ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.11.2022Справа № 910/6769/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" про стягнення 14 390,96 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 14 390,96 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) не відшкодував позивачу в повному обсязі шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
15 серпня 2022 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали подано документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2022 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6769/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
16 вересня 2022 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Компанії на позовну заяву від 9 вересня 2022 року № 429/2, в якому остання заперечила проти задоволення вимог Товариства, посилаючись на те, що надані позивачем звіти від 28 серпня 2021 року № 296/08-21 та від 13 вересня 2021 року № 359/09-21 були складені з порушенням приписів Закону та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, а відтак не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів. У той же час, відповідач здійснив власний розрахунок страхового відшкодування на підставі звіту від 13 вересня 2021 року № 21545, згідно якого загальний розмір страхового відшкодування дорівнює 58 444,71 грн та складається з вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу в розмірі 57 144,71 грн і витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди в сумі 1 300,00 грн. Вказані кошти були перераховані позивачу. Заперечуючи проти задоволення позову, Компанія також зазначила, що розмір вартості відновлювального ремонту в розмірі 124 763,52 грн визначений позивачем з урахуванням ПДВ, однак виплата страхового відшкодування здійснена безпосередньо на рахунок потерпілого, що безпідставно вплинуло на збільшення оціненої шкоди.
20 вересня 2022 року через підсистему "Електронний суд" Товариство подало письмове підтвердження, що ціна позову не змінилася.
27 вересня 2022 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь Товариства на відзив від 22 вересня 2022 року № 07276/3, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача щодо неправомірності перерахування безпосередньо потерпілій особі страхового відшкодування з урахуванням ПДВ, оскільки транспортний засіб вважається знищеним і не ремонтувався, що виключає можливість отримання позивачем документального підтвердження проведення ремонту. Також у вказаній заяві по суті справи Товариство наполягало на обґрунтованості поданих ним звітів та заперечувало проти звіту відповідача та доводів останнього щодо неправомірного залучення позивачем інших оцінювачів.
Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання позивачем та відповідачем заяв по суті спору, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
22 серпня 2021 року на 342 км + 100 м автодороги М03 Київ - Харків - Довжанський сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: зіткнення автомобіля "Mercedes-Benz", державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , з автомобілем "Skoda", державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Mercedes-Benz", державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості та безпечного інтервалу для руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Skoda", державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду в тій самій смузі для руху, чим порушив пункти 12.1. та 13.1. Правил дорожнього руху України.
Зазначені обставини були встановлені постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 6 вересня 2021 року в справі № 545/2797/21, якою водія автомобіля "Mercedes-Benz", державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Skoda", державний номерний знак НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Зі змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що власником застрахованого автомобіля є: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_4 , 2010 року випуску.
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Саламандра" (далі - ПрАТ "Саламандра") на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, крім залізничного, "Smart Каско" від 27 жовтня 2020 року № 1363.0003315. Копія вказаного правочину наявна в матеріалах справи.
У зв'язку з наведеними обставинами страхувальник звернувся до ПрАТ "Саламандра" із заявою про подію, яка має ознаки страхового випадку, від 25 серпня 2021 року та із завою від 24 вересня 2021 року про виплату страхового відшкодування.
Судом також встановлено, що 28 серпня 2021 року представником страховика Тараном Є.О. було складено акт огляду пошкодженого автомобіля за участю його власника.
У цей же день суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Болдарєвим Сергієм Миколайовичем складено звіт "Про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу" № 296/08-21.
Зі змісту вказаного звіту вбачається, що ринкова вартість пошкодженого автомобіля "Skoda", державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 22 серпня 2021 року складала 122 538,54 грн, вартість відновлювального ремонту - 124 763,52 грн, коефіцієнт фізичного зносу - 0,7, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 72 556,93 грн.
Згідно вказаного звіту витрати на відновлювальний ремонт застрахованого автомобіля перевищували його вартість до дорожньо-транспортної пригоди, тому вказаний транспортний засіб ПрАТ "Саламандра" визнано фізично знищеним, оскільки його ремонт був економічно необґрунтованим.
Зі змісту звіту "Про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу" від 13 вересня 2021 року № 359/09-21, виконаного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою - підприємцем Болдарєвим С.М., вбачається, що залишкова ринкова вартість пошкодженого автомобіля "Skoda", державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 22 серпня 2021 року складала 51 002,87 грн.
Відповідно до розрахункової квитанції АБСБ від 22 серпня 2021 року № 0280 вартість послуг з евакуації пошкодженого транспортного засобу склала 1 300,00 грн.
У зв'язку з викладеним, на підставі вказаних документів ПрАТ "Саламандра" було складено страховий акт від 30 вересня 2021 року № 0035400.08.21/1 (належна копія зазначеного документа наявна в матеріалах справи), відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті потерпілому, була визначена в розмірі 72 835,67 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ця сума була перерахована ПрАТ "Саламандра" на рахунок власника застрахованого транспортного засобу ОСОБА_2 без ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 6 жовтня 2021 року № 4720.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, ПрАТ "Саламандра", здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати у вищенаведеній сумі.
Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У той же час, судом встановлено, що 2 січня 2020 року між ПрАТ "Саламандра" та Товариством укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК, за умовами якого, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування (далі - "регресні вимоги") (пункт 1.1. вказаного правочину).
Вищезазначений договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 1.3. договору факторингу права за регресними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту підписання акту прийому-передачі документів по відповідній регресній вимозі.
Відповідно до пункту 4.1 вказаної угоди за передані права регресних вимог до боржників фактор сплачує клієнту грошові кошти у сумі, визначеній переліком переданих регресних вимог, укладеним на виконання цього договору, та у строк, вказаний у відповідному переліку переданих регресних вимог. Суми сплачуються без ПДВ.
