04 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 460/842/21 пров. № А/857/2979/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі за його позовом до Фонду соціального страхування України у Рівненській області про визнання рішення неправомірним та його скасування,
суддя у І інстанції Дорошенко Н.О.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Рівне,
дата складення повного тексту рішення 23 грудня 2021 року,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Фонду соціального страхування України у Рівненській області від 18 грудня 2018 року № 210 про повернення коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7310,40 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 460/842/21, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у задоволені вказаного позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що доводи позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України, не спростовують правомірності оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень та не дають суду підстав для його скасування. Тому у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем ОСОБА_1 , який у своїй скарзі просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач послався на невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи. При цьому звертає увагу апеляційного суду, що він, як особа з інвалідністю, не повинен укладати письмову угоду з податковим органом про добровільну сплату єдиного соціального внеску у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець з 31 жовтня 2018 року, номер запису 26040000000007918, з 31 жовтня 2018 року взятий на облік як платник єдиного внеску, 27 серпня 2019 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, номер запису 26040060004007918, підстава - власне рішення.
Відповідно до листка непрацездатності серії АДН № 944252 ОСОБА_1 був звільнений від роботи з 07 листопада 2018 року по 26 листопада 2018 року.
29 листопада 2019 року на підставі наказу №194-од від 21 жовтня 2019 року та направлення №37 від 28 листопада 2019 року уповноваженою особою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області було проведено виїзну позапланову перевірку дотримання страхувальником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 31 жовтня 2018 року по 27 серпня 2019 року, результати якої оформлено актом від 29 листопада 2019 року № 30.
У ході перевірки було зроблено висновок про встановлення порушення:
абз.1 п.3, 27 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням №1266 від 26 вересня 2001 року, а саме: по листку непрацездатності серії АДН № 944252 з 07 листопада 2018 року по 26 листопада 2018 року, виданому ОСОБА_1 для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, невірно визначено розрахунковий період, за який обчислюється середній дохід (для розрахунку застосовано фактично зайняті дні листопада 2018 року, а потрібно - за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку, з 31 жовтня 2018 року по 06 листопада 2018 року. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець ОСОБА_1 взятий на облік як платник податків 31 жовтня 2018 року, як платник єдиного внеску 31 жовтня 2018 року Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області. Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є застрахованою особою Фонду з 31 жовтня 2018 року, як фізична особа-підприємець, з дня початку провадження діяльності. До розрахункового періоду має бути включено 31 жовтня 2018 року - 1 календарний день та період з 01 листопада 2018 року по 06 листопада 2018 року (включно) - 6 календарних днів. Оскільки єдиний внесок за листопад 2018 року сплачено з суми доходу за період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року, дохід за 6 днів листопада 2018 року становить 11136,36 грн (55681,82/30 х 6), за жовтень 2018 року сплата єдиного внеску по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відсутня, період провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності до настання страхового випадку становить 7 календарних дні. Таким чином, середньоденний дохід для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності становить 1590,91 грн (11136,36 / 7). Сума переплати за рахунок коштів Фонду становить 4873,60 грн;
абз.1 п.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням №1266 від 26 вересня 2001 року, а саме: по листку непрацездатності виданому ОСОБА_1 серії АДН № 923047 з 14 січня 2019 року по 31 січня 2019 року для обчислення середньоденного доходу невірно визначено календарні дні провадження підприємницької діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, та суму доходу у розрахунковому періоді. Для розрахунку застосовано 61 календарний день та дохід в сумі 11363,64 грн, а потрібно 14 календарних днів та дохід в сумі 25745,36 грн (листопад 2018 року 55681,82/30х10, грудень 2018 року 55681,82/31х4). Таким чином, середньоденний дохід нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності становить 1838,95 грн (25745,36/14). Сума недоплати становить 173,16 грн.
На акт перевірки від 29 листопада 2019 року № 30 ОСОБА_1 подав заперечення, за результатами розгляду якого висновки акта перевірки залишені без змін.
18 грудня 2019 року на підставі акта № 30 від 29 листопада 2019 року заступником начальника Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області прийнято Рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 210 (далі - Рішення № 210), за яким позивачем до Фонду соціального страхування України підлягають поверненню витрати по тимчасовій непрацездатності проведені з порушенням порядку використання коштів Фонду в розмірі 4873,60 грн та застосовано штраф за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в розмірі 2436,80 грн. Загальна сума коштів, яка підлягає перерахуванню до бюджету Фонду, становить - 7310,40 грн.
