"04" листопада 2022 р. Справа № 916/4020/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
при секретарі судового засідання: Ігнатишеній А.О.,
за участю представників:
від позивача: Польщіна Т.Л. на правах самопредставництва;
від відповідача: не з'явився.
розглянувши справу №916/4020/21 за позовом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65114, м. Одеса, Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги 22; електронна пошта: SW@dei.gov.ua) до Державного підприємства «Кодимське лісове господарство» (66000, Одеська область, м. Кодима, вул. Садова, 3; електронна пошта: gl_les-kodyma@ukr.net) про стягнення 770726,07 грн,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, процесуальні дії суду, вирішені клопотання сторін:
Позивач позовні вимоги підтримує, з врахуванням пояснень від 06.01.2022 за вх.№306/22, в їх обґрунтування зазначає, що Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) під час опрацювання ревізій лісових обходів та актів оглядів місць вчинення правопорушень лісового законодавства встановлено факт не виконання Державним підприємством «Кодимське лісове господарство» у якості постійного лісокористувача покладених зобов'язань по здійсненню охорони лісів від незаконних рубок. Також позивач зазначає, що 19.03.2020 державною лісовою охороною ДП «Кодимське лісове господарство», спільно з працівниками Котовської місцевої прокуратури, Кодимського ВП було проведено повторний огляд місця вчинення правопорушення, а саме незаконних рубок дерев у кв. 23, вид. 3 та 4 Слобідського лісництва ДП «Кодимське лісове господарство». Під час огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства виявлено незаконну порубку 53 дерев породи «дуб», 14 дерев породи «клен», 1 дерево породи «ясен», 1 дерева породи «клен сухий», 3 дерева породи «липа». За розрахунком позивача загальний розмір шкоди заподіяної лісовому господарству внаслідок незаконної порубки дерев до ступеня припинення росту у кв. 23, вид. З та 4 Слобідського лісництва ДП «Кодимське лісове господарство" становить 770 726,07 грн, який розрахований згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23 липня 2008 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Відповідач у судові засідання не з'являвся, правом на подання відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвалою суду від 29.12.2021 відкрито провадження у справі №916/4020/21, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 26.01.2022 об 11год.45хв.
26.01.2022 судове засідання по справі не відбулось з підстав перебування судді Малярчук І.А. на лікарняному з 25.01.2022 по 07.02.2022, 08.02.2022 у відпустці.
Ухвалою суду від 09.02.2022 призначено підготовче засідання суду на 23.02.2022 о 12год.30хв.
У судовому засіданні 23.02.2022 оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 23.03.2022 об 11:30.
Ухвалою суду від 23.02.2022 задоволено клопотання Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) від 06.01.2022 за вх.№310/22 про витребування доказів, зобов'язано ДП «Кодимське лісове господарство» надати до суду належним чином засвідчені копії: Статуту ДП «Кодимське лісове господарство» станом на 2020 рік, планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Кодимське лісове господарство».
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
Із листа ДП «Кодимське лісове господарство» №79 від 24.03.2020 вбачається, що 19.03.2020 прокурором Котовської місцевої прокуратури разом із співробітниками Кодимського ВП та лісовою охороною ДП «Кодимське лісове господарство» за участю заявника Макогонюка Б.Л. було повторно оглянуто місця вчинення правопорушень та встановлено незаконні рубки дерев виявлених 11 березня 2020 року у кв. 17 вид.1 та кв. 23 вид.3, 4 обх. 3 Слобідського лісництва. Під час огляду було додатково виявлено частину пнів від незаконних рубок, які не були враховані під час огляду 11 березня 2020 року, а саме кількість незаконно зрубаних дерев у кв.17 вид.1 обх.3 Слобідського лісництва становить 19 дерев дуба та по одному дереву липи та черешні, всього 21 дерево; кількість незаконно зрубаних дерев у кв.23 вид.3, 4 обх. 3 Слобідського лісництва становить 72 дерева, з них - 53 дерева дуба, 15 дерев клена, 1 дерево ясена та 3 дерева липи, також додатково виявлено випадок незаконної рубки 24 дерев дуба у кв.17 вид. 13, 14 цього ж обходу. У листі також зазначено, що встановити осіб, які вчинили це порушення, за допомогою вжитих заходів лісовою охороною підприємства, не вдалося.
На підтвердження викладеного до справи подано акт від 19.03.2020 огляду місця вчинення лісопорушення №2 (уточнений), розрахунок шкоди, польову переліскову відомість пнів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, суд дійшов наступних висновків.
Правовідносини сторін у дійсному спорі регулюються наступними положеннями чинного законодавства.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.
З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
У статті 66 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними грунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно ст. 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. ч. 1, 2 ст. 17 ЛК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Основними завданнями державної лісової охорони, в силу ст. 90 ЛК України, є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства та забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Шкода, заподіяна довкіллю у зв'язку з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" (ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 ЛК України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відповідно до Положення «Про державну лісову охорону», затвердженого Постановою КМУ №976 від 16.09.2009, керівник, головний лісничий, інженери відділу (сектору) всіх категорій, лісничий, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагенствами, входять до складу державної лісової охорони. Держлісоохорона має статус правоохоронного органу
Основними завданнями держлісоохорони відповідно до Положення про державну лісову охорону є: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; організація та координація заходів з охорони державного мисливського фонду.
Відповідно до Положення про державну лісову охорону держлісоохорона має право визначати за затвердженими таксами і методиками розмір збитків, завданих лісовому або мисливському господарству, та шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання.
Відповідно Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230 Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Згідно з розділом II Положення, Інспекція пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (п. 9); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п. 10).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Доданими до позовної заяви документами підтверджується, що відповідач у справі є постійним лісокористувачем, в обов'язки якого входить забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Отже, відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.
Системний аналіз статей 19, 63, 64 ЛК України свідчить, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Вказане твердження підтверджується правовими позиціями, які викладенні в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду по справам № 927/1096/16, №909/1111/16, 920/1106/17, 914/1960/17, 909/976/17.
Відповідно до п. 6.1.2 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» N 02- 5/744 від 27.06.2001 у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.
Враховуючи те, що позовні вимоги заявлено до відповідача, який є постійним лісокористувачем, бездіяльність якого призвела до суттєвої майнової шкоди, завданої навколишньому природньому середовищу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд доходить до висновку, що позовна заява Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 11560,89грн покладаються на відповідача, внаслідок повного задоволення судом позовних вимог позивача.
Керуючись ст.129, ст.233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, суд
1. Задовольнити повністю позов Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65114, м. Одеса, Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, 22; електронна пошта: SW@dei.gov.ua) до Державного підприємства "Кодимське лісове господарство" (66000, Одеська область, м. Кодима, вул. Садова, 3; електронна пошта: gl_les-kodyma@ukr.net) про стягнення 770726,07 грн.
2. Стягнути з Державного підприємства "Кодимське лісове господарство" (66000, Одеська область, м. Кодима, вул. Садова, 3; електронна пошта: gl_les-kodyma@ukr.net; код ЄДРПОУ 30298096) 770726,07 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, 11560 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 89 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04 листопада 2022 р.
Суддя І.А. Малярчук