03 листопада 2022 року
м. Київ
справа №640/1120/20
адміністративне провадження №К/9901/28078/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Кашпур О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідачів Бойко В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі № 640/1120/20 за позовом ОСОБА_1 до П'ятої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до П'ятої кадрової комісії Генеральної прокуратури України (далі - Комісія), Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач) , у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії № 3 від 03 грудня 2019 року про неуспішне проходження ним атестації (далі - рішення Кадрової комісії) та протокол №1 засідання Комісії від 03 грудня 2019 року у частині, що стосується голосування членами Комісії відносно ОСОБА_1 (що є невід'ємною частиною зазначеного рішення);
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора та Генерального прокурора вилучити оприлюднені 03 грудня 2019 року на вебсайті Генеральної прокуратури України відомості про результати проходження ним атестації за підсумками проведеної Комісією 03 грудня 2019 року співбесіди;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора та Генерального прокурора доручити відповідним кадровим Комісіям, які діють при Офісі Генерального прокурора переглянути результати співбесіди за його участю, які оформленні рішенням Комісії від 03 грудня 2019 року №3 про неуспішне проходження прокурором атестації та протоколом №1 засідання Комісії від 03 грудня 2019 року, на підставі встановлених результатів попередніх етапів атестації, а також встановлених обставин у цій адміністративній справі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Кадрової комісії №5 від 03 грудня 2019 року про неуспішне проходження прокурором атестації. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій 02 серпня 2021 року Офіс Генерального прокурора звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову повністю.
Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX), на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 12 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо повноважень кадрової комісії під час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності прокурора, пункту 15 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо повноважень кадрових комісій при проведені співбесід отримувати інформацію в органах прокуратури та інших державних органах, пунктів 9, 11 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221), пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233.
Ухвалою від 18 серпня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі, посилаючись на те, що скаржник всупереч вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, безпідставно посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 9, 12, 15 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, а також пунктів 9, 11 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року та пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 № 233, а відтак неправильно орієнтує касаційний суд на підставу, що дає йому право на оскарження попередніх рішень судів у цій справі.
Указане, на думку позивача, абсолютно не відповідає дійсності, оскільки Верховний Суд у своїй постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 640/419/20 та у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20-а (правовідносини у яких є цілком ідентичними тим, що розглядаються у даній справі), дослідив у повному обсязі вказані норми Закону №113-ІХ, а також перелічені у касаційній скарзі підзаконні акти, які були прийняті на підставі цих норм.
Позивач уважає, що Верховним Судом у вищенаведених справах викладені висновки якраз щодо тих питань, які порушені цим же відповідачем (Офісом Генерального прокурора) у касаційній скарзі на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у цій справі.
У судовому засідання позивач підтримав клопотання про закриття касаційного провадження.
Представник відповідачів Бойко В.Л. просила відмовити у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження з огляду на його безпідставність.
Оцінивши заявлені доводи Суд врахував, що підстави для закриття касаційного провадження відсутні, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо, зокрема після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд уважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).
Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Верховний Суд уважає за необхідне указати, що результат вирішення у справах на які посилається в клопотанні ОСОБА_1 зумовлений конкретними їх обставинами та оцінкою судами доказів.
Тут варто зазначити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з'ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів крізь призму застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.
Незважаючи на подібність норм правового регулювання у справах, які наводить позивач у клопотанні та у справі, яка розглядається, обставини кожної справи цієї категорії спорів є відмінними, оскільки рішення кадрової комісії носять індивідуальний (персональний) характер та опосередковується у кожному конкретному випадку різними обставинами проходження атестації (етапів) прокурором.
Поряд з цим із змісту оскаржуваної постанови від 30 червня 2021 року у цій справі слідує, що суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції не застосовував правових висновків, викладених Верховним Судом у справах № 640/419/20 та № 120/3458/20-а.
З огляду на зазначене підстави, визначені частиною першою статті 339 КАС України для закриття касаційного провадження у цьому випадку відсутні.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 339, 340 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі № 640/1120/20 за позовом ОСОБА_1 до П'ятої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Л.О. Єресько ,
О.В. Кашпур,
Судді Верховного Суду