25 травня 2020 року Головне управління ДПС у Рівненській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 06 травня 2020 року щодо проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань нарахування та сплати ЄСВ для фізичної особи підприємця з 31 жовтня 2018 року та листом №5800/ФОП/17-00-33-03-04 повідомило, що документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 буде проведено після закінчення строку мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок.
30 вересня 2020 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області складено акт №980/17-00-07-08/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 16 вересня 2020 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 16 вересня 2020 року» (далі - акт від 30 вересня 2020 року №980/17-00-07-08/ НОМЕР_1 ).
Як зазначено у вказаному акті, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з 26 лютого 2002 року. Для цієї категорії осіб чинними нормативно-правовими актами не передбачено (не вимагається) укладання договорів про добровільну сплату єдиного внеску в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, типовий зразок договору відсутній. Підприємець ОСОБА_1 на добровільних засадах є застрахованою особою з 01 квітня 2017 року по 31 грудня 2017 року, з 01 листопада 2018 року по 31 липня 2019 року, з 01 листопада 2019 року по 31 травня 2020 року відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, сформовано та подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою № Д5 згідно з додатком 5.
Згідно з поданим платником до Сарненської ОДПІ Звітом про суми нарахованого доходу застрахованої особи суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5 (річна) - вх. № 93 від 10 січня 2018 року, таблиці 2 до даного звіту за 2017 рік, сума нарахованого єдиного внеску становить 78000 грн, яка сплачена у повному обсязі.
Згідно з поданим до Сарненської ДПІ Сарненського управління ГУ ДФС у Рівненській області Звітом про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5 (річна) - вх.№9308878910 від 28 січня 2019 року, таблиці 1 до даного звіту за 2018 рік, сума нарахованого порзивачем єдиного внеску становить 24500 грн, яка сплачена в повному обсязі.
Згідно з поданим до Сарненської ДПІ Вaрaського управління ГУ ДПС у Рівненській області Звітом про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5 (річна) - вх.№628 від 05 лютого 2020 року, таблиці 1 до даного звіту за 2019 рік, сума нарахованого позивачем єдиного внеску становить 29044,48 грн, сплачена у повному обсязі.
Згідно з поданим до Сарненської ДПІ Baрaського управління ГУ ДПС у Рівненській області Звітом про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 (річні) - реєстр №26570085 від 24 червня 2020 року, таблиці 1 до даного звіту за 2020 рік сума нарахованого позивачем єдиного внеску становить 19742,36 грн, яка сплачена в повному обсязі.
За період з 15 травня 2014 року по 21 листопада 2014 року, з 28 квітня 2015 року по 30 червня 2015 року, з 28 квітня 2016 року по 30 червня 2016 року (періоди, у яких ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем) позивач, як особа з інвалідністю, не був платником єдиного внеску за себе.
З урахуванням акту перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області від 30 вересня 2020 року № 980/17-00-07-08/ НОМЕР_2 ОСОБА_1 вважав протиправним рішення № 210 від 18 грудня 2018 року та звернувся до суду з адміністративним позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Як встановлено судом першої інстанції, 29 листопада 2019 року на підставі наказу №194-од від 21 жовтня 2019 року та направлення №37 від 28 листопада 2019 року уповноваженою особою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області проведено виїзну перевірку дотримання страхувальником, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 31 жовтня 2018 року по 27 серпня 2019 року. Результати перевірки оформлено актом від 29 листопада 2019 року №30.
Під час перевірки відповідач дійшов висновку, що на підставі заяв-розрахунків, поданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 29 листопада 2018 року по 29 січня 2019 року (а.с.119-122), Фондом профінансовано допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду в загальному розмірі 107065,12 грн.
При цьому у акті зазначено про порушення позивачем порядку використання коштів Фонду, а саме: витрати по тимчасовій непрацездатності проведені з порушенням чинного законодавства, внаслідок чого допущено переплату по листку непрацездатності серія АДН № 944252 на суму 4873,60 грн та недоплату по листку непрацездатності серія АДН №923047 в сумі 173,16 грн.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я регламентовано приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV).
Частиною 1 статті 22 Закону №1105-XIV визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Згідно з частиною 2 статті 22 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Як передбачено частиною 2 статті 33 Закону №1105-XIV, порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року №439) (далі - Порядок № 1266).
Пунктом 1 Порядку № 1266 визначено, що цей Порядок визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).
Пунктом 25 Порядку № 1266 встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності.
Згідно із пунктом 27 Порядку № 1266 у разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 31 жовтня 2018 року.
Страховий випадок у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 мав місце 07 листопада 2018 року, що підтверджується листком непрацездатності АДН № 944252.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції вірно вказав, що оскільки до початку страхового випадку фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність менше, ніж календарний місяць, то розрахунковим періодом для нього є фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку за період з 31 жовтня 2018 року по 06 листопада 2018 року.
ФОП ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску звільнений, як особа з інвалідністю, однак є застрахованою особою з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2018 року на добровільних засадах, самостійно визначав базу нарахування та сплачував єдиний соціальний внесок.
Відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 сформував та подав Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 згідно з додатком 5, а саме: звіт з листопада по грудень 2018 року за №9298351349 від 09 січня 2019 року, сума нарахованого єдиного соціального внеску 111363,64 грн (а.с. 126).
Разом з тим, у відповідності до пункту 27 Порядку № 1266 у разі коли застрахована особа здійснювала діяльність менше ніж календарний місяць, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку, і визначення такого періоду не ставиться в залежність від сплати ЄСВ, а лише залежить від періоду здійснення діяльності.
Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки підприємницька діяльність ОСОБА_1 була зареєстрована 31 жовтня 2018 року, а тимчасова непрацездатність настала з 07 листопада 2018 року, то фактично відпрацьованим часом перед настанням страхового випадку є період з 31 жовтня 2018 року по 06 листопада 2018 року.
Окрім того, вказані обставини встановленні рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №460/73/20, яке набрало законної сили 11 листопада 2020 року.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Попри те, відповідно до частини 1 статті 19 Закону №1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Статтею 18 Закону №1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають фізичні особи-підприємці.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з частиною 4 статті 4 цього Закону особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 сформовано та подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 згідно з додатком 5, а саме: звіт з листопада по грудень 2018 року за №9298351349 від 09.01.2019, сума нарахованого єдиного соціального внеску 111363,64 грн (а.с. 126-127).
Таким чином суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач самостійно визначив для себе базу нарахування єдиного внеску за листопад 2018 року в сумі 55681,82 грн, за грудень 2018 року - 55681,82 грн та сплатив єдиний соціальний внесок в сумі 12250,00 грн за листопад 2018 року та 12250,00 грн за грудень 2018 року. Самостійно визначена позивачем база нарахування єдиного внеску була використана при здійсненні розрахунку середньоденного розміру доходу та розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Добровільна сплата єдиного внеску регламентована в статті 10 Закону № 2464-VI, відповідно до положень частин першої, другої якої визначено, що платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню;
особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
У відповідності до частини 3 статті 10 Закону № 2464-VI особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не належить до категорії платників єдиного внеску, які визначені в статті 10 Закону № 2464-VI, ним не укладався з податковим органом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як особа з інвалідністю, позивач наділений пільгою щодо сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону№ 2464-VI, а тому має право його не сплачувати за себе в обов'язковому порядку.
Разом із тим, законодавець визначив, що такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування і добровільна участь у сплаті єдиного внеску такими особами не регулюється статтею 10 Закону № 2464-VI.
Відтак, апеляційний суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що якщо фізична особа-підприємець, що має статус особи з інвалідністю, не бажає скористатися пільгою, наданою частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI, то сплата єдиного внеску відбувається на загальних засадах, визначених підпунктами 1 та 2 пункту 2 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що факт укладення/не укладення позивачем письмової угоди з податковим органом про добровільну сплату єдиного соціального внеску не впливає на встановлені під час перевірки порушення порядку використання коштів Фонду соціального страхування України. Тому висновки акту перевірки Головного управління ДПС у Рівненській області від 30 вересня 2020 року №980/17-00-07-08/2255605670 не впливають на оцінку спірних правовідносин сторін та не спростовують виявленого відповідачем порушення.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 460/842/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Т. І. Шинкар