65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"04" листопада 2022 р. Справа № 916/2927/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
розглянувши заяву ADIDAS AG (Аді-Дасслер-Штрассе, 1, 91074, Херцогенаурах, Німеччина; ел. пошта представника: a.kravchuk@synergy.ua) до Фізичної особи - підприємця Махмудова Нурулла Таги Огли ( АДРЕСА_1 ; ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Брок» (62203, Харківська область, смт Золочів, вул. Каденюка, 20; ел. пошта: tmbrok3@ukr.net), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Одеська митниця (Державна митна служба України) (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія,21 А; ел. пошта: od.post@customs.gov.ua) про забезпечення позову,
02.11.2022 за вх.№4-56/22 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ADIDAS AG до ФОП Махмудова Нурулла Таги Огли, ТОВ «ТМ-Брок», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Одеська митниця про забезпечення позову, де просить суд: заборонити Одеській митниці (Код ЄДРПОУ: 44005631, адреса: 65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А) або будь-якому іншому митному органу здійснювати митне оформлення товару, який поданий до митного оформлення за митною декларацією № UA807200/2022/003021 від 07.10.2022 р. «Взуття спортивне на підошві з пластмаси (поліуретан) та верхом з натуральної шкіри 5330 пар торговельна марка: "Olympia". Виробник: Golsar Shoe Manufacturing Company (Olympia) Країна виробник: IR», імпортером якого є ФОП Махмудов Нурулла Таги Огли (пасп. ММ621210 Червонозаводським РВ УМВСУ в ХО від 19.09.2000р., адреса: 61001, м. Харків, пров. Аптекарський 25, Україна), а декларантом - ТОВ «ТМ- БРОК» (62203, Харківська обл., смт Золочів, вул. Каденюка, будинок 20, ел. пошта: tmbrok3@.ukr.net), який знаходиться на митному оформленні у Одеської митниці (Код ЄДРПОУ: 44005631, адреса: 65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А), до набрання рішенням законної сили по суті спору.
Так, в обґрунтування заявленого ADIDAS AG послалось на те, що є власником прав інтелектуальної власності, зокрема, на торговельну марку за міжнародною реєстрацією № 730835 від 17.03.2000 з правовою охороною на території України. Торговельна марка зареєстрована та охороняється відповідно до вимог міжнародного і національного законодавства України для товарів 25 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, а саме для: «Footwear, including sport shoes and casual shoes» (переклад на українську мову: взуття, в тому числі спортивне взуття і повсякденне взуття»), отже, заявник є єдиною офіційною особою в Україні, що має виключне право дозволяти та забороняти використання Торговельної марки.
Також заявник вказує, що, з метою захисту прав інтелектуальної власності за допомогою митних процедур, Торговельна марка за міжнародною реєстрацією № 730835 від 17.03.2000 внесена до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності за номером 615. Повідомленням №2022/032/П01 від 17.10.2022 Одеська митниця поінформувала заявника про призупинення за власною ініціативою митного оформлення, заявленого в зоні діяльності митниці за митною декларацією №UA807200/2022/003021 від 07.10.2022 товару «Взуття спортивне на підошві з пластмаси (поліуретан) та верхом з натуральної шкіри 5330 пар торговельна марка: "Olympia". Виробник: Golsar Shoe Manufacturing Company (Olympia) Країна виробник: IR», у зв'язку зі підозрюю у порушенні прав інтелектуальної власності заявника. До повідомлення № 2022/032/П01 від 17.10.2022 було додано у додатку 1 інформацію, пов'язану із призупиненням митного оформлення товарів, а також фотографічні зображення товарів, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності. Крім того, в повідомленні зазначено особу одержувача/імпортера товару: ФОП Махмудов Нурулла Таги Огли (пасп.ММ621210 Червонозаводським РВ УМВСУ в ХО від 19.09.2000), 61001, м.Харків, пров. Аптекарський 25, Україна; декларантом зазначено ТОВ «ТМ-БРОК», 62203, Харківська обл., смт Золочів, вул. Каденюка, будинок 20. 26.10.2022 у відповідь на повідомлення № 2022/032/П01 від 17.10.2022 представник заявника повідомив Одеську митницю про те, що: виходячи з аналізу наданих фотографічних зображень товарів, вони є такими, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності; попросив продовжити строк призупинення митного оформлення на десять робочих днів із взяттям проб (зразків) вищезгаданих товарів (по одній одиниці кожної моделі та кольору) з метою передання їх представнику заявника для проведення експертизи. 27.10.2022 Одеською митницею було надано підтвердження щодо продовження призупинення митного оформлення зазначених товарів на 10 робочих днів згідно частини другої статті 399 МК України. Додатково було зазначено, що власник спірних товарів подав 27.10.2022 заперечення вих. № 7.10-3/17- 03/13/17113 щодо їх знищення.
При цьому, заявник вказує, що, оскільки не надавав, ні ФОП Махмудову Нуруллі Таги Огли, ні ТОВ «ТМ-БРОК» дозволів на використання Торговельної марки, яка міститься на імпортованій продукції, заявник вважає, що зазначена продукція імпортується (ввозиться) на територію України з порушенням його прав інтелектуальної власності на Торговельну марку за міжнародною реєстрацією № 730835.
