Справа № 420/23520/21
25 жовтня 2022 року м. Одеса
Зала судових засідань №21
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
За участю секретаря Болдир Я.Ю.
За участю сторін:
Від позивача: Ткаченко В.Ф.
Від відповідача: не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
25 листопада 2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області в особі начальника відділу призначення пенсій Клімчук Юлії Валеріївни, Головного управління ПФУ в Одеській області в особі начальника відділу обслуговування громадян №12 (сервісний центр) Сармабаюк Олени Миколаївни, у якій позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 29.10.2021 року №154750005558;
зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити нарахування пенсії за віком ОСОБА_1 з 02 серпня 2021 року.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/23520/21 розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 30.11.2021 року позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності надання до суду уточненої позовної заяви із приведеним у відповідність до заявлених позовних вимог складом учасників справи та їх процесуальним статусом та надання належним чином засвідчених копій письмових доказів, доданих до позовної заяви, у відповідності до кількості учасників справи.
20.12.2021 року за вх.№72056/21 від позивачки надійшла уточнена позовна заява із аналогічними вимогами, звернутими до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107), чим усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 24.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження згідно ст.262 КАС України; витребувано у відповідача копію пенсійної справи позивача.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 04.08.2021 року вона звернулась із заявою до відповідача про призначення їй пенсії після досягнення віку у 60 років. Загальний трудовий стаж позивача складає 30 років та 5 місяців, для виходу на пенсію за віком для осіб, які досягли 60 років потрібно мати наявний страховий стаж не менше 28 років. Відповідач за наслідком розгляду поданих ОСОБА_1 документів дійшов висновку, що її страховий стаж становить 02 роки 04 місяці та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 29.10.2021 року №154750005558, з яким позивач категорично не погоджується та просить суд скасувати це рішення.
12.01.2022 року ГУПФ України в Одеській області подало суду копію пенсійної справи позивача.
17.01.2022 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУПФ України в Одеській області просило відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначило, що для призначення позивачу пенсії необхідна наявність страхового стажу не менш 28 років. При дослідженні трудової книжки ОСОБА_1 було виявлено, що на титульній сторінці трудової книжки неможливо ідентифікувати печатку, а також запис про зміну прізвища зроблено в порушення Інструкції. У записах про періоди роботи: з 02.08.1979 по 27.10.1986, з 29.06.1988 по 02.03.1992 наявні виправлення дати наказу про прийняття та про звільнення з роботи; з 01.06.1992 по 15.03.1993 неможливо ідентифікувати печатку, якою скріплено запис про звільнення. Період роботи в селянському господарстві з 12.05.1998 по 06.06.199 та з 11.07.2000 по 31.12.2003 не підтверджено довідкою Пенсійного фонду про сплату страхових внесків. Перелічені періоди не враховані при розрахунку страхового стажу позивачки. Таким чином врахований страховий стаж ОСОБА_1 становить 02 роки 04 місяці. Також ОСОБА_1 не надані документи про зміну прізвища: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Рішенням від 29.10.2021 № 154750005558 ОСОБА_1 правомірно було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону 1058.
31.01.2022 року позивач подала суду відповідь на відзив, в якій ,зокрема, наполягала на тому, що її страховий стаж становить 30 років 05 місяців.
21.02.2022 року від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2022 року постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13.04.2022р.
Судове засідання, призначене на 13.04.2022 року, не відбулось та в подальшому підготовче засідання було призначене на 02.08.2022 року.
01.08.2022 року ГУПФУ в Одеській області подало суду клопотання, в якому просило розглянути справу за відсутності представників Управління.
Ухвалою суду від 02.08.2022 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; призначено підготовче засідання на 18.08.2022 року.
12.08.2022 року ГУПФ України в Одеській області подало суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
08.08.2022 року позивач подала суду доповнення до адміністративного позову, які прийняті судом до розгляду та залучені до матеріалів справи. У доповненнях позивач просить суд:
визнати протиправним рішення ГУПФ України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 29.10.2021 року №154750005558 та скасувати його;
зобов'язати ГУПФ України в Одеській області здійснити нарахування пенсії за віком гр. ОСОБА_1 , 1961 року народження, з 02 серпня 2021 року з урахуванням страхового стажу 37 років 6 місяців згідно трудової книжки та форми ОК-5;
стягнути з відповідача судовий збір на її користь.
У доповненнях, зокрема, зазначено, що страховий стаж позивача крім даних, зазначених у трудовій книжці, підтверджується також формою ОК-5.
Ухвалою суду від 18.08.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.09.2022 року, яке було перенесено на 11.10.2022 року у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Аракелян М.М. на 11.10.2022 року.
