31 жовтня 2022 року
справа №380/23132/21
провадження № П/380/23370/21
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Житомирської області державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Житомирської області державної адміністрації (місцезнаходження: 10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 3/14, код ЄДРПОУ 03192833) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Житомирської області щодо відмови у надані ОСОБА_1 розрахунку з розрахунковою сумою для викупу автомобіля марки GEELY, модель - MR7151A, 2012 року випуску, бежевого кольору, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , та дозволу на перереєстрацію автомобіля зі сплатою залишкової вартості;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Житомирської області надати ОСОБА_1 дозвіл на сплату залишкової вартості автомобіля марки GEELY, модель - MR7151A, 2012 року випуску, бежевого кольору, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 ;
- зобов'язати надати дозвіл (письмове розпорядження) на перереєстрацію автомобіля марки GEELY, модель - MR7151A, 2012 року випуску, бежевого кольору, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 на ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що її мати ОСОБА_2 була особою з інвалідністю 1 групи з дитинства, яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , та була забезпечена автомобілем марки GEELY, модель - MR7151A, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 через органи соціального захисту населення на пільгових умовах. Вказує, що її мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка проживала разом із своєю матір'ю за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №1916.
Зазначає, що 12.01.2021 звернулась до директора Департаменту соціальної та сімейної політики з заявою про надання дозволу на викуп автомобіля марки GEELY, модель - MR7151A, 2012 року випуску, та проханням визначити вартість доплати за авто, яким була забезпечена її матір - ОСОБА_2 , 1962 р.н. через органи соціального захисту населення на пільгових умовах. Проте, станом на 12.08.2021 на адресу позивачки жодної відповіді від Департаменту соціальної та сімейної політики не надходило. 10.09.2021 позивачка подала повторно заяву про надання дозволу на викуп автомобіля марки GEELY, модель - MR7151 А, 2012 року випуску та з проханням обрахувати вартість доплати за автомобіль марки GEELY, модель - MR7151A, 2012 року випуску. Станом на 27.10.2021 на адресу позивачки жодної відповіді від Департаменту соціальної та сімейної політики не надійшло. 27.10.2021 позивачкою подано скаргу на адресу Міністерства соціальної політики України з проханням провести службове розслідування стосовно працівників Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації щодо не надання відповіді на звернення громадянина, після чого - зобов'язати Департамент праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації надати дозвіл на викуп автомобіля марки GEELY MR7151A, 2012 року випуску та обрахувати вартість доплати за автомобіль марки GEELY MR7151A, 2012 року випуску.
Листом від 26.10.2022 Департамент соціального захисту населення Житомирської ОДА надав відповідь про відмову у задоволенні клопотання у зв'язку з тим, що відсутній факт її реєстрації за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час її смерті.
Позивачка вважає дану відмову щодо переоформлення автомобіля протиправною та такою, що порушує її законні права та інтереси, а тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 08.12.2021 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 28.12.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що 12.01.2021 позивачка звернулась із заявою до відповідача про надання дозволу на викуп вказаного вище автомобіля та з проханням обрахувати вартість доплати за автомобіль, яким була забезпечена її матір. Листами від 28.01.2021 № 490/02, від 26.10.2021 № 4951/02, та від 01.12.2021 № 02-К-4765 відповідач відмовив позивачці в переоформленні автомобіля, мотивуючи тим, що відповідно до п. 16 Порядку № 999, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999 (зі змінами), після смерті особи з інвалідністю автомобіль, яким він був забезпечений органами соціального захисту залишається іншому члену сім'ї померлої особи з інвалідністю, який проживав та був зареєстрований на час смерті особи з інвалідністю за місцем його проживання і реєстрації, та у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю. Оскільки в документах, які надійшли до відповідача зазначено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , позивачці було відмовлено.
Відповідач також додаткового звертає увагу, що на адресу відповідача надійшла позовна заява, в додатках якої відображено копію довідки про фактичне місце проживання позивачки на день смерті ОСОБА_2 № 1916 від 09.09.2021. Проте, вказана довідка не була долучена до позовної заяви. Довідка про фактичне місце проживання позивачки на день смерті ОСОБА_2 № 1916 від 09.09.2021 на адресу відповідача не надійшла. Таким чином, відповідач вважає що ОСОБА_1 було правомірно відмовлено.
