суддів до уваги.
Таким чином, підставою для звільнення позивача стала реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 06.02.2020р. у справі № 300/1406/19, від 24.03.2020р. у справі № 804/177/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Таким чином, за вчинення дисциплінарного проступку позивача правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом, та на підставі Закону України «Про Національну поліцію» звільнено з органів поліції у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Застосоване дисциплінарне стягнення відповідає тяжкості проступку та обставинам, за яких його скоєно. При цьому керівником при обранні виду дисциплінарного стягнення було враховано всі критерії, передбачені Дисциплінарним статутом, зокрема, попередня поведінка особи, ухилення від участі в розслідуванні, через що відповідачем було обрано крайній захід дисциплінарного впливу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Закону України «Про Національну поліцію», а отже, своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, за що передбачена дисциплінарна відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками ЛРУП ГУНП у Львівській області» №2255 від 07.06.2021 в частині пункту 1 щодо застосування до заступника начальника ВКП ЛРУП ГУНП у Львівській області підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 200о/с від 11.06.2021 «Про особовий склад» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі № 380/11709/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 04.11.2022.