Заявник також зазначає, що після спливу подовженого митницею десятиденного строку призупинення митного оформлення спірного товару його буде розмитнено. Отже, заявник вважає, що є усі підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки у митному реєстрі відсутні відомості щодо ФОП Махмудов Нурулла Таги Огли та ТОВ «ТМ-БРОК» як імпортерів оригінальних товарів, а імпортований товар ввозиться в Україну з порушенням прав інтелектуальної власності заявника. Зауважує заявник і про імовірність введення в цивільний обіг контрафактної продукції у разі невжиття заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті, що у разі задоволення відповідного позову про вилучення контрафактного товару, ускладнить або унеможливить виконання рішення суду.
Крім того, заявник зазначив, що його вимоги обмежуються забороною здійснювати митне оформлення конкретного товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією від № UA807200/2022/003021 від 17.10.2022, та ніяким іншим чином не зачіпають інші права та законні інтереси осіб, щодо яких заявник просить здійснити заходи забезпечення позову, з огляду на те, що спірний товар не є швидкопсувним, заявник вважає неможливим завдання внаслідок застосування заходів забезпечення позову будь-яких збитків ФОП Махмудов Нурулла Таги Огли та ТОВ «ТМ-БРОК», а відтак, не вбачає підстав для зустрічного забезпечення позову.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов'язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду (ч.ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.140 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019р. у справі №910/688/13.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на ефективний засіб юридичного захисту” встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії”, було зазначено що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019р. набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Із листа ДП «Український інститут інтелектуальної власності» №59-03-16/ДЮ/2 від 14.06.2017 вбачається, що міжнародна реєстрація №730835 від 17.03.2000 діє на території України у повному обсязі з 17.03.2000, підтвердженням чого слугує копія міжнародної реєстрації станом на 13.06.2017.
За повідомленням Одеської митниці №2022/032/П01 від 17.10.2022, під час здійснення митого контролю та митного оформлення товарів виявлено та призупинено на строк 10 робочих днів (до 28.10.2022 включно) митне оформлення товарів, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності. Відповідно до повідомлення Одеської митниці №7.10-3/17-03/13/17113 від 27.10.2022 призупинення митного оформлення спірного товару продовжено на 10 днів.
Наразі, з огляду на наявні матеріали заяви та предмет позовних вимог, є обґрунтованими та доведеними наявні у заявника припущення, що після спливу строку призупинення митного оформлення спірного товару, існуватиме імовірність введення в цивільний обіг спірної продукції, що може ускладнити або зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду у випадку задоволення позову, який заявник має намір подати до суду, з огляду на що підлягає судом задоволенню у повному обсязі заява ADIDAS AG від 02.11.2022 за вх.№4-56/22 про забезпечення позову.
Поряд із цим суд вбачає, що застосування заходів забезпечення позову у даному спорі запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог.
Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний “забезпечувальний” характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Керуючись ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити заяву ADIDAS AG від 02.11.2022 за вх.№4-56/22 про забезпечення позову.
2. Заборонити Одеській митниці (Код ЄДРПОУ: 44005631, адреса: 65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А) або будь-якому іншому митному органу здійснювати митне оформлення товару, який поданий до митного оформлення за митною декларацією № UA807200/2022/003021 від 07.10.2022 «Взуття спортивне на підошві з пластмаси (поліуретан) та верхом з натуральної шкіри 5330 пар торговельна марка: "Olympia". Виробник: Golsar Shoe Manufacturing Company (Olympia) Країна виробник: IR», імпортером якого є ФОП Махмудов Нурулла Таги Огли (пасп. ММ621210 Червонозаводським РВ УМВСУ в ХО від 19.09.2000, адреса: 61001, м. Харків, пров. Аптекарський 25, Україна), а декларантом - ТОВ «ТМ- БРОК» (62203, Харківська обл., смт Золочів, вул. Каденюка, будинок 20, ел. пошта: tmbrok3@.ukr.net), який знаходиться на митному оформленні у Одеської митниці (Код ЄДРПОУ: 44005631, адреса: 65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А), до набрання рішенням законної сили по суті спору.
3. Стягувачем за даною ухвалою є: ADIDAS AG (Аді-Дасслер-Штрассе, 1, 91074, Херцогенаурах, Німеччина; ел. пошта представника: a.kravchuk@synergy.ua).
4. Боржниками за даною ухвалою є: Одеська митниця (Код ЄДРПОУ: 44005631, адреса: 65078, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А), ФОП Махмудов Нурулла Таги Огли (пасп. ММ621210 Червонозаводським РВ УМВСУ в ХО від 19.09.2000, адреса: 61001, м. Харків, пров. Аптекарський 25, Україна), Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ-БРОК» (62203, Харківська обл., смт Золочів, вул. Каденюка, будинок 20, код ЄДРПОУ 42840548, ел. пошта: tmbrok3@.ukr.net).
5. Зобов'язати ADIDAS AG у строк до 15.11.2022 подати Господарському суду Одеської області докази звернення до суду із позовом до ФОП Махмудова Нурулла Таги Огли, ТОВ «ТМ- БРОК» про захист прав інтелектуальної власності на ТМ.
6. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 04.11.2022 та згідно ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
7. Згідно ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню.
8. Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження”.
Суддя Малярчук Ірина Анатоліївна