Судове засідання, призначене на 11.10.2022 року було перенесене на 25.10.2022 року у зв'язку із оголошенням 11.10.2022 року повітряної тривоги та евакуацією працівників та відвідувачів суду із приміщення суду на час повітряної тривоги.
У судовому засіданні 25.10.2022 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, був повідомлений про час та місце проведення судового засідання шляхом доставляння до «Електронного кабінету» 13.10.2022 року повістки про виклик до суду на 25.10.2022 року (а.с.184).
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 60 років (а.с.5).
26.10.2021 року ОСОБА_1 звернулась до ГУПФ України в Одеській області із заявою за призначенням пенсії (а.с.81).
Заява була прийнята Чорноморським ОПФУ разом із довідкою із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 року по день звернення, довідкою про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспортом, трудовою книжкою, що підтверджується відповідною розпискою-повідомленням (а.с.83).
За наслідками розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 29.10.2021 року було прийнято рішення №154750005558, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, оскільки її страховий стаж становить 02 роки 04 місяці, а відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 28 років (а.с.79).
У рішенні зазначено наступне:
Відмова у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 26.10.2021.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Вік заявника 60 років 2 місяці.
Необхідний страховий стаж статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років.
Страховий стаж особи становить 02 роки 04 місяці.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
за доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди:
Згідно трудової книжки від 08.12.1978 НОМЕР_2 , оскільки записи про зміну прізвища внесено некоректно, з порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників, а також відсутні документи про зміну прізвища: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Не працює з 0 1.09.2020
Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - права не має.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачка звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За правилами ч.1 ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регламентовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилось 60 років, що підтверджується копією паспорта позивачки (а.с.5).
Відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно із ч.1 ст.44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно даних, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 , позивач працювала у наступні періоди: з 1976 по 1999 роки на різних посадах, у 2000 році зарахована на посаду голови СФГ «Майданюк і К» (а.с.6-7)
Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить обґрунтування неможливості врахування даних, визначених у трудовій книжці позивачки.
Отже відповідачем недотриманий принцип обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог п.3.5 ч.2 ст.2 КАС України, і недотримання яких є підставою для скасування таких рішень, оскільки позивачці та суду з тексту таких рішень неможливо визначити, які саме періоди роботи не включено до страхового стажу.
Відсутність в оскаржуваному рішенні від 29.10.2021 року чітко сформульованої відмови у призначенні пенсії, обчислення дійсного страхового стажу позивачки, мотивів незарахування до стажу конкретно визначених періодів роботи, не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначені періоди роботи не зараховані до стажу, що свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано.
Оскаржуване рішення є цілком необґрунтованим щодо способу обрахунку стажу та періодів роботи, які не були враховані; у рішенні від 29.10.2021 року лише зазначено, що страховий стаж позивача становить 02 роки 04 місяці.
Вказані обставини свідчать про необґрунтованість та непропорційність рішення пенсійного органу при вирішенні питання про призначення пенсії, на підставі чого суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.10.2021р. №154750005558 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , яким порушене право позивачки на пенсійне забезпечення.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст. 17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Веуеіег v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП] (ОпегуэЫэг v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, и. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal V. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії"” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румуни” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд вважає, що належним способом захисту порушених прав є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти обґрунтоване рішення, оскільки оскаржуване рішення не містить обґрунтування неврахування періодів роботи позивачки взагалі, а наведений у відзиві на позов розрахунок її стажу не може усувати цей недолік оскаржуваного рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони; на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи, що відповідачем не обґрунтована правомірність рішення, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а доводи відповідача суд відхиляє з наведених вище підстав.
Суд констатує, що рішення від 29.10.2021 року є необгрунтованим, а у відзиві на позовну заяву відповідачем наведені мотиви, які в оскаржуваному рішенні не відображені, тому суд не може перебрати на себе повноваження відповідача діяти на власний розсуд при вирішенні спірного питання шляхом прийняття рішення відповідно до законодавства на підставі поданих ОСОБА_1 документів.
Суд відмовляє у позовних вимогах в частині зобов'язання ГУПФ України в Одеській області здійснити нарахування пенсії за віком гр. ОСОБА_1 , 1961 року народження, з 02 серпня 2021 року з урахуванням страхового стажу 37 років 6 місяців згідно трудової книжки та форми ОК-5, оскільки такі дії є дискреційними повноваженнями відповідача виходячи з встановлених обставин даної справи.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 908 грн. (а.с.11), ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.
Суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судових витрат зі сплати судового збору у сумі 908(дев'ятсот вісім)грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 29.10.2021 року №154750005558 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за призначенням пенсії від 26.10.2021 року та прийняти рішення за заявою згідно чинного законодавства та поданих ОСОБА_1 документів в її пенсійній справі.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 908(дев'ятсот вісім)грн.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне рішення складено та підписано 04.11.2022 року.
Суддя М.М. Аракелян