Ухвалою від 07.02.2022 суддя призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від представника позивачки 23.02.2022 надійшла відповідь на відзив (вх. №2887ел).
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Від представника позивачки до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги просив задовольнити повністю.
Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами п.10 ч.1 ст.4 та ч.9 ст.205 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Ухвалою від 31.10.2022 суддя відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до рішення колегії Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації від 17.12.2012 № 40, наказу від 17.12.2012 №146 та Акта приймання-передачі транспортного засобу від 26.12.2012 ТОВ № 003316 ОСОБА_2 , як особа з інвалідністю 1 групи з дитинства, отримала безкоштовно автомобіль марки Geely (СК.-2) MR7151 А, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 23.05.2002 серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.12.2020 серії НОМЕР_5 .
Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_6 , виданого Ружинським РВ УМВС України у Житомирській області 01.12.2008, позивачка з 26.06.2014 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .
Позивачка 12.01.2021 звернулась до Департаменту соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на викуп автомобіля марки Geely (СК.-2) MR7151 А, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 та з проханням розрахувати вартість доплати за автомобіль, яким була забезпечена її матір.
Листом від 28.01.2021 № 490/02 відповідач відмовив позивачці в переоформленні автомобіля, мотивуючи тим, що відповідно до п. 16 Порядку № 999, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999 (зі змінами), після смерті особи з інвалідністю автомобіль, яким він був забезпечений органами соціального захисту залишається іншому члену сім'і померлої особи з інвалідністю, який проживав та був зареєстрований на час смерті особи з інвалідністю за місцем його проживання і реєстрації, та у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю. Оскільки в документах, які надійшли до відповідача зазначено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час смерті зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_2 , а позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , їй було відмовлено.
На повторне звернення позивачки від 10.09.2021 до відповідача, Департамент соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації листом від 26.10.2021 №4951/02 відмовив позивачці з аналогічних підстав.
Вважаючи свої права порушеними позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 22 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безоплатне забезпечення автомобілем (за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем) на термін експлуатації до десяти років (з наступною заміною на новий), виплата компенсації на бензин (пальне), ремонт, технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інваліди війни з числа осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем, безоплатно забезпечуються автомобілем першочергово із числа позачерговиків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.
Відповідно до частини 9 статті 26 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 2 статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм забезпечення легковими автомобілями інвалідів врегульовано Порядком забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999 (далі - Порядок №999).
Відповідно до пункту 3 Порядку №999 до членів сім'ї особи з інвалідністю належать громадяни України, які проживають разом з нею, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки або піклування над неповнолітніми дітьми, а також на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, та місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.
Пунктом 16 Порядку №999 передбачено, що автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років (крім випадку, зазначеного в абзаці другому цього пункту), після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який:
- мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті;
- був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації;
- не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Розрахункова вартість автомобіля визначається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення або управлінням виконавчої дирекції Фонду з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний календарний місяць, або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний календарний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний календарний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.
Аналізуючи вищевикладені норми законодавства суд приходить до висновку, що автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається члену сім'ї померлого інваліда за сукупності двох обставин: реєстрації місця проживання такого члена сім'ї за місцем реєстрації інваліда на момент його смерті; сплати членом сім'ї інваліда вартості автомобіля протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах казначейства.
Суд встановив, що ОСОБА_2 , як особа з інвалідністю І групи з дитинства, на підставі Постанови КМУ №999 отримала у 2012 році автомобіль марки Geely (CK-2) MR1751F, 2012 року випуску.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.12.2020 серії НОМЕР_5 .
Місцем реєстрації ОСОБА_2 було АДРЕСА_2 . Водночас, позивачка з 26.06.2014 по даний час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суд наголошує, що законодавство пов'язує право члена сім'ї померлого інваліда на залишення за собою автомобіля за умови наявності факту реєстрації його місця проживання за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час її смерті. Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року по справі № 822/1265/17.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на викуп автомобіля.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачкою судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Житомирської області державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан