03.11.2022 Справа № 914/2425/22
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва
розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна», м. Львів,
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , с. Лисиничі, Львівська область, заборгованості в сумі 10 822,99 грн (5 213,04 грн основний борг, 5 213,04 грн пеня, 342,06 інфляційні втрати, 54,85 грн 3 % річних) на підставі договору № 27/К/1/17К про надання послуг з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів від 17.02.2017, додатку № 1 до договору, картки рахунку 361 за 01.02.2017 - 15.09.2022, рішення Львівської міської ради № 675 від 04.08.2017 з додатками №№ 1-4, рішення Львівської міської ради № 455 від 21.06.2016, рішення Львівської міської ради № 471 від 27.06.2022 з додатком 1 до рішення, розрахунку заборгованості.
Розглянувши подану заяву, суд доходить висновку про наявність підстав для часткової відмови в її задоволенні у зв'язку з таким.
Так, згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Однак, разом з цим, Господарським процесуальним кодексом України встановлено певні вимоги до заяви про видачу судового наказу. Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 4, п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України підставою для відмови у видачі судового наказу може бути та обставина, що наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Так, як вбачається із поданої заяви, заборгованість, заявлена до стягнення, нарахована за період 31.12.2021 - 31.08.2022. При цьому заявник повідомляє суд та подає витяг про припинення 15.02.2022 стану ОСОБА_1 як суб'єкта підприємницької діяльності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 вересня 2019 року у справі № 640/16902/18 вказує, що У випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (див. пункт 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18). Оскільки спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов'язання за яким у відповідачки з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду.
Проте, відносини по наданню послуг з вивезення твердих побутових відходів у період часу з березня 2022, за який заявник стягує грошові кошти, виникли уже не в межах господарських відносин, а після припинення статусу споживача як суб'єкта підприємницької діяльності. Тобто, якщо послуги заявником боржнику і продовжують надаватися, то вони уже не є господарськими і надаються фізичній особі, яка не може бути стороною господарського процесу.
Також суд зауважує, що додатком до договору від 17.02.2017 є розрахунок обсягу і вартості послуг, відповідно до якого об'єктом обслуговування є торгівельна площа на АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 . Вказана адреса не співпадає із місцезнахоженням боржника, а до матеріалів заяви не подано доказів внесення в договір від 17.02.20217 змін щодо об'єкта обслуговування.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що заявник має право на отримання від ОСОБА_1 належної оплати послуг, наданих по договору № 27/К/1/17К від 17.02.2017 за період до лютого 2022 включно, тобто за період, коли такі послуги надавалися як суб'єкту підприємницької діяльності. За такий період заборгованість виникла щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору та існує на час звернення із заявою до суду. Така сума по зобов'язаннях за грудень 2021, січень та лютий 2022 становить 3 643,47 грн (1 679,64 грн основний борг, 1 679,64 грн пеня, 253,54 інфляційні втрати, 30,65 грн 3 % річних), про стягнення якої судом видано судовий наказ. Відповідно, решта вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з березня по серпень 2022 (основний борг - 3 533,40 грн, пеня - 3 533,40 грн, інфляційні втрати - 88,52 грн та 3 % річних - 24,20 грн) не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, а відповідно до доказів та за вибором заявника за правилами наказного або позовного провадження за правилами цивільного судочинства.
За таких обставин відповідно до п. 4, п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України відсутні підстави для задоволення заяви про видачу судового наказу на суму 7 179,52 грн (основний борг - 3 533,40 грн, пеня - 3 533,40 грн, інфляційні втрати - 88,52 грн та 3 % річних - 24,20 грн).
Керуючись ст. ст. 147, 150, 151, 152, 153 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Україна» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 7 179,52 грн (основний борг - 3 533,40 грн, пеня - 3 533,40 грн, інфляційні втрати - 88,52 грн та 3 % річних - 24,20 грн) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, визначеному ст. ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.