справа №1.380.2019.004134
03 листопада 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Рехліцький Р.Р.
розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Компанія «Аполлон» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ПП «Компанія «Аполлон» звернулося в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату страхувальником страхових внесків від 19.06.2019 року за №4.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що фактично саме 31.07.2019 року йому стало відомо про відсутність недоїмки по сплаті страхових внесків, які були підставою для винесення оскаржуваного рішення, яким нараховано штраф та пеню. Даний звіт незалежного аудитора спростовує довідку про заборгованість №5468/04-19 від 18.04.2011 року станом на 15.04.2011 року, що була основним доказом для нарахування недоїмки по сплаті страхових внесків. Вказує, що згідно довідки Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова від 23.12.2011 року №4471/23-121/31589617 було проведено комплексну перевірку позивача та встановлено відсутність заборгованості по сплаті податків, зборів. Для застосування до нього фінансових санкцій у вигляді штрафу та пені, що передбачені п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції до 01.01.2011 року, необхідно встановити факт несплати (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.
У своїх запереченнях відповідач зазначає, що згідно картки особового рахунку за період з 01.01.2004 року позивачем здійснювалось нарахування страхових внесків, які не були сплачені. Відтак, сумнівним є твердження позивача, що саме 31.07.2019 року йому стало відомо про наявність недоїмки по сплаті страхових внесків (виникла після сплати боргу в сумі 25104 грн. 91 коп. 30.05.2019 року), які були підставою для прийняття спірного рішення. Також виконавчий лист №2а-5155/2011 виданий Львівським окружним адміністративним судом неодноразово пред'являвся до виконання Залізничному відділу державної виконавчої служби м.Львова. Зазначає, що на рахунки головного управління 30.05.2019 року надійшли кошти в сумі 25104 грн. 91 коп. в рахунок погашення заборгованості позивача по страхових внесках та повністю погашено недоїмку. 26.06.2019 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з позивача боргу в сумі 25104 грн. 91 коп. Відтак, дана постанова, виконавчий лист та банківське повідомлення спростовують довідку Державної податкової інспекції в Залізничному районі м.Львова та звіт незалежного аудитора ПП АФ «Соловій-Аудит».
Ухвалою суду від 19.08.2019 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 12.09.2019 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 29.09.2022 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 27.10.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Відповідно до рішенням про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №4 від 19.06.2019 року на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду вирішено застосувати до позивача у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 695 грн. 25 коп. (10%) та нарахування пені в розмірі 113840 грн. 45 коп. (0,1% на суми недоїмки і фінансових санкцій) за період з 20.12.2005 року по 30.05.2019 року, які протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення підлягають перерахуванню (сплаті) на рахунки Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у сумі 114535 грн. 70 коп.
Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся із даним позовом до суду.
Змістом спірних правовідносин є рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду №4 від 19.06.2019 року.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено абзацом п'ятим п.7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (з наступними змінами та доповненнями; далі Закон №2464-VI), стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом шостим цієї ж норми передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» №406-VII від 04.07.2013 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон №1058-ІV).
Серед іншого, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками (ст.5 Закону №1058-ІV).
Як передбачено абзацом тридцять четвертим ч.1 ст.1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону (абзац тридцять шостий ч.1 ст.1 Закону №1058-ІV).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону №1058-ІV страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону (ч.1 ст.15 Закону №1058-ІV).
Відповідно до абзацу першого ч.3 ст.20 Закону №1058-ІV обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення (ч.4 ст.20 Закону №1058-ІV).
Як передбачено у абзаці першому ч.5 ст.20 Закону №1058-ІV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи (абзац другий цієї ж норми).
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону №1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Частиною п'ятнадцятою ст.106 Закону №1058-ІV визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
На реалізацію положень Закону №1058-ІV постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція №21-1).
Відповідно до пункту 9.1 розділу 9 Інструкції №21-1 до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (абзац перший підп.9.3.2 п.9.3 розділу 9 Інструкції №21-1).
Як передбачено абзацом другим цієї ж норми, при цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника (абзац третій підп.9.3.2 п.9.3 розділу 9 Інструкції №21-1).
Згідно із абзацом першим п.10.1. розділу 10 Інструкції №21-1 на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до абзацу третього п.10.1. розділу 10 Інструкції №21-1 нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.
Судом встановлено, що нараховані згідно оскаржуваного рішення пеня та фінансові санкції, які застосовані до позивача, стосуються несвоєчасної сплати ним страхових внесків за період з листопада 2005 року по листопад 2006 року.
Вказане підтверджується розрахунком виникнення заборгованості по страхових внесках, який міститься в матеріалах справи та сторонами не заперечується.
Суд зазначає, що з урахуванням п.7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI та Закону №1058-ІV, оскільки згадана заборгованість позивача стосується періоду до 01.01.2011 року, саме відповідач є належним суб'єктом, який наділений повноваженнями продовжувати адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедури такого адміністрування.
Як наслідок, відповідач вправі застосовувати до нього фінансові санкції, зокрема, нараховувати штраф та пеню за несвоєчасну сплату ним страхових внесків.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо сплати позивачем страхових внесків за період з листопада 2005 року по листопад 2006 року.
Відтак, беручи до уваги встановлені обставини, відповідачем було правомірно визначено фінансові санкції за невчасну сплату позивачем страхових внесків.
При цьому, з приводу посилань позивача на звіт незалежного аудитора щодо достовірності та відповідності чинному законодавству України кредиторської заборгованості та довідку органу державної податкової служби, то суд зазначає, що такі стосуються інших періодів, в порівнянні з тими, за які нараховано фінансові санкції, а саме: з 01.10.2008 року по 16.12.2011 року (довідки «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Компанія Аполлон» №4471/23-121/31589617 від 23.12.2011 року) та 31.12.2008 року, 31.12.2009 року, 31.12.2010 року, 31.12.2011 року, 31.12.2012 року, 31.12.2013 року, 31.12.2014 року, 31.12.2015 року, 31.12.2016 року, 31.12.2017 року, 31.12.2018 року (звіт незалежного аудитора). Відтак, такі посилання судом до уваги не беруться.
Судом не беруться інші посилання позивача, з огляду на встановлені обставини.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушень оскаржуваним рішенням критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, такі поверненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мартинюк В.Я.