7 жовтня 2021 року між ПрАТ «Саламандра» та позивачем на виконання договору факторингу підписано акт прийому-передачі документів № 04-04, за яким клієнт передав, а фактор прийняв оригінали документів, що підтверджують право вимоги фактора, як кредитора за регресними вимогами, серед яких, зокрема, і вимога № 07276_2 - страховий випадок № 0035400.08.21/1, боржник - Компанія, сума боргу 72 835,67грн, а позивач, у свою чергу, сплатив кошти в розмірі, узгодженому в договорі, на користь ПрАТ "Саламандра", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої в статті 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.
Таким чином, Товариство отримало право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток власнику автомобіля "Skoda", державний номерний знак НОМЕР_2 , у результаті ДТП, яка сталася 22 серпня 2021 року.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль "Mercedes-Benz", державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) серії АР № 005040703 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).
Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля "Mercedes-Benz" на момент ДТП.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 7 жовтня 2021 року № 07276 про виплату страхового відшкодування на суму 72 835,67 грн. Цю заяву було отримано Компанією 18 жовтня 2021 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3601900089346.
17 січня 2022 року Компанія сплатила на користь позивача 58 444,71 грн страхового відшкодування, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по банківському рахунку Товариства.
Листом від 18 січня 2022 року № 07276/1 позивач звернувся до Компанії, в якому просив доплатити суму страхового відшкодування у розмірі 14 390,96 грн з поданням розрахунку страхового відшкодування.
У своєму листі від 31 січня 2021 року № 163 відповідач відмовився надавати позивачу такий розрахунок, проте вказав, що здійснена страхова виплата проведена на підставі звіту від 13 вересня 2021 року № 21545 у розмірі 58 444,71 грн, яка складається з вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (57 144,71 грн) та втрат на евакуацію (1 300,00 грн).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За статтею 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу та з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з пунктом 30.1. статті 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до пункту 30.2. статті 30 Закону якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_2 звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку від 27 серпня 2021 року, що була зареєстрована 9 вересня 2021 року за вхідним № 2412.
13 вересня 2021 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 складено звіт «Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу» № 21545, зі змісту якого вбачається, що станом на 30 серпня 2021 року ринкова вартість вказаного автомобіля складала: 127 119,20 грн, вартість відновлювального ремонту: 95 580,62 грн, коефіцієнт фізичного зносу: 0,7, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (матеріальний збиток): 57 144,71 грн.
Відповідно до ст. 33.3 Закону, водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Згідно з пунктом 34.2. статті 34 Закону, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до пункту 34.3. статті 34 Закону, якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
З наведеного випливає те, що право потерпілого самостійно обирати експерта для визначення розміру шкоди виникає у тому випадку, коли страховик при настанні страхового випадку не виконав вимог статті 34 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив усі необхідні дії, визначені вказаними вимогами Закону, а саме: вчасно направив свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, провів особисто огляд пошкодженого транспортного засобу та склав відповідний звіт від 13 вересня 2021 року № 21545.
Крім того, положеннями пункту 34.3. статті 34 Закону чітко визначено, що в разі невиконання страховиком свого обов'язку, передбаченого вказаною нормою, потерпілий має право самостійно обрати саме експерта. Проте надані позивачем звіти: від 28 серпня 2021 року № 296/08-21, від 13 вересня 2021 року № 359/09-21 та від 16 вересня 2021 року № А 09/01, виконані суб'єктами оціночної діяльності, а не експертами.
Також зі змісту звітів від 28 серпня 2021 року № 296/08-21, від 13 вересня 2021 року № 359/09-21 вбачається, що вони виконані на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс лайн", яке не є учасником даної справи чи потерпілою особою.
Відповідно до пункту 5.1. Методики (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Проте, як вбачається зі змісту звітів від 28 серпня 2021 року № 296/08-21, від 13 вересня 2021 року № 359/09-21 та акту огляду від 28 серпня 2021 року, вказані документи були складені різними особами: звіти складені - Болдарєвим С.М. , а акт - Тараном Є.О .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем звіти від 28 серпня 2021 року № 296/08-21, від 13 вересня 2021 року № 359/09-21 та від 16 вересня 2021 року № А 09/01 виконані з порушенням приписів Закону та Методики, а тому не можуть бути прийняті в якості належних та допустимих доказів, які підтверджують розмір понесеного потерпілим збитку.
Суд звертає увагу на те, що в разі незгоди з наданим відповідачем звітом, Товариство мало право провести його рецензування згідно приписів статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Однак доказів здійснення такого рецензування звіту від 13 вересня 2021 року № 21545 матеріали справи не містять.
Доводи позивача про те, що у наданому відповідачем звіті відсутній ряд деталей та витратних матеріалів, не беруться судом до уваги, так як Товариство не довело належними доказами необхідність їх включення при проведенні ремонтних робіт пошкодженого транспортного засобу.
Враховуючи вищевикладене, доводи позивача про те, що даний автомобіль слід вважати фізично знищеним у зв'язку з тим, що його ремонт вважається економічно необґрунтованим, спростовується належними доказами, наявними в матеріалах справи, зі змісту яких вбачається, що ринкова вартість пошкодженого автомобіля більша за вартість відновлювального ремонту.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля та встановлено, що відповідач вірно розрахував вказану величину з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, яка становить 57 144,71 грн.
Враховуючи те, що Компанія в добровільному порядку перерахувала Товариству вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в розмірі 57 144,71 грн, а також 1 300,00 грн витрат на евакуацію пошкодженого транспортного засобу, вимога позивача про стягнення 14 390,96 грн є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 2 листопада 2022 року.
СуддяЄ.В